Любов і справедливість у християнському зборі (друга з чотирьох статей)

 1. У чому ми можемо не сумніватися?

БОГ ЄГОВА любить своїх поклонників, він їх завжди любив і буде любити. Також він любить справедливість (Пс. 33:5). Тож ми можемо не сумніватися: 1) Єгові боляче, коли з його служителями поводяться несправедливо, і 2) він подбає, щоб справедливість була відновлена. З першої статті з цієї серії статейb ми довідалися, що закон, який Бог дав ізраїльтянам через Мойсея, ґрунтувався на любові. Закон заохочував людей до справедливості — вони мали поводитися справедливо з усіма, навіть з найменш захищеними (Повт. 10:18). Цей закон показує, що Єгова з великою любов’ю дбає про своїх служителів.

 2. На які запитання ми знайдемо відповіді?

² Мойсеїв закон припинив свою дію у 33 році н. е., коли був заснований християнський збір. Чи християни залишилися беззахисними, не маючи закону, який ґрунтується на любові та заохочує до справедливості? Зовсім ні. Християни отримали новий закон. У цій статті ми спочатку дізнаємося, що це за закон. Потім ми знайдемо відповіді на такі запитання: чому можна сказати, що цей закон ґрунтується на любові? Як він заохочує людей до справедливості? І як ті, хто наділений владою, мають ставитися до інших, згідно з цим законом?

 3. Що включає в себе «закон Христа», згаданий у Галатів 6:2?

³ Прочитайте Галатів 6:2. Християни перебувають під «законом Христа». Ісус не записав для своїх послідовників список законів, а дав їм настанови, накази і принципи, якими вони мали керуватися в житті. «Закон Христа» включає в себе всі вчення Ісуса. Щоб краще зрозуміти цей закон, довідаймося більше про нього.

4, 5. Як Ісус навчав і коли він це робив?

⁴ Як Ісус навчав? По-перше, він навчав людей словом. Його слова справляли могутній вплив, тому що він розповідав правду про Бога, розкривав справжній зміст життя і показував, що Боже Царство усуне всі страждання людей (Луки 24:19). По-друге, Ісус навчав власним прикладом. Своїм життям він показував, як повинні жити його послідовники (Ів. 13:15).

⁵ Коли Ісус навчав? Він навчав під час свого служіння на землі (Матв. 4:23). Також Ісус навчав своїх послідовників невдовзі після свого воскресіння. Приміром, він з’явився своїм учням, яких, можливо, було понад 500, і дав їм наказ: «Робіть учнями людей» (Матв. 28:19, 20; 1 Кор. 15:6). Як голова збору, Ісус продовжував навчати своїх учнів і після того, як повернувся на небо. Наприклад, близько 96 року н. е. Христос спонукав апостола Івана підбадьорити помазаних християн і дати їм поради (Кол. 1:18; Об’яв. 1:1).

6, 7. а) Де записані Ісусові вчення? б) Як ми слухаємося закону Христа?

⁶ Де записані Ісусові вчення? У чотирьох Євангеліях розповідається про багато Ісусових вчень та діл на землі. Решта книг Грецьких Писань допомагають нам розуміти погляд Ісуса на різні питання, оскільки їх написали чоловіки, які були під натхненням святого духу і мали «розум Христів» (1 Кор. 2:16).

⁷ Повчальні висновки. Вчення Ісуса торкаються всіх сфер нашого життя. Тому в усіх своїх вчинках ми керуємось законом Христа вдома, на роботі, в школі та в зборі. Ми вивчаємо цей закон, коли читаємо Грецькі Писання і роздумуємо над ними. Ми слухаємося цього закону, якщо застосовуємо в житті настанови, накази і принципи, записані в цих натхнених писаннях. Дотримуючись закону Христа, ми слухаємося нашого люблячого Бога Єгову, від якого походять усі вчення Ісуса (Ів. 8:28).

 8. Що лежить в основі закону Христа?

⁸ Уявіть собі добротний будинок, який стоїть на міцній основі. Його мешканці почуваються безпечно і затишно. Так само безпечно і затишно почуваються ті, хто дотримується закону, що має під собою міцну основу. Закон Христа ґрунтується на найліпшій основі — на любові. Чому так можна сказати?

9, 10. Які приклади показують, що Ісус керувався любов’ю, і як ми можемо наслідувати його?

⁹ По-перше, Ісус керувався любов’ю у всіх своїх вчинках. Жаль, або ніжне співчуття,— це вияв любові. Проймаючись жалем, Ісус навчав натовпи людей, зціляв хворих, годував голодних і воскрешав мертвих (Матв. 14:14; 15:32—38; Марка 6:34; Луки 7:11—15). Хоча все це забирало в Ісуса багато часу і сил, він охоче ставив потреби людей вище від своїх. А головне, він виявив велику любов, віддавши своє життя за інших (Ів. 15:13).

