‘Зі скромними — мудрість’

«Чого пожадає від тебе Господь,— нічого, а тільки... з твоїм Богом ходити сумирно [«скромно», НС]» (МИХЕЯ 6:8).

 1, 2. Що таке скромність і чим вона відрізняється від зухвалості?

ВІДОМИЙ апостол не хоче привертати до себе уваги. Відважний ізраїльський суддя називає себе найменшим у домі свого батька. Найбільший чоловік, який будь-коли жив, визнає, що його влада обмежена. Кожен із цих чоловіків виявляє скромність.

² Скромність — це протилежність зухвалості. Скромна особа тверезо оцінює свої можливості й достоїнства, а також не виявляє зарозумілості й порожнього гонору. Замість пройматися гордістю, хвалькуватістю і честолюбством, скромна особа усвідомлює свої обмеження. Отже, вона з повагою і належною уважністю ставиться до почуттів і поглядів інших.

 3. Як зрозуміти те, що ‘мудрість зі скромними’?

³ Біблія небезпідставно говорить: «З сумирними [«скромними», НС] — мудрість» (Приповістей 11:2). Скромна людина — мудра, оскільки вона тримається схваленого Богом шляху, а також уникає зухвалого духу, який доводить до ганьби (Приповістей 8:13; 1 Петра 5:5). Мудрість скромної поведінки підтверджує життя багатьох Божих слуг. Розгляньмо лише декілька прикладів осіб, про яких згадано у вступі.

Павло — «підлеглий» і «доморядник»

 4. Які незвичайні привілеї мав Павло?

⁴ Серед ранніх християн Павло був відомою особою, і зрозуміло чому. Під час свого служіння він подорожував тисячі кілометрів морем і суходолом, а також зміг заснувати багато зборів. Крім того, Єгова поблагословив Павла видіннями й даром розмовляти чужими мовами (1 Коринтян 14:18; 2 Коринтян 12:1—5). Він також натхнув Павла написати 14 послань, які тепер є частиною Християнських грецьких Писань. Безсумнівно, можна сказати, що Павлова праця перевершила працю всіх інших апостолів (1 Коринтян 15:10).

 5. У чому виявлявся скромний погляд Павла на себе?

⁵ Оскільки Павло був у центрі християнської діяльності, декотрі могли гадати, що він любить популярність, і навіть хизується своїм авторитетом. А втім, Павло був зовсім не такий — він був скромний. Він називав себе «найменшим з апостолів», додаючи: «[Я] негідний зватись апостолом, бо... переслідував був Божу Церкву» (1 Коринтян 15:9). Будучи колишнім гонителем християн, Павло ніколи не забував, що взаємини з Богом він мав лише завдяки незаслуженій ласці, не кажучи вже про особливі привілеї служіння (Івана 6:44; Ефесян 2:8). Отже, Павло не вважав себе ліпшим від інших через свої надзвичайні досягнення в служінні (1 Коринтян 9:16).

 6. Як Павло виявив скромність у стосунках з коринтянами?

⁶ Скромність Павла особливо виявилася в його стосунках з коринтянами. Очевидно, декотрі з них захоплювалися тими, що, на їхню думку, були визначними наглядачами, включаючи Аполлоса, Кифу та й самого Павла (1 Коринтян 1:11—15). Але Павло не домагався хвали коринтян і не використовував їхнього захоплення. Під час візиту до них він не представився «з добірною мовою або мудрістю». Натомість про своїх супутників та себе Павло сказав: «Нехай кожен нас так уважає, якби служителів [«підлеглих», НС] Христових і доморядників Божих таємниць»a (1 Коринтян 2:1—5; 4:1).

 7. Як Павло виявляв скромність навіть тоді, коли давав поради?

⁷ Павло виявляв скромність навіть тоді, коли йому доводилось давати настійні поради й вказівки. Він благав співхристиян «через Боже милосердя» й «з любови», а не використовував свій апостольський авторитет (Римлян 12:1, 2; Филимона 8, 9). Чому? Тому що він дійсно вважав себе ‘помічником’ братів і не хотів ‘брати владу над їхньою вірою’ (2 Коринтян 1:24). Поза всяким сумнівом, члени християнських зборів першого сторіччя особливо полюбили Павла за його скромність (Дії 20:36—38).

