Наскільки високою є ціна гордості?

ЧИ ВИ колись мали справу з особою, яка навмисно старалася принизити вас? Можливо, директор, шеф, наглядач або навіть хтось із родичів з погордою дивився на вас і поставився до вас з явним презирством? Що ви думали про цю людину? Чи вас привабила її особистість? Аж ніяк! Чому? Тому що гордість створює перешкоди й придушує обмін думками.

Гордість змушує людину принижувати інших, щоб самій завжди здаватися вищою. Людина з таким складом розуму рідко коли говорить позитивно про інших. Вона завжди знаходить придатний вислів, щось на зразок: «Так, може це й правда, але він має ось цю проблему або ось таку ваду».

У книжці «Золоті думки срібними словами» (англ.) гордість названо «пороком, що завжди завдає поразки». Вона пожирає людину, залишаючи дуже мало захопливого в ній». Чи дивує, що ніхто не почувається вільно біля гордої людини? По суті, ціною гордості часто буває відсутність справжніх друзів. «З другого боку,— говориться у цій же книжці,— люди люблять скромних, не тих скромних, які пишаються цим, але по-справжньому скромних». Біблія доречно говорить: «Гординя людини її понижає, а чести набуває покірливий духом» (Приповістей 29:23).

Але гордість впливає не тільки на дружбу або честь від людей, вона впливає на щось важливіше — на взаємини людини з Богом. Як Бог ставиться до гордих, пихатих і зухвалих? Чи для нього має якесь значення гордість або смиренність?

Урок смиренності

Натхнений письменник Приповістей говорить: «Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком — бундючність. Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними» (Приповістей 16:18, 19). Мудрість цих слів добре підтверджує випадок сирійського полководця Наамана, який жив за часу ізраїльського пророка Єлисея.

Нааман був прокажений. Шукаючи зцілення, він помандрував до Самарії, бо думав, що особисто зустрінеться з Єлисеєм. Натомість пророк послав до Наамана слугу, який сказав Нааманові зануритися сім разів у річці Йордані. Нааман образився через таке ставлення й через таку пораду. Чому, замість посилати слугу, пророк не міг сам вийти й поговорити з ним? І напевно жодна сирійська річка не була гіршою від Йордану! Проблемою була його гордість. Яким був наслідок цього? На щастя, мудра порада переконала його. «І зійшов він, і занурився в Йордані сім раз, за словом Божого чоловіка. І сталося тіло його, як тіло малого хлопця,— і став він чистий!» (2 Царів 5:14).

Інколи невеликий вияв смиренності може принести великі блага.

Ціна зарозумілості

Проте ціна, яку вимагає від нас гордість, може бути куди вищою від ціни, котру ми заплатимо, не скориставшись чимось або не здобувши чогось. Існує інший ступінь гордості — «пиха», котра визначається як «надмірно висока думка про себе, погорда, зарозумілість, зазнайство... самовпевненість» («Словник української мови»). Це слово є перекладом грецького слова юбрес, і, за знавцем грецької мови Вільямом Барклеєм, «юбрес — це гордість змішана з жорстокістю... зухвала погорда, котра спонукує особу розтоптувати почуття інших людей».

Чіткий приклад такої надмірно високої думки про себе знаходимо в Біблії. Це випадок з аммонітським царем Гануном. У біблійній енциклопедії «Проникливість у суть Святого Письма» (англ.) пояснюється: «Через сердечну доброзичливість, яку Нахаш виявив до Давида, він скерував посланців, щоб потішити Гануна через смерть його батька. Але Ганун, переконаний своїми князями, що це всього-на-всього Давидів підступ, аби вивідати місто, зневажив Давидових слуг, оголивши половину їхньої бороди й обрізавши їхню одежу на половину, до сідниці, а потім відпустив»a. Про цей випадок Барклей говорить: «Таке ставлення було виявом пихи (юбрес). Усе це було образою, наругою та публічним приниженням» (2 Самуїла 10:1—5).

