Слухайтеся внутрішнього голосу

«Люди з інших народів, які не мають [Божого] закону, з природи виконують те, чого вимагає закон» (РИМЛЯН 2:14).

1, 2. а) Що робить багато людей заради інших? б) В яких біблійних прикладах показано турботу про інших?

ДВАДЦЯТИРІЧНИЙ чоловік стояв на платформі метро. Раптом з ним стався приступ епілепсії, і він упав на рейки. Побачивши це, один перехожий залишив своїх дочок і скочив униз. Він стягнув чоловіка з рейок, поклав його між ними і прикрив собою, щоб захистити від поїзда, який спинявся над ними, видаючи пронизливий звук гальм. Дехто назвав би рятівника героєм, але він сказав: «Треба чинити добро. Я зробив це з доброти, а не заради визнання чи слави».

² Ви, мабуть, знаєте когось, хто ризикував своїм життям, щоб допомогти іншим. Під час Другої світової війни багато людей наражалося на небезпеку, переховуючи незнайомців. Також пригадайте, що́ пережив апостол Павло та 275 осіб, коли їхній корабель розбився на Мальті поблизу Сицилії. Місцеві жителі прийшли чужинцям на допомогу і «дуже людяно до [них] поставились» (Дії 27:27—28:2). А що сказати про ізраїльську дівчинку? Вона, можливо, не ризикувала своїм життям, але виявила доброзичливість до одного з сирійських завойовників (2 Царів 5:1—4). Крім того, подумайте над відомим Ісусовим прикладом про милосердного самарянина. Священик і левит пройшли повз напівмертвого співвітчизника. Самарянин же вчинив милість і надав йому допомогу. Впродовж століть цей приклад торкався сердець багатьох людей з різних культур (Луки 10:29—37).

3, 4. Що можна сказати про теорію еволюції з огляду на поширений серед людей альтруїзм?

³ Ми живемо в «скрутні часи, коли жити... дуже важко», адже чимало людей жорстокі і не люблять великодушності (2 Тимофія 3:1—3). Але хіба ми не бачимо, як люди виявляють милосердя, можливо, й до нас особисто? Схильність допомагати іншим, навіть жертвуючи власним благополуччям, настільки звична, що дехто називає її «людяністю».

⁴ Таку готовність людей допомагати іншим можна бачити в усіх расах і культурах. Ця особливість людської натури суперечить твердженню, що людина розвинулась еволюційним шляхом за законом джунглів: «виживає найсильніший». Генетик Френсіс Коллінз очолював державну програму США, мета якої полягала в тому, щоб розшифрувати людський геном (ДНК). Учений сказав: «Безкорисливість і альтруїзм людини становлять головну проблему для еволюціоністів... Ці риси аж ніяк не узгоджуються з твердженням, що окремі егоїстичні гени намагаються зберегти себе». Д-р Коллінз також говорив: «Деякі люди жертвують часом і силами заради тих, хто не належить до їхнього кола і з ким у них немає нічого спільного... Цього, здається, не може пояснити теорія Дарвіна».

«Голос сумління»

 5. Що часто можна помітити в людях?

⁵ Д-р Коллінз вказує на одну з особливостей альтруїзму: «Голос сумління спонукує нас допомагати іншим, навіть якщо ми нічого не отримуємо взамін»a. Те, що цей учений говорив про сумління, пригадує нам слова апостола Павла: «Коли ж люди з інших народів, які не мають закону, з природи виконують те, чого вимагає закон, то вони, хоча й без закону, є законом самі для себе. Власне вони показують, що суть закону написана в їхніх серцях, і водночас їхнє сумління свідчить разом з ними — тоді їхні думки звинувачують їх або ж виправдовують» (Римлян 2:14, 15).

 6. Чому всі люди відповідальні перед Творцем?

