Багато релігій — чому?
„СЬОГОДНІ ми насміхаємось з дощових танців Пуебло індіанців... Але що ми робимо в часі розпачі?.. На двох оказіях, коли душевний біль через дві особисті кризи розладнив моє життя, то я зробив те, що ті індіанці робили — я молився за допомогою”. Так то писав професор філософії Х’юстон Сміт у передмові до своєї книжки Великі релігії світу.
Здається, що потреба людини звертатись до чогось вищого й могутнішого під час напруги є основною, а також усесвітньою. Антропологи й історики кажуть, що з самого початку, людина відчувала цю потребу коли природні сили вводять її в оману, коли їй загрожували люті, дикі звірі й коли її бентежили смерть і потойбічне. Це, вони кажуть, разом із страхом невідомого, здійснили народження релігії.
Наприклад, коментуючи про початок синтоїзму, то книжка Релігії в Японії каже: „Люди поважали що-небудь, яке вселяло страх, як щось особливо на сповнене божественною або таємничою силою; таким чином, сили в природі, а зокрема благоговійні дерева, скелі або гори та інші нез’ясовні явища в природі ставали предметами поклоніння. Цим давали ім’я камі (бог)”. З часом, розвинулись легенди, обряди, ритуали й місця для поклоніння. Ці передавались від покоління до покоління. І таким то чином народився Синтоїзм.
Згідно з цією думкою, то шумери, єгиптяни, індуси, китайці та всі інші древні цивілізації придумували свої власні форми поклоніння, їхні власні релігії, незалежно. На ці релігії тоді впливав спосіб життя людей — їхні харчі, їхні звичаї, а навіть клімат та географія їхньої країни. Наслідок була сьогоднішня різноманітність релігій.
Незалежні, чи з одного джерела?
Проте, таке пояснення тільки трохи задовольняє. Хоч це пояснює велику різноманітність між релігіями, то таки не відповідає на деякі основні запитання. Наприклад, якщо всі різні релігії розвинулись незалежно одна від одної, то як нам пояснити численні основні подібності між ними, яких неможливо приписувати тільки природній реакції людей?
Наприклад, подумайте про оповідання та легенди відносно походження людини. Хоч подробиці різняться, то взагалі вірять, що людину зроблено з пороху земного. Одна грецька легенда каже, що Прометій сформував перших людей з глини а Афіна вдихнула в них життя. Індіанці в Перу мають вислів алпа камаска (оживлена земля) описувати першу людину. Одно індіанське плем’я Північної Америки, Мандани, вірить, що ,Великий Дух’ сформував двоє людей з глини й оживив їх подихом свого рота. Одна древня китайська легенда каже, що П’ан-кю сформував людей з глини з елементів їна й янга; інша легенда говорить про Ню-куа, міфічну особу, яка сформовувала чоловіків і жінок з жовтої глини. І спискові немає кінця, включаючи легенди між племенами в Африці, а мешканцями остров Мікронезії.
Ще більш дивовижним є всесвітність легенд, які говорять про знищення злих предків у потопі й пережиток або появлення людської раси з того часу. Люди та племена з обширних околиць світу пригадують різноманітні версії того самого оповідання.
Яке ж було джерело?
Хто-небудь, хоч трохи обізнаний з Біблією відразу пізнає схожість таких легенд з історією в Біблії про творення й Потоп за Ноєвого часу. Але, що, ви мабуть питаєте, Біблія має до діла з легендами греків, індіанців в Америці й Перу, китайців та з всіма іншими? Це не значить, що Біблія натхнула ці релігії. Краще, Біблія показує яким то чином багато релігій розвинулись у спосіб, який пояснює їхню різноманітність, а також схожість.
У своїй книжці Нарис історії, Г. Г. Уельс писав: „Де б цивілізація не вступила в Африці, Європі, або Західні Азії, то там будували храм, а по тих околицях де існує найдавніша цивілізація, в Єгипті та Шумері, то там є найбільший доказ храму... Цивілізація й храми появились одночасно в історії. Ці двоє стосуються одно до одного”.
