«Господи... випробуй мене»

«ГОСПОДЬ... серця випробовує»,— сказано в Приповістей 17:3. Ці слова мають дуже нас зміцнювати. Чому? Тому що, на відміну від людей, які судять за зовнішнім виглядом, наш небесний Батько «дивиться на серце» (1 Самуїла 16:7).

Навіть ми самі не можемо повністю оцінити свої найпотаємніші спонуки і схильності. І не дивно, адже людське «серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» Проте Бог знає його, оскільки каже: «Я Господь, що досліджує серце, що випробовує нирки» (Єремії 17:9, 10). Справді, Єгова бачить «серце» — наші внутрішні спонуки, і «нирки» — наші найглибші думки і почуття.

Навіщо нас випробовувати?

Цілком природно, що в давнину цар Давид просив Бога: «Перевір мене, Господи, і випробуй мене, перетопи мої нирки та серце моє» (Псалом 26:2). Чи Давид був настільки чистий у вчинках і мові, що не боявся перевірки Єгови? Звичайно, ні! Давид, як і всі ми, був недосконалий і не міг повністю відповідати Божим вимогам. Через свої слабкості Давид вчинив кілька серйозних гріхів, але все-таки «ходив... у чистості серця» (1 Царів 9:4). Завдяки чому це було можливо? Він приймав докір і виправляв свої помилки, показуючи, що щиро любить Єгову. Давид від усього серця був відданий Богові.

А що сказати про нас? Єгова знає, що ми недосконалі і можемо помилятися в мові та вчинках. І хоча Бог має здатність передбачати майбутнє, він не використовує її, щоб визначати, яким буде наше життя. Створивши людей, Бог великодушно наділив їх свободою волі і зважає на цей дар.

Однак іноді Єгова таки випробовує нашу внутрішню особистість, у тому числі і наші спонуки. Він може допускати ситуації, в яких виявляється стан нашого серця. Також Бог дозволяє, щоб у різних обставинах і труднощах стали відомі наші потаємні схильності. Завдяки цьому можна показати, наскільки ми вірні та віддані Єгові. Випробування, які допускає Єгова, доводять якість нашої віри і виявляють, чи ми ‘з усякого погляду досконалі й здорові та ні в чому не маємо нестачі’ (Якова 1:2—4).

Його віру було випробувано

Для служителів Єгови випробування віри і спонук не є чимось новим. Розгляньмо приклад патріарха Авраама. В Буття 22:1 сказано: «Бог випробовував Авраама». Коли ці слова були написані, Авраамова віра в Бога вже пройшла випробування. Кілька десятиріч до того Єгова наказав цьому чоловікові разом з сім’єю залишити місто Ур і перебратися до невідомого краю (Буття 11:31; Дії 7:2—4). Авраам, який, мабуть, мав власний будинок в Урі, не купував постійного житла в Ханаані, хоча мешкав там роками (Євреїв 11:9). Цей чоловік вів кочовий спосіб життя, і тому його сім’ї іноді загрожував голод, озброєні банди і язичницькі правителі того краю. Але впродовж усього свого життя Авраам мав незламну віру.

Згодом Єгова піддав Авраама ще більшому випробуванню. Він сказав: «Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака... і принеси... його в цілопалення» (Буття 22:2). Для Авраама Ісак не був просто сином. Він був єдиною дитиною в Авраама і Сарри, обіцяним сином. І саме через Ісака мала сповнитись Божа обіцянка, що «нащадок» Авраама успадкує ханаанську землю і через нього багато хто отримає благословення. Справді, Ісак був тим сином, якого Авраам дуже чекав і який народився завдяки чуду від Бога (Буття 15:2—4, 7).

Уявіть собі, як, мабуть, важко було Аврааму збагнути цей наказ. Чи Єгова вимагав принести в жертву людину? Чому Єгова попросив пожертвувати те, що було найдорожче для Авраама і приносило йому радість,— єдиного сина, якого Бог подарував йому на схилі літ?a

Авраам не мав чітких відповідей на ці запитання, але відразу послухався. Він три дні йшов до призначеної гори. Там Авраам побудував жертовник і поклав на нього дрова. І ось настав вирішальний момент. Авраам узяв ножа, однак коли він вже збирався зарізати сина, Єгова через ангела зупинив його. Бог сказав: «Тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого» (Буття 22:3, 11, 12). Подумайте, як рясно був винагороджений Авраам, почувши ці слова! Єгова вважав цього чоловіка своїм вірним служителем, і той виправдав його довіру (Буття 15:5, 6). Після того Авраам приніс у жертву замість Ісака барана. Тоді Єгова підтвердив обіцянку про Авраамове потомство. Зрозуміло, чому Авраам став другом Єгови (Буття 22:13—18; Якова 2:21—23).

