«Любімо... ділом і правдою»

 1. Яка найвища форма любові і чому так можна сказати? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

ЛЮБОВ, що ґрунтується на праведних принципах (аґа́пе),— це дар від Єгови. Бога можна назвати Джерелом такої любові (1 Ів. 4:7). Це найвища форма любові. Хоча вона може включати в себе такі почуття, як прив’язаність і теплота, передусім її видно по безкорисливих вчинках на добро іншим. Згідно з одним довідником, аґа́пе «пізнається тільки по ділах, до яких вона спонукує». Коли ми виявляємо безкорисливу любов або відчуваємо її на собі, це збагачує наше життя і сповнює його радістю і змістом.

2, 3. Як Єгова виявив безкорисливу любов до людей?

² Єгова виявив любов до людей ще до створення Адама і Єви. Він створив землю, щоб на ній постійно жили люди, і не просто жили, а сповна насолоджувалися життям. Бог зробив це не для себе, а спеціально для нас. Безкорислива любов Єгови виявилася також у тому, що він дав своїм дітям перспективу жити вічно в приготованому для них Раю.

³ Найбільшим виявом безкорисливої любові Єгови було те, що він зробив після бунту Адама та Єви. Бог не сумнівався, що деякі їхні нащадки відгукнуться на його любов, тому подбав, щоб за них було дано викуп (Бут. 3:15; 1 Ів. 4:10). По суті, з того моменту, як Єгова передрік прихід Спасителя, він вважав, що викуп немовби вже заплачений. Пізніше, приблизно через 4000 тисячі років, Єгова пішов на великі жертви, віддавши за все людство свого єдинородного Сина (Ів. 3:16). Які ж ми вдячні Єгові за його безкорисливу любов!

 4. З чого видно, що недосконалі люди спроможні виявляти безкорисливу любов?

⁴ Ми спроможні виявляти безкорисливу любов, тому що Бог створив нас за своїм образом. Через успадкований гріх нам важко виявляти любов, але це можливо. Авель показав, що любить Бога, безкорисливо принісши йому найкраще, що він мав (Бут. 4:3, 4). Ной виявляв безкорисливу любов до своїх сучасників, коли десятиліттями проповідував їм Божу звістку, хоч вони його і не слухали (2 Пет. 2:5). Авраам довів, що любов до Бога для нього була важливішою за власні почуття, коли погодився принести в жертву свого сина Ісака (Як. 2:21). Подібно до цих вірних чоловіків, ми хочемо виявляти любов, незважаючи на труднощі.

 5. Як ми можемо виявляти справжню любов?

⁵ Біблія пояснює, що справжня любов виявляється «не словом і язиком, а ділом і правдою» (1 Ів. 3:18). Чи це означає, що не можна виявляти любов словами? Зовсім ні! (1 Фес. 4:18). Радше це означає, що ми маємо виявляти свою любов не тільки словами, але й вчинками, особливо коли цього вимагають обставини. Приміром, коли нашим одновірцям бракує речей першої необхідності, недостатньо просто побажати їм усього найкращого (Як. 2:15, 16). Так само любов до Єгови і наших ближніх спонукує нас не лише просити Бога, «щоб він вислав робітників на свої жнива», але й самим брати повну участь у проповідницькій праці (Матв. 9:38).

6, 7. а) Що таке «нелицемірна любов»? б) Наведіть приклади удаваної любові.

⁶ Апостол Іван написав, що ми маємо любити «ділом і правдою». Отже, наша любов повинна бути нелицемірною (Рим. 12:9; 2 Кор. 6:6). Це означає, що ми не можемо виявляти справжню любов, якщо носимо маску — прикидаємося тими, ким не є насправді. А чи може любов бути лицемірною? По суті, ні. Інакше це взагалі не любов, а жалюгідна підробка.

⁷ Розгляньмо деякі приклади удаваної любові. В Едемському саду Сатана прикидався, що бажає Єві добра, проте його вчинки насправді свідчили про егоїзм і лицемірство (Бут. 3:4, 5). Коли Давид був царем, його друг Ахітофел виявився фальшивим другом. Він зрадив Давида задля корисливих цілей (2 Сам. 15:31). Подібно і в наш час відступники та інші люди, котрі спричиняють розбрат у зборі, використовують «солодкі слова й улесливу мову». Вони прикидаються, що з любов’ю дбають про інших, однак насправді ними керують егоїстичні спонуки (Рим. 16:17, 18).

