Ірод

Власне ім’я династії правителів, яких римляни призначали над юдеями. Ірод Великий був відомий тим, що відбудував храм у Єрусалимі і дав наказ вбити дітей, прагнучи смерті Ісуса (Мт 2:16; Лк 1:5). Ірод Архелай та Ірод Антипа, сини Ірода Великого, були поставлені над різними областями батькового царства (Мт 2:22). Антипа був тетрархом (хоча іноді його називали «царем»). Період Ісусового служіння (3,5 роки) припав саме на час правління Ірода Антипи, який був при владі до подій, описаних у 12-му розділі Дії (Мр 6:14—17; Лк 3:1, 19, 20; 13:31, 32; 23:6—15; Дії 4:27; 13:1). Після цього короткий час правив Ірод Агріппа I, онук Ірода Великого. Він був страчений Божим ангелом (Дії 12:1—6, 18—23). Його син, Ірод Агріппа II, правив до часу юдейського повстання проти Риму (Дії 23:35; 25:13, 22—27; 26:1, 2, 19—32).