Чому немає єдності у світі?

«Уперше після Другої світової війни міжнародне суспільство об’єдналося... Тож світ може скористатися нагодою і встановити давно обіцяний новий світовий порядок».

ЦЕ СЛОВА одного з президентів Сполучених Штатів Америки, сказані ним в останнє десятиріччя XX століття. Тодішні події на світовій арені, здавалося, вказували на те, що незабаром у світі пануватиме єдність. Один за одним впали тоталітарні режими. Падіння Берлінської стіни ознаменувало початок нової епохи в історії Європи. Увесь світ був вражений, коли на його очах припинив своє існування Радянський Союз, який, на думку багатьох людей на Заході, був ініціатором міжнародних конфліктів. Завершилася холодна війна, й у світі з оптимізмом заговорили про роззброєння, в тому числі ядерне. Хоча в Перській затоці розгорілася війна, здавалося, що це лише короткочасне утруднення, яке спонукає велику частину світу ще рішучіше прагнути миру.

Позитивні зміни спостерігалися не тільки на політичній арені, але й в інших сферах життя. У багатьох частинах світу почав рости рівень життя. Завдяки новим досягненням у медицині лікарі навчилися робити те, що якихось кілька десятиліть до того вважалося б чудом. У багатьох країнах відбувався швидкий економічний зріст, результатом якого, здавалося, стане процвітання цілого світу. Все виглядало надзвичайно оптимістично.

З того часу минуло не так багато років, але сьогодні напрошуються запитання: «Що сталося? Де обіцяна єдність у всьому світі?» Світ, схоже, рухається в протилежному напрямку. На шпальтах газет і у випусках новин регулярно з’являється інформація про вибухи, скоєні терористами-смертниками, та про інші терористичні акти, постійно повідомляється про поширення зброї масового знищення й про інші тривожні події. Усе це чимраз більше віддаляє світ від єдності. Один видатний фінансист сказав: «Ми поступово опиняємося в порочному колі, де насилля породжує ще більше насилля».

Єдність у світі чи його поділ?

Одною з цілей створення Організації Об’єднаних Націй був «розвиток дружніх відносин між націями на основі поважання принципу рівноправності і самовизначення народів». Чи вдалося за 60 років досягнути цієї благородної мети? Аж ніяк! Нації, схоже, більше думають про «самовизначення», ніж про «дружні відносини». Народи й етнічні групи намагаються утвердити свою самобутність і незалежність, а це дедалі сильніше розділює світ. На момент створення ООН до її складу увійшла 51 країна. Сьогодні членство в цій організації має 191 країна.

Як ми побачили, наприкінці XX століття в повітрі витали надії на єдність у цілому світі. Але відтоді ці надії поступилися своїм місцем збентеженню, оскільки на очах усього людства світове суспільство чимраз швидше розпадається на окремі частини. Розвал Югославії, конфлікт у Чечні, війна в Іраку і безупинне кровопролиття на Близькому Сході — все це свідчить про дедалі більшу роз’єднаність.

Без сумніву, з найкращих міркувань було докладено чимало зусиль для встановлення миру. Незважаючи на це, єдність у світі здається недосяжною. Тому багатьох людей турбують запитання: «Чому не вдається досягти єдності у світі? Куди прямує світ?»

[Відомості про ілюстрації, сторінка 3]

AP Photo/Lionel Cironneau

Arlo K. Abrahamson/AFP/Getty Images