⁶ У Листі до римлян Павло показав, що люди відповідальні перед Богом, оскільки його існування і риси відображаються у видимому творінні. Це чітко видно «ще від створення світу» (Римлян 1:18—20; Псалом 19:2—5). Щоправда, багато людей ігнорують свого Творця і ведуть розбещене життя. Але воля Бога полягає в тому, щоб люди визнавали його праведність і каялись у своїх поганих вчинках (Римлян 1:22—2:6). Стародавні євреї мали для цього незаперечну підставу — Бог дав їм через Мойсея свій Закон. Проте навіть народи, яким не було довірено «Божих священних слів», мусили визнавати існування Бога (Римлян 2:8—13; 3:2).

7, 8. Наскільки поширене почуття справедливості і на що це вказує?

⁷ Вагомою підставою для того, щоб всі люди визнавали Бога і слухалися його, є їхнє відчуття правильного і неправильного. Наше почуття справедливості вказує на те, що ми маємо сумління. Наведімо приклад. Малі діти чекають своєї черги, щоб покататися на гойдалці. Аж ось одна дитина обходить чергу і не зважає на інших. Багато дітей каже: «Так не чесно!» Як пояснити те, що нерідко навіть діти мимоволі виявляють почуття справедливості? Поведінка дітей віддзеркалює їхнє відчуття моральних принципів. Подумаймо про вищезгадані слова Павла: «Коли ж люди з інших народів, які не мають закону, з природи виконують те, чого вимагає закон». Апостол не сказав «якби», немов ідеться про рідкісне явище. Він вжив слово «коли», маючи на увазі те, що стається часто. Люди «з природи виконують те, чого вимагає закон», тобто розуміння моральних принципів спонукує їх діяти відповідно до прочитаного в Божому написаному законі.

⁸ Людям у багатьох країнах властиве таке почуття правильного і неправильного з морального погляду. Професор Кембриджського університету зазначив, що за нормами вавилонян, єгиптян, греків, австралійських аборигенів і корінних американців «засуджувався гніт, вбивство, зрада і брехня, а також вимагалось доброзичливого ставлення до стареньких, юних і слабких». А д-р Коллінз написав: «Поняття правильного і неправильного, схоже, притаманне всім членам людського суспільства». Хіба це не нагадує вам слова з Римлян 2:14?

Як діє ваше сумління?

 9. Що таке сумління і як воно допомагає вам, перш ніж ви щось зробите?

⁹ Біблія показує, що сумління — це здатність людини усвідомлювати свої вчинки та оцінювати їх. Це внутрішній голос, який каже вам, правильно чи неправильно ви чините. Павло згадував про свій внутрішній голос: «У згоді зі святим духом моє сумління свідчить разом зі мною» (Римлян 9:1). Наприклад, цей голос може говорити вам заздалегідь, коли ви розмірковуєте, чи ваше рішення буде правильним з погляду моралі. Ваше сумління допомагає вам аналізувати те, що ви хочете зробити, і ви розумієте, як будете почуватися, якщо вчините так чи інакше.

10. Як часто діє наша совість?

¹⁰ Частіше совість діє вже після того, як ми щось зробили. У той час як Давид переховувався від царя Саула, виникла ситуація, коли він міг повестися нешанобливо з Божим помазанцем, і він так повівся. Але потім «серце Давидове все докоряло йому» (1 Самуїла 24:2—6; Псалом 32:3, 5). У цій розповіді не вжито слова «сумління», проте описано почуття Давида. А саме це і було голосом його сумління. Всі ми теж іноді відчуваємо докори сумління. Ми вчинили щось, а згодом нас це турбує і гнітить. Деяких людей, які не сплатили податків, настільки мучила совість, що вони змушені були сплатити все сповна. Інші відчули спонуку зізнатися своєму подружньому партнерові у перелюбі (Євреїв 13:4). Та коли людина слухається свого сумління, то має задоволення і душевний спокій.

11. Чому було б небезпечно керуватися лише сумлінням? Наведіть приклад.