Так, горда людина здатна виявляти пиху тим, що є зухвалою та принижує інших. Їй подобається бездушно й непрямо ображати когось, а відтак злорадіти через збентеження та ганьбу іншої людини. Але коли хтось занапащає чи руйнує почуття власної гідності іншого, це діє як обосічний меч і призводить до втрати друга й найімовірніше породжує ворога.

Як може хтось із правдивих християн виявляти таку шкідливу гордість, адже його Пан наказав йому ‘любити свого ближнього, як самого себе’? (Матвія 7:12; 22:39). Це просто суперечить тому, що́ обстоюють Бог і Христос. Через це Барклей робить серйозне зауваження: «Пиха — це гордість, яка доводить людину до зневаги Бога». Ця гордість говорить: «Нема Бога!» (Псалом 14:1). Або як висловлено в Псалмі 10:4: «У гордощах каже безбожний, що «Він не слідкує», бо «Бога нема»,— оце всі його помисли». Така гордість, тобто пихатість, відчужує людину не тільки від друзів та родичів, але й від Бога. Яка ж висока ціна!

Не дозвольте, щоб гордість зіпсувала вас

Гордість може мати багато видозмін: вона може виникати через націоналізм, расизм, класову й кастову належність, освіту, достаток, престиж та владу. Гордість так або інакше може легко оплутати вас і зіпсувати вашу особистість.

Багато хто здається смиренним, коли спілкується з начальниками або навіть з рівнею. Але що, коли на перший погляд смиренна особа здобуває владу? Нараз вона стає тираном, який ламає життя своїх підлеглих! Така зміна може відбутися з декотрими людьми, коли вони одягають уніформу або отримують портфель. Навіть урядові працівники можуть згордіти в стосунках з людьми, вважаючи, що люди повинні служити їм, а не навпаки. Гордість може зробити вас суворими, бездушними; смиренність же — люб’язними.

Ісус міг би виявляти гордість і суворість до своїх учнів. Він був досконалою людиною, Божим Сином, який мав стосунки з недосконалими, імпульсивними й поривними послідовниками. Втім, яке запрошення він дав своїм слухачам? «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28—30).

Чи ми завжди намагаємося наслідувати Ісусів приклад? А може ми суворі, невблаганні, деспотичні, немилосердні й горді? Подібно до Ісуса, намагайтеся відсвіжати, а не пригнічувати. Противтеся згубній дії гордості.

З огляду на вищесказане, чи всі види гордості є неправильними?

Самоповага проти зарозумілості

Гордість також є «почуттям особистої гідності, самоповаги» («Словник української мови»). Самоповага — це повага до самого себе. Це означає, що ви турбуєтесь тим, що́ думають про вас інші. Ви дбаєте про свій вигляд і свою репутацію. Іспанська приказка слушно говорить: «Скажи мені, з ким ходиш,— скажу тобі, хто є ти». Якщо ви спілкуєтеся з неохайними, ледачими, неотесаними й лихословними людьми, то станете такими, як вони. Їхній склад розуму вплине на вас і вам так само, як їм, бракуватиме самоповаги.

Звичайно, існує інша крайність — гордість, яка веде до зарозумілості й пихи. Книжники та фарисеї за днів Ісуса гордилися своїми традиціями й ультрарелігійним виглядом. Стосовно них Ісус перестеріг: «Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці [щоб здаватися побожнішими]. І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах, і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!» (Матвія 23:5—7).

У такому разі, правильна гордість — це зрівноважений склад розуму. Також пам’ятайте, що Єгова бачить серце, а не лише зовнішній вигляд (1 Самуїла 16:7; Єремії 17:10). Лицемірна праведність не має нічого спільного з Божою праведністю. А втім, тепер треба відповісти на запитання: як ми можемо розвивати правдиву смиренність та уникати високої ціни гордості?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 4]

Невеликий вияв смиренності приніс Нааманові великі блага.