Молодь питає...
Чому дітвора не залишить мене?
„ЩО НАЙБІЛЬШЕ турбує вас?” Це питання запропонували 160 000-ам американським підліткам, з яких 30 процентів відповіли, „Ходити до школи”! Якщо ви є шкільного віку, то правдоподібно ця відповідь не дивує вас.
Але чи молодик, подумавши про школу, завжди турбується тільки класами? Один студент середньої школи в місті Нью-Йорку, на ім’я йому Майкл, висловив думку багатьох, коли сказав: „Найбільший тиск, якого студент мусить зносити не є від учителів, або оцінок. Це тиск від інших дітей”.
Так, через тиск від рівні, багато дітей зненавиділи школу. І хоч статистику трудно здобути, то один учитель написав: „Випадки в яких студенти не приходять до школи, хворіють, пропускають класи, тому що бояться деяких груп студентів, більш загальними, ніж більшість дорослих думають”.
Є доказ, що жорстокість рівні впливає навіть на дуже молодих. Коли розпитували школярів четвертого класу (від дев’яти до десяти років) з чотирьох різних початкових шкіл, то майже половина казали, що своєю мовою співстуденти ображали їх. Коли їх запитали, „Якщо б ви помилились під час декламації, то чи декотрі діти насміхалися б з вас?” більш як половина відповіли, „Так”. І це лихо часто продовжується аж до середньої школи. Так як відверто висловився один неповнолітній школяр: „Кажу вам щиру правду, що дітвора може дуже підло поводитись”.
„Чи ж я не розважався?”
Але це не тільки діти набираються садистичної насолоди, коли дражнять і непокоять інших. І це не якесь виняткове явище цього 20-го століття, бо цю підлість грішної людини зауважувалось ще в біблійні часи. Наприклад, у Приповістей 26:18, 19 говорить про „людину, що обманює друга свого”, можливо в формі жорстокого жарту. „Чи ж я не розважався?” питає обманщик. Все-таки, та приповістка порівнює людину, яка ,обманює’ до „того, хто вдає божевільного, кидає іскри, стріли та смерть”. І новак-студент стаючий мішенню жартування старших студентів може затвердити правду цього вірша. Хвилююча,— а також часом фізична — шкода з такого „жартування” може дуже шкодити.
Біблія також говорить про один випадок в якому група молодиків глузувала з пророка Єлисея. Зневажаючи його посаду, ті юнаки насміхались з нього, і казали йому: „Ходи, лисий! Ходи, лисий!” (2 Царів 2:23—25) Так само сьогодні, багато дітей стали дуже звиклі кривдити й ображати.
„Я був коротуном мого дев’ятого класу”, пригадує Фредерік МекКарті, один з авторів книжки Муки виростання в школі. „Тому що я був дуже маленький, мене завжди били... Я також був дуже тямущий... Бувши студентом найменшого росту, а також найтямущим, мені було дуже трудно коли я ходив до середньої школи: ті, що не били мене через те що я був малорослим, били мене за те, що я був дуже тямущим. Крім ,чотирьох очей’, мене називали ,ходяча енциклопедія’, а також 800 інших імен. Протягом моїх років у середній школі, хулігани розбивали мені дуже багато окулярів”.
Інший чоловік, на ім’я йому Іван, подібно пригадує як з нього глузували, тому що він не був дужий й не міг змагатись у гімнастиці: „Хлопці завжди насміхались з мене й казали, що я був розпещений й мамин хлопчик... Це було справжнє нещастя”. Цей автор книжки Самотність дітей додає: „Діти, які є фізичні каліки,— заїкаються або з очевидними фізичними дивними манерами стають легкою мішенню для дратування іншими дітьми”. Така образа звичайно не завжди є однобічна. По деяких околицях намагаються жорстоко ображати одні одних, і часто їхніх батьків, тільки на „жарт”.
Це не є жарт
Чи такі розваги ображенні дійсно є „жарт”? Не для тих з яких насміхаються. Наприклад, один молодик на ім’я йому Мігель каже: „Багато словесних конфліктів більш болісні від того як би вас били, тому що вони ображають вас за ваші слабкості... Це дуже ображає коли хтось глузує з ваших близьких,.. і це часто буває, зокрема в моїй школі, тому що всі [ображають] один одного. Часто вони роблять це тільки на жарт, але іноді це розвивається в дуже серйозні словесні... [а також] фізичні боротьби”.
