«Прийдіть до мене... і я відсвіжу вас»

 1. Яка обіцянка Ісуса записана в Матвія 11:28—30?

ІСУС дав чудову обіцянку людям, які слухали його. Він сказав: «Прийдіть до мене... і я відсвіжу вас». (Прочитайте Матвія 11:28—30.) Це не були пусті слова. Подумайте, наприклад, що він зробив для жінки, яка страждала від тяжкої хвороби.

 2. Що зробив Ісус для хворої жінки?

² Ця жінка відчайдушно шукала допомоги. Вона зверталася до багатьох лікарів, щоб вилікуватися від своєї хвороби. Минуло 12 років, а вона й далі страждала від своєї недуги. Згідно з Законом, ця жінка була нечистою (Лев. 15:25). Почувши, що Ісус зціляє людей від різних хвороб, вона почала шукати його. Коли жінка знайшла Ісуса, вона торкнулася до торочок його одягу і відразу зцілилася. Але Ісус не тільки зцілив жінку від хвороби. Його ставлення до неї відновило в ній почуття власної гідності. Приміром, коли Ісус розмовляв з нею, він з теплотою і повагою назвав її «дочкою». Яке ж відсвіження отримала ця жінка! Який приплив сил вона відчула! (Луки 8:43—48).

 3. Які запитання ми розглянемо?

³ Вартим уваги є те, що жінка сама прийшла до Ісуса. Це вона зробила перший крок. Ми теж маємо докладати зусиль, щоб прийти до Ісуса. У наш час Ісус не зцілятиме чудом тих, хто приходить до нього. Проте він продовжує запрошувати людей: «Прийдіть до мене... і я відсвіжу вас». У цій статті ми розглянемо п’ять запитань: як ми можемо прийти до Ісуса? Що він мав на увазі, коли сказав: «Візьміть на себе ярмо моє»? Чого ми можемо навчитися від Ісуса? Чому нас відсвіжає праця, яку нам доручив Ісус? І як нам далі знаходити відсвіження під Ісусовим ярмом?

4, 5. Що означає прийти до Ісуса?

⁴ Прийти до Ісуса означає якомога більше дізнаватися про те, що він говорив і робив (Луки 1:1—4). Ніхто інший не зробить цього за нас. Нам самим потрібно вивчати розповіді про Ісуса. Прийти до Ісуса також означає прийняти рішення охреститися і стати учнем Христа.

⁵ Крім того, прийти до Ісуса означає звертатися до старійшин, якщо нам потрібна допомога. Ісус послуговується цими «людьми, які стали дарами», щоб дбати про своїх овець (Еф. 4:7, 8, 11; Ів. 21:16; 1 Пет. 5:1—3). Нам треба робити перший крок, щоб отримати від старійшин допомогу. Не варто сподіватися, що старійшини читають наші думки і знають наші потреби. Ось що розповів брат, якого звати Юліан: «Через хворобу я був змушений припинити служіння в Бетелі. Один мій друг порадив мені попросити про пастирський візит. Спочатку я вважав, що не потребую цього. Але згодом я звернувся за допомогою, і пастирський візит став для мене одним з найліпших подарунків у моєму житті». Віддані старійшини можуть допомогти нам пізнати «розум Христів», тобто розуміти його спосіб мислення і наслідувати його (1 Кор. 2:16; 1 Пет. 2:21). Це справді один з найкращих подарунків, який вони можуть зробити нам.

 6. Що мав на увазі Ісус, коли сказав: «Візьміть на себе ярмо моє»?

⁶ Коли Ісус сказав: «Візьміть на себе ярмо моє», він, очевидно, мав на увазі «підкорення його владі». Ісусові слова також можна передати як «станьте під моє ярмо зі мною, і ми разом будемо працювати для Єгови». Так чи інакше ярмо вказує на працю.

 7. Яку працю нам доручено, згідно з Матвія 28:18—20, і яке запевнення міститься в цьому уривку?

⁷ Ми приймаємо Ісусове запрошення, коли присвячуємо своє життя Єгові та охрещуємося. Ісус запрошує всіх, і він ніколи не відкине того, хто щиро прагне служити Богові (Ів. 6:37, 38). Усі послідовники Христа мають честь брати участь у праці, яку Єгова доручив Ісусові. І ми можемо бути впевнені, що Ісус завжди буде з нами та допомагатиме нам виконувати цю працю. (Прочитайте Матвія 28:18—20.)

8, 9. Чому до Ісуса тягнулися смиренні люди і які запитання варто поставити собі?