Скромний погляд на свої привілеї

 8, 9. а) Чому ми повинні скромно думати про себе? б) Як повинні виявляти скромність особи, наділені певною відповідальністю?

⁸ Павло залишив добрий приклад для сучасних християн. Хоч би які обов’язки нам було доручено, жоден з нас не повинен вважати себе ліпшим від інших. «Коли бо хто думає, що він щось, бувши ніщо,— писав Павло,— сам себе той обманює» (Галатів 6:3). Чому? Тому що «всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23; 5:12). Ми ніколи не повинні забувати, що ми всі успадкували гріх і смерть від Адама. Особливі привілеї не підносять нас із низького грішного стану (Екклезіяста 9:2). Так само як і Павло, тільки завдяки незаслуженій ласці люди можуть зав’язувати стосунки з Богом, не кажучи вже про те, щоб виконувати якесь привілейоване служіння для нього (Римлян 3:12, 24).

⁹ Розуміючи це, скромна людина не буде злісно тріумфувати через свої привілеї, а також не вихвалятиметься своїми досягненнями (1 Коринтян 4:7). Вона дає поради або вказівки як співпрацівник, а не пан. Звичайно, було б неправильно, якби особа, що більш здібна у виконанні певних завдань, домагалася хвали від співвіруючих або визискувала їхнє захоплення (Приповістей 25:27, Дерк.; Матвія 6:2—4). Єдина хвала, яка чогось варта, походить від інших, і вона повинна приходити без прохання. Якщо ми отримуємо таку похвалу, то не слід думати про себе більше, ніж належить (Приповістей 27:2; Римлян 12:3).

10. Поясніть, як ті, що здаються непомітними у зборі, справді можуть бути «багатими вірою»?

¹⁰ Коли на нас покладають певну відповідальність, скромність допоможе уникати надмірного зосередження на собі й не створювати враження, що збір, мовляв, має успіх тільки завдяки нашим зусиллям та здібностям. Наприклад, ми можемо бути особливо обдарованими вчителями (Ефесян 4:11, 12). Однак ми повинні скромно визнавати, що декотрі з найбільших уроків на зібраннях збору даються не зі сцени. Чи ж не відрадно, приміром, бачити одиноку матір або батька, які регулярно приходять до Залу Царства зі своїми дітьми? Зажурену особу, яка вірно приходить на зібрання, попри нав’язливе почуття нікчемності? Молоду особу, яка поступово робить духовний прогрес, всупереч згубному впливу ровесників у школі та іншого оточення? (Псалом 84:11). Ці люди можуть і не бути в центрі уваги. Інші переважно не помічають, які випробування непорочності їм доводиться зносити. Але вони можуть бути такими ж «багатими вірою», як і ті, хто має більш значне становище (Якова 2:5). Чи ж не завдяки вірності в кінцевому результаті ми здобуваємо схвалення Єгови? (Матвія 10:22; 1 Коринтян 4:2).

Гедеон — «найменший» у домі свого батька

11. Як Гедеон виявив скромність у розмові з Божим ангелом?

¹¹ Гедеон — відважний молодий чоловік з племені Манасії — жив у буремні часи історії Ізраїлю. Божий народ сім років знемагав під мідіянітянським ярмом. Але тепер прийшов час Єгови визволити свій народ. Отже, Гедеонові з’явився ангел і сказав: «Господь з тобою, хоробрий чоловіче!» Гедеон був скромний і тому не запишався через цю несподівану похвалу. Натомість він шанобливо сказав ангелу: «Любий мій пане, коли ж Господь з нами, так чого ж усе це скоїлося з нами?» Ангел пояснив Гедеону причину й сказав: «Ти врятуєш Ізраїля від руки мідіян». Як зреагував Гедеон? Замість жадібно вхопитися за це завдання, вважаючи його нагодою стати народним героєм, Гедеон відповів: «Мій Владико любий! Чим же я вирятую Ізраїля? Родина моя найостанніша в Манассії, та й я найменший у домі мого батька». Яка скромність! (Суддів 6:11—15, Хом.).

