Чи ви вмієте «розрізняти добро й зло»?
«Шукайте пильно того, що Господеві подобається» (ЕФЕСЯН 5:10, Хом.).
1. Чому сьогоденне життя є складним?
«ЗНАЮ, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Це влучне зауваження Єремії сьогодні ще більш актуальне. Чому? Бо ми живемо в передречені Біблією «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1). Щодня нас очікують складні ситуації, в яких потрібно приймати певні рішення. Важливі вони чи не дуже, ці рішення можуть значно вплинути на наше фізичне, емоційне і духовне благополуччя.
2. Які рішення можуть видаватися незначними, але як до них ставляться вірні християни?
2 У повсякденному житті нам доводиться робити рішення, які стосуються справ, на перший погляд, буденних і незначних. Скажімо, кожного дня потрібно вирішувати, у що вдягатися, що їсти, з ким зустрітися та інше. Ми не довго задумуємось над цим. Але чи такі щоденні клопоти справді дріб’язкові? Вірні християни є слугами Всевишнього, Бога Єгови, і дуже важливо, аби вони завжди показували це своєю поведінкою, мовою, зовнішнім виглядом та ставленням до їжі й напоїв. Апостол Павло нагадує нам: «Коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите,— усе на Божу славу робіть» (1 Коринтян 10:31; Колосян 4:6; 1 Тимофія 2:9, 10).
3. Прийняття яких рішень вимагає великої пильності?
3 Проте прийняття деяких рішень вимагає ще більшої пильності. Приміром, рішення одружитися чи залишатися неодруженим може мати значний і довготривалий вплив на ваше життя. Без сумніву, вибір відповідного подружнього партнера, з яким ви зможете назавжди з’єднати своє життя,— справа зовсім немаловажнаa (Приповістей 18:22). Те, з ким ми товаришуємо, яку обираємо освіту, роботу і як відпочиваємо, теж дуже впливає на нашу духовність, а отже і на наше довічне благополуччя (Римлян 13:13, 14; Ефесян 5:3, 4).
4. а) Здатність до чого стане нам у найбільшій пригоді? б) Над якими запитаннями необхідно розмірковувати?
4 Як видно, ми мусимо приймати справді важливі рішення. З огляду на це, нам, безперечно, вкрай необхідна здатність розрізняти добро й зло, а також бачити різницю між правильним і тим, що лише видається таким. Біблія застерігає: «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її — стежка до смерти» (Приповістей 14:12). Отже, слушними будуть такі запитання: як навчитися розрізняти добро і зло? Де знайти належне керівництво, аби робити правильні рішення? Де його шукали і шукають люди та які це принесло наслідки?
«Філософія та марна омана» світу
5. У якому суспільстві жили ранні християни?
5 Християни першого сторіччя жили в суспільстві, де панували цінності й ідеали греків та римлян. Багато хто прагнув вести таке ж розкішне життя, яке провадили римляни. Тогочасні інтелектуали захоплювалась філософськими ідеями не лише Платона та Арістотеля, а й новіших шкіл, як-от епікурейців та стоїків. Апостол Павло зіткнувся з представниками тих шкіл в Афінах під час своєї другої місіонерської подорожі. Ці філософи вважали себе вищими від «оцього пустомова», Павла (Дії 17:18).
6. а) Що приваблювало декотрих ранніх християн? б) Яке застереження дав Павло?
6 Не дивно, що деяких ранніх християн приваблював помпезний спосіб життя людей, котрі їх оточували (2 Тимофія 4:10). Здавалося, ті, хто брав активну участь у справах світу, отримували чимало благ, а їхні рішення були розсудливими. Таке життя нібито давало щось цінне, чого християни, живучи згідно зі своїм присвяченням, не мали. Тому апостол Павло попередив: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Колосян 2:8). Чому він це сказав?
7. Яка справжня цінність мудрості цього світу?
7 Павло дав таке застереження, бо розумів, наскільки небезпечним був спосіб мислення тих, кого приваблював світ. Звернімо ж особливу увагу на Павлів вираз «філософія та марна омана». Слово «філософія» буквально означає «любов до мудрості, прагнення до мудрості». Само по собі це прагнення не є чимсь поганим. Біблія, особливо книга Приповістей, заохочує наполегливо шукати справжню мудрість і знання (Приповістей 1:1—7; 3:13—18). Проте поряд зі словом «філософія» стоїть вислів «марна омана». Тобто апостол вважав мудрість, яку нав’язував тодішній світ, марною та оманливою. Її можна уподібнити до повітряної кульки, яка на вигляд міцна, а всередині — порожня. Безсумнівно, вирішуючи, що добре, а що погане, не слід покладатися на пусту «філософію та марну оману» світу. Це не лише беззмістовно, але й згубно.
Ті, «що зло називають добром, а добро — злом»
8. а) До кого люди звертаються за порадами? б) Які поради пропонуються сьогодні?
