«Вони... до Кіпру відплинули»

ТАК у книзі Дії починається розповідь про події з місіонерської подорожі Павла, Варнави та Івана Марка, під час якої вони близько 47 року н. е. відвідали Кіпр (Дії 13:4). У той час, як і сьогодні, Кіпр мав стратегічне значення у східній частині Середземномор’я.

Островом прагнули заволодіти римляни, і він перейшов під їхнє правління у 58 році до н. е. До того Кіпр мав багату на події історію. Ним володіли фінікійці, греки, ассирійці, перси та єгиптяни. У середні віки його завойовували хрестоносці, франки і венеціанці, після яких прийшли турки-османи. У 1914 році острів анексували британці, які правили ним аж до проголошення тут незалежності у 1960 році.

Головним джерелом прибутку на острові сьогодні є туризм, але в дні Павла Кіпр був багатий на природні ресурси, які експлуатували римляни, щоб наповнити скарбниці своєї держави. На зорі історії острова тут відкрили поклади міді, і вважається, що до закінчення римського періоду було видобуто 250 000 тонн міді. Для її виплавки вирубали більшість густих лісів. На момент, коли сюди прибув Павло, багато лісів острова вже зникли.

Кіпр під правлінням римлян

Згідно з «Британською енциклопедією», Юлій Цезар, а після нього і Марк Антоній, передав Кіпр Єгипту. Але за Августа острів повернувся під правління Риму, і, як точно зазначає Лука, письменник книги Дії, Кіпром керував проконсул, безпосередньо підпорядкований Риму. Коли тут проповідував Павло, проконсулом був Сергій Павло (Дії 13:7).

Pax Romana, або встановлений Римом мир між народами, стимулював розробку шахт, розвивалась індустрія і процвітала торгівля. Присутність римських легіонів приносила додаткові доходи; остров’ян збагачували теж прочани, які прибували поклонитися Афродіті, покровительці острова. Внаслідок цього будувалися нові дороги, порти і вишукані громадські будівлі. Офіційною мовою залишалася грецька. Популярним був культ римського імператора, поклонялися також Афродіті, Аполлону й Зевсу. Люди жили в добробуті і вели багате соціальне та культурне життя.

У такому середовищі опинився Павло, подорожуючи по острову і навчаючи людей про Христа. Однак християнство потрапило на острів ще до Павла. Книга Дії повідомляє, що після смерті першого християнського мученика Степана, декотрі ранні християни втекли на Кіпр (Дії 11:19). Варнава, товариш Павла, був уродженцем Кіпру і добре знав острів. Він, безумовно, став для Павла хорошим провідником під час цієї проповідницької подорожі (Дії 4:36; 13:2).

Павлова мандрівка по Кіпру

Нелегко точно визначити маршрут Павлової мандрівки по Кіпру. Однак археологи мають досить чітке уявлення про систему доріг у римський період. Через географічні фактори навіть сьогоднішні дороги на острові проходять, як правило, по тих же місцях, де колись подорожували місіонери.

Павло, Варнава та Іван Марко відплили з Селевкії до порту Саламіс (Саламіна). Чому до Саламіса, якщо столицею і найбільшим морським портом був Пафос? По-перше, Саламіс лежав на східному узбережжі, на віддалі всього 200 кілометрів від материкового міста Селевкії. Хоча в римський період це місто не було столицею, воно залишалось культурним, освітнім і торговим центром острова. У Саламісі була велика єврейська община, і місіонери «звіщали... Слово Боже по синагогах юдейських» (Дії 13:5).

Сьогодні на місці Саламіса залишились тільки руїни. Проте археологічні відкриття свідчать про колишню славу і багатство міста. Ринкова площа, центр політичного та релігійного життя, є, мабуть, найбільшою римською агорою, відкритою в Середземномор’ї. Серед її руїн, які датуються часом Августа Цезаря, знайдено розкішні поховання, майстерно виконані мозаїчні підлоги, гімнастичні зали, чудові лазні, стадіон, амфітеатр і великий театр на 15 000 місць. Поблизу лежать руїни величного храму Зевса.

Але Зевс не міг запобігти руйнуванню міста землетрусами. У 15 році до н. е. великий землетрус зрівняв з землею більшу частину Саламіса. Пізніше його відбудував Август, але в 77 році н. е. ще один землетрус знову знищив місто. Його відбудували і на цей раз. Однак у IV столітті серія землетрусів остаточно зруйнувала Саламіс, і місто ніколи вже не піднялося до своєї колишньої слави. У середні віки гавань замулилась і запустіла.

