Не забувайте Єгову

ДЕЯКІ ізраїльтяни уже вдруге переходили незвичайним суходолом. Однак для більшості це був перший і єдиний раз, коли вони йшли по землі, яка ще недавно була покрита товщею води. Єгова зробив так, що вода в річці Йордан спинилася. Мільйони ізраїльтян широкою довгою колоною перетинали русло річки, наближаючись до Обіцяної землі. Подібно як їхні прабатьки 40 років до цієї події переходили через Червоне море, багато осіб, які перетинали Йордан, мабуть, думали: «Я ніколи не забуду, що́ зробив Єгова» (Іс. Нав. 3:13—17).

Але Єгова знав, що декотрі ізраїльтяни «скоро забудуть... Його чин» (Пс. 106:13). Тому він наказав провіднику Ізраїля, Ісусу Навину, взяти з дна річки 12 каменів і викласти з них пам’ятник на першому місці їхнього таборування. Ісус Навин пояснив: «Будуть ті каміння за пам’ятку для Ізраїлевих синів» (Іс. Нав. 4:1—8). Цей камінний пам’ятник мав нагадувати народу про могутні діла Єгови і про необхідність завжди віддано Йому служити.

Чи ця розповідь має важливе значення для Божих служителів сьогодні? Так. Нам теж слід не забувати Єгову і продовжувати віддано йому служити. Сучасним поклонникам Бога варто слухатися й інших пересторог, даних ізраїльтянам. Розгляньмо слова Мойсея: «Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і постанов Його» (Повт. 8:11). З цих слів видно, що, забуваючи Єгову, людина стає неслухняною йому. Таке може трапитись і в наші дні. У своєму листі апостол Павло застерігав християн не йти «шляхом непослуху, як це сталося колись» з ізраїльтянами в пустелі (Євр. 4:8—11).

Звернімо увагу на певні події в житті ізраїльтян, з яких видно, наскільки важливо не забувати Єгову. Крім того, уроки з життя двох відданих ізраїльських чоловіків допоможуть нам служити Єгові витривало і з вдячністю.

Чому необхідно пам’ятати Єгову

Увесь час, поки ізраїльтяни перебували в Єгипті, Єгова пам’ятав про них. «Згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом» (Вих. 2:23, 24). Те, що́ Єгова зробив, аби визволити народ з рабства, було справді незабутнім.

Єгова навів на Єгипет дев’ять кар. Фараонові жерці-чаклуни не могли нічого вдіяти. Проте фараон не послухався Єгови і не відпустив ізраїльтян (Вих. 7:14—10:29). А втім, десята кара змусила гордого правителя підкоритися Божій волі (Вих. 11:1—10; 12:12). Ізраїльський народ на чолі з Мойсеєм і багато різного люду — всього, мабуть, 3 мільйони осіб — покинули Єгипет (Вих. 12:37, 38). Вони ще не встигли відійти далеко, як фараон передумав. Він наказав своєму війську з колісницями і кіннотою, наймогутнішому в ті дні війську на землі, захопити і повернути назад рабів. Тим часом Єгова сказав Мойсею, щоб ізраїльтяни отаборилися між Червоним морем і гірським хребтом перед Пі-Гахіротом, у місцевості, з якої, здавалося, не можна врятуватись (Вих. 14:1—9).

Фараон вважав, що ізраїльтяни потрапили в пастку і його військо ось-ось нападе на них. Але Єгова тримав єгиптян позаду, відділивши їх від Ізраїля стовпом хмари і стовпом вогню. Потім Бог розділив Червоне море і в ньому утворився прохід, по обох боках якого во́ди стали стіною майже 15 метрів заввишки. Ізраїльтяни переходили море суходолом. Невдовзі єгиптяни прибули на берег моря і побачили, як ізраїльтяни прямують до протилежного берега (Вих. 13:21; 14:10—22).

Розсудливіший провідник припинив би погоню — але не фараон. Надто впевнений у собі, він наказав своєму війську наздогнати ізраїльтян. Не зупиняючись, єгипетські колісниці і кіннотники рушили вперед по дну моря. Але перед тим як вони змогли зім’яти задні ряди Ізраїля, погоні прийшов кінець. Колісниці єгиптян не могли більше їздити. Єгова поскидав їхні колеса (Вих. 14:23—25; 15:9).