8 Сьогоднішній світ нічим не відрізняється від тодішнього. Практично в кожній галузі людської діяльності налічується тисячі спеціалістів. Консультанти з питань сім’ї та шлюбу, автори газетних статей, цілителі-самозванці, астрологи, екстрасенси тощо завжди готові дати вам пораду за певну плату. Але яку пораду? Пропонуються принципи так званої нової моралі, яка часто витісняє біблійні норми. Приміром, у редакційній статті в газеті «Ґлоб енд мейл» (вона належить до найпопулярніших газет Канади) прокоментували відмову уряду реєструвати «шлюби між представниками однієї статі». Ось що там було сказано: «Та це ж абсурд, щоб у 2000 році партнерам, котрі люблять одне одного та віддані одне одному, відмовляли в найбільшому бажанні тільки тому, що вони однієї статі». Нині люди більше схильні до поблажливості, ніж до осуду. Незмінних понять добра і зла вже не існує, все вважається відносним (Псалом 10:3, 4).
9. Як часто поводяться ті, кого в світі оточують шаною?
9 Дехто у своїх рішеннях наслідує тих, хто досяг популярності та фінансового успіху. У наш час багатих і знаменитих вважають гідними пошани. Вони можуть говорити про чесність, довір’я тощо, але часто це просто пусті слова. Чимало людей не відчуває докорів сумління, коли в гонитві за владою та прибутком порушує закони чи топче принципи моралі. Аби досягти слави і популярності, дехто бездумно відступається від усталених цінностей і норм, обираючи скандальну й чудернацьку поведінку. Внаслідок цього сформувалось суспільство, де на першому місці стоїть нажива і члени якого живуть за девізом: «Дозволено все». Тож хіба нас повинна дивувати розгубленість людей, котрі не можуть визначити, що є добром, а що злом? (Луки 6:39)
10. Як сповнилися слова Ісаї стосовно добра й зла?
10 Сьогодні всюди можна побачити жахливі наслідки нерозсудливих рішень: розлучення та розбиті сім’ї, наркоманія й алкоголізм, брутальні молодіжні банди, безладне статеве життя, хвороби, які передаються статевим шляхом, тощо. А такі рішення зумовило хибне керівництво. Та й чи слід чекати іншого, якщо люди нехтують усіма нормами або засадами добра і зла? (Римлян 1:28—32) Про такі обставини пророкував Ісая: «Горе тим, що зло називають добром, а добро — злом, що ставлять темноту за світло, а світло — за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке — за гірке! Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим» (Ісаї 5:20, 21).
11. Чому нерозсудливо покладатися на себе, коли потрібно вирішувати, що добре, а що погане?
11 Ті стародавні євреї, будучи «мудрими у власних очах», таки мусили дати відповідь Богові. Тому нам потрібно ще більше остерігатися того, аби, вирішуючи, що добре, а що ні, не покладатися на самих себе. Нині багато хто схильний до думки «чини так, як підказує серце» або «роби те, що на твій погляд є правильним». Чи такий спосіб мислення розсудливий? Згідно з Біблією, ні. Адже там виразно сказано: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» (Єремії 17:9). Чи, приймаючи рішення, ви дотримувались би вказівок лукавої і ненадійної людини? Звичайно, ні. Мабуть, вислухавши пораду такої особи, ви зробили б усе навпаки. Тому Біблія нагадує нам: «Хто надію кладе на свій розум, то він нерозумний, а хто мудрістю ходить, той буде врятований» (Приповістей 3:5—7; 28:26).
Дізнаваймось, що подобається Богові
12. Чому нам потрібно пізнавати «волю Божу»?
12 Отже, коли потрібно визначити, що є добром, а що — злом, нам не слід покладатися ані на мудрість світу, ані на самих себе. Що ж тоді робити? Апостол Павло дав чітку і недвозначну пораду: «Не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,— добро, приємність та досконалість» (Римлян 12:2). Чому потрібно пізнавати Божу волю? У Біблії Єгова дає нам пряму та переконливу відповідь на це запитання: «Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої — за ваші думки» (Ісаї 55:9). Тому, замість покладатися на так званий здоровий глузд чи інтуїцію, слухаймось заохочення: «Шукайте пильно того, що Господеві подобається» (Ефесян 5:10, Хом.).
13. Як Ісусові слова з Івана 17:3 вказують на необхідність дізнаватись про те, що подобається Богу?
13 Ісус Христос підкреслив цю потребу такими словами: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Слово «пізнати» означає щось набагато більше, ніж просто «знати». Згідно з «Тлумачним словником» (В. Е. Вайн, англ.), грецький відповідник цього слова «вказує на взаємини між людиною, яка пізнає, та об’єктом її пізнавання: для неї він є цінним або важливим, а отже, цінні й важливі є взаємини з ним». Аби розвинути з кимось ближчі стосунки, недостатньо лише знати, хто ця особа та як називається. Необхідно розуміти, що їй подобається, а що — ні, яких цінностей, норм вона дотримується і поважати їх (1 Івана 2:3; 4:8).
Удосконалюймо наше чуття
14. За словами Павла, у чому найперше полягає різниця між духовними немовлятами й дорослими людьми?