¹¹ Але виникає питання: чи варто керуватися лише сумлінням? Слухати свого сумління — правильно, але воно може й сильно обманути нас. Дійсно, голос «внутрішньої людини» може звести нас на манівці (2 Коринфян 4:16). Розгляньмо приклад. Біблія розповідає нам про відданого Христового учня Степана, який «був надзвичайно приємною людиною і сповнений сили». Деякі юдеї виволокли Степана за мури Єрусалима і вкаменували його. Савл (який пізніше став апостолом Павлом) стояв поруч і «схвалював вбивство Степана». Ці юдеї, здається, були настільки переконані в правильності свого вчинку, що совість їх не турбувала. Так само, мабуть, почувався і Савл, адже після того він «і далі погрожував учням Господа, палаючи прагненням усіх їх винищити». Звідси видно, що в той час його сумління не говорило правдиво (Дії 6:8; 7:57—8:1; 9:1).

12. Що може впливати на наше сумління?

¹² Що могло впливати на сумління Савла? Один з чинників — це близьке спілкування з людьми, які його оточували. Багато з нас говорили по телефону з кимось, чий голос був дуже подібний на голос його батька. Хоча на тембр голосу до певної міри впливає спадковість, але син, можливо, говорить так і тому, що наслідує свого батька. Подібно й на Савла могли впливати тісні стосунки з юдеями, які ненавиділи Ісуса і противились його вченням (Івана 11:47—50; 18:14; Дії 5:27, 28, 33). Справді, внутрішній голос Савла — його сумління — формувався під впливом його товаришів.

13. Як середовище може впливати на чиєсь сумління?

¹³ Сумління може також формуватися під впливом культури і середовища, в якому живе особа, подібно як середовище позначається на мові людини, і вона говорить на певному діалекті чи з акцентом (Матвія 26:73). Це, мабуть, сталося з сумлінням стародавніх ассирійців. Ці люди були відомі своєю войовничістю, і на їхніх кам’яних рельєфах зображено, як вони знущаються над полоненими (Наума 2:12, 13; 3:1). Ніневітян за днів Йони знали як людей, що не вміли «розрізняти правиці своєї від своєї лівиці». Тобто вони не мали правильних норм, щоб розрізняти, прийнятне чи неприйнятне щось з погляду Бога. Уявіть собі, як таке середовище впливало на совість тих, хто виростав у Ніневії (Йони 3:4, 5; 4:11). Сьогодні чиєсь сумління так само може формуватися під впливом світогляду довколишніх людей.

Тренуйте внутрішній голос

14. Про що, згідно з Буття 1:27, свідчить наше сумління?

¹⁴ Єгова обдарував Адама і Єву сумлінням, і ми успадкували цей дар. У Буття 1:27 говориться, що люди створені на образ Божий. Це не означає, що ми буквально схожі на Бога, бо він є дух, а ми тілесні. Ми створені на образ Бога в тому розумінні, що відображаємо його особистість, включаючи почуття правильного і неправильного та здорове сумління. Цей факт свідчить, що існує спосіб, в який ми можемо тренувати наше сумління, щоб воно давало нам надійне керівництво. Йдеться про те, що нам варто довідуватися більше про Творця і наближатися до нього.

15. Яка користь у тому, що ми пізнаємо нашого Батька?

¹⁵ Біблія показує, що в певному розумінні Єгова є Батьком для всіх нас (Ісаї 64:8). Вірні християни, незалежно від того, житимуть вони на небі чи в земному раю, можуть звертатися до Бога як до Батька (Матвія 6:9). Нам слід мати бажання завжди наближатися до нашого Батька і таким чином засвоювати його спосіб мислення і норми (Якова 4:8). Чимало людей не хоче цього робити. Вони схожі на євреїв, яким Ісус сказав: «Ви ж ані голосу його ніколи не чули, ані обличчя його не бачили. І його слово в вас не перебуває» (Івана 5:37, 38). Ми буквально не чуємо Божого голосу. Але слово Бога може перебувати в нас, і тоді нам вдасться наслідувати його й думати так, як він.