Ще один молодик подібно пригадував, що тому що школярі дуже дражнили і насміхались з нього, то ,часом він був такий заляканий й нещасливий, що думав буде блювати. Він не міг добре вчитись бо журився про те, що інші студенти зроблять йому’.
Чи з вас уже колись так жорстоко глузували? Ви можете потішатись знати, що Бог, також, не дивиться на цю справу як на якийсь жарт. Ті нешанобливі діти, які насміхались з Божого пророка Єлисея, заплатили за їхній „жарт” своїм життям!— 2 Царів 2:24.
Ще одна подія записана в Біблії показує як серйозно Бог дивиться на таку поведінку. Це сталось, коли Авраам справив велику гостину, щоб святкувати день відлучення свого сина, Ісака. Ізмаїл, старший син Авраама, мабуть заздрив спадку Ісака, почав „насміхатися” з нього. Чи це був тільки нешкідливий діточий жарт? Не для Сарри, яка бачила, що тут включались воля й намір Єгови. Це була серйозна справа, тому що обіцяне „насіння”, або Месія, мав прийти через її сина, Ісака. Павло, письменник Біблії, пізніше, назвав цей „жарт” Ізмаїла бути дійсним ,переслідуванням’! Через це Авраам прогнав Ізмаїла та його матір з свого дому.— 1 Мойсеєва 21:8—14; Галатів 4:29.
Зокрема це не жарт, коли діти насміхаються з вас, тому що ви стараєтесь застосовувати біблійні принципи у вашому житті. Наприклад, християнські діти серйозно ставляться до Ісусового наказу, щоб проповідувати вістку Божого Слова своїм сусідам. Як шкільні друзі часто відносяться до цього? Сказала одна група дітей Свідків Єгови: „Діти в школі думають, що ми є дурні, тому що ми ходимо проповідувати від дому до дому, і насміхаються з нас за це”.
Нехай ваше світло світить
Це зрозуміло, що декотрі діти не люблять ходити до школи через такий тиск рівні. Все-таки, це не легко так поводитись, щоб діти не насміхались з вас. Отже, один молодик сказав, ,Я відплачуюсь’. Але Біблія не вчить цього. „Не платіть нікому злом за зло... перемагайте зло добром”, порада в Божому Слові.— Римлян 12:17—21.
Це значить, що мабуть буде треба терпіти жорстокі образи. Але пам’ятайте, що багато колишніх вірних поклонників Бога „наругами були випробовані”. (Євреїв 11:36, НС) Наприклад. Єремія „став цілий день посміховищем” за те, що відважно промовляв звістку Єгови. З Єремії так глузували, що він тимчасово знеохотився. „Не буду Його [Єгови, НС] споминати, і не буду вже Ймення Його говорити”, він вирішив. Зрештою любов до Бога й правди побороли його страх.— Єремії 20:7—9.
Сьогодні декотрі християнські діти також знеохочуються. Тому що з них насміхаються, декотрі навіть не виявляли себе бути християнами. Але любов до Бога часто спонукує таких дітей перемагати їхній страх, щоб ,їхнє світло світило’, як християни. (Матвія 5:16) Наприклад, один неповнолітній хлопець сказав: „Моє відношення змінилось. Я вже не вважаю що бути християнином було тягарем і почав дивитись на нього як на щось, щоб ним гордитись”. Ви теж можете „гордитись” привілеєм знати Бога й тому, що Він уживає вас допомагати іншим людям.— 1 Коринтян 1:31.
Звичайно, це не значить, що з вас перестануть насміхатись. Чи людина є високого росту чи короткого, вродлива чи звичайна, дотепна чи ні — то діти часто знайдуть якусь причину, щоб насміхатись. Але чому діти так жорстоко поводяться одні з одними? Чи є якісь ефективні способи поводитись з насмішкою — а навіть зупинити її? У наступному номері цього журналу будемо старатись відповісти на ці запитання.
[Ілюстрація на сторінці 13]
Часом вас можуть дратувати через якусь відмінність