Як стоїть справа з полетами астронавтів у простір тепер?
КОЛИ перші астронавти стали ногами на місяць в 1969 р., то сотні мільйони осіб навколо світу дуже тішилися цим. Багато мільйонів дійсно дивилися на цю подію на телевізійних екранах.
Але з часом цей настрій змінився. Публіка вже не дуже цікавиться таким рисковим полетом у простір. Багато осіб тепер сумніваються про мудрість витрачати так багато часу і грошей коли з цього є так мало користи і тому, що на землі існує так багато критичних клопотів.
Однак, людський полет у простір таки придбав деякі користі. Одна річ, це додало дуже багато до основного знання про землю, місяць, інші планети і сам простір. Ясно, що астронавти є більш поступливі від машин, а їхні спостереження в просторі мають велику цінність. Також, ще інші користі були досягнені, такі як поліпшення сполучення і удосконалення кращих лічників, тому що треба було винайти менші й більш тривалі інструменти для подорожування у простір.
Однак, багато, включаючи й деяких науковців, кажуть, що подорожі в простір мають занадто багато небезпек і що висилати астронавтів у простір є надто коштовним. Вони вірять, що добрих наслідків можна дістати багато дешевше через уживання приладів замість астронавтів.
Науковець в ділянці опанування простору д-р Тома Ґолд із Корнел університету звернув нам увагу на цю справу, кажучи: “Великий кошт висилати людину в простір, великі риски, як то ми мали досвід з полетом Аполло 13, коли ледве відвернули нещастя, а так само недавня смерть трьох радянських космонавтів, тепер підносять сумнів чи це є потрібно висилати людину в простір у теперішньому часі”.
Що ж сказати про такі заперечення? Чи небезпеки і кошт переважають користі, які приходять від посилання людини в простір? Чи прилади можуть досягнути те саме?
Клопоти з безваговістю
Коли діставали більший досвід від полетів у просторі, то небезпеки ставали більш явні. Одна з цих небезпек є наслідки, які приходять від довгої подорожі в безповітряному просторі, стан, що виринає, коли людина потрапляє поза силу земного притягання.
Чим довше астронавти залишаються в цьому безваговому стані, то тим поважніші їхні клопоти стають. Безваговість псує жили та мускули і вибирає кальцій з кісток. Вона також зменшує кількість крови, ставлячи внутрішні органи в небезпеку і має напрям висушувати тіло.
Американські астронавти Аполло 15, четверті в числі, які прилетіли на місяць, були поза тяжіння землі дванадцять днів, в липні 1971 р. Два астронавти, що ходили по місяці, через велике втомлення потерпіли від нерегулярного або двоїстого биття серця. Коли вони вернулися назад на землю, то їх взяло довше наново привикнути, ніж попередніх астронавтів, яких полети не були такі довгі.
Радянські космонавти з “Союзу 9” кружляли навколо землі вісімнадцять днів у червні 1970 р. Радянський науковець А. Ніколаєв признав, що довгий полет у безваговому стані ослаблює астронавтів. Він сказав, що їхній стан був “дуже серйозний”. Їхні мускули ослабли так, що вони не могли ні ходити, ані піднімати речі. Кажуть навіть, що коли вони вернулися на землю, то вони не могли стояти або ходити і їх треба було носити. Три тижні забрало поки вони видужали з цього стану.
Інші небезпеки
Інша медична проблема виринула коли Аполло 12 летів на місяць в листопаді 1969 р. Внутрішня частина кабіни і всі три астронавти стали заражені Staphylococcus aureus бактерією. Бактерія заразила їхню шкіру і носові проходи. Такий стан може бути поважний у довгих полетах у просторі.
Друга небезпека приходить від виставлення до космічного проміння. Коли вилітається з земної охоронної атмосфери і магнетичного поля, то зустрічається небезпеку від тяжких космічних частинок. В кількох полетах астронавти казали, що бачили в своїх очах блискавки світла. Вони бачили ці блискавки навіть коли зажмурювали очі або коли було темно в кабіні і очі були відкриті. Думають, що це космічні проміння можливо витворювали такі блискавки.
У звіті від Всесвітніх Наукових Новин, д-р Леонард Райфел сказав: “Здається, що природа зробила довгі полети в просторі більше небезпечними ніж ми думали . . . космічне проміння є подібне до голок, що заходять у людське тіло. Як вони входять у тіло вони можуть нищити цілу колону клітин”. Він також сказав: “Зараз по полетах Аполло 8 і 12, проводили досліди на кусочках пластики з шоломів, яких астронавти надівали. Вони знайшли, що де проміння вдарило їх, то там були маленькі дірочки.
