Чому ми постійно приносимо багато плодів

1, 2. а) Про що Ісус говорив з учнями незадовго до своєї смерті? (Дивіться ілюстрацію на початку статті.) б) Чому нам важливо пам’ятати, з яких причин ми проповідуємо? в) Що ми розглянемо в цій статті?

В ОСТАННІЙ вечір перед своєю смертю Ісус мав довгу розмову зі своїми апостолами, під час якої він запевнив їх у своїй глибокій любові. Крім того, він розповів їм приклад про виноградну лозу, який ми розглянули в попередній статті. Навівши цей приклад, Ісус заохотив своїх учнів «постійно приносит[и] багато плодів», тобто продовжувати проповідувати звістку про Царство (Ів. 15:8).

² Однак Ісус не тільки сказав своїм учням, що вони мають робити, але й пояснив, чому вони повинні це робити. Він навів їм підстави для того, щоб виконувати проповідницьку працю. Чому нам важливо розглянути ці підстави? Якщо ми пам’ятаємо, з яких причин нам потрібно проповідувати, це спонукує нас і далі давати «свідчення всім народам» (Матв. 24:13, 14). Тож розгляньмо чотири біблійні підстави для проповідування. Також ми поговоримо про чотири дари від Єгови, що допомагають нам витривало приносити плід.

 3. а) Про яку підставу для проповідування говориться в Івана 15:8? б) Що зображає виноград в Ісусовому прикладі і чому це порівняння доречне?

³ Ми проповідуємо насамперед тому, що хочемо прославляти Єгову й освячувати його ім’я перед людьми. (Прочитайте Івана 15:1, 8.) Зверніть увагу, що Ісус прирівняв свого Батька, Єгову, до виноградаря. Себе Ісус прирівняв до виноградної лози, а своїх послідовників — до гілок (Ів. 15:5). Отже, виноград доречно зображає плоди Царства, які приносять Христові послідовники. Ісус сказав своїм апостолам: «Якщо ви постійно приносите багато плодів... то мій Батько прославляється». Так само як виноградна лоза, яка родить хороший виноград, приносить честь виноградарю, ми приносимо честь і славу Єгові, коли з усіх сил проголошуємо звістку про Царство (Матв. 25:20—23).

 4. а) Як ми освячуємо Боже ім’я? б) Що ви думаєте про честь освячувати Боже ім’я?

⁴ Як наша проповідницька праця освячує Боже ім’я? Ми не можемо зробити Боже ім’я ще святішим. Воно вже і так святе в повному розумінні цього слова. Вартим уваги є те, що сказав пророк Ісая: «Пам’ятайте: святий лише Єгова, Бог військ» (Ісаї 8:13). Серед усього іншого ми освячуємо Боже ім’я, якщо самі вважаємо його найвищим від усіх інших імен і допомагаємо іншим ставитися до нього як до святого (Матв. 6:9, прим.). Наприклад, проголошуючи правду про чудові риси Єгови і про його незмінний намір щодо людства, ми захищаємо Боже ім’я від брехні та наклепу Сатани (Бут. 3:1—5). Крім того, коли ми допомагаємо людям у нашій території зрозуміти, що Єгова «достойний слави, честі й сили», ми освячуємо Боже ім’я (Об’яв. 4:11). Руне, який 16 років служить піонером, каже: «Я вдячний, що маю честь свідчити про Творця всесвіту. Це додає мені бажання далі проповідувати».

 5. а) Про яку підставу для проповідування говориться в Івана 15:9, 10? б) Як Ісус наголосив, наскільки важлива витривалість?

⁵ Прочитайте Івана 15:9, 10. Наша щиросерда любов до Єгови та до Ісуса — важлива підстава для того, щоб проповідувати звістку про Царство (Марка 12:30; Ів. 14:15). Ісус сказав своїм учням, що вони мають перебувати в його любові. Чому? Тому що необхідна витривалість, щоб з року в рік залишатися правдивим учнем Христа. У короткому уривку, записаному в Івана 15:4—10, Ісус неодноразово вживає різні форми слова «перебувати», або «залишатися», щоб наголосити, наскільки важлива витривалість.

 6. Як ми покажемо, що хочемо перебувати в любові Христа?

⁶ Як ми покажемо, що хочемо перебувати в любові Христа і мати його схвалення? Для цього нам потрібно виконувати заповіді Ісуса. По суті, Ісус каже нам: «Слухайтеся мене». Він додає: «Як я виконую заповіді Батька й перебуваю в його любові». Отже, Ісус просить нас робити лише те, що робив сам. Він дав нам приклад (Ів. 13:15).

 7. Як слухняність пов’язана з любов’ю?

⁷ Раніше Ісус пов’язав слухняність з любов’ю, коли сказав своїм апостолам: «Хто приймає мої заповіді та виконує їх, той любить мене» (Ів. 14:21). Більш того, виконуючи наказ Ісуса іти й проповідувати, ми виявляємо свою любов і до Бога, оскільки Ісусові заповіді відображають мислення його Батька (Матв. 17:5; Ів. 8:28). Коли ми показуємо, що любимо Єгову та Ісуса, ми перебуваємо в їхній любові.

