Стародавній клинопис і Біблія

ПІСЛЯ того як у Вавилоні було помішано людську мову, з’явилися різні системи письма. Люди, які жили в Месопотамії, наприклад шумери і вавилоняни, використовували клинопис. Слово «клинопис» походить від латинського слова, перекладеного як «клиноподібний», і стосується знака трикутної форми, який видавлювали на сирій глині спеціальною паличкою.

Археологи розкопали клинописні тексти, в яких згадуються біблійні персонажі і події. Що нам відомо про цю стародавню систему письма? І як такі тексти підтверджують достовірність Біблії?

Пам’ятки минулого

Науковці вважають, що початковою системою письма, якою користувалися в Месопотамії, була піктографія, система письма з використанням символів чи малюнків, котрими позначали слова або поняття. Приміром, знак, яким зображали бика, спочатку був у вигляді голови бика. Зі збільшенням потреби робити записи стало розвиватись клинописне письмо. «Відтоді знаками передавалися не лише слова, а й склади. Кілька написаних поряд складів утворювали слово»,— пояснено в одному джерелі («NIV Archaeological Study Bible»). Зрештою завдяки приблизно 200 знакам клинопис перетворився на систему письма, яка «справді відтворювала мову з усіма її лексичними і граматичними особливостями».

У часи Авраама, близько 2000 року до н. е., клинопис був добре розвинутим. Протягом наступних 20 століть приблизно 15 мов запозичило це письмо. Більш ніж 99 відсотків знайдених клинописних текстів були написані на глиняних табличках. За останні 150 років велику кількість таких табличок знайшли в Урі, Уруці, Вавилоні, Німруді, Ніппурі, Ашшурі, Ніневії, Марі, Еблі, Угариті і Амарні. У праці «Одіссея Археології» (англ.) говориться: «Фахівці підрахували, що вже відкопано від одного до двох мільйонів клинописних табличок, і кожного року знаходять ще 25 000 або й більше».

По цілому світі знавці клинопису мають нелегке завдання — перекладати знайдені тексти. Згідно з певними підрахунками, «у наш час приблизно лише десята частина всіх наявних клинописних текстів була прочитана хоча б раз».

Відкриття двомовних і тримовних текстів, написаних клинописом, допомогло розшифровувати клинопис. Науковці побачили, що ці документи містять один і той самий текст різними мовами. Розшифрувати письмо допомогло те, що в текстах часто повторювались імена, титули, родоводи правителів і навіть вирази самовихваляння.

У 1850-х роках вчені змогли прочитати клинопис мовою лінгва франка, якою говорили у стародавні часи на Близькому Сході, а саме аккадською, або ассиро-вавилонською. У «Британській енциклопедії» сказано: «Коли аккадську мову було розшифровано, стала зрозумілою структура самої системи письма, і це послужило взірцем для перекладу текстів з інших мов, переданих клинописом». Як ці стародавні записи пов’язані зі Святим Письмом?

Розповідь, яка узгоджується з Біблією

У Біблії розповідається, що ханаанські царі правили в Єрусалимі аж до часу, коли приблизно 1070 року до н. е. Давид завоював це місто (Іс. Нав. 10:1; 2 Сам. 5:4—9). Та деякі вчені сумнівалися в цьому. Проте в 1887 році одна селянка знайшла глиняну табличку в Амарні (Єгипет). Згодом там відкопали приблизно 380 текстів, які були дипломатичним листуванням між правителями Єгипту (Аменхотепом III та Ехнатоном) і ханаанськими царями. Шість листів написав Авді-Хеба, правитель Єрусалима.

У журналі «Огляд біблійної археології» (англ.) сказано: «В амарнських табличках чітко говориться про Єрусалим як місто, а не маєток, і про Авді-Хебу як... правителя, котрий жив у Єрусалимі та мав гарнізон з 50 єгипетських воїнів. З цього видно, що Єрусалим був невеликим царством у пагористій місцевості». У тому журналі далі написано: «На основі амарнських листів ми можемо бути певними, що вже тоді існувало місто, важливе для свого часу».

Імена в ассирійських і вавилонських документах

Ассирійці, а пізніше і вавилоняни записували свою історію на глиняних табличках, циліндрах, призмах і надгробних пам’ятниках. Тому, коли вчені розшифрували аккадський клинопис, вони зрозуміли, що в текстах містяться імена людей, згаданих і в Біблії.

Книжка «Біблія в британському музеї» (англ.) говорить: «У своєму зверненні 1870 року до новоутвореного Товариства біблійної археології д-р Семюель Бірч показав, що зміг розпізнати в клинописі імена єврейських царів Омрі, Ахава, Єгу, Азарії... Менахема, Пекаха, Осії, Єзекії і Манасії, ассирійських царів Тіґлат-Піл’есера... [III], Сарґона, Санхеріва, Есар-Хаддона й Ашшурбаніпала... а також сирійських правителів Бен-Гадада, Хазаїла і Реціна».

У книжці «Біблія і радіовуглецеве датування» (англ.) біблійна історія Ізраїлю та Юди порівнюється зі стародавніми клинописними текстами. Які висновки зроблено в цій праці? «Усього 15 або 16 царів Юди та Ізраїлю згадуються в записах інших народів. Імена та роки життя тих царів узгоджуються з інформацією [біблійної книги] Царів. Усі царі, про яких говориться в записах інших народів, уже були згадані в книзі Царів».

Один відомий клинописний текст, циліндр Кіра, був знайдений 1879 року. У ньому йдеться про те, що Кір після завоювання Вавилону в 539 році до н. е. дозволив полоненим повертатися на свою батьківщину. Серед полонених були євреї (Езд. 1:1—4). Чимало вчених XIX століття піддали сумніву достовірність цього наказу, записаного в Біблії. Проте клинописні документи перського періоду, в тому числі й циліндр Кіра, переконливо доводять, що біблійна розповідь точна.

У 1883 році в Ніппурі біля Вавилона було знайдено архів, у якому зберігалося понад 700 клинописів. Серед 2500 імен, згаданих у текстах, приблизно 70 вважають єврейськими. Як сказав історик Едвін Ямаучі, йшлося про «укладачів угод, довірених осіб, свідків, збирачів податків і царських урядовців». Стає очевидним, що в той час євреї і далі займалися такою діяльністю поблизу Вавилона. Це підтверджує біблійні пророчі слова про те, що, коли «останок» ізраїльтян мав повернутися в Юдею з ассирійського і вавилонського полону, багато людей залишилося б на чужині (Ісаї 10:21, 22, Хом.).

У I тисячолітті до н. е. поряд з клинописом існував алфавіт. Ассирійці і вавилоняни врешті-решт замінили клинопис алфавітним письмом.

Сотні тисяч табличок, що зберігаються в музеях, ще треба досліджувати. Ті таблички, які фахівці вже розшифрували, переконливо свідчать про достовірність Біблії. І хто знає, що підтвердять ще не вивчені тексти?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 21]

Photograph taken by courtesy of the British Museum