Інші докази, хоч не є потверджені, показують можливе ушкодження мозку. Д-р Юрій Марголіс, професор паталогії Дартмаут Медичної Школи, сказав: “При відвідинах лабораторії науковця, який провадив досліди над мозками птиць, що літали в просторі, я бачив зразок ушкодження, якого можна споріднити з цим явищем. . . . Кажуть, що це були наслідки шкідливого впливу космічного проміння. Якщо б потвердилося таке пояснення, то таке ушкодження буде мати дуже велике значення, тому що через нього не буде можливо висилати людину в простір”.
Також дуже велика є небезпека нещасливого випадку. У січні 1967 р. троє американських астронавтів згоріли на смерть під час випробовування капсулі Аполло на землі. Коло три місяці пізніше радянський космонавт забився коли його Союз і корабель міжпланетних полетів замотався в парашуті і впав на землю.
І в червні 1971 р. троє росіян, які були двадцять чотири дні в просторі вмерли в капсулі Союз 11, коли вона вернулася на землю. Тому, що не зачинили люк, то все повітря вийшло з капсулі і вони померли за кілька секунд. Тому що не було ніякої хиби в будові капсулі, то підозрівають, що астронавти так ослабли через довгу подорож у безваговому стані, що зробили помилку в критичній процедурі коли верталися назад на землю.
Певна річ, що багато людей вмирає під час своєї щоденної активности, і деякі радять, щоб не покидати цих проб. Але питання заходить, чи дійсно треба висилати людину в простір, а головно коли вживається гроші з публічних податків так, що податковець не має ніякого голосу в цій справі.
Вартість коштів
Крім небезпеки астронавтам, величезні кошти зв’язані з висилкою людини в просторі також дратує багатьох.
Коли на землі є так багато проблем, які вимагають грошей, то люди сумніваються чи це варто витрачати так багато грошей на простір з якого приходить так мало користей. Вони відчувають, що таких кількох користей, як краще сполучення, або більше знання, можна дістати багато меншим коштом, якщо б гроші вживалися безпосередньо для розвивання їх.
Журнал Наукові Новини з 24-го липня 1971 р., писав: “Кидати 200 мільйонів доларів коштовних підсилювачів ракети Сатурн в Атлантичний океан кожного разу, як Сполучені Штати висилають чоловіків у простір, взагалі не є дуже ощадливий вчинок”.
Висилка людини на місяць в Аполло 15 коштувала 445 мільйон доларів. Коли програма на телевізії показувала унікальні каміння, які астронавти привезли з собою з місяця, то один глядач задзвонив до станції і піддав гадку, щоб для них вибрати ім’я з списка податковців у Внутрішній Митній Службі. Цим глузливо пригадувалося, що це податковець мусить з часом понести великий кошт висилання астронавтів у простір.
Деякі люди воліють, щоб гроші і енергія були вжиті на поліпшення житлових умовин, будувати кращі доми. За тих 445 мільйонів доларів були б побудували 44.500 домів, кожний вартістю 10.000 доларів. А за кошт цілої програми висилання астронавтів на місяць, близько 25 тисяч мільйонів, можна було б побудувати 2.500.000 таких домів. Цим можна було б забезпечити приміщення для великої частини вбогих родин у країні. Витрачування грошей Радянським Союзом на програми дослідження просторів вважають подібно, а тим більше, що не всі люди в тій країні мають відповідні приміщення.
Тому, що так багато противляться, то Сполучені Штати вже зменшили трохи свою програму висилати астронавтів на місяць. Однак, окрім висадки на місяці, тепер пропонують побудувати станцію для просторів, яка буде кружляти навколо землі. ‘Перевозова служба’ з землі буде возити астронавтів до цієї станції й назад.
Одного разу чотири сенатори і двоє головних науковців сперечалися, що ця програма розвинеться до такої точки, що буде коштувати від 50 до 100 тисяч мільйон доларів, щоб вислати астронавтів до планети Марс. Вони сперечалися, що висилати астронавтів у простір стає дуже коштовне і непотрібне, і що клопоти на землі є на першому місці, щоб на них витрачати гроші від податків.
Д-р Ґолд із Корнел Університету сказав: “Що великі станції в просторі обіцюють нам? Чи вони є потрібні для наукових дослідів або чи з них буде якась економічна користь? . . . Багато зусилля було вжито, щоб знайти способи, якими такі станції можуть бути відповідно вжиті. Наслідки були дуже розчаровуючі. . . . їхній багато більший кошт неможливо оправдати науковими або економічними користями”.