14 Як же розвинути здатність розрізняти добро і зло? Відповідь знаходимо в словах Павла до єврейських християн першого сторіччя. Він сказав їм: «Хто молока вживає, той недосвідчений у слові правди,— бо він немовля. А страва тверда — для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло». Тут Павло протиставив «молоко», до якого в попередньому вірші уподібнюються «перші початки Божого Слова», «страві твердій»: її споживають «дорослі, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:12—14).
15. Чому, аби здобути точне знання про Бога, слід докладати зусиль?
15 Це значить, що найперше ми повинні докладати зусиль, аби здобувати точне розуміння Божих норм, записаних у його Слові Біблії. Нам не слід шукати в ній перелік правил, що можна робити, а що ні. У цій книзі немає чогось подібного. Павло сказав про неї: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала [«здатна», СМ], до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16, 17). Аби отримати пожиток від навчання, докору та виховання, які отримуємо через Біблію, нам належить залучити свої розумові здібності. Це вимагає зусиль, але вони, безперечно, виправдаються, адже ми будемо ‘здатні, до всякого доброго діла готові’ (Приповістей 2:3—6).
16. Що значить мати привчені чуття?
16 Як зазначив Павло, зрілі люди «мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло». Саме в цьому полягає суть справи. Вираз «мають чуття, привчені» дослівно означає «органи чуттів, натреновані (як гімнаст)» («Підрядковий переклад Царства», англ.). Досвідчений гімнаст, займаючись на певних спортивних снарядах, скажімо, на кільцях чи колоді, може миттєво виконувати такі трюки, які, здавалося б, суперечать закону гравітації або іншим законам природи. Він постійно володіє усім своїм тілом, кожним м’язом, і майже підсвідомо відчуває, який рух потрібно зробити, щоб успішно виконати вправу. Усе це — наслідок посиленого й безперервного тренування.
17. У чому ми повинні бути такими, як гімнаст?
17 У духовному розумінні ми теж мусимо бути натреновані, немов гімнаст, якщо хочемо завжди приймати правильні рішення і робити відповідний вибір. Ми постійно мусимо контролювати всі свої чуття й володіти цілим тілом (Матвія 5:29, 30; Колосян 3:5—10). Наприклад, чи ви привчаєте свої очі не оглядати аморальний матеріал або вуха — не слухати згубної музики і зіпсованої мови? З такими впливами ми зустрічаємося всюди. Проте тільки від нас залежить, чи зло вкорениться в нашому серці й розумі, чи ні. Ми можемо наслідувати псалмоспівця: «Не поставлю я перед очима своїми речі нікчемної. Діло відступства ненавиджу,— не приляже до мене воно... міцно не стане навпроти очей моїх неправдомовець!» (Псалом 101:3, 7).
Привчайте чуття звичкою
18. Що Павло мав на увазі, сказавши, що наші чуття необхідно привчати «звичкою»?
18 Пам’ятаймо, що ми можемо привчити своє чуття розрізняти добро і зло лише «звичкою», тобто постійно користуючись ним. Отже, коли ми опиняємося перед прийняттям якогось рішення, слід залучати свої розумові здібності, аби розпізнати, які біблійні принципи застосувати і як це зробити. Дослідження біблійних публікацій, котрі дає «вірний і мудрий раб», має стати нашим звичаєм (Матвія 24:45). Безперечно, ми можемо попросити допомоги і в зрілих християн. Проте коли ми самі досліджуємо Боже Слово й, молячись, просимо в Єгови про допомогу і його святий дух, то з часом отримаємо великий пожиток (Ефесян 3:14—19).
19. Які благословення ми отримаємо, якщо постійно привчатимемо своє чуття?
19 Нам потрібно постійно привчати своє чуття, аби більше не бути «малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду» (Ефесян 4:14). Натомість, послуговуймось знанням та розумінням того, що подобається Богові. Тоді ми зможемо робити мудрі рішення, значущі чи менш важливі, що підуть нам на користь. Ними теж підбадьоримо співвіруючих і найважливіше — принесемо радість нашому небесному Отцю (Приповістей 27:11). Яке ж це благословення й захист у такі важкі часи!
[Примітка]
a Доктори Томас Голмс та Річард Рей склали список 40 найбільш стресових ситуацій. Першими йдуть смерть подружнього партнера, розлучення та нарізне проживання. Одруження посідає сьоме місце.
Чи ви можете пояснити?
• Якою здатністю потрібно володіти, щоб приймати розсудливі рішення?
• Чому, вирішуючи, що добре, а що погане, немудро брати приклад з видатних людей чи покладатися на власну інтуїцію?
• Чому, роблячи рішення, слід шукати того, що подобається Богу, і як це можна робити?
• Що значить ‘мати чуття, привчені’?
[Ілюстрація на сторінці 9]
У своїх рішеннях немудро наслідувати багатих і знаменитих.
[Ілюстрація на сторінці 10]
Ми, подібно до гімнаста, мусимо добре володіти всіма своїми чуттями і тілом.