 8. Яке запитання нам слід поставити собі?

⁸ Лицемірна любов заслуговує осуду зокрема за те, що вона є лише підробкою, а не саможертовною любов’ю, яку заохочує розвивати Бог. Таким лицемірством можна обманути людей, але не Єгову. Ісус сказав, що той, хто поводиться лицемірно, буде покараний «з усією суворістю» (Матв. 24:51). Звичайно, служителі Єгови не хочуть виявляти лицемірну любов. Проте нам варто запитати себе: «Чи я завжди виявляю справжню любов, незаплямовану егоїзмом чи обманом?» Як ми можемо виявляти «нелицемірну любов»? Розгляньмо дев’ять способів.

 9. До чого спонукує нас справжня любов?

⁹ Служіть з радістю, навіть якщо інші цього не бачать. Ми маємо бути готовими на ділі виявляти любов до наших одновірців так, щоб наші вчинки, коли можливо, були «непомітні для сторонніх очей». (Прочитайте Матвія 6:1—4.) Ананій і Сапфіра не зробили цього. Вони не стали жертвувати гроші анонімно, бо хотіли, щоб про це знали інші. При цьому Ананій і Сапфіра сказали неправду про свою пожертву. Вони були покарані за лицемірство (Дії 5:1—10). На відміну від них, ми справді любимо наших одновірців і з радістю служимо їм, не привертаючи до себе уваги й не прагнучи визнання своїх заслуг. Наприклад, брати, які допомагають Керівному органу готувати духовну поживу, не називають своїх імен і не говорять, над яким матеріалом вони працювали.

10. Як нам першими виявляти пошану до інших?

¹⁰ Першими виявляйте одне одному пошану. (Прочитайте Римлян 12:10.) Ісус подав приклад у тому, як шанувати інших, коли виконував непочесні завдання (Ів. 13:3—5, 12—15). Іноді потрібно докладати зусиль, щоб розвивати смирення, без якого неможливо виявляти пошану до інших. Навіть апостоли не до кінця розуміли вчинки Ісуса, поки не отримали святий дух (Ів. 13:7). Ми виявлятимемо пошану до інших, якщо не будемо надто високої думки про себе через свою освіту, матеріальне становище або через обов’язки, які виконуємо у служінні Єгові (Рим. 12:3). Ми не будемо заздрити тим, кого хвалять, а радітимемо з ними, навіть якщо вважаємо, що заслуговуємо такої ж пошани чи слави за виконане завдання.

11. Чому наша похвала має бути щирою?

¹¹ Щиро хваліть своїх одновірців. Ми маємо шукати нагод, щоб хвалити одне одного, адже таке добре слово «може зміцнити» (Еф. 4:29). Однак наша похвала має бути щирою. Інакше ми могли б лестити людині або ухилятися від обов’язку давати їй поради (Присл. 29:5). Хвалити людину, а потім за спиною критикувати її — це лицемірство. Апостол Павло так не робив. Він подав гарний приклад у тому, як виявляти справжню любов, хвалячи інших. Наприклад, Павло щиро хвалив коринфських християн за їхні добрі вчинки (1 Кор. 11:2). Але коли їхні діла не заслуговували похвали, то він конкретно і лагідно пояснював чому (1 Кор. 11:20—22).

12. Як нам виявляти справжню любов своєю гостинністю?

¹² Будьте гостинними. Єгова наказує нам виявляти щедрість нашим братам і сестрам. (Прочитайте 1 Івана 3:17.) Але треба робити це з чистих спонук, без найменших ознак самолюбства. Варто запитати себе: «Чи я виявляю гостинність переважно близьким друзям, відомим братам або тим, хто може мені якось віддячити? Чи, навпаки, стараюсь бути щедрим до братів і сестер, яких не знаю добре або які не мають чим мені відплатити?» (Луки 14:12—14). Припустімо, якийсь одновірець потребує нашої допомоги через те, що прийняв немудре рішення, або ж хтось не виявляє вдячності за нашу гостинність. У такому разі нам треба слухатися поради: «Гостинно приймайте одне одного, але при цьому не нарікайте» (1 Пет. 4:9). Дотримуючись цієї поради, ви почуватиметеся щасливими, адже виявляєте щедрість з правильних спонук (Дії 20:35).

