Розрада в нелегкі часи

«Ми з дружиною одночасно стали безробітними,— пригадує Сетa.— Впродовж двох років ми виживали за рахунок тимчасових підробітків і допомоги родичів. В результаті мою дружину Присциллу охопило пригнічення, а я почував себе нікчемним.

Як ми пережили той складний період? Присцилла постійно нагадувала собі слова Ісуса з Матвія 6:34. Там сказано, що нам не треба тривожитись про завтра, бо кожен день має свої тривоги. Також їй додавали сил щиросерді молитви до Бога. А от мене дуже потішав Псалом 55:22. Наслідуючи псалмоспівця, я поклав свій тягар на Єгову, і Бог підтримав мене. Сьогодні я вже маю роботу, але ми й далі ведемо просте життя у згоді з порадою Ісуса в Матвія 6:20—22. Найголовніше те, що ми наблизились до Бога і одне до одного».

Ось що розповідає Джонатан: «Коли наша невелика сімейна фірма збанкрутувала, у мене з’явився страх перед майбутнім. Економічна криза звела нанівець результат важкої двадцятирічної праці. У нас з дружиною почали виникати сварки через гроші. Ми навіть не наважувалися розраховуватись кредитною карткою, бо боялися, що банк не проведе платіж.

Але Боже Слово і святий дух допомагали нам приймати правильні рішення. Я навчився не перебирати роботою. Також ми перестали купувати непотрібні речі. Крім того, нас підтримували одновірці з християнського збору Свідків Єгови. Вони допомогли нам не втратити самоповаги і завжди були поруч у найскрутніші моменти».

«Я почувалась вкрай ображеною і розлюченою, коли мене несподівано покинув чоловік,— розповідає Ракель.— Було невимовно сумно. Але я шукала підтримку в Бога, і він потішив мене. Завдяки щоденним молитвам я відчувала, що Божий мир охороняв моє серце. Бог загоїв мої душевні рани.

Біблія допомогла мені позбутися почуття гніву і образи. Я застосувала пораду апостола Павла з Римлян 12:21: “Не дозволяй злу перемогти тебе, а завжди перемагай зло добром”.

Один мій друг допоміг мені усвідомити, що слід рухатись далі. Він заохотив мене прислухатися до слів з Екклезіаста 3:6. Там говориться, що є час, коли треба “миритися з втратою”. Я прийняла його відверту пораду, хоч це було нелегко. Сьогодні моє життя знову наповнене змістом».

«Якщо твій шлюб розпався, ти потребуєш підтримки,— зауважує Елізабет.— Мені таку підтримку день за днем надавала близька подруга. Вона плакала зі мною, потішала мене, допомагала почуватись любимою, а не відкинутою. Я переконана, що Єгова послуговувався нею, щоб зціляти моє розбите серце».

Луїс, котрий згадувався у вступній статті, має серйозну ваду серця. Двічі він мало не помер. Тепер він 16 годин на день мусить бути під’єднаним до портативного кисневого апарату. «Я постійно молюсь до Єгови,— каже Луїс.— Помолившись, я відчуваю, що Божий дух зміцнює мене. Молитва додає мені снаги не опускати рук. Я не здаюсь, бо вірю в Бога і переконаний, що він турбується про мене».

Пе́тра, якій за 80, зізнається: «Мені хочеться стільки усього зробити, але я не в стані. Так прикро бачити, як твої сили залишають тебе. Я почуваюсь виснаженою і постійно мушу вживати медикаменти. Я часто думаю про те, як Ісус просив свого Батька, аби його, якщо можливо, оминуло певне випробування. Але Єгова додав Ісусу сил усе знести. Бог може зміцнити і мене. Щоденні молитви для мене наче ліки. Після розмови з Богом я почуваюсь набагато краще» (Матвія 26:39).

Подібні почуття має Хуліан, який уже майже 30 років страждає на розсіяний склероз. «З крісла начальника я пересів у крісло інваліда,— розказує Хуліан.— Але моє життя не втратило змісту, бо я охоче допомагаю іншим. Служіння людям полегшує страждання, а Єгова дотримується своєї обіцянки зміцнювати нас, коли ми цього потребуємо. Подібно до апостола Павла я впевнено можу сказати: “Все мені під силу завдяки тому, хто мене зміцнює”» (Філіппійців 4:13).

«Коли внаслідок ДТП загинув мій батько, спочатку я не міг у це повірити,— пригадує Антоніо.— “Яка несправедливість! Він же був просто ні в чому невинним пішоходом”,— думалось мені. Але я нічого не міг вдіяти. Тато пролежав у комі п’ять днів, а тоді його не стало. З горем пополам мені вдалось стриматись від плачу поруч з мамою, але коли я опинився на самоті, то розридався. “Ну, чому? Чому?” — запитував я себе.

У ті жахливі дні я весь час благав Єгову допомогти мені контролювати свої емоції, а також просив його про внутрішній мир. І поступово я заспокоювався. Я пам’ятав, що згідно з Біблією “неочікувана подія” може статися з кожним. Оскільки Бог не може обманювати, я не маю ані крихти сумніву в тому, що завдяки воскресінню знову побачу свого тата» (Екклезіаста 9:11, примітка; Івана 11:25; Тита 1:2).

Роберт, який згадувався у вступній статті, висловлює подібні думки: «Ми з дружиною молилися до Єгови і завдяки цьому відчували мир, про який говориться у Філіппійців 4:6, 7. Цей внутрішній спокій дозволив нам розповісти телерепортерам про свою надію на воскресіння. Хоча наш син загинув у авіакатастрофі, з нами залишились численні спогади про щасливі моменти, проведені разом. Ми намагаємось зосереджуватись саме на них.

Одновірці розповідали нам, що бачили по телевізору, як спокійно ми говорили про свою віру. Ми казали їм, що тримали себе в руках завдяки тому, що багато людей молилося за нас. Я переконаний, що Єгова підтримував нас через слова потіхи, які нам висловлювали наші брати і сестри».

Як видно з наведених тут прикладів, Бог може потішити людей, які стикаються з різними проблемами і труднощами. А як щодо вас? Хоч би якими були ваші проблеми, ви можете знайти розрадуb. Шукайте її у Єгови, «Бога усілякої потіхи» (2 Коринфян 1:3).