Поки єгиптяни намагалися щось зробити зі своїми поламаними колісницями, всі ізраїльтяни перейшли на східний берег моря. Тоді Мойсей простяг свою руку на Червоне море і Єгова перестав тримати стіни води. Величезні водні маси хлинули на фараона та його військо і затопили їх. Жоден з ворогів не врятувався, а Ізраїль був вільний! (Вих. 14:26—28; Пс. 136:13—15).

Коли довколишні народи почули про цю подію, їх огорнув неймовірний страх (Вих. 15:14—16). Через 40 років Рахав з Єрихона сказала двом ізраїльським чоловікам: «Жах перед вами напав на нас... Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту» (Іс. Нав. 2:9, 10). Навіть ті поганські народи не забули, як Єгова визволив свій народ. Безсумнівно, в ізраїльтян було ще більше підстав пам’ятати Єгову.

«Зберігав Він його, як зіницю оту свого ока»

Перейшовши Червоне море, ізраїльтяни увійшли в пустиню Сінай, «велику пустиню, яка збуджує страх». Коли вони перетинали «висохлу землю, де немає води» і де не знайти їжі для такого численного народу, рука Єгови не була коротка. Мойсей пригадував, що Єгова «знайшов... [Ізраїль] на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока» (Повт. 8:15; 32:10). Як Бог піклувався про свій народ?

Єгова давав ізраїльтянам «хліб із неба» (знаний як манна), що чудом з’являвся «на поверхні пустині» (Вих. 16:4, 14, 15, 35). Крім того, Єгова зробив так, що полилась «вода з крем’яної скелі». Завдяки Божому благословенню одяг ізраїльтян 40 років не зношувався та їхні ноги не набрякали (Повт. 8:4). Чого Єгова по праву очікував від них? Мойсей сказав Ізраїлю: «Стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого» (Повт. 4:9). Якби ізраїльтяни з вдячністю пам’ятали, що́ Єгова зробив заради їхнього порятунку, вони б завжди служили йому і намагалися слухатись його законів. Що ж зробив Ізраїль?

Від забудькуватості — до невдячності

Мойсей проголосив: «Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога» (Повт. 32:18). Згодом народ забуде і злегковажить чуда Єгови біля Червоного моря, те, що він робив, аби зберегти Ізраїль живим у пустелі, та інші добрі діла Бога. Ізраїльтяни стануть бунтарями.

Одного разу вони дорікали Мойсею, бо думали, що не матимуть води (Чис. 20:2—5). Ізраїльтяни нарікали на манну, завдяки якій вони виживали: «Душі нашій обридла ця непридатна їжа» (Чис. 21:5). Вони сумнівалися в Божих присудах і не визнавали Мойсея як керівника, кажучи: «О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!.. Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!» (Чис. 14:2—4).

Як почувався Єгова, коли бачив непослух Ізраїля? Роздумуючи про ті давні події, псалмописьменник згодом написав: «Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу! І все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого Ізраїлевого,— вони не пам’ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі, як в Єгипті чинив Він знамена Свої» (Пс. 78:40—43). Справді, забудькуватість Ізраїля завдавала Єгові сильного болю.

Двоє чоловіків не забули

Проте деякі ізраїльтяни не забули Єгову. Йдеться про Ісуса Навина і Калева. Вони були серед 12 розвідників, яких послали з Кадеш-Барнеа, щоб розвідати Обіцяну землю. Десять чоловіків принесли погану звістку, а Ісус Навин і Калев сказали народу: «Той Край, що перейшли ми по ньому, щоб розвідати його, Край той дуже-дуже хороший! Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам, Край, який тече молоком та медом. Тільки не бунтуйтесь проти Господа». Коли люди почули такі слова, то хотіли закидати камінням Ісуса Навина і Калева. Але ці чоловіки були непохитні та довіряли Єгові (Чис. 14:6—10).

Минули роки, і Калев промовив до Ісуса Навина: «Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш-Барнеа вивідати той Край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм. А мої браття, що ходили зо мною, знесилили були серце народу, а я обставав за Господом, Богом моїм» (Іс. Нав. 14:6—8). Покладаючись на Бога, Калев та Ісус Навин витримали різні труднощі. Вони рішуче постановили пам’ятати Єгову всі дні свого життя.

