Підбадьорюймо одне одного «дедалі більше»

 1. Чому апостол Павло настійно радив християнам з євреїв підбадьорювати одне одного «дедалі більше»?

ЧОМУ нам треба дедалі більше підбадьорювати одне одного? Апостол Павло пояснив це у своєму листі до християн з євреїв. Він сказав їм: «Зважаймо одне на одного, щоб спонукувати до любові й добрих діл, і не переставаймо збиратися разом, як у декого ввійшло у звичку, а підбадьорюймо одне одного, і робімо так дедалі більше, оскільки бачимо наближення цього дня» (Євр. 10:24, 25). Всього через п’ять років християни з євреїв, котрі жили в Єрусалимі, побачили наближення «дня Єгови». Вони розпізнали ознаку, яку дав Ісус, і втекли з міста, щоб врятувати своє життя (Дії 2:19, 20; Луки 21:20—22). Той день Єгови прийшов у 70 році н. е., коли римляни виконали присуд Єгови над Єрусалимом.

 2. Чому нам треба чимраз більше підбадьорювати одне одного?

² Сьогодні ми маємо всі підстави вірити, що вже близько «день Єгови великий і грізний» (Йоіла 2:11). Пророк Софонія сказав: «Великий день Єгови близько! Він близько і дуже швидко наближається» (Соф. 1:14). Ці пророчі слова також стосуються нашого часу. З огляду на близький день Єгови Павло каже: «Піклуймося одне про одного, щоб спонукувати до любові й добрих діл» (Євр. 10:24, прим.). Тому нам треба чимраз більше цікавитися нашими одновірцями, щоб ми могли підбадьорювати їх, коли вони цього потребують.

 3. Що мав на увазі апостол Павло, коли говорив про підбадьорення? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.)

³ У Прислів’я 12:25 говориться: «Тривога обтяжує серце людини, а добре слово його звеселяє». І це стосується всіх нас. Кожен з нас час від часу потребує слів підбадьорення. Павло показав, що навіть ті, хто має обов’язок підбадьорювати інших, потребують, щоб хтось їх зміцняв. Він написав до християн у Римі: «Я прагну побачити вас, щоб поділитися з вами духовним даром і цим вас зміцнити, а точніше, щоб ми підбадьорились взаємно — я вашою вірою, а ви моєю» (Рим. 1:11, 12). Безперечно, Павло, який був джерелом підбадьорення для інших, іноді теж потребував, щоб хтось його зміцнив. (Прочитайте Римлян 15:30—32.)

4, 5. Кого ми можемо підбадьорювати і чому?

⁴ Ті, хто веде саможертовне життя, заслуговують похвали. До них належать вірні піонери, адже багатьом з них довелося чимось пожертвувати в житті, щоб розпочати піонерське служіння. Те саме можна сказати про місіонерів, бетелівців, районних наглядачів та їхніх дружин і про тих, хто служить у віддалених перекладацьких офісах. Усі вони йдуть на жертви, щоб більше часу присвячувати священному служінню. Тому цих служителів Єгови слід підбадьорювати. Також ті, хто прагне служити повночасно, але через різні причини не може цього робити, будуть щиро вдячні за підбадьорення.

⁵ Крім того, підбадьорення потребують брати і сестри, які вирішили залишатися неодруженими, оскільки хочуть виконувати вказівку одружуватися «тільки в Господі» (1 Кор. 7:39). Працьовиті дружини теж дуже цінують слова підбадьорення від своїх чоловіків (Присл. 31:28, 31). Особливо будуть вдячні за підбадьорення християни, які вірно зносять переслідування чи хворобу (2 Фес. 1:3—5). Єгова і Христос потішають усіх цих вірних служителів. (Прочитайте 2 Фессалонікійців 2:16, 17.)

 6. У чому полягає роль старійшин, згідно з Ісаї 32:1, 2?

⁶ Прочитайте Ісаї 32:1, 2. У цей важкий час Ісус Христос дає підбадьорення і керівництво занепалим духом і знеохоченим особам. Він це робить через своїх помазаних братів і «князів» з інших овець. Ці старійшини не панують над вірою своїх одновірців, а є співпрацівниками, які сприяють їхній радості (2 Кор. 1:24).

7, 8. Як старійшини можуть зміцнювати інших не лише словами підбадьорення?

⁷ Апостол Павло подав приклад для наслідування. До християн у Фессалоніках, яких переслідували, він написав: «Плекаючи до вас ніжні почуття, ми постановили передати вам не лише Божу добру новину, але й самих себе, тому що дуже полюбили вас» (1 Фес. 2:8).

⁸ Показуючи, що не завжди достатньо лише слів підбадьорення, Павло сказав старійшинам з Ефеса: «Ви повинні допомагати слабким і при цьому пам’ятати слова Господа Ісуса, адже він сам сказав: “Більше щастя в тому, щоб давати, а не брати”» (Дії 20:35). Павло не тільки охоче підбадьорював своїх братів, але й віддавав за них «усе, навіть самого себе» (2 Кор. 12:15). Так само і старійшини повинні не лише словами підбадьорювати та потішати своїх одновірців, але й зміцнювати їх, щиро виявляючи особисте зацікавлення (1 Кор. 14:3).

 9. Як старійшини можуть давати пораду, щоб вона підбадьорювала?

⁹ Щоб зміцнювати одновірців, старійшини іноді мають давати поради. Однак їм необхідно брати до уваги приклади з Біблії, котрі показують, як давати пораду, щоб вона підбадьорювала. Видатний приклад у цьому подав сам Ісус після своєї смерті та воскресіння. Він дав кілька суворих порад зборам у Малій Азії, але зверніть увагу, як він це зробив. Перш ніж дати пораду, він сердечно похвалив збори в Ефесі, Пергамі та Тіатирі (Об’яв. 2:1—5, 12, 13, 18, 19). Ісус сказав зборові в Лаодикії: «Я докоряю всім, кого люблю, а також повчаю їх. Отже, будь ревний і покайся» (Об’яв. 3:19). Старійшинам варто наслідувати приклад Христа, коли їм необхідно дати комусь пораду.