Наша віра теж випробовується

Усі ми усвідомлюємо, що Божим служителям не уникнути випробувань. Але в нашому випадку випробування можуть полягати не в тому, що Єгова каже нам щось робити, а в тому, що він допускає певні ситуації.

Апостол Павло написав: «Всі, хто, виявляючи побожну відданість, хоче жити в єдності з Христом Ісусом, також будуть переслідувані» (2 Тимофія 3:12). Таке переслідування може походити від однокласників, друзів, родичів, сусідів чи неправильно поінформованої влади. Буває, християн словесно чи фізично ображають, а іноді їм навіть перешкоджають заробляти на життя. Правдиві християни стають жертвами хвороб, розчарувань і несправедливості, тобто зазнають труднощів, якими сповнене життя багатьох людей. Усі ці випробування перевіряють нашу віру.

Апостол Петро звернув увагу на те, що випробування можуть впливати на нашу віру позитивно. Він написав: «Вам доводиться ненадовго зажуритися через різні випробування, аби перевірена якість вашої віри,— набагато цінніша від золота, яке, хоча й випробовується вогнем, але нищиться,— послужила для похвали, слави й честі під час об’явлення Ісуса Христа» (1 Петра 1:6, 7). Те, як на нас позначаються випробування, можна прирівняти до процесу очищення золота вогнем. Таке очищення відділяє золото від домішок. Щось подібне відбувається з нашою вірою, коли ми зазнаємо випробувань.

Наприклад, люди стикаються з труднощами через нещасні випадки чи стихійні лиха. Але ті, хто має справжню віру, не дозволяють надмірному хвилюванню поглинути їх. Вони знаходять підбадьорення в запевненні Єгови: «Я нізащо тебе не залишу й ніколи тебе не покину» (Євреїв 13:5). Такі християни продовжують віддавати перевагу духовному і довіряють, що Бог Єгова поблагословить їхні зусилля і вони матимуть все необхідне для життя. Віра підтримує їх у важкі часи і допомагає уникнути подальшого ускладнення ситуації через зайві тривоги.

Також випробування можуть показати, чи наша віра потребує зміцнення і в чому саме нам слід виправитись. Варто запитувати себе: «Як мені зміцнити віру? Може, мені варто виділяти більше часу, щоб з молитвою вивчати Боже Слово і роздумувати над ним? Чи я в повній мірі черпаю пожиток з християнських зібрань? Чи схильний я звіряти в молитві свої тривоги Богу Єгові, чи, навпаки, звик покладатись на себе?» А втім, такий самоаналіз — це лише перший крок.

Щоб зміцнити віру, потрібно розвивати духовний апетит, виявляючи «прагнення до чистого словесного молока» (1 Петра 2:2; Євреїв 5:12—14). Намагаймося бути схожими на чоловіка, про якого псалмописьменник писав: «В Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує» (Псалом 1:2).

Недостатньо лише читати Біблію. Важливо роздумувати над тим, чого навчає нас Боже Слово і як застосувати його вказівки (Якова 1:22—25). Тоді наша любов до Бога зросте, молитви стануть більш конкретними та сердечними, а віра — сильнішою.

Цінність випробуваної віри

Коли ми усвідомлюємо, що без віри неможливо отримати схвалення Бога, то відчуваємо сильну спонуку зміцнювати її. Біблія нагадує нам: «Без віри неможливо догодити Богові, бо той, хто наближається до нього, повинен вірити, що він існує, а також винагороджує тих, хто його наполегливо шукає» (Євреїв 11:6). Тому нам слід переймати склад розуму чоловіка, який благав Ісуса: «Допоможи, якщо мені в чомусь бракує віри!» (Марка 9:24).

Випробування нашої віри також може позитивно впливати на інших. Скажімо, коли християнин втратив близьку людину, міцна віра в Божу обіцянку воскресіння підтримує його. Він сумує, але не так «як інші люди, котрі не мають жодної надії» (1 Фессалонікійців 4:13, 14). Коли люди бачать, як сильно віра підтримує такого християнина, вони можуть усвідомити, що він має щось справді цінне. Тоді в їхніх серцях, можливо, зародиться бажання мати таку саму віру, і вони захочуть вивчати Боже Слово та стати учнями Ісуса Христа.

Єгова знає, що випробувана віра дуже цінна. Завдяки випробуванням ми бачимо, наскільки сильною є наша віра. Також ми краще розуміємо, як нам зміцнювати її і в чому треба виправитись. Крім того, коли ми витривало зносимо випробування, то допомагаємо іншим стати учнями Ісуса. Тож намагаймося зберігати сильну віру, яка б після неодноразових випробувань «послужила для похвали, слави й честі під час об’явлення Ісуса Христа» (1 Петра 1:7).

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 13]

Завдяки ділам віри Авраам став другом Єгови.

[Ілюстрації на сторінці 15]

Випробування виявляють, наскільки сильною є наша віра.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 12]

From the Illustrated Edition of the Holy Scriptures, by Cassell, Petter, & Galpin