¹⁰ Повчальні висновки. Ми можемо наслідувати Ісуса, ставлячи інтереси інших вище від власних. Крім того, ми наслідуємо його, якщо виявляємо ніжне співчуття до людей у нашій території. Коли співчуття спонукує нас проповідувати добру новину і навчати про неї, ми слухаємося закону Христа.

11, 12. а) З чого видно, що Єгова з великою любов’ю дбає про нас? б) Як нам наслідувати любов Єгови?

¹¹ По-друге, Ісус віддзеркалював любов свого Батька. Під час служіння Ісус показував, що Єгова з великою любов’ю дбає про своїх служителів. Зокрема Ісус навчав, що наш небесний Батько дорожить кожним з нас (Матв. 10:31). Єгова з радістю приймає загублену вівцю, котра кається і повертається в збір (Луки 15:7, 10). Віддавши свого Сина як викуп, Єгова довів, що любить нас (Ів. 3:16).

¹² Повчальні висновки. Як нам наслідувати любов Єгови? (Еф. 5:1, 2). Ми дорожимо кожним нашим братом і сестрою, а також з радістю приймаємо «загублену вівцю», яка повертається до Єгови (Пс. 119:176). Ми доводимо, що любимо наших одновірців, ідучи на жертви заради них, наприклад допомагаючи їм, коли вони цього потребують (1 Ів. 3:17). Якщо ми виявляємо до інших любов, то виконуємо закон Христа.

13, 14. а) Яку заповідь Ісус дав своїм послідовникам, згідно з Івана 13:34, 35, і в якому розумінні ця заповідь нова? б) Як ми виконуємо нову заповідь?

¹³ По-третє, Ісус дав заповідь своїм послідовникам виявляти саможертовну любов. (Прочитайте Івана 13:34, 35.) Ісусова заповідь є новою. В якому розумінні? Ця заповідь вимагає того, чого не вимагав Закон, який Бог дав ізраїльтянам, а саме: любити своїх одновірців так, як Ісус. Для цього потрібно виявляти саможертовну любовc. Ми маємо любити наших братів і сестер більше, ніж себе. Ми маємо любити їх настільки сильно, що будемо готові віддати за них своє життя, як це зробив заради нас Ісус.

¹⁴ Повчальні висновки. Як ми виконуємо нову заповідь? Просто кажучи, ми йдемо на жертви заради наших братів і сестер. Ми готові йти не лише на великі жертви, наприклад віддати за них своє життя, але й на менші жертви. Приміром, коли ми намагаємося підвозити літніх одновірців на зібрання або охоче жертвуємо особистими уподобаннями заради наших братів і сестер, або беремо відпустку на роботі, щоб допомагати постраждалим від стихійних лих, ми виконуємо закон Христа. Так ми робимо все можливе, щоб кожен у зборі почувався безпечно і затишно.

15—17. а) Як вчинки Ісуса свідчать про його почуття справедливості? б) Як ми можемо наслідувати Ісуса?

¹⁵ У біблійному розумінні слово «справедливість» передає думку насамперед про те, що є правильним з погляду Бога, і про неупереджене ставлення до інших. Чому можна сказати, що закон Христа заохочує до справедливості?

¹⁶ По-перше, подумаймо, як вчинки Ісуса свідчать про його почуття справедливості. За днів Ісуса юдейські релігійні провідники ненавиділи неєвреїв, зневажали простих юдеїв і не поважали жінок. Однак Ісус ставився до всіх справедливо та безсторонньо. Він приймав неєвреїв, які з вірою зверталися до нього (Матв. 8:5—10, 13). Ісус проповідував без упередження всім — як бідним, так і багатим (Матв. 11:5; Луки 19:2, 9). Він ніколи не поводився з жінками грубо і не ображав їх. Навпаки, Ісус виявляв повагу і доброту до жінок, у тому числі до тих, кого в суспільстві зневажали (Луки 7:37—39, 44—50).

¹⁷ Повчальні висновки. Ми можемо наслідувати Ісуса, якщо неупереджено поводимося з іншими і проповідуємо всім, хто охоче нас слухає, незалежно від їхнього походження чи релігії. Християнські чоловіки наслідують його приклад, ставлячись до жінок з повагою. Роблячи все це, ми слухаємося закону Христа.

18, 19. Чого Ісус навчав про справедливість і які повчальні висновки ми можемо зробити?

¹⁸ По-друге, розгляньмо, чого Ісус навчав про справедливість. Він навчав принципів, які допоможуть його послідовникам ставитися до інших справедливо. Для прикладу подумаймо про золоте правило (Матв. 7:12). Усі ми хочемо, щоб до нас ставилися справедливо. Тому ми повинні справедливо поводитися з іншими. Можливо, це спонукає їх так само ставитися до нас. А що, коли ми зазнаємо несправедливості? Ісус навчав своїх послідовників покладатися на Єгову, який «подбає про те, щоб для... [людей] котрі день і ніч благають його про допомогу, було встановлено справедливість» (Луки 18:6, 7). По суті, ці слова є обіцянкою, що наш справедливий Бог знає про наші випробування в ці останні дні і подбає про те, щоб для нас була встановлена справедливість у визначений ним час (2 Фес. 1:6).