12. Як Гедеон виявив розважливість у виконанні свого завдання?

¹² Перш ніж послати Гедеона в бій, Єгова випробував його. Як? Гедеонові було сказано зруйнувати батьківський жертовник Ваала та зрубати священні палі, що стояли обабіч нього. Це завдання вимагало відваги, але Гедеон також виявив скромність і розважливість в його виконанні. Замість робити з цього публічне видовище, Гедеон діяв під покровом ночі, коли найімовірніше міг залишитися непоміченим. Крім того, Гедеон підійшов до свого завдання з належною обережністю. Він взяв із собою десятьох слуг, очевидно, щоб декотрі могли вартувати, тимчасом як інші допомагали б йому знищувати жертовник і священні паліb. Так чи інакше, завдяки благословенню Єгови Гедеон виконав своє завдання й через деякий час Бог послужився ним для визволення Ізраїлю від мідіянітян (Суддів 6:25—27).

Вияв скромності й розважливості

13, 14. а) Як ми можемо виявляти скромність, коли отримуємо привілей служіння? б) Який добрий приклад скромності залишив брат А. Х. Макміллан?

¹³ Зі скромності Гедеона ми можемо багато чого навчитися. Наприклад, як ми реагуємо, коли отримуємо привілей служіння? Думаємо в першу чергу, яку популярність і престиж це нам принесе? Чи скромно та з молитвою обдумуємо, чи зможемо відповідати вимогам, які ставить таке завдання? Брат А. Х. Макміллан, який скінчив свій земний шлях у 1966 році, залишив у цьому добрий приклад. Ч. Т. Рассел, перший президент Товариства Вартової башти, якось запитав Макміллана про його думку стосовно того, хто б міг керувати працею за його відсутності. У подальшому обговоренні брат Макміллан ані разу не згадав про себе, хоча мав надзвичайну можливість висунути свою кандидатуру. Під кінець брат Рассел попросив його обдумати, чи не взявся би він за це завдання. «Я був приголомшений,— написав через багато років брат Макміллан.— Перш ніж сказати, що з радістю робитиму все можливе, аби допомагати йому, я дуже серйозно обдумав цю справу й довгий час про неї молився».

¹⁴ Невдовзі брат Рассел помер, залишаючи вакантним місце президента Товариства Вартової башти. Оскільки під час останньої проповідницької подорожі Рассела відповідальним був Макміллан, один брат сказав: «Мак, у тебе надзвичайний шанс стати президентом. Ти був особливим представником брата Рассела в час його відсутності, й він сказав усім нам виконувати твої розпорядження. Отож, він поїхав і не повернувся. Здається, ти той, хто продовжить справу». Макміллан відповів: «Брате, такий погляд неправильний. Це Господня праця і становище в організації Господа можна отримати тільки тоді, якщо Господь вважає доречним дати його, а я впевнений, що не є підхожою кандидатурою». Відтак брат Макміллан порекомендував на це становище когось іншого. Подібно до Гедеона, він скромно дивився на себе, і було б добре, якби ми розвивали такий погляд.

15. Наведіть декілька практичних способів, як можна виявляти розважливість у проповідницькій праці.

¹⁵ Ми теж повинні скромно виконувати свої завдання. Гедеон був розважливим і старався зайвий раз не дратувати своїх противників. Так само ми повинні бути скромними й розважливими щодо способу розмови з людьми в проповідницькій праці. Щоправда, ми ведемо духовну війну, аби руйнувати «твердині» і «задуми» (2 Коринтян 10:4, 5). Але нам не слід говорити до інших згорда або давати їм будь-яку вагому причину ображатися через нашу звістку. Натомість нам треба поважати їхні погляди, наголошувати на тому, що ми маємо спільного, і тоді зосереджуватися на позитивних моментах нашої звістки (Дії 22:1—3; 1 Коринтян 9:22; Об’явлення 21:4).