До того ж Калев та Ісус Навин виявили вдячність, підтвердивши, що Єгова виконав обіцянку привести свій народ до родючого краю. Ізраїльтяни завдячували своїм життям Єгові. Ісус Навин написав: «Дав Господь Ізраїлеві ввесь той Край, що присягнув був дати його їхнім батькам... Нічого не було невиконаного з усього того доброго слова, що Господь говорив до Ізраїлевого дому,— усе збулося» (Іс. Нав. 21:43, 45). Як нам, подібно до Калева та Ісуса Навина, виявляти вдячність?

Будьте вдячними!

Один богобоязливий чоловік якось запитав: «Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені?» (Пс. 116:12). Ми у великому боргу перед Богом за матеріальні блага, духовний провід і за все, що він зробив заради нашого майбутнього спасіння. Нам не вистачить вічності, аби повернути йому цей борг. Насправді ми ніколи не зможемо повністю віддячити Єгові. Все, що нам під силу,— це виявляти Богу сердечну вдячність.

Хіба поради Єгови не допомагають нам уникати проблем? Хіба завдяки прощенню Бога ми не отримуємо чисте сумління? Ця допомога від Бога ще довго приноситиме нам користь, тож нам варто постійно виявляти Єгові вдячність. Одна 14-річна дівчина, на ім’я Сандра, зіткнулася з серйозними проблемами, але з допомогою Єгови вона подолала їх. Сандра розповідає: «Я молилася до Єгови про допомогу, і те, як він відповів на мою молитву, глибоко вразило мене. Тепер я знаю, чому мій тато часто наводив слова з Приповістей 3:5, 6: “Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки”. Я впевнена: оскільки Єгова досі не залишив мене, він завжди буде мене підтримувати».

Пам’ятайте Єгову, виявляючи витривалість

У Біблії говориться про ще одну рису, яка допомагає пам’ятати Єгову. Там сказано: «Нехай витривалість доводить свою дію до кінця, щоб ви з усякого погляду були досконалі й здорові та ні в чому не мали нестачі» (Як. 1:4). Як нам бути з усякого погляду досконалими й здоровими? Розвиваймо риси, які допоможуть нам, покладаючись на Єгову, зносити випробування і рішуче долати їх. Така витривалість приносить величезне задоволення, коли випробування віри закінчуються. А вони ніколи не тривають безкінечно (1 Кор. 10:13).

Один брат, який уже довгий час служить Єгові і має чимало проблем зі здоров’ям, розповідає, що́ йому допомагає витримувати їх. Він каже: «Я намагаюсь думати про те, що́ робить Єгова, а не про те, що́ хочу робити я. Бути непорочним означає зосереджуватися на Божих намірах, а не на своїх прагненнях. Коли я стикаюсь з проблемами, то не кажу: “Єгово, чому це сталося зі мною?” Я просто продовжую служити йому і триматись його, навіть коли виникають несподівані труднощі».

Сьогодні християнський збір поклоняється Єгові «в дусі та в правді» (Ів. 4:23, 24). Правдиві християни як народ, на відміну від Ізраїля, ніколи не забудуть Бога. Але те, що ми належимо до збору, саме по собі не є запорукою нашої непорочності. Подібно до Калева та Ісуса Навина, кожному з нас варто виявляти вдячність і витривалість у служінні Єгові. Для цього ми маємо вагомі підстави, адже в теперішній важкий час кінця Єгова й далі керує нами і піклується про кожного особисто.

Так само як камінний пам’ятник, викладений Ісусом Навином, письмові розповіді про рятівні дії Бога запевняють нас, що Він не покине свого народу. Тож нехай ваші думки будуть співзвучні з думками псалмоспівця, який написав: «Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім» (Пс. 77:12, 13).

[Ілюстрація на сторінці 7]

Весь народ мав перетнути «висохлу землю»

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Отаборившись у Кадеш-Барнеа, ізраїльтяни послали розвідників в Обіцяну землю

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Після багатьох років у пустелі ізраїльтяни могли бути вдячними Єгові за родючу Обіцяну землю

[Відомості про джерело]

Pictorial Archive (Near Eastern History) Est.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Зосереджуючись на намірах Єгови, ми зможемо подолати будь-які труднощі в житті