8, 9. а) Яку ще підставу для проповідування ми маємо? б) Чому слова з Єзекіїля 3:18, 19 і 18:23 спонукують нас далі проповідувати?

⁸ Яку ще підставу ми маємо, щоб і далі проповідувати? Ми проповідуємо, бо хочемо застерегти людей. У Біблії Ноя названо «проповідником». (Прочитайте 2 Петра 2:5.) Його проповідницька праця перед Потопом, очевидно, включала в себе попередження про прийдешнє знищення. Чому можна зробити такий висновок? Зверніть увагу, що сказав Ісус: «Подібно як у дні до Потопу люди їли, пили, женилися й виходили заміж аж до дня, коли Ной увійшов у ковчег, і не звертали уваги, поки не прийшов Потоп та не змів їх усіх, так буде і під час присутності Сина людського» (Матв. 24:38, 39). Незважаючи на байдужість людей, Ной вірно проголошував доручену йому звістку перестороги.

⁹ У наші дні ми проповідуємо звістку про Царство, щоб люди мали змогу дізнатися, що Бог зробить для людства в майбутньому. Так само як Єгова, ми прагнемо, щоб люди відгукнулися на звістку і «залиш[или]ся жити» (Єзек. 18:23). Водночас, проповідуючи від дому до дому і в громадських місцях, ми попереджаємо якомога більше людей про те, що прийде Боже Царство, яке покінчить з цим безбожним світом (Єзек. 3:18, 19; Дан. 2:44; Об’яв. 14:6, 7).

10. а) Про яку підставу для проповідування згадується в Матвія 22:39? б) Розкажіть, як Павло і Сила допомогли тюремному наглядачеві у Філіппах.

¹⁰ А ось ще одна важлива підстава для того, щоб і далі виконувати працю проповідування: ми проповідуємо, бо любимо своїх ближніх (Матв. 22:39). Така любов спонукує нас не припиняти цю працю, розуміючи, що люди можуть змінювати свою думку, коли змінюються їхні обставини. Розгляньмо випадок з життя апостола Павла і Сили. У місті Філіппи противники кинули їх до в’язниці. Пізніше, приблизно опівночі, раптом стався такий сильний землетрус, що двері в’язниці повідчинялися. Тюремний наглядач уже збирався вбити себе, бо думав, що в’язні повтікали. Але Павло вигукнув: «Не губи себе..!» Стривожений наглядач запитав: «Що мені робити, щоб отримати спасіння?» Вони відповіли йому: «Вір у Господа Ісуса, і спасешся» (Дії 16:25—34).

11, 12. а) Як розповідь про тюремного наглядача пов’язана з нашим служінням? б) Чому ми хочемо й далі проповідувати?

¹¹ Як розповідь про тюремного наглядача пов’язана з нашою працею проповідування? Зверніть увагу, що тюремний наглядач змінив свою думку і попросив допомоги тільки після того, як стався землетрус. Подібно і сьогодні деякі люди, котрі раніше не відгукувалися на біблійну звістку, можуть змінити свою думку і шукати допомоги, коли в їхньому житті раптово відбуваються якісь потрясіння. Приміром, дехто в нашій території може почуватися приголомшеним через те, що несподівано втратив роботу, на якій працював вже довгий час. Інші можуть бути пригніченими через недавнє розлучення або серйозне захворювання. А ще інші можуть горювати через смерть дорогої людини. Коли відбуваються такі події, деякі особи можуть ставити запитання про зміст життя — запитання, над якими вони раніше не задумувалися. Можливо, їх навіть цікавить: «Що мені робити, щоб отримати спасіння?» Коли ми зустрічаємо таких людей, вони можуть вперше в житті захотіти послухати нашу звістку надії.

¹² Тому, вірно виконуючи нашу працю проповідування, ми, безперечно, зможемо потішити людей тоді, коли вони будуть готові прийняти потіху (Ісаї 61:1). Шарлотта, яка вже 38 років служить повночасно, говорить: «У наш час люди розгублені. Їм необхідно почути добру новину». А ось що каже Ейвор, яка 34 роки служить піонеркою: «Сьогодні, як ніколи, багато людей почуваються пригніченими. Я дуже хочу допомогти їм. Це спонукує мене проповідувати». Любов до ближніх — це чудова підстава для того, щоб продовжувати наше служіння.

13, 14. а) Про який дар згадується в Івана 15:11? б) Завдяки чому ми можемо відчувати таку ж радість, яку мав Ісус? в) Як радість впливає на наше служіння?

¹³ В останній вечір перед своєю смертю Ісус також нагадав апостолам про кілька дарів від Бога, які мали допомогти їм витривало приносити плід. Що це за дари і яку користь вони нам приносять?