⁸ До Ісуса тягнулися смиренні люди (Матв. 19:13, 14; Луки 7:37, 38). Чому? Подумайте, наскільки відрізнявся Ісус від фарисеїв. Ці релігійні провідники були безсердечні і зарозумілі (Матв. 12:9—14). Ісус був чуйний і смиренний. Фарисеї були честолюбні і хизувалися своїм становищем у суспільстві. Ісус не схвалював почуття честолюбства і заохочував своїх учнів поводитися смиренно та служити іншим (Матв. 23:2, 6—11). Фарисеї панували над людьми, вдаючись до залякування (Ів. 9:13, 22). Ісус відсвіжав інших своїми добрими ділами і словами.

⁹ Чи ви наслідуєте приклад Ісуса? Запитайте себе: «Чи мене знають, як лагідну і смиренну людину? Чи я з готовністю виконую малопочесні завдання, щоб служити іншим? Чи я добрий до інших?»

10. Яку атмосферу створював Ісус, співпрацюючи з учнями?

¹⁰ Співпрацюючи з учнями, Ісус створював спокійну та невимушену атмосферу, і йому подобалося навчати їх (Луки 10:1, 19—21). Він заохочував їх ставити запитання і цікавився їхньою думкою (Матв. 16:13—16). Поруч з Ісусом учні розквітали, як рослини в теплиці. Вони всотували в себе істини, яких він навчав, і приносили плоди — виконували добрі вчинки.

11. Які запитання нам треба ставити собі?

¹¹ Чи ви наділені владою? Якщо так, то запитайте себе: «Яку атмосферу я створюю на робочому місці або вдома? Чи сприяю миру? Чи я заохочую інших ставити запитання? Чи цікавлюся їхньою думкою?» Ми не хочемо уподібнюватися до фарисеїв, які злилися на тих, хто ставив під сумнів їхні слова, та переслідували тих, чия думка відрізнялася від їхньої (Марка 3:1—6; Ів. 9:29—34).

12—14. Чому нас відсвіжає праця, яку нам доручив Ісус?

¹² Чому нас відсвіжає праця, яку нам доручив Ісус? На це є багато підстав, але розгляньмо лише деякі з них.

¹³ Ми маємо найкращих наглядачів. Єгова, Всевишній Бог, не є невдячним або жорстоким паном. Він цінує нашу працю (Євр. 6:10). І він дає нам необхідну силу, щоб нести свою ношу відповідальності (2 Кор. 4:7; Гал. 6:5, прим.). Ісус, наш Цар, дав нам досконалий приклад у тому, як ставитися до інших (Ів. 13:15). Старійшини, які дбають про нас, намагаються наслідувати Ісуса, «великого пастиря» (Євр. 13:20; 1 Пет. 5:2). Навчаючи і захищаючи нас, вони стараються виявляти доброту і мужність, а також підбадьорювати нас.

¹⁴ Ми маємо найкращих співпрацівників. Ніхто з людей не має таких сердечних друзів або такої змістовної праці, як у нас. Тільки подумайте: ми співпрацюємо з людьми, які живуть за найвищими моральними нормами, але які не є самовдоволеними. Вони талановиті, але водночас скромні і вважають інших вищими від себе. Вони ставляться до нас не лише як до співробітників, але й як до друзів. Їхня любов до нас настільки сильна, що вони готові навіть віддати за нас своє життя.

15. Як ми маємо ставитися до нашої праці?

¹⁵ Ми маємо найкращу працю. Ми навчаємо людей правди про Єгову і спростовуємо брехливі твердження Диявола (Ів. 8:44). Брехня Сатани лежить на людях важким тягарем. Наприклад, він хоче переконати нас у тому, що Єгова не пробачить наші гріхи і що ми не гідні любові. Який же це гнітючий тягар, і яка ж підла брехня! Коли ми приходимо до Христа, наші гріхи прощаються. Правда полягає в тому, що Єгова дуже сильно любить усіх нас (Рим. 8:32, 38, 39). Коли ми вчимо людей покладатися на Єгову і бачимо, як поліпшується їхнє життя, ми відчуваємо величезну радість.

16. Як ноша, котру пропонує нам нести Ісус, відрізняється від будь-якої іншої ноші?

¹⁶ Ноша, котру пропонує нам нести Ісус, відрізняється від будь-якої іншої ноші. Приміром, під кінець робочого дня багато хто почувається не тільки виснаженим, але й незадоволеним. Однак, провівши час у служінні Єгові та Христу, ми відчуваємо глибоке задоволення. Можливо, після важкого робочого дня нам треба змушувати себе йти ввечері на зібрання. Але з зібрання ми часто повертаємося додому відсвіжені та з новими силами. Подібне відсвіження та приплив сил ми відчуваємо й тоді, коли докладаємо зусиль, щоб проповідувати і проводити особисте біблійне вивчення.

17. Що нам слід усвідомлювати і добре обдумувати?

