«Божий дух свідчить»

1, 2. Яка дивовижна подія сталася в день П’ятидесятниці 33 року н. е.?

БУВ недільний ранок у Єрусалимі, свято П’ятидесятниці 33 року н. е. Приблизно 120 учнів зібралися в одному домі в горішній кімнаті (Дії 1:13—15; 2:1). Кількома днями раніше Ісус наказав їм залишатися в Єрусалимі, щоб отримати особливий дар (Дії 1:4, 5). Що сталося далі?

² «Раптом з неба донісся шум, наче від сильного пориву вітру». Цей шум наповнив увесь дім. Потім над головами учнів з’явилися «немовби вогняні язики» і «всі сповнилися святого духу» (Дії 2:2—4). Таким дивовижним чином Єгова вилив свій святий дух на цих учнів (Дії 1:8). Вони були перші, хто був помазаний святим духомb і отримав надію правити в небі з Ісусом.

 3. Чому ті, хто зібрався в П’ятидесятницю, не сумнівалися, що вони були помазані святим духом?

³ Якби ви були одним з тих учнів, зібраних у горішній кімнаті, ви ніколи б не забули того дня. Щось схоже на вогняний язик опускається на вашу голову, і ви починаєте розмовляти іншою мовою (Дії 2:5—12). У вас не було б і тіні сумніву в тому, що ви помазані святим духом. Але чи всі помазані святим духом християни стають помазанцями таким самим видовищним способом і в той самий період життя? Ні. Звідки ми це знаємо?

 4. Чи всі помазанці в першому столітті отримали своє покликання в той самий період життя? Поясніть.

⁴ Розгляньмо, коли людина стає помазанцем. У П’ятидесятницю 33 року н. е. святим духом було помазано не лише приблизно 120 християн. Пізніше цього ж дня близько 3000 осіб також отримали обіцяний святий дух. Вони були помазані під час хрещення (Дії 2:37, 38, 41). Однак у подальші роки не всі помазані християни отримали помазання під час свого хрещення. Самаряни були помазані святим духом через деякий час після хрещення (Дії 8:14—17). Випадок Корнилія і його домашніх був винятковим: вони були помазані святим духом ще перед тим, як охрестилися (Дії 10:44—48).

 5. Що відбувається під час помазання святим духом, згідно з 2 Коринфян 1:21, 22?

⁵ Крім того, розгляньмо, що відбувається під час помазання святим духом. Деяким помазанцям, можливо, спочатку важко погодитися з тим, що їх вибрав Єгова. Вони можуть думати: «Чому вибрано мене?» Деякі можуть реагувати інакше. Хоч би як там було, апостол Павло пояснює, що відбувається під час помазання: «Ви, повіривши, отримали печаткуc — обіцяний святий дух, даний наперед як знак нашої спадщини» (Еф. 1:13, 14, прим.). Тож Єгова за допомогою свого святого духу дає цим християнам чітко зрозуміти, що він їх вибрав. Таким чином святий дух є «знаком, [або гарантією]» того, що в майбутньому вони будуть жити вічно в небі, а не на землі. (Прочитайте 2 Коринфян 1:21, 22.)

 6. Що повинен робити помазаний християнин, щоб отримати небесну нагороду?

⁶ Чи отримує помазаний християнин свою небесну нагороду автоматично? Ні. Він упевнений, що його вибрано до життя в небі. Проте такий християнин має пам’ятати застереження: «Брати, робіть усе можливе, щоб триматися свого покликання та вибрання. Продовжуючи робити все це, ви ніколи не впадете» (2 Пет. 1:10). Тож, хоч помазаного християнина вибрано, тобто покликано, до життя в небі, він отримає свою нагороду, тільки якщо залишиться вірним (Філ. 3:12—14; Євр. 3:1; Об’яв. 2:10).

 7. Звідки помазанці знають, що вони мають небесне покликання?

⁷ Але звідки людина знає, що вона має небесне покликання? Відповідь очевидна зі слів Павла до християн у Римі, «покликаних бути святими». Він написав до них: «Ви отримали не дух рабства, який знову викликає страх, а дух усиновлення, що й спонукує нас вигукувати: “А́вва, Батьку!” Тож Божий дух свідчить разом з нашим духом, що ми Божі діти» (Рим. 1:7; 8:15, 16). Отже, Бог за допомогою святого духу чітко показує помазанцям, що вони мають небесне покликання (1 Фес. 2:12).

 8. Як слова з 1 Івана 2:20, 27 показують, що помазані християни не потребують, аби хтось підтверджував, що вони помазанці?

⁸ Єгова не залишає жодних сумнівів у розумах і серцях тих, хто отримує запрошення піти на небо. (Прочитайте 1 Івана 2:20, 27.) Звичайно, помазаним християнам, як і всім нам, потрібне навчання від Єгови, яке він дає через збір. Однак вони не потребують, аби хтось підтверджував, що вони помазанці. Єгова використовує наймогутнішу силу в усесвіті — свій святий дух, щоб дати їм чітко зрозуміти, що вони помазанці.

 9. Які зміни, згідно з Ефесян 1:18, відбуваються з людиною під час її помазання?

⁹ Сьогодні більшості Божих служителів, можливо, важко збагнути, що відбувається з тим, кого помазує Бог. І в цьому немає нічого дивного, адже вони не є помазанцями. Бог створив людей, щоб вони жили вічно на землі, а не на небі (Бут. 1:28; Пс. 37:29). Усе ж Єгова вибрав деяких людей, щоб вони жили в небі. Тож, коли Єгова помазує їх, він докорінно змінює їхню надію та спосіб мислення. І вони пов’язують своє майбутнє з життям у небі. (Прочитайте Ефесян 1:18).