13. а) В якому випадку може бути особливо важко допомагати слабким? б) Як ми можемо на ділі підтримувати слабких?

¹³ Підтримуйте слабких. Про щирість нашої любові свідчить те, чи виконуємо ми біблійний наказ «підтримувати слабких, бути терпеливими до всіх» (1 Фес. 5:14). Багато слабких з часом стають міцними у вірі. Інших доводиться постійно терпеливо підтримувати. Скажімо, можна підбадьорити таких одновірців думками з Біблії, запросити в служіння чи просто вислухати. Крім того, не варто ділити братів та сестер на «сильних» і «слабких», адже кожен з нас має свої сильні й слабкі сторони. Навіть апостол Павло визнавав свої слабкості (2 Кор. 12:9, 10). Тож усі ми потребуємо підтримки від одновірців.

14. Що ми маємо охоче робити, щоб зберігати мир з одновірцями?

¹⁴ Сприяйте миру. Ми робимо все, що в наших силах, щоб зберігати мир з одновірцями, навіть коли вважаємо, що нас неправильно зрозуміли або з нами несправедливо повелися. (Прочитайте Римлян 12:17, 18.) Вибачення може заспокоїти уражені почуття, але воно має бути щирим. Приміром, замість того щоб сказати: «Шкода, що ти це так сприймаєш», можна визнати свою помилку, сказавши: «Вибач, що я завдав тобі болю своїми словами». Вкрай важливо зберігати мир у подружжі. Чоловік і дружина не повинні на людях вдавати, що люблять одне одного, а наодинці грати в мовчанку, ранити одне одного словами чи вдаватися до насилля.

15. Як нам показати, що наше прощення щире?

¹⁵ З готовністю прощайте. Якщо хтось образив нас, ми прощаємо його і більше не маємо до нього негативних почуттів. Коли ми застосовуємо пораду: «З любов’ю терпіть одне одного і з усіх сил намагайтесь зберігати єдність духу в узах миру», то будемо з готовністю прощати тих, хто, можливо, й не усвідомлює, що завдав нам болю (Еф. 4:2, 3). Аби щиро прощати, нам треба контролювати своє мислення і не вести «лічби образам» (1 Кор. 13:4, 5). Затаюючи образу або злобу, ми могли б зруйнувати наші стосунки не тільки з братами і сестрами, але й з Єговою (Матв. 6:14, 15). Також ми виявляємо щире прощення, коли молимося за тих, хто грішить проти нас (Луки 6:27, 28).

16. Як ми повинні ставитись до обов’язків у служінні Єгові?

¹⁶ Жертвуйте власними інтересами. Якщо ми отримуємо певні обов’язки в служінні Єгові, то вважаємо це можливістю доводити щирість своєї любові, шукаючи «користі не для себе, а для іншого» (1 Кор. 10:24). Наприклад, на наших конгресах обслуговуючі приходять на місце проведення конгресу раніше, ніж інші. Багато з цих братів не використовують це як нагоду вибрати найліпші місця в призначених їм секторах для себе і своєї сім’ї. Жертвуючи власними інтересами, такі брати виявляють любов без найменших ознак самолюбства. Як вам наслідувати їхній приклад?

17. До чого буде спонукувати християнина справжня любов, якщо він вчинив серйозний гріх?

¹⁷ Зізнавайтесь у гріхах і більше не чиніть їх. Деякі християни, котрі скоїли серйозний гріх, намагаються приховати його, оскільки їм соромно зізнатися або вони бояться розчарувати інших (Присл. 28:13). Однак така поведінка свідчить про брак любові, адже завдає шкоди не тільки грішнику, але й іншим. Це може перешкоджати святому духу діяти на цілий збір і буде загрожувати миру в ньому (Еф. 4:30). Справжня любов спонукує християнина, який вчинив серйозний гріх, поговорити зі старійшинами, щоб отримати від них необхідну допомогу (Як. 5:14, 15).

18. Наскільки важлива справжня любов?

¹⁸ Любов — найбільша з усіх рис (1 Кор. 13:13). По ній нас розпізнаю́ть як Ісусових послідовників, котрі наслідують Єгову, Джерело любові (Еф. 5:1, 2). Павло написав: «Якщо я... любові не маю, то я ніщо» (1 Кор. 13:2). Тож і далі любімо не лише «словом», але й «ділом і правдою»!