¹⁴ Радість. Чи обтяжливо виконувати Ісусів наказ проповідувати? Зовсім ні. Навівши приклад про виноградну лозу, Ісус сказав, що проповідування буде приносити нам радість. (Прочитайте Івана 15:11.) Він запевнив нас, що ми відчуватимемо таку ж радість, яку мав він. Завдяки чому? Раніше ми згадували, що Ісус прирівняв себе до виноградної лози, а своїх учнів до гілок. Виноградна лоза живить гілки. Поки гілки залишаються на виноградній лозі, вони отримують від неї воду і поживні речовини. Те саме стосується і нас: поки ми залишаємося в єдності з Христом і точно йдемо його слідами, ми відчуваємо таку ж радість, яку відчував він, виконуючи волю свого Батька (Ів. 4:34; 17:13; 1 Пет. 2:21). Ханне, яка служить піонеркою понад 40 років, каже: «Радість, яку я завжди відчуваю після служіння, спонукує мене й далі служити Єгові». Безперечно, радість додає нам сил, щоб ми продовжували проповідувати навіть у складних територіях (Матв. 5:10—12).

15. а) Про який дар згадується в Івана 14:27? б) Як мир допомагає нам і далі приносити плід?

¹⁵ Мир. (Прочитайте Івана 14:27.) Раніше в той же останній вечір перед своєю смертю Ісус сказав апостолам, що дає їм «свій мир». Як його мир допомагає нам приносити плід? Продовжуючи проповідувати, ми маємо в серці справжній мир, бо розуміємо, що Єгова та Ісус схвалюють нас (Пс. 149:4; Рим. 5:3, 4; Кол. 3:15). Ось що каже Ульф, який вже 45 років служить повночасно: «Після проповідницької праці я втомлений, але відчуваю глибоке задоволення і розумію, що моє життя має справжній зміст». Які ж ми вдячні за те, що завжди маємо внутрішній мир!

16. а) Про який дар згадується в Івана 15:15? б) Завдяки чому апостоли залишалися друзями Ісуса?

¹⁶ Дружба. Після того як Ісус побажав апостолам, щоб вони сповна відчували радість, він пояснив їм, наскільки важливо виявляти саможертовну любов (Ів. 15:11—13). Потім Ісус сказав: «Я ж назвав вас друзями». Який же дорогоцінний дар — бути друзями Ісуса! Завдяки чому апостоли могли залишатися його друзями? Вони мали «постійно приносити плоди». (Прочитайте Івана 15:14—16.) За два роки до того Ісус дав своїм апостолам наказ: «Коли ж будете йти, проповідуйте: “Наблизилося Царство небесне”» (Матв. 10:7). Тож у той останній вечір Ісус заохотив їх витривало виконувати працю, яку вони розпочали (Матв. 24:13; Марка 3:14). Було нелегко виконувати Ісусів наказ, але апостоли успішно це робили, залишаючись його друзями. Що їм у цьому допомагало? Ще один дар.

17, 18. а) Про який дар згадується в Івана 15:16? б) Як цей дар допомагав Ісусовим учням? в) Які дари від Єгови зміцнюють нас?

¹⁷ Відповідь на молитви. Ісус сказав: «Хоч би про що ви попросили Батька в моє ім’я, він дасть вам» (Ів. 15:16). Ця обіцянка, мабуть, дуже зміцнила апостолівa. Вони не до кінця розуміли, що невдовзі закінчиться земне життя їхнього Провідника. Але це не означало, що вони залишаться без підтримки. Єгова був готовий відповідати на їхні молитви, допомагаючи їм виконувати наказ проповідувати звістку про Царство. І невдовзі після цього вони відчули, як Єгова відповів на їхні молитви про допомогу (Дії 4:29, 31).

¹⁸ Те саме можна сказати і про наш час. Якщо ми витривало приносимо плід, то залишаємося друзями Ісуса. До того ж ми можемо не сумніватися, що Єгова готовий відповідати на наші молитви, допомагаючи нам долати перешкоди, з якими ми стикаємося у проповідуванні доброї новини про Царство (Філ. 4:13). Які ж ми вдячні Єгові за відповідь на наші молитви і за дружбу з Ісусом! Ці дари від Бога зміцнюють нас, щоб ми й далі приносили плід (Як. 1:17).

19. а) Чому ми беремо участь у проповідницькій праці? б) Що допомагає нам виконувати Божу працю?

¹⁹ Як видно з розгляду цієї статті, ми беремо участь у проповідницькій праці, бо хочемо прославляти Єгову й освячувати його ім’я, виявляти любов до Єгови і до Ісуса, застерігати людей і виявляти любов до ближніх. Крім того, такі дари від Єгови, як радість, мир, дружба і відповідь на молитви, зміцнюють нас, щоб ми виконували Божу працю. Як же приємно буде Єгові бачити, що ми від усього серця намагаємося «постійно приносит[и] багато плодів»!