10. Що означає «народи[тися] знову»? (Дивіться також примітку.)

¹⁰ Коли християни отримують помазання святим духом, вони «народ[жуються] знову», або «народ[жуються] згори»d. Крім того, Ісус сказав, що неможливо чітко пояснити людям, котрі не є помазанцями, як почуваються ті, хто народжений знову, або «народжений від духу» (Ів. 3:3—8, прим.).

11. Поясніть, які зміни відбуваються в мисленні християн, коли вони отримують помазання.

¹¹ Які зміни відбуваються в мисленні християн, коли вони отримують помазання? Перш ніж Єгова помазав цих християн, вони дорожили надією жити вічно на землі. Вони з нетерпінням і величезним за́палом чекали часу, коли Єгова усуне все зло з землі і перетворить її на рай. Можливо, вони уявляли собі, як будуть зустрічати рідних або друзів, котрі померли. Проте після помазання їхнє мислення змінилося. Чому? Ці християни не розчарувались у земній надії і не змінили свій світогляд через стрес або страждання. Вони не почали раптом думати, що вічне життя на землі буде нудним. Натомість Єгова за допомогою свого святого духу змінив їхнє мислення та надію.

12. Що думають помазані християни про свою надію, згідно з 1 Петра 1:3, 4?

¹² Декотрі помазанці можуть думати, що вони недостойні цієї надзвичайної честі. Однак вони не мають навіть найменших сумнівів у тому, що їх вибрав Єгова. Коли вони роздумують про свою надію, їхні серця переповнюються радістю і вдячністю. (Прочитайте 1 Петра 1:3, 4.)

13. Що помазанці думають про своє життя на землі?

¹³ Чи це означає, що помазанці хочуть померти? Апостол Павло дає відповідь на це запитання. Порівнявши їхні тіла до намету, він сказав: «Перебуваючи в теперішньому наметі, ми стогнемо під тягарем. Це не означає, що ми хочемо скинути з себе цей намет. Ми просто прагнемо одягнути інший, аби смертне було поглинуте життям» (2 Кор. 5:4). Помазані християни не втратили інтересу до життя і не хочуть, щоб воно чимшвидше закінчилось. Навпаки, вони насолоджуються життям і прагнуть кожен день служити Єгові разом з рідними та друзями. Усе ж, хоч би що ці християни робили, вони постійно пам’ятають про свою славну надію на майбутнє (1 Кор. 15:53; 2 Пет. 1:4; 1 Ів. 3:2, 3; Об’яв. 20:6).

14. Що не є доказом того, що людина помазана святим духом?

¹⁴ Можливо, ти роздумуєш над тим, чи не помазано тебе святим духом. Якщо так, то поміркуй над деякими важливими запитаннями: чи ти палаєш бажанням виконувати волю Єгови? Чи ти вважаєш, що виявляєш особливу ревність у проповідуванні? Чи ти старанний дослідник Божого Слова і любиш докопуватися до «Божих глибин»? (1 Кор. 2:10). Чи ти бачиш, що Єгова благословляє твоє проповідницьке служіння чудовими результатами? Чи відчуваєш сильну спонуку допомагати іншим духовно? Чи бачиш руку Єгови у своєму житті? Навіть якщо ти впевнено відповідаєш «так» на ці запитання, це не означає, що ти маєш небесне покликання. Чому? Тому що всі Божі служителі можуть так думати, незалежно від того, помазані вони чи ні. Через святий дух Єгова дає ту саму силу кожному своєму служителю, хоч би яку надію він мав. Фактично, якщо ти невпевнений у тому, що тебе помазано святим духом, то ці сумніви вже самі по собі вказують на те, що ні. Покликані Єговою не роздумують, чи їх помазано, чи ні. Вони знають це точно!

15. Звідки ми знаємо, що не всі, хто отримує Божий дух, вибрані піти до неба?

¹⁵ У Біблії міститься багато прикладів вірних служителів, які отримали святий дух. Проте ці люди не сподівалися жити в небі. Святий дух впливав на Давида (1 Сам. 16:13). Завдяки святому духу він мав глибоке духовне розуміння, а також написав певні частини Біблії (Марка 12:36). Усе ж апостол Петро сказав, що «Давид на небо не піднявся» (Дії 2:34). Іван Хреститель був «сповнений святого духу» (Луки 1:13—16). Ісус сказав, що не було більшої людини від Івана Хрестителя, а потім додав, що він не ввійде в небесне Царство (Матв. 11:10, 11). Єгова використав святий дух, щоб наділити цих людей силою виконувати дивовижні діла. Але він не використав цього духу, щоб вибрати їх для небесного життя. Чи це означає, що вони були менш вірні, ніж ті, кого вибрано правити в небі? Ні. Це лиш означає, що Єгова воскресить їх до життя в Раю на землі (Ів. 5:28, 29; Дії 24:15).

16. На яку нагороду з нетерпінням чекає більшість Божих служителів у наш час?

¹⁶ Переважна більшість Божих служителів у наш час не надіється жити в небі. Подібно до Авраама, Сарри, Давида, Івана Хрестителя та інших вірних служителів, які жили в біблійні часи, вони з нетерпінням чекають часу, коли будуть жити на землі під правлінням Божого Царства (Євр. 11:10).

17. Які запитання ми розглянемо в наступній статті?

¹⁷ Оскільки сьогодні серед Божих служителів все ще є деякі помазанці, виникають певні запитання (Об’яв. 12:17). Приміром, який погляд на себе повинні мати помазанці? Як ми маємо ставитися до того, хто починає споживати хліб і вино на Спомині? А що, коли продовжує зростати кількість тих, хто каже, що є помазанцем? Чи треба цим перейматися? Відповіді на ці запитання ми розглянемо в наступній статті.