Нова ера відкриттів
Від штатного працівника журналу.
ЧИ ВИ колись бачили по телебаченню запуск багаторазового транспортного космічного корабля? Чи вам цікаво було б знати, якої величини його ракети-носії? І скільки місця астронавти мають для себе в цьому багаторазовому космічному кораблі? Я мав нагоду побачити все це, коли відвідав космодром США на мисі Канаверал, також відомий, як Центр космічних польотів імені Дж. Кеннеді, у Флоріді (США).
Оскільки я бачив по телебаченню всілякого роду моменти зльоту, а також захоплювався першим польотом на Місяць космічного корабля «Аполлон», що відбувся 1969 року, то мені було досить цікаво побувати в самому серці цієї діяльності лише за годину їзди автомобілем на схід від Орландо. Коли ми приїхали на автостоянку, я побачив здалека виставку ракет-носіїв, якими користувалися в минулому, щоб посилати людей та прилади в космос. І там, коло «Ракетного парку» на гудронованій площадці, стояла модель штучного супутника Землі багаторазового використовування у натуральну величину. Він називається «Амбасадор», і хоч є лише макетом, я був у захопленні від того, що бачив його, ходив по ньому та фотографував. Він був 17 метрів заввишки коло хвоста і 37 метрів завдовжки, а розмах крил дорівнював 24 метри.
Це було в п’ятницю 22 листопада минулого року; мені дуже хотілося побувати коло стартової площадки, особливо коло тої, де стояв багаторазовий космічний корабель «Атлантіс», очікуючи на свій запуск у неділю 24 листопада. Тут є декілька таких стартових площадок, але вони знаходяться на відстані декількох кілометрів від виставки. Отже, я приєднався до офіційної автобусної екскурсії до головного ракетного будинку та пускових установок.
Наша перша зупинка — будинок тренування астронавтів, де ми бачили ідентичні макети допоміжного та місячного відсіків, якими користувалися протягом тієї історичної подорожі на Місяць у 1969 році. Місячний відсік, дійсно, виглядав незграбним механізмом, він не мав гладких контурів та форми типового космічного корабля. На перший погляд він більше нагадує поєднання кубів та пірамід із прикріпленими до них павукоподібними ногами. Проте його двійник послужив для того, щоб послати на Місяць двох чоловіків.
У липні 1971 року «Аполлон-15» сів на Місяць, і астронавти Скотт та Ірвін здійснили спуск місяцехода «Ровер», або місячного всюдихода. Він коштував 15 мільйонів доларів США — мабуть, найдорожчий за всю історію «джип». І якщо ви хочете покататися на ньому, то все, що вам потрібно зробити, це полетіти на Місяць — його залишили там разом із ракетою-носієм місячного відсіку! Але не забудьте взяти із собою свіжі акумулятори. Ті, що в «джипі», давно розрядилися.
Моєю наступною зупинкою протягом екскурсії був ВАБ (будинок монтажу космічних апаратів). Вам потрібно звикнути до скорочень у космічному центрі — їх використовують для всього. Кріс, колишній інженер проекту «Аполлон», якого я пізніше зустрів, сказав мені: «Мене перевели в інший відділ, і протягом місяців я не міг зрозуміти багато з того, що говорилось, тому що їхні скорочення відрізнялися від моїх!» Що особливого у ВАБі? Понад 160 метрів заввишки (дорівнює хмарочосові на 52 поверхи), 158 метрів завширшки і 218 метрів завдовжки — можливо, найбільший будинок у світі за об’ємом, або кубічною площею. Він займає площу в 3 гектари. Він мусить бути таким великим тому, що тут монтують ракети-носії перед тим, як відправити їх у повільну та трудомістку подорож до стартової площадки. Але про це пізніше.
Нам сказали, що ВАБ є таким великим, що в ньому можна було б одночасно монтувати чотири ракети-носії «Сатурн-5». А вони були по 111 метрів заввишки, сконструйовані так, щоб нести космічний корабель «Аполлон». Книжка «Ілюстрована історія НАСА» (англ.) пояснює: «Загальна вага моменту зльоту була фантастичною — 2 900 тонн. Проте двигуни «Сатурна-5» розвивають рушійну силу близько 3 500 тонн і могли б з легкістю підняти величезний вантаж».
Коли я подивився догори на вершечок цього велетенського будинку, то побачив канюків, що літали кругами над дахом, використовуючи потоки теплого повітря, яке піднімається вгору. Це також нагадало мені, що космічний центр розташований всередині великого національного заповідника, який налічує дюжини видів птахів, тварин та плазунів. Під час автобусної екскурсії ми минули величезне орлине гніздо, розміщене високо на дереві, яке було завглибшки 2 метри. Чомусь здається доречним літання орлів там, де людина робить свої найбільші подвиги в космічних польотах.
Наша наступна зупинка мала відбутися коло оглядової площадки, з якої ми змогли б побачити здалека дві стартові площадки. Проте все ще стояло велике запитання. Як перевозяться ці гігантські ракети-носії до стартових площадок, що за 5,5 кілометра звідси? Для цього використовуються найбільші трактори, яких я бачив! Їх називають гусеничними транспортерами; вони здатні перевозити 6,6 мільйона кілограмів. Кожен із цих транспортерів досягає розмірів половини футбольного поля і важить 2,7 мільйона кілограмів. Але не надійтеся на якісь рекорди швидкості від цих гігантів. Їхня максимальна швидкість з вантажем 1,6 кілометра за годину; без вантажу — 3,2 кілометра за годину! Платформу тягнуть чотири гігантські двогусеничні трактори, кожен при своєму куті. Кожна гусениця має по 57 ребер, кожне ребро важить одну тонну.
Тепер уявіть собі особливу автостраду, яку потрібно було збудувати до кожної стартової площадки, що в стані витримати гігантську вагу пересувної платформи, ракети-носія і космічних кораблів.
Що сказати про зворотну подорож на Землю космічного корабля багаторазового використовування? Орбітальному літальному апарату десь потрібно приземлитися, і тут, на мисі Канаверал, це «десь» не є простою злітно-посадочною смугою аеропорту — воно має подвійну довжину та величину середньої злітно-посадочної смуги аеропорту. Ця смуга має 4 600 метрів довжини і 300 метрів додаткової смуги на кожному кінці. Якщо погода нельотна, то багаторазовий космічний корабель направляють до «Едвардс ейр бейс», що в каліфорнійській пустелі,— 3 200 кілометрів на захід.
Грандіозність цілого проекту очевидна. Виникають запитання. Чого досягнула людина в дослідженні космосу? Яка з цього користь? І які перспективи міжпланетних польотів? Чи людина колись ступить ногою на Марс?