Як мешканці Саламіса відгукнулися на проповідування Павла, невідомо. Але апостол мав проповідувати також іншим остров’янам. Із Саламіса місіонери могли піти трьома головними дорогами: одна вела до північного узбережжя через гори Кіренія; друга тягнулася на захід через рівнину Месаорію і перетинала головну частину острова, а третя йшла південним берегом.

Традиція каже, що Павло пішов третім шляхом. Він пролягав у родючих землях з характерним червонуватим ґрунтом. Через приблизно 50 кілометрів на південний захід дорога вела до міста Ларнаки, після якого повертала на північ у глиб острова.

«Ввесь острів»

Невдовзі дорога виводила до стародавнього міста Ледри. На цьому місці сьогодні лежить сучасна столиця Кіпру Нікозія. Всі сліди стародавнього міста зникли. Але в самому серці міста, в середині венеціанських укріплень XVI століття, є метушлива вузенька вулиця, яка носить назву Ледри. Чи Павло проходив цим містом, невідомо. Біблія лише каже нам, що місіонери «перейшли... ввесь острів» (Дії 13:6). В «Історичній географії біблійних країн» Уїкліфа говориться, що це «мабуть, означає відносно повний обхід єврейських общин на Кіпрі».

Павло, безумовно, хотів зустріти якомога більше людей на Кіпрі. Тож він міг вибрати південний шлях від Ледри, який пролягав через Аматунт і Куріон — великі багатонаціональні міста.

Куріон лежав коло моря на високих скелях, які закінчуються майже прямовисними урвищами. Внизу під ними тягнуться пляжі. Це величне античне місто постраждало від того самого землетрусу, який 77 року н. е. знищив Саламіс. Збереглись руїни храму Аполлона, які датуються близько 100 роком н. е. На стадіоні вміщалося 6000 глядачів. Про розкоші багатьох мешканців Куріона свідчать красиві мозаїки, які прикрашали підлогу навіть приватних будинків.

Шлях до Пафоса

З Куріона дорога тягнеться на захід через мальовничі місцевості, де займалися виноробством. Дорога непомітно здіймається вгору і несподівано переходить у різкий звивистий спуск до галькових пляжів. Згідно з грецькою міфологією, саме тут новонароджена богиня Афродіта виринула з моря.

Афродіта була найпопулярнішою з грецьких божеств на Кіпрі, і їй палко поклонялись аж до II століття н. е. Центром культу Афродіти було місто Пафос (Пафа). Кожної весни тут на її честь проводилося велике свято. Прочани з Малої Азії, Єгипту, Греції і навіть з далекої Персії прибували до Пафоса на святкування. Коли Кіпр був під правлінням Птолемеїв, мешканці познайомилися з культом фараонів.

Пафос був римською столицею Кіпру і резиденцією проконсула. Тут карбували мідні монети. Це місто, як і Саламіс, було зруйноване у 15 році до н. е., і його теж відбудував Август. Розкопки виявили, що мешканці заможного Пафоса I століття вели розкішний спосіб життя. Про це свідчать широкі дороги, щедро оздоблені приватні вілли, музичні школи, гімнастичні зали, амфітеатр.

Таким був Пафос, коли Павло, Варнава та Іван Марко прибули сюди. Саме тут проконсул Сергій Павло, «чоловік розумний», «прагнув послухати Божого Слова», незважаючи на лютий спротив ворожбита на ім’я Еліма. Проконсул «дивувався науці Господній» (Дії 13:6—12).

Після успішного завершення проповідницької кампанії на Кіпрі місіонери продовжили свою працю в Малій Азії. Ця перша місіонерська подорож Павла стала визначною віхою у поширенні правдивого християнства. У книжці «Подорожі св. Павла грекомовним Сходом» (англ.) цю мандрівку названо «справжнім початком християнської місії і... Павлової місіонерської діяльності». Також там говориться: «Кіпр лежав на перехресті морських шляхів, які вели до Сирії, Малої Азії та Греції, тож острів став першим етапом місіонерської подорожі». Але це був лише ранній етап. З тих пір минуло двадцять століть, а християнська місіонерська діяльність триває. Можна з упевненістю сказати, що добра новина про Царство Єгови буквально досягла «аж до останнього краю землі» (Дії 1:8).

[Карти на сторінці 20]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

КІПР

НІКОЗІЯ (Ледра)

Саламіс (Саламіна)

Пафос (Пафа)

Куріон

Аматунт

Ларнака

ГОРИ КІРЕНІЯ

РІВНИНА МЕСАОРІЯ

ГОРИ ТРООДОС

[Ілюстрація на сторінці 21]

Павло, сповнений святого духу, осліпив у Пафосі ворожбита Еліму.