Визначна московська конференція з безкровної хірургії

«АЛЬТЕРНАТИВИ ПЕРЕЛИВАННЮ КРОВІ У ХІРУРГІЇ» — так називалась міжнародна медична конференція, яка відбулася 6 жовтня 1998 року в Москві. На симпозіумі, котрий проводився в інституті хірургії ім. О. В. Вишневського у рамках шостого Всеросійського з’їзду анестезіологів та реаніматологів, зібралося понад 800 лікарів.

Першим виступив академік Андрій Іванович Воробйов, колишній міністр охорони здоров’я Радянського Союзу, який тепер займає посаду головного гематолога Російської академії медичних наук у Москві. Він привітав медиків, відкривши, за його словами, «цей симпозіум, присвячений пошукам альтернатив переливанню крові».

Говорячи про важливість конференції, пан Воробйов докладно описав «згубні наслідки переливання крові». Він сказав, що в таких країнах, як Сполучені Штати Америки, Японія і Німеччина, внаслідок переливання крові більшість дітей, котрі страждають від гемофілії, захворіли на СНІД. Після цього, навівши статистику щодо поширення гепатиту через переливання крові, академік із сумом зазначив: «Дані просто вражають. Фактично усі хворі на гемофілію заражаються гепатитом».

Як зауважив пан Воробйов, медики завжди думали, що, коли людина «втратила літр крові, їй потрібно влити літр крові». Але він заявив, що «це помилка!». Закінчуючи своє вступне слово, академік сказав: «Ми підтримували переливання крові, і тепер ми разом позбудемося старих поглядів».

Далі в програмі виступало багато російських спеціалістів, а також промовців з Франції, Швеції, Бельгії та Сполучених Штатів Америки. Лікарі не лише розповідали про досягнення у сфері компенсації крововтрат за допомогою альтернатив переливанню крові, але й вказували на небезпеки трансфузії, у тому числі ризик несприятливих імунологічних реакцій.

Телерепортаж

Згодом по російському телебаченню, яке дивиться понад 235 мільйонів чоловік, було передано цікавий репортаж про цю конференцію. Ведуча Олена Малишева пояснила: «Відомі хірурги, анестезіологи та гематологи зі світовим ім’ям зібралися в Москві, щоб відповісти на одне питання: чи можливо проводити хірургічні операції без переливання крові?»

Пані Олена повідомила телеглядачам про хвороби, які переносяться кров’ю, і пояснила: «Саме це змусило лікарів шукати вихід. І вихід було знайдено. Це — безкровна хірургія. Кожен, кому потрібно зробити операцію, може обговорити методи безкровної хірургії зі своїм лікарем».

Андрій Воробйов, який брав участь у передачі, сказав: «Донорська кров містить протеїни, які є чужі для організму хворого й можуть викликати непередбачену й невідворотну реакцію. Крім того, хоч би що ми робили, донор може інфікувати хворого вірусами, які він носить і які ми не в змозі виявити». Тому висновок академіка такий: «Необхідно обмежити переливання хворим донорської крові».

У передачі також виступав Жан-Франсуа Барон, голова відділу анестезіології та реаніматології в лікарні Брюссе, що в Парижі (Франція). Він пояснив: «У моїй лікарні ми розробили особливі рідини, які здатні переносити кисень. Всі вони мають характеристики крові, але не містять жодних протеїнів [котрі можуть переносити хвороби]. У недалекому майбутньому,— передбачив він,— ці розчини використовуватимуться у щоденній практиці».

Слова пана Барона спонукали ведучу передачі розповісти про російського професора Фелікса Бєлоярцева, котрий 20 років тому запропонував як кровозамінник рідину, котра переносить кисень. Вона зазначила, що у ті часи відкриття Бєлоярцева не здобуло схвального відгуку в медичних колах і він «через нескінченні переслідування, викликані цим відкриттям, покінчив життя самогубством».

Повідомлення у медичних виданнях

В «Медицинской газете» також з’явилося повідомлення про цю конференцію. «Основний висновок симпозіуму,— говорилось у газеті,— можна сформулювати так: альтернативи переливанню крові необхідно застосовувати у всіх випадках, коли це можливо, а до трансфузії слід вдаватися тільки після того, як буде ретельно зважено ступінь ризику для кожного пацієнта, і лише за небезпечних для життя обставин».

У газеті теж зазначалося, що деякі лікарі не хочуть брати до уваги бажання хворого не приймати крові. Свