«Єгова» чи «Ягве»?

«ГІБРИД», «суржик», «потвора». З приводу чого так категорично висловлюються знавці біблійної давньоєврейської мови? Предметом суперечки є те, чи «Єгова» (англійською Jehovah) — правильна форма вимови Божого імені. Полеміка навколо цього питання точиться вже понад сотню років. Нині більшість мовознавців схиляється до вживання двоскладового «Ягве». Проте чи можна сказати, що «Єгова» й справді є такою «потворною» формою вимови?

Джерело суперечки

Згідно зі сказаним у Біблії, Бог сам виявив людству своє ім’я (Вихід 3:15). Святе Письмо засвідчує, що у давнину Божі слуги вільно вживали те ім’я (Буття 12:8; Рут 2:4). Інші народи також його знали (Ісуса Навина 2:9). Це зокрема стосується періоду, коли, повернувшись з вавилонської неволі, євреї почали контактувати з людьми багатьох національностей (Псалом 96:2—10; Ісаї 12:4; Малахії 1:11). У «Тлумачному біблійному словнику» (англ.) говориться: «Існує чимало доказів того, що релігія євреїв, які повернулись із вавилонського полону, привабила багатьох чужинців». Одначе вже у першому сторіччі н. е. з приводу вживання Божого імені виникли забобони. Врешті-решт Боже ім’я вийшло із загального ужитку в єврейському народі, а дехто й взагалі заборонив вимовляти його вголос. Так було втрачено правильну вимову. А може, цього не трапилось?

Що містить у собі ім’я?

Давньоєврейською мовою Боже ім’я письмово передається словом יהוה. Ці чотири літери, які слід читати справа наліво, зазвичай називають тетраграмою. Багато біблійних імен та назв містять скорочену форму божественного імені. Чи ці власні назви піднімають хоча б край завіси над тим, як звучало Боже ім’я?

Ствердну відповідь на це запитання дає Джордж Б’юкенен, заслужений професор у відставці з Теологічної семінарії в Уеслі (Вашингтон, федеральний округ Колумбія, США). За його словами, «у давнину батьки нерідко називали дітей іменами своїх богів. Це означає, що імена дітей вимовляли так само, як ім’я бога. Тетраграма була складовою частиною людських імен, а в їхній вимові завжди вживали середній голосний звук».

Розгляньте для прикладу кілька власних назв з Біблії, що містять скорочену форму Божого імені. Ім’я Йонатан, передане єврейським словом Йог-на-та́н чи Єгог-на-та́н, означає «Яго або Ягова дав», як каже професор Бюкенен. Ім’я пророка Іллі давньоєврейською — ’Е-лі-я́г або ж ’Е-лі-я́-гу. За словами професора, воно має значення «мій Бог є Ягоо або Ягоо-ва». Так само і Єгосафат — давньоєврейською Єгог-ша-фа́т — означає «Яго присудив».

«Ягве» — двоскладова вимова тетраграми — виключає можливість вживання голосного «о». Проте у великій кількості біблійних власних назв, що містять божественне ім’я, цей середній голосний звук стоїть і в повній, і в скороченій формі слова, наприклад, в іменах Єгонатан та Йонатан. Тож професор Бюкенен каже про божественне ім’я: «Голосного «оо» або «ог» взагалі не пропускали. Іноді скороченою формою слова було «Я», але ніколи «Я-вег». (...) Коли тетраграму виголошували одним складом, вона набувала форми «Яг» або «Йо». Її трискладовою вимовою було «Ягова» чи «Ягоова». А якщо тетраграму і скорочували до двох складів, тоді цю форму передавали словом «Яго» (часопис «Огляд біблійної археології», англ.).

Ці коментарі дають змогу зрозуміти твердження Ґезеніуса, гебраїста XIX сторіччя, приведене у його «Давньоєврейському та халдейському лексиконі Писань Старого Завіту» (англ.): «Не зовсім позбавлений підстав погляд тих, котрі справжньою вимовою [Божого імені] вважають יְהוָֹה [Є-го-ва]. Завдяки цьому погляду можна ліпше пояснити скорочені склади יְהוֹ [Є-го] та יוֹ [Йо], з яких починається багато власних назв».

Однак у вступному слові до свого недавнього перекладу «П’ять книг Мойсея» (англ.) Еверет Фокс підкреслив: «Усі колишні й сучасні спроби відновити «правильну» вимову давньоєврейського [Божого] імені зазнали невдачі; також не вдається остаточно довести правильності ані деколи вживаного «Єгова», ані нормативного наукового «Ягве».

Поза всяким сумнівом, учені й далі вестимуть дебати. Євреї перестали виголошувати ім’я правдивого Бога ще до того, як масорети розробили систему позначення голосних. З огляду на це, неможливо точно визначити, які голосні ставили біля приголосних ЙГВГ (יהוה). Усе-таки, саме імена біблійних постатей, правильної вимови котрих так і не було втрачено, дають добрий ключ до розуміння давньої вимови Божого імені. Через це принаймні деякі учені погоджуються, що, зрештою, «Єгова» — не така вже й «потворна» форма вимови.

[Ілюстрації на сторінці 31]

«Єгова» — найбільш поширена й відома форма вимови Божого імені.