16. Як з розповіді про Йосипа видно, що важливо тренувати своє сумління і слухатися його?

¹⁶ Розповідь про Йосипа в домі Потіфара доводить це. Потіфарова дружина намагалася спокусити Йосипа. Він жив у час, коли не була написана ще жодна біблійна книга і Бог ще не дав Десятьох Заповідей. Але ось як відреагував Йосип: «Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (Буття 39:9). Він повівся так не тому, що хотів догодити членам своєї сім’ї,— їх не було поряд, вони жили далеко. Йосип найперше хотів подобатись Богу. Цей поклонник Бога знав його норми щодо шлюбу — чоловік повинен мати одну дружину, з якою вони стануть «одним тілом». Також Йосип, імовірно, чув про почуття Авімелеха, коли той довідався, що Ревека одружена. Взяти її собі було б гріхом, і це стягнуло б вину на його народ. У тому випадку Єгова поблагословив рішення Авімелеха, показавши свій погляд на перелюб. Те, що Йосип знав усе це, мабуть, зміцнило голос його успадкованого сумління. Він відмовився чинити статеву неморальність (Буття 2:24; 12:17—19; 20:1—18; 26:7—14).

17. Чому, бажаючи бути схожими на нашого Батька, ми в ліпшому становищі, ніж Йосип?

¹⁷ Звичайно, ми в ліпшому становищі. Ми маємо цілу Біблію, з якої довідуємося про мислення і почуття нашого Батька, про те, що він схвалює і що забороняє. Чим більше ми занурюємось у глибини Святого Письма, тим більше зближаємося з Богом і стаємо подібними до нього. Тоді сумління спонукує нас діяти у згоді з поглядами небесного Батька. Завдяки цьому ми житимемо відповідно до його волі (Ефесян 5:1—5).

18. Що ми можемо робити попри своє минуле, аби тренувати сумління?

¹⁸ А що сказати про вплив середовища на наше сумління? На нас, можливо, впливали мислення і вчинки наших родичів, а також обставини, в яких ми виростали. Тож голос нашого сумління міг бути приглушеним чи спотвореним. Ми немовби говорили з акцентом тих людей, які оточували нас. Звісно, нам не під силу змінити свого минулого, але ми можемо обрати товариство і середовище, які позитивно впливатимуть на наше сумління. Важливо завжди спілкуватися з вірними християнами, котрі вже довгий час намагаються наслідувати свого Батька. Зібрання збору, а також спілкування з іншими до і після них, дають нам для цього чудову нагоду. Ми можемо спостерігати за співхристиянами, які мислять і діють згідно з Біблією та готові слухатися голосу сумління, що віддзеркалює шляхи Бога і його погляд на справи. З часом це допоможе нам узгодити власне сумління з біблійними принципами і ми ще більше відображатимемо образ Бога. Коли ми будемо приводити внутрішній голос у гармонію з принципами нашого Батька і формуватися під благотворним впливом одновірців, то зможемо більше покладатися на своє сумління й охочіше слухатимемось його (Ісаї 30:21).

19. Які ще питання стосовно сумління заслуговують нашої уваги?

¹⁹ А втім, деяким людям важко постійно слухатися свого сумління. У наступній статті ми розглянемо певні ситуації, з якими стикаються християни. Проаналізувавши ці ситуації, ми ще чіткіше побачимо, яку роль відіграє сумління, чому сумління різних людей може реагувати по-різному і як нам ще більше прислухатися до внутрішнього голосу (Євреїв 6:11, 12).

[Примітка]

Чого ви навчилися?

• Чому всім людям властиве сумління, тобто відчуття правильного і неправильного?

• Чому нам необхідно бути обережними, щоб не керуватися лише сумлінням?

• Як можна тренувати внутрішній голос?

[Ілюстрації на сторінці 23]

Давид відчував докори сумління...

але їх не відчував Савл із Тарса.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Ми повинні тренувати своє сумління.