¹⁹ Повчальні висновки. Якщо ми застосовуємо принципи, яких навчав Ісус, то будемо ставитися до інших справедливо. А якщо ми стали жертвою несправедливості у світі Сатани, ми можемо черпати потіху з того, що Єгова подбає про те, щоб для нас була встановлена справедливість.

20, 21. а) Як ті, хто наділений владою, мають ставитися до інших? б) Як чоловік може виявляти саможертовну любов до дружини і як батько має ставитися до своїх дітей?

²⁰ Як ті, хто наділений владою, мають ставитися до інших, згідно з законом Христа? Оскільки в основі цього закону лежить любов, ті, хто наділений владою, повинні поважати гідність людей, про яких вони дбають, і виявляти до них любов. Їм необхідно пам’ятати, що Христос хоче, аби його послідовники все робили з любов’ю.

²¹ У сім’ї. Чоловік має любити свою дружину, як «Христос — збір» (Еф. 5:25, 28, 29). Чоловік повинен наслідувати саможертовну любов Христа і ставити потреби та інтереси дружини вище від власних. Не всім чоловікам легко виявляти таку любов. Можливо, дехто з них виховувався в середовищі, в якому не було заведено ставитись одне до одного справедливо і з любов’ю. Їм може бути важко відучуватися від поганих звичок, але вони повинні змінитися, щоб слухатися закону Христа. Чоловік, який виявляє саможертовну любов до своєї дружини, здобуває її повагу. Батько, який щиро любить своїх дітей, ніколи не буде завдавати їм шкоди ні словами, ні вчинками (Еф. 4:31). Натомість він буде показувати, що любить їх і задоволений ними, аби вони почувалися безпечно і затишно. Такий батько здобуває любов і довір’я своїх дітей.

22. Кому належать «вівці», згідно з 1 Петра 5:1—3, і як до них потрібно ставитись?

²² У зборі. Старійшинам потрібно пам’ятати, що «вівці» не належать їм (Ів. 10:16; прочитайте 1 Петра 5:1—3). Вислови «Божа отара», «як Богові до вподоби» і «Божа власність» нагадують старійшинам, що вівці належать Єгові. Він хоче, щоб до них ставилися з любов’ю та ніжністю (1 Фес. 2:7, 8). Старійшини, які з любов’ю виконують свої обов’язки пастирів, мають схвалення Єгови. Крім того, таких старійшин люблять та поважають брати і сестри.

23, 24. а) Яку роль виконують старійшини, розглядаючи справи, пов’язані з серйозним гріхом? б) Що пам’ятають старійшини, розглядаючи випадки серйозного порушення біблійних норм?

²³ А яку роль виконують старійшини розглядаючи справи, пов’язані з серйозним гріхом? Їхня роль відрізняється від ролі суддів і старійшин, які перебували під Законом, котрий Бог дав ізраїльтянам. Відповідно до Закону, призначені чоловіки вирішували не лише питання, пов’язані з поклонінням Єгові, але й розсуджували цивільні й кримінальні справи. Проте старійшини перебувають під законом Христа і мають розглядати питання, пов’язані з порушенням норм Єгови. Вони визнають, що обов’язок розсуджувати цивільні й кримінальні справи Бог дав світській владі. Вона також має право карати злочинців, наприклад накладати штрафи або ув’язнювати (Рим. 13:1—4).

²⁴ Як старійшини розглядають випадки серйозного порушення біблійних норм? Вони досліджують те чи інше питання і приймають рішення на основі Біблії. Старійшини пам’ятають, що любов лежить в основі закону Христа. Любов спонукує їх подумати, що необхідно зробити для того, аби допомогти кожному в зборі, хто став жертвою серйозного гріха. Якщо говорити про грішника, то любов спонукує старійшин розглянути такі питання: чи він виявляє каяття? Чи можна допомогти йому відновити духовне здоров’я?

25. Що буде обговорюватися в наступній статті?

²⁵ Які ж ми щасливі, що перебуваємо під законом Христа! Якщо всі ми докладаємо зусиль, щоб слухатися цього закону, то сприяємо тому, що в зборі кожен почуватиметься любимим, цінним, а також у безпеці. Усе ж ми живемо у світі, в якому «лихі люди» чинять «дедалі більше зло» (2 Тим. 3:13). Ми не повинні втрачати пильності. Як християнський збір може віддзеркалювати Божу справедливість, якщо говорити про проблему статевого розбещення дітей? У наступній статті буде обговорюватися відповідь на це запитання.