І це є те, що біблійна книга 1 Мойсеєва каже нам: „І була вся земля — одна мова та слова одні. І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там”. (1 Мойсеєва 11:1, 2) Шинеар знаходиться в Месопотамії, так званім центрі цивілізації.
Те оповідання продовжує й каже, що коли люди оселялись на рівнині Шинеарській, то гуртувались для будівельного проекту: „Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі”.— 1 Мойсеєва 11:4.
Яке ж місто й башту вони там будували? Місто, називаючись Вавель або Вавілон, основно було релігійне місто. В його руїнах знайшли не менше як 53 храми. Вони поклонялись триєдиним богам, вірили в безсмертя людської душі, в підземний світ, або пекло, і астрологію. Ідолопоклонство, чарування, чарівництво, віщування та містицизм усі грали головну роль. Ганебна вавілонська башта не була тільки пам’ятником або межовим знаком; інші подібні будинки розкопані в тій околиці показують, що правдоподібно та башта була зиккурат збудований в кількох фазах, з храмом на самому вершку. Башта буде зноситись верх міста й панувати над ним.
Що сталось з тим будівельним проектом? Біблійна історія каже: „І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь [Єгова, НС] мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь [Єгова, НС] по поверхні всієї землі”.— 1 Мойсеєва 11:9.
Не мігши вже більше спілкуватись один з одним, то будівничі покинули їхній проект і розпорошились по різних країнах. Де б вони не пішли, то туди взяли із собою їхні релігійні переконання, ідеї, легенди та міфи. Результатом тисячоліття місцевого розвитку розвинулась велика різноманітність, яку з першого погляду бачимо в світових релігіях. Але краще придивитись, то бачимо очевидні подібності, доказ, що вони всі походять з того самого джерела — Вавілона.
Говорячи про це загальне джерело фальшивої релігії, то полковник Г. Гарнієр каже в своїй книжці Поклоніння мертвим: „Не тільки єгиптяни, халдеї, фінікійці, греки та римляни, але також індуси, буддисти в Китаї й Тібеті, готи, англосакси, друїди, мексіканці, перуанці, аборигени в Австралії, а навіть дикуни на островах Південного моря, всі мусили здобути їхні релігійні ідеї від загального джерела й загального центру. Всюди ми знаходимо дуже дивовижні подібності в обрядах, церемоніях, звичаях, традиціях, та в іменах і спорідненнях їхніх богів та богинь”.
Підтверджуючи вищедане маємо цей вислів Йосипа Кембела в своїй книжці Личини Бога: Примітивна міфологія: „Археологія й етнографія [історична наука, яка вивчає побут і культуру народів світу] минулої половини століття дуже докладно показує, що древні цивілізації Старого Світу — Єгипту, Месопотамії, Кріту й Греції, Індії та Китаю — всі походять від одного джерела, і що це спільне джерело вистачає пояснити відповідні форми їхньої міфології та обрядів”.
Наслідок
У Біблії не тільки знаходиться історія великого розпорошення, але вона також передрікає наслідок — заснування світової імперії вавілонської фальшивої релігії. Рішучо й яскравими висловами її описано як „велику розпусницю, що сидить над багатьма водами. З нею розпусту чинили земні царі... А на чолі її було написане ім’я, таємниця: ,Великий Вавилон,— мати розпусти й гидоти землі’ ”. (Об’явлення 17:1, 2, 5) Вона дуже впливає, не тільки на маси людей, але також на політичні, військові та комерційні лади світу.
Який же був наслідок довгого панування Вавілона Великого над народами та людьми? Під впливом його різних релігій, то який же був плід? Це будемо обговорювати в наступній статті.
[Карта на сторінці 6]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
Від Вавілона релігійні ідеї та міфи поширились до всіх країн світу
ІТАЛІЯ
ГРЕЦІЯ
ВАВІЛОН
ЄГИПЕТ
ІНДІЯ