10. Як усі ми можемо зміцнювати одне одного?

¹⁰ Підбадьорювати інших — це обов’язок не тільки старійшин. Павло заохочував усіх християн говорити слово «добре, яке при потребі може зміцнити, принести пожиток слухачам» (Еф. 4:29). Кожен з нас має бути спостережливим, щоб побачити, чого потребують інші. Павло радив християнам з євреїв: «Зміцніть опущені руки та ослаблі коліна і продовжуйте випрямляти стежки для своїх ніг, щоб кульгаве не вивихнулось, а, навпаки, зцілилось» (Євр. 12:12, 13). Усі ми, в тому числі діти, можемо зміцнювати одне одного словами підбадьорення.

11. Як Марта отримала допомогу, коли почувалася дуже пригніченою?

¹¹ Мартаa, яка почувалася дуже пригніченою, пише: «Одного дня я молилась про підбадьорення і після цього зустріла літню сестру. Вона поставилась до мене з любов’ю і співчуттям, яких я тоді особливо потребувала. Крім того, сестра розповіла мені, що в її житті теж було випробування, подібне до мого. І я вже не почувалась настільки самотньою». Можливо, літня сестра навіть не здогадувалась про те, як сильно її слова вплинули на Марту.

12, 13. Як ми можемо застосовувати пораду з Філіппійців 2:1—4?

¹² Павло дав таку пораду усім християнам у Філіппах: «Якщо ви, будучи в єдності з Христом, підбадьорюєте інших, якщо з любов’ю потішаєте їх, маєте духовну спільність, сердечність і співчуття, то доповніть мою радість: майте однакове мислення, однакову любов і цілковиту єдність, будьте однодумні. Не робіть нічого через схильність до суперечок або пихатість. Натомість будьте смиренними і вважайте одне одного вищим від себе, дбаючи не лише про власні інтереси, а й про інтереси інших» (Філ. 2:1—4).

¹³ Безсумнівно, всім нам варто щиро цікавитися іншими. Щоб підбадьорювати братів і сестер, ми можемо з любов’ю потішати їх, піклуватися про них і виявляти до них сердечність та співчуття.

14. Що може принести справжнє підбадьорення?

¹⁴ Коли ми чуємо, що ті, кому ми допомагали в минулому, зберігають вірність Богові, це приносить нам справжнє підбадьорення. Так було з апостолом Іваном, який написав: «Не маю більшої радості, ніж чути, що мої діти і далі ходять у правді» (3 Ів. 4). Чимало піонерів можуть засвідчити, що для них надзвичайно підбадьорливо знати, що ті, кому вони багато років тому допомагали пізнати правду, залишаються вірними і, можливо, навіть служать піонерами. Якщо піонеру, котрий знеохотився, просто нагадати, скільки всього доброго він зробив у минулому, це може дуже його потішити.

15. Наведіть приклад, як ми можемо підбадьорювати тих, хто вірно служить Богові.

¹⁵ Чимало районних наглядачів кажуть, що їх з дружинами підбадьорюють навіть невеликі листівки вдячності за їхній візит у збір. Те саме можна сказати про старійшин, місіонерів, піонерів і бетелівців, коли вони чують слова вдячності за своє вірне служіння.

16. Що може потішити людину?

¹⁶ А що, коли нам важко підбадьорювати інших через те, що ми неговіркі? Насправді не так вже й складно це робити. Можна просто щиро усміхнутися, коли вітаємось з кимось. Якщо людина не усміхається нам у відповідь, це може означати, що в неї проблеми і їй необхідно з кимось поговорити. Ви можете потішити її, просто вислухавши (Як. 1:19).

17. Що допомогло одному брату у важкий час?

¹⁷ Молодий брат, на ім’я Анрі, дуже засмутився, коли його близькі родичі, в тому числі його батько, який служив старійшиною, полишили правду. Цього брата підбадьорив районний наглядач, який запросив його в кафе на каву й уважно його вислухав. Анрі усвідомив, що єдина можливість допомогти рідним повернутися в правду — це залишатися вірним. Він черпав неабияку потіху з читання 46-го Псалма, Софонії 3:17 і Марка 10:29, 30.

18. а) Яке спостереження висловив цар Соломон? б) Яку пораду дав апостол Павло?

¹⁸ Як видно з прикладу Марти і Анрі, нам під силу підбадьорювати наших одновірців, коли вони потребують потіхи. Цар Соломон написав: «Слово, сказане у слушний час,— яке ж воно добре! Веселий погляд звеселяє серце, і добра звістка зміцнює кості» (Присл. 15:23, 30, прим.). Крім того, читання «Вартової башти» чи матеріалу з нашого сайту нерідко додає сил пригніченим особам. Павло показав, що можна підбадьоритись, якщо разом співати пісні Царства. Він написав: «Не припиняйте навчати й підбадьорювати одне одного псалмами, словами хвали Богу та духовними піснями вдячності, співаючи Єгові у своєму серці» (Кол. 3:16; Дії 16:25).

19. Чому взаємне підбадьорення стає дедалі важливішим і що нам треба робити?

¹⁹ Взаємне підбадьорення стає дедалі важливішим, оскільки ми бачимо наближення дня Єгови (Євр. 10:25). Тож прислухаймося до поради Павла, яку він дав своїм одновірцям: «Продовжуйте підбадьорювати та зміцняти одне одного, як ви, власне, й робите» (1 Фес. 5:11).