Який є погляд Біблії?

Чи чинити “добрі діла” вистачає?

БАГАТО людей сьогодні є дуже бідні. Інші страждають від хвороб або слабнуть через старіння. Щоб допомогти таким людям, багато осіб дають гроші провадити дослідження, щоб поборювати хвороби, підтримувати лікарні та доглядати центри для сиріт і старих. Інші навіть віддають свій час, щоб працювати ради таких цілей. Можливо ви або дехто з ваших друзів або родичів роблять це. Правдоподібно ви знаєте про інших, які одержують особисте задоволення з такої праці.

Зусилля полегшити страждання або помогти нещасним можна назвати “добрі діла”. І Біблія, по суті, хвалить тих, які доглядають сиріт і вдів. Ми читаємо: “Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовцями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу”. (Як. 1:27) Але лише виконування таких “добрих діл” само в собі не значить, що хтось має Боже похвалення. Бог не судить по вигляді. “Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь [Єгова] дивиться на серце”.— 1 Сам. 16:7.

Тож, як ви думаєте Бог дивиться на когось, що дає багато часу і грошей лише, щоб зробити собі ім’я, щоб зробити враження на інших? Що сказати про особу, що дає гроші на добродійство лише, щоб зменшити собі податки? І що сказати про осіб, які помагають іншим лише, щоб заспокоїти своє винне сумління? Чи Бог може похвалювати їхні “добрі діла”?

Біблія показує, що Бог Єгова не похвалює особи лише тому, що вони виконують якісь “добрі діла”. Наше ціле життя повинно доказувати наше посвячення праведності.

Хтось може добре почати виконувати Божу волю, але це не збереже його від ворожого суду, коли він не буде продовжувати іти таким шляхом. “Праведний житиме вірою”, каже Єгова і “коли захитається він, то душа Моя його не вподобає”.— Євр. 10:38.

Цей принцип можна бачити в справі з Єгу, який під Божим проводом був помазаний на царя північного царства у стародавньому Ізраїлі.

У часі його помазання, йому було сказано: “Так сказав Господь [Єгова], Бог Ізраїля: ‘Помазую тебе на царя над народом Господнім [Єгови], над Ізраїлем. І ти поб’єш дім Ахава, пана свого, і помстиш за кров Моїх рабів пророків, і за кров усіх Господніх рабів від руки Єзавелі. І згине ввесь Ахавів дім”.— 2 Цар. 9:6—8.

Дім Ахавів був винний у вбивстві перед Єговою. Йому належалося загинути з рук божественно-призначеної влади. Це було в гармонії з Божим законом, що був даний Ізраїлеві: “А краєві не прощається за кров, що пролита в ньому, як тільки кров’ю того, хто її пролив”.— 4 Мойс. 35:33.

Єгу зараз почав виконувати своє призначення. І за це він дістав нагороду; Єгова сказав йому: “Тому, що ти добре зробив угодне в очах Моїх, зробив Ахавовому домові, все, що було на серці Моєму, сидітимуть сини твої на ізраїлевому престолі аж до четвертого покоління”.— 2 Цар. 10:30.

Але по смерті Єгу, Єгова зробив чудове проголошення суду через пророка Осію: “Бо ще трохи, і покараю кров Ізреелу — [дім царя Ахава] на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізраїлевого дому”. (Осії 1:4) Ця вина відносно крови на домі Єгу не могла бути за те, що він виконав своє призначення вигубити дім Ахава. Він дістав похвалу і нагороду за це. І вину відносно крови не можна приписувати за те, що Єгу забив Ахазію, Юдейського царя і його братів. Бувши споріднений з Ахавом через подружжя його лукавої доньки Аталії з Єгорамом, царський дім Юди тепер не мав похваленого стану перед Єговою. Але, що ж це зробило дім Єгу винним у крові?

Треба пам’ятати, що Єгу дуже згрішив. Друга Книга Царів 10:31 каже: “Та Єгу не пильнував ходити за законом Господа [Єгови], Бога Ізраїля, усім своїм серцем, не відступив від гріхів Єровоама, що вводив у гріх Ізраїля”. Так як інші царі з десять-племінного царства, Єгу не викорінив поклоніння телят, яке розпочав цар Єровоам. Він правдоподібно не сповнив цей обов’язок, тому що хотів тримати царство десяти племен окремо від Юди, з його храмом в Єрусалимі.

Здається Єгу вірив, що незалежність від Юди можна було тримати лише продовженням державної релігії, поклонінням телят. І він старався тримати такий стан, як міг, навіть коли це й значило поширювати ідолослужіння. Це дійсно був брак віри в Єгову через якого Єгу став царем в Ізраїлі. Отже може бути, що крім виконування справедливої страти суду Єгови проти дому Ахава, то спонука через яку Єгу дозволив поклоніння телят продовжатися також спричинило його проливати кров.

З часом Єгова вимагав звіт за таке пролиття крови. Дім Єгу прийшов до буйного кінця в царюванні його пра-пра-внука Захарія. Після шістьох місяців царювання його вбили і Шаллум захопив престол. (2 Цар. 15:8—10) Колишні “добрі діла” Єгу не вистачили, щоб зберегти його дім від відповідальности за пролиття крови.

Згідно з цим, то виконування деяких добрих діл, що є в гармонії з волею Божою не вистачає. Хоч Бог може відплатити комусь за деякі служби, то остання божественна похвала і благословенство приходить до тих, що далі будуть сердечно служити Йому.

Бог Єгова завжди мав до діла з особами згідно Його незмінними праведними принципами. Це не показ, але вірність спонукана добрими намірами має велику цінність у Бога. Так як сказав апостол Павло під надхненням: “І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці” й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю,— то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жодного”. (1 Кор. 13:2, 3) Подібно Ісус Христос радив: “Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі”. (Мат. 6:1) Отже, стараймося чинити добро з любови в часі коли Бог Єгова переглядає запис, який ми зробили самі для себе.