Д-р Ґолд перестерігав, що як би “побудували дуже коштовну і непотрібну станцію для просторів, то вона станеться осередком протинауки і протирозуму, які вже сильно запанували сьогодні”.
‘Велике Досягнення’?
Науковці часто оправдують висилання астронавтів у простір кажучи, що це збільшує знання про еволюцію таких небесних тіл, як місяць і планету Марс, а також поширює знання про еволюцію життя.
Наприклад, зверніть увагу на слідуючий звіт: “Величезне наукове досягнення [Аполло 15] місії, так як кажуть урядники Народної Аеронавтики і Адміністрації, для дослідження просторів може відкрити кристалічні каміння, які формувалися в часі народження місяця”.— U.S. News & World Report, 16-го серпня 1971 р.
Багато людей не погоджуються, що знайти кілька камнів є таке дуже ‘велике досягнення’, коли це коштує 445 мільйон доларів, яких треба сплатити публічними податками. З тієї самої причини такі слова, які промовив Д-р Іван Вул із Смітсоніян Інституту не зробили на них особливого враження, кажучи: “Тоді коли Аполло програма закінчиться, то ми будемо мати досить добре знання про еволюцію місяця”.
Запропонована витрата великої суми податкових грошей, щоб вислати ракету ‘Вайкінг’ на планету Марс має подібний намір. Директор програми Валтер Якобовський каже: “Головний намір є отримати інформацію про еволюцію життя на іншій планеті. . . . Щодо знахідки життя, ми стараємося вирішити в якому періоді еволюції Марс тепер є”.
Говорячи про це, журнал Електронік вказує: “Будьте певні, що керівники цих програм навмисно принижують намір Вайкінг шукати за життям — минулим, теперішнім або майбутнім, — бо вони бояться відчуття невдачі, коли не знайдуть його. Але очевидно це є найбільш збуджуючий намір цієї програми, яка коштує 800 мільйон доларів”.
Однак, християнин знає, що навіть мільйон таких полетів на місяць або Марс не відкриє жодної еволюції життя. Життя й складно створене по чудовому плану живе твориво прийшло від Творця, так як Він ясно показує нам у Його Слові. Витрачати гроші лише, щоб потвердити міф еволюції, справді є примха. Ті гроші можна було б краще вжити, не доказувати якусь помилкову наукову теорію про початок життя, але поліпшити життя, яке вже існує тут на землі.
Що деякі пропонують
Деякі науковці, і багато інших людей, бачать брак розуму витрачувати такі великі суми грошей, щоб висилати астронавтів у простір. Хоч вони не противляться досліджуванню всесвіта, то вони воліли б побачити добре уплановані програми, включаючи й ракети без астронавтів.
Д-р Яків Ван Ален, який відкрив радіоактивні паси випромінювання навколо землі радить, щоб відкладати дві третіх частин цих грошей на практичне застосовування того, що ми вже навчилися. Це буде включати сполучення й метерологію, як і дослідження, щоб поліпшити риболовство та лісову службу. А решта грошей, він каже, можна вживати досліджувати сонячну систему.
Д-р Ґолд також пропонував, щоб уживати ракети без астронавтів досліджувати простір, включаючи прилади, якими можна контролювати ракету з землі. Вони можуть сідати на інші планети, зможуть відсилати інформацію назад і будуть коштувати лише частину того, що полети з астронавтами коштують.
Практичність таких приладів уже була показана. При кінці 1970 р. росіяни вислали свою ракету Луна 16 на місяць, яка привезла назад кусочки землі з місяця. Кошт такого полету був одна п’ятдесята частина полету астронавтів.
Два місяці пізніше російська ракета Луна 17 (без астронавтів) вмістила на місяці візок із вісьмома колесами, називаючись Луноход, який був автоматично контрольований на землі. Цей візок уже на протязі місяців повзає по місяці, робить телевізійні фотографії і нагромаджує інші наукові інформації та відсилає їх назад до радянських науковців на землі.
Чи ті, які беруть більш помірний погляд про подорожування в просторі, переконають інших, буде видно. Але одна річ є певна. Науковців все більше і більше буде зустрічати слідуюча біблійна правда, щодо вислання астронавтів подорожувати в просторі: “Небеса — для Єгови небеса належать, а землю Він дав синам людським”.— Пс. 115:16.