¹⁷ Ми маємо усвідомлювати, що в кожного з нас є свій запас сил. Тому треба добре обдумувати, на що ми їх спрямовуємо. Наприклад, ми могли б витрачати свої сили, намагаючись накопичити статки. Зверніть увагу на те, що Ісус сказав багатому молодому чоловікові, який запитав: «Що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?» Цей чоловік уже дотримувався Закону. Він, напевне, був хорошою людиною, адже в євангельській оповіді Марка підкреслюється, що Ісус пройнявся до нього любов’ю. Він сказав цьому молодому начальнику: «Піди продай усе, що маєш... А тоді приходь та будь моїм учнем». Чоловік завагався, але, очевидно, не зміг розпрощатися зі своїм «великим маєтком» (Марка 10:17—22). Тому він відмовився взяти на себе Ісусове ярмо і залишився рабом багатства (Матв. 6:24). А що зробили б ви?

18. Що ми повинні час від часу робити і чому?

¹⁸ Час від часу варто переоцінювати наші пріоритети. Чому? Щоб упевнитися, чи ми мудро використовуємо свої сили. Ось що сказав молодий чоловік, на ім’я Марк: «Багато років я думав, що веду просте життя. Я служив піонером, але завжди думав про гроші і про те, як влаштувати собі зручніше життя. Я не міг зрозуміти, чому я незадоволений своїм життям. Згодом я усвідомив, що переважно ставив на перше місце власні інтереси і віддавав Єгові лише залишки свого часу і сил». Коли Марк змінив своє мислення і спосіб життя, він зміг робити більше у служінні Єгові. «Інколи я тривожуся,— каже він,— але з допомогою Єгови та Ісуса я долаю свої труднощі».

19. Чому так важливо зберігати правильний погляд?

¹⁹ Ми і далі будемо знаходити відсвіження під Ісусовим ярмом, якщо дотримуємося трьох порад. По-перше, зберігайте правильний погляд. Ми виконуємо працю Єгови, тому нам слід виконувати її так, як цього хоче він. Ми працівники, а Єгова — наш Господар (Луки 17:10). Якщо ми намагаємося виконувати його працю по-своєму, то наче пручаємося в ярмі. Навіть міцний бик ранить себе і знесилюється, якщо постійно намагається йти куди заманеться, пручається в ярмі і не слухається свого господаря. Але якщо ми дотримуємося вказівок Єгови, то можемо робити неймовірне і долати будь-які перепони. Пам’ятайте: ніхто не може перешкодити виконанню Божої волі! (Рим. 8:31; 1 Ів. 4:4).

20. З якими спонуками ми маємо нести Ісусове ярмо?

²⁰ По-друге, працюйте з правильних спонук. Наша мета — нести славу нашому люблячому Батькові, Єгові. Деякі люди в першому столітті керувалися жадібністю або егоїзмом. Зрештою вони стали незадоволеними і скинули з себе ярмо Ісуса (Ів. 6:25—27, 51, 60, 66; Філ. 3:18, 19). А ті, кого спонукувала безкорислива любов до Бога і до ближнього, з радістю несли це ярмо все своє життя на землі, маючи надію служити з Христом у небі. Ми також будемо з радістю нести Ісусове ярмо, якщо матимемо правильні спонуки.

21. У чому нас запевняють слова з Матвія 6:31—33?

²¹ По-третє, будьте впевнені в підтримці. Ми вирішили вести саможертовне життя і виконувати важку працю. Ісус попереджав, що нас будуть переслідувати. Проте ми можемо бути впевненими, що Єгова дасть нам сил витримати будь-які труднощі. Чим більше ми виявляємо витривалість, тим сильнішими стаємо (Як. 1:2—4). Крім того, ми можемо бути впевненими, що Єгова буде забезпечувати нас усім необхідним, що Ісус як пастир доглядатиме нас і що наші одновірці будуть нас підбадьорювати. (Прочитайте Матвія 6:31—33; Ів. 10:14; 1 Фес. 5:11). А це все, що нам потрібно, щоб знести будь-яке випробування!

22. За що ми можемо бути вдячними?

²² Жінка, яку зцілив Ісус, відчула відсвіження в день свого зцілення. Але вона могла б відчувати відсвіження вічно, якби стала відданою ученицею Христа. Що, на вашу думку, зробила ця жінка? Якщо вона вирішила взяти на себе Ісусове ярмо, уявіть, яку нагороду вона отримала — служіння з Ісусом у небі! Жертви, на які їй довелося піти, щоб бути послідовницею Христа, не зрівняються з цим благословенням. Хоч би яку надію ми мали — жити вічно в небі чи на землі, ми можемо бути надзвичайно вдячними Ісусу за його запрошення: «Прийдіть до мене»!