Проблема старого віку

НІХТО дійсно не бажає старітися. Правда, ми можливо бажали б мати досвід і мудрість, які приходять із старим віком; але не бажаємо суворі обмеження, яких старий вік приносить на тіло та розум. І ми не бажаємо того, що приходить з цим — смерть. Якщо б ми мали вибір, то ми правдоподібно з’єднували б мудрість старого віку з живучістю молодості. Це власне мав на думці Понс де Леон, коли століття тому шукав за „Джерелом молодості” у Флоріді.

Чи старіння можна зупинити, завернути? Чи буде колись можливо з’єднати живучість молодості з мудрістю старого віку, щоб вони вічно існували? Ми впевнено відповідаємо, ТАК? А коли? Багато скоріше, ніж ви можете уявити собі, так як пізніше пояснимо в цьому журналі.

Але перш ніж старий вік буде завернений, то його проблеми залишаються з нами, і з ними треба боротись.

„Золоті роки” чи ні?

Дехто називає старий вік „золоті роки”. Коли людей не турбують різні хвороби, жаль чи страхи, то старий вік справді може бути доба ласкавого спокою, подібно до спокою, якого очевидно патріарх Авраам відчував, бо Біблія говорить, що „умер Авраам у старощах добрих, старий і задоволений”.— 1 Мойс. 25:8, НС, (анг.).

Однак, інші назвали б старий вік не „золотий”, але „нещасливий”. Одного визначного чоловіка, дожившого до 70-го року життя, запитали, як він дивився на старий вік. Він відповів: „Мов корабельна аварія”. Він порівняв старіння до корабля прибитого до берега, якого тепер розбивали вітри та хвилі. Або, так як Бостонський психолог, д-ка Ревека Блек сказала:

„Людей доводять вірити, що коли вони підуть на пенсію, відійдуть від праці, то будуть жити щасливо вічно, але дуже мало робиться для того, щоб приготовити людей до дійсностей такого відступу з праці — і часто стається нещастям”.

Отже, думка про старий вік приносить зі собою суперечні відображення. Один образ відбиває загублену молодість, занепадаючу силу, і наостанку можливість самотньої смерті. Другий образ відображує особу, що досягнула чогось у своєму житті і тепер одержує пошану та честь.

На цю суперечність звернено увагу у редакторській статті, яку написав Даниїл Калаган з Інституту Суспільства, Етики та Життєвих Наук, коли йому вже було більше, як 46 років. Він сказав:

„Для того, хто недавно досягнув 46 р., то швидко наближаюча можливість старого віку доводить до нестями, як і страху.

„Мої діти виростуть, моє життя знову буде моє власне життя. Цей факт доводить мене до нестями.

„Але я не є зовсім переконаний або заспокоєний деякими старшими людьми, яких я бачу навколо мене, які витрачують більшість свого вільного часу відвідувати лікарні, ходити на похорони старих друзів, і нетерплячо шукаючи робити щось з своїм вільним часом. . . .

„Багато стареньких людей живуть по приватних старечих домах, тих хитро створених інституцій, щоб старі не заважали вдома. Можливість, що я сам колись закінчу своє життя в одній з цих інституцій — лише дивитись на стіни або телевізію — лякає мене, але лише трохи більше від можливості самого старіння”.

Більше старих

У деякі способи сучасна наука погіршила проблеми старих людей, що живуть у недостатках. А як це? У тому, що медична наука продовжила їхнє життя, але дуже мало поліпшила стан під яким старенькі люди мусять жити. Наприклад, дитина, що тепер народжується в Америці, має надію жити 24 років довше від дитини, яка народилась у 1900 р. Але, якщо старенькі мусять проживати ці додаткові роки у нужді, то яка користь з цього?

Тому, що більше людей доживають до старшого віку, то проблеми зв’язані з старінням збільшуються. Лише в Сполучених Штатах, тепер є понад 24 мільйонів людей 65 років віку і старші. Старий вік впливає майже на кожну родину, тому що родина в якій немає принаймні одного члена старшого від 65 років є винятком. Бюро перепису дає звіт, що з тих американців старші від 65 років віку, більше, як 5 мільйонів жінок живуть самотні. Коло півтора мільйона чоловіків також живуть самотні.

Тому, що по багатьох країнах старі люди тепер живуть довше, і тому що їх тепер є більше, то проблема, що вони мають робити з своїм життям сталась дійсна. Багато стареньких будуть жити так довго після 65 років віку, як вони жили за дитинства. Що вони мають робити з своїм часом?

Факт, що розум не зменшує своїх сил так швидко, як тіло, збільшує цю проблему. Одна група психологів каже, що розум досягає найбільшої сили приблизно коло 60-го року віку, а потім занепадає дуже повільно. Отже, проблема, як дати якесь заняття розуму збільшується в часі, коли тіло вже не відповідає так, як колись.

Проблеми для інших

Проблеми старіння, безперечно, зустрічають не лише старенькі, а також молодші у родині мусять боротись з їхніми проблемами. Наприклад, журнал Business Week каже:

„Після закінчення виховування неповнолітків і оплачування їхньої освіти, то найбільша родинна проблема, яку тепер зустрічають керівники 35 років віку і старші, є доглядати стареньких родичів.

„Каже один урядовець страхової компанії у Нью-Йорку: ,Догляд моєї 91-літньої матері перевернув наше життя догори ногами — емоційно та фінансово’. Його реакція є типова”.

Старий вік справді є проблемою. І все більше і більше людей тепер мусять зустріти його. А як вони можуть подолати цю проблему, і бути „задоволені”, так як Авраам? Що вони можуть зробити? Що молоді повнолітні можуть робити відносно своїх старих родичів?

І найважливіше питання: Чи старий вік може колись бути завернений?