Дарій. Цар, що мав почуття справедливості

ЯКОСЬ один славний цар хвалився своїми будівельними проектами: «При обгороджуванні Вавилона спорудив я на східному боці міцну муровану огорожу. Я викопав рів... Я звів зі смоли й цегли могутній мур, якого, наче гору, неможливо порушити». Вавилонський цар Навуходоносор проводив широкомасштабне будівництво й наполегливо працював, щоб зміцнити столицю своєї імперії. Але місто Вавилон не було неприступним, як він спочатку гадав.

Це стало явним 5 жовтня 539 року до н. е. При допомозі мідійської армії перський правитель Кір II завоював Вавилон та стратив його халдейського правителя Валтасара. Хто тепер мав стати першим правителем цього новозавойованого міста? Божий пророк Даниїл, який перебував у місті під час захоплення, написав: «Мідянин Дарій одержав царство в віці шостидесяти й двох років» (Даниїла 5:30; 6:1).

Хто був Дарій? Яким правителем він став? Як він обходився з пророком Даниїлом, котрий пробув у вавилонському вигнанні понад 70 років?

МАЛОВІДОМИЙ ЦАР

Про мідянина Дарія існує мало історичних даних. По мідянах майже не залишилося письмових пам’яток. Крім того, сотні тисяч клинописних табличок, викопаних на Близькому Сході, представляють неповну історію, в якій багато пробілів. Уціліло небагато стародавніх світських писань, і вони відокремлені від подій з Дарієм на сторіччя, а то й більше.

Однак докази свідчать, що після захоплення Екбатани, столиці Мідії, перський правитель Кір II зміг здобути лояльність мідян. Згодом мідяни й перси почали об’єднано воювати під його керівництвом. Про їхні стосунки письменник Роберт Коллінз у книжці «Мідяни й перси» (англ.) говорить: «У мирний час мідяни були на одному рівні з персами. Їх часто призначали на високі посади в цивільному уряді й на пости командувачів у перській армії. Іноземці, говорячи про мідян і персів, не робили жодної різниці між переможцями й переможеними». Отже, Мідія злилася з Персією, створивши Мідо-Перську імперію (Даниїла 5:28; 8:3, 4, 20).

Мідяни відігравали головну роль у поваленні Вавилону. Святе Письмо представляє «Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян» як першого царя Мідо-Перської імперії, який був правителем Вавилону (Даниїла 9:1). У його царську владу входило право затверджувати статути, ‘за законом мідян та персів, який не міг би бути відміненим’ (Даниїла 6:9). Біблійна оповідь про Дарія також допомагає нам коротко ознайомитися з його особистістю і відповідно до цього виявляє причину того, чому у світських джерелах бракує інформації про нього.

ДАНИЇЛ ЗДОБУВАЄ ПРИХИЛЬНІСТЬ

Біблія говорить, що невдовзі після здобуття влади у Вавилоні, Дарій призначив «сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством. А вище від них — три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл» (Даниїла 6:2, 3). А втім, іншим урядникам дуже не подобалося те, що Даниїл обіймав високе становище. Безсумнівно, своєю непорочністю він стримував корупцію, через що, очевидно, виклика́в обурення. Мабуть, найвищими урядниками також керувала заздрість, оскільки цар прихильно ставився до Даниїла й збирався зробити його першим міністром.

Сподіваючись покласти цьому край, два урядники й сатрапи влаштували правничу пастку. Вони з’явилися перед царем і подали йому на підпис указ, який забороняв протягом 30 днів ‘прохати щось від якогобудь бога чи людини’, крім від Дарія. Вони запропонували, що всіх порушників слід кинути до лев’ячої ями. Дарія спонукали повірити, що такий указ матиме схвалення всіх державних урядників, і ця пропозиція здавалася виразом їхньої відданості цареві (Даниїла 6:2—4, 7—9).

Дарій підписав постанову й невдовзі йому далися взнаки наслідки цього. Першим порушником указу став Даниїл, бо він продовжував молитися до Бога Єгови. (Порівняйте Дії 5:29). Вірного Даниїла кинули до лев’ячої ями, незважаючи на щирі спроби царя розладнати дію незмінного указу. Дарій висловив упевненість, що Даниїлів Бог має силу врятувати пророка (Даниїла 6:10—18).

Після безсонної, постовної ночі Дарій поквапився до лев’ячої ями. Як же він зрадів, коли побачив живого й непошкодженого Даниїла! Керуючись правосуддям, цар відразу наказав кинути до лев’ячої ями Даниїлових обвинувачів та членів їхніх сімей. Він також видав наказ, щоб ‘у всьому пануванні його царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом’ (Даниїла 6:19—28).

Безсумнівно, Дарій поважав Бога й релігію Даниїла, а також прагнув виправити зло. Проте покарання Даниїлових обвинувачів, мабуть, викликало ворожість позосталих урядників. Крім того, Даріїв наказ про те, щоб усі в царстві ‘боялися Даниїлового Бога’, напевно, викликав велике обурення серед могутнього вавилонського духівництва. Оскільки ці чинники явно впливали на писарів, не дивно, що хтось змінив світські записи, щоб усунути свідчення про Дарія. Незважаючи на це, коротка оповідь у книзі Даниїла зображає Дарія як правителя, що мав почуття справедливості й був чесним.