Ісус — найліпший приклад скромності

16. Як Ісус показав, що він скромно дивиться на себе?

¹⁶ Найліпший приклад скромності залишив Ісус Христосc. Хоча він мав близькі взаємини зі своїм Отцем, все ж не стримувався визнавати, що декотрі справи не були в його компетенції (Івана 1:14). Наприклад, коли мати Якова та Івана попросила, аби Ісус посадив її двох синів поруч себе в царстві, той сказав: «Сидіти праворуч Мене та ліворуч — не Моє це давати» (Матвія 20:20—23). Іншого разу Ісус відверто заявив: «Я нічого не можу робити Сам від Себе... Не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене» (Івана 5:30; 14:28; Филип’ян 2:5, 6).

17. Як Ісус виявляв скромність у стосунках з іншими?

¹⁷ Ісус з усякого погляду перевищував недосконалих людей, і він мав незрівнянну владу від свого Отця, Єгови. А втім, у стосунках зі своїми послідовниками Ісус був скромний. Він не пригнічував їх вражаючим показом своїх знань. Ісус виявляв чуйність і співчуття, а також брав до уваги їхні фізичні потреби (Матвія 15:32; 26:40, 41; Марка 6:31). Отже, хоча Ісус був досконалий, він не вишукував у всьому досконалості. Він ніколи не вимагав від своїх учнів більше, ніж вони могли зробити, і ніколи не накладав на них більше, ніж могли знести (Івана 16:12). Не дивно, що так багато людей відчувало біля нього спокій! (Матвія 11:29).

Наслідуйте Ісусів приклад скромності

18, 19. Як ми можемо наслідувати Ісусову скромність у тому, а) як ми дивимось на себе і б) як ми ставимося до інших?

¹⁸ Якщо найбільший чоловік, який будь-коли жив, виявляв скромність, наскільки ж доречніше її потрібно виявляти нам. Часто недосконалі люди не бажають визнавати, що вони просто не мають абсолютної влади. Християни ж стараються бути скромними, бо наслідують Ісуса. Вони не занадто горді, щоб передавати відповідальність тим, хто кваліфікований взяти її на себе; вони також не є пихатими й несхильними приймати вказівки тих, хто уповноважений їх давати. Виявляючи дух співпраці, християни уможливлюють усім справам у зборі виконуватися «добропристойно і статечно» (1 Коринтян 14:40).

¹⁹ Скромність також спонукуватиме нас бути розсудливими у своїх сподіваннях щодо інших, а також зважати на їхні потреби (Филип’ян 4:5). Ми можемо мати здібності й сили, яких бракує іншим. Але якщо ми скромні, то не будемо завжди вимагати від них робити все так, як того хочемо ми. Кожен з нас скромно братиме до уваги недоліки інших, усвідомлюючи, що будь-яка особа має обмеження. Петро написав: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів!» (1 Петра 4:8).

20. Що ми можемо робити, аби подолати будь-яку схильність до нескромності?

²⁰ Ми дізналися, що мудрість дійсно є зі скромними. А що, коли ви помічаєте в собі схильність до нескромності й зухвалості? Не знеохочуйтесь. Тримайтеся прикладу Давида, який молився: «Від свавільних гріхів утримай раба Твого, щоб гріховність не заволоділа мною» (Псалом 19:13, Дерк.). Наслідуючи віру таких чоловіків, як Павло, Гедеон і, над усе, Ісуса Христа, ми особисто пересвідчимося в правдивості слів: «З сумирними [«скромними», НС] — мудрість» (Приповістей 11:2).

[Примітки]

Чи ви пригадуєте?

• Що таке скромність?

• Як ми можемо наслідувати скромність Павла?

• Чого ми можемо навчитися про скромність з прикладу Гедеона?

• Який найліпший приклад скромності залишив Ісус?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Завдяки скромності Павло завоював серця співхристиян.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Гедеон виявив розважливість у виконанні Божої волі.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Божий Син Ісус виявляє у всіх своїх вчинках скромність.