Безкровна хірургія. Її переваги одержують визнання
АНГЛІЙСЬКИЙ королівський хірургічний коледж 1996 року опублікував брошуру за назвою «Основні принципи оперування Свідків Єгови». У ній хірурги зазначають: «Через небезпечність переливання крові варто завжди зважати на можливі альтернативні заходи».
У «Ей Ейч Ей ньюс», що їх публікує Американська асоціація лікарень, також розповідається, чому переваги безкровної хірургії одержують визнання. «Те, що почалось як релігійний погляд, розвинулось у медичну перевагу та передову технологію,— коментує щотижневик.— Безкровна терапія та хірургія, яким почасти дали поштовх доктрини Свідків Єгови, ідуть далеко за межі потреб духовної громади в операційні всієї країни».
Причини, через які багато лікарів підтримують безкровну хірургію, обговорювались в осінньому виданні додатку до журналу «Тайм» за 1997 рік. Там зазначено: «Страх перед СНІДом є лише однією з причин». У статті йдеться головним чином про роботу Енглвудської лікарні при інституті удосконалення безкровної терапії та хірургії (Нью-Джерсі).
«Тайм» коментує: «Цей інститут є лідером з-поміж понад 50, що запровадили методи безкровної хірургії у США. Донорської крові зовсім не застосовують, але виконують цілий ряд операцій, які звичайно не обходяться без переливання крові, і, крім того, застосовують методи, завдяки яким втрати крові незначні або майже відсутні».
Ефективно та безпечно
У вступі до статті в журналі «Тайм» розповідається про Генрі Джексона, який постраждав від сильної внутрішньої кровотечі: втрата крові становила 90 відсотків, рівень гемоглобіну впав до небезпечного показника — 17 г/л. Джексона перевели до Енглвудської лікарні з іншої, що в Нью-Джерсі, де йому не хотіли надавати допомоги без переливання крові.
В Енглвуді під керівництвом доктора Аріея Шандера пацієнту ввели «сильнодіючі сполуки із залізом та вітамінами, а також «великі дози» кровотворного засобу, синтетичного еритропоетину, що стимулює вироблення кістковим мозком червонокрівців. Також йому внутрішньовенно ввели рідину, аби посилити слабу циркуляцію, яка ще тривала».
«Тайм» розповідає, що через декілька днів «з лікарні, до якої Джексона привезли спершу, зателефонували, аби дізнатися, чи він вже помер. Із очевидним задоволенням Шандер сказав їм: «Він не тільки не помер, але й добре себе почуває, його готують до виписки і невдовзі він почне працювати».
В інтерв’ю на телебаченні 28 листопада 1997 року доктор Едвін Діч, керівник програми безкровного лікування у Нью-Аркській університетській лікарні (Нью-Джерсі), пояснив, як почались дослідження з безкровної хірургії: «Свідки Єгови... доклали багато зусиль, аби знайти хірургів, згідних оперувати їх без застосування крові. Деякі результати досліджень виявили, що ці пацієнти були в ліпшому стані, [ніж] ті, кому влили кров».
Доктор Діч додав: «Кров може пригнічувати імунну систему та спричинити післяопераційне зараження; вона збільшує ризик для тих, у кого повторний рак. Отже кров, хоча вона і корисна за певних обставин, справляє небажаний вплив». Підсумовуючи свої міркування щодо безкровної хірургії, доктор Діч сказав: «Безумовно, завдяки їй пацієнт одужує з меншими ускладненнями, та й коштує вона менше. Тим-то безкровна хірургія ліпша за всяких обставин».
Тому, як пише «Тайм», «дедалі більше пацієнтів вимагають безпечнішої та ефективнішої заміни переливанню». Журнал також повідомляє: «За деякими оцінками, 25% переливань, зроблених у США, були непотрібні. Стало відомо, що пацієнти не витримують таких рівнів гемоглобіну, які раніше вважали потрібними, а молоді люди переважно мають внутрішній резерв крові... [Шандер] переконаний у тому, що відмова від крові є доцільним та найкращим вибором для більшості пацієнтів».
Хоча при переливанні найбільший ризик — це зараження через кров, існують інші небезпеки. «Консервована кров після того, як її охолодили і зберігали певний час, позбавлена властивості свіжої крові переносити кисень,— пояснює доктор Шандер,— ми тільки починаємо розуміти, що відбувається, коли переливають кров».
«Золотий стандарт»
На закінчення «Тайм» пише: «Підраховано: кожне переливання коштує приблизно 500 доларів, плюс адміністративні нарахування; тобто в кінцевому підсумку щорічно рахунок становить від одного до двох мільярдів доларів, а цього більше, ніж достатньо, аби розглянути можливість заміни». Надзвичайно висока вартість переливання крові, здається, є найважливішою причиною росту популярності безкровної хірургії.
Шерон Вернон, завідуюча Центром безкровної терапії та хірургії при Сент-Вінсентівській благодійній лікарні (Клівленд, Огайо), так сказала про лікування хворих без застосування крові: «Воно поширюється, тому що лікарі визнають, що безкровна хірургія є золотим стандартом у світі, де всі економлять. У нашій практиці були випадки, коли страхові компанії, з якими в нас не існує постійних контактів, аби зекономити, направляли своїх клієнтів до нас».
Отже, з багатьох причин переваги безкровної хірургії швидко одержують визнання в медичних колах.
[Рамка на сторінці 11]
Недавні судові рішення
У листопаді та грудні 1997 року в штаті Іллінойс (США) було прийнято два визначних судових рішення. У першому випадку Мері Джонс, яка є Свідком Єгови, присудили 150 000 доларів компенсації за те, що 1993 року їй перелили дві одиниці крові, незважаючи на її чітку відмову від цього виду лікування. Це найбільша сума, яку Свідок будь-коли одержував як компенсацію за моральну шкоду, завдану небажаним переливанням крові.
Друге рішення стосувалось Свідка Єгови Дарлін Браун (на той час вагітної), якій насильно перелили кров заради її 34-тижневого утробного плода. Апеляційний суд Іллінойсу 31 грудня 1997 року виніс рішення і пояснив його так: «Переливання крові є насильним медичним заходом, який порушує фізичну недоторканість дієздатної дорослої людини». Своє рішення апеляційний суд підсумував так: «За законами цього штату... ми не можемо накладати на вагітну жінку юридичний обов’язок погодитись на насильні медичні заходи».
Дев’ятого лютого 1998 року Верховний суд Токіо скасував рішення нижчого суду, який 1992 року виправдав дії лікаря, пов’язані з переливанням крові Місеї Такеді під час операції. Верховний суд заявив, що «право пацієнта обирати лікування слід поважати. Призначення переливання крові було незаконним». Місеї Такеді присудили 550 000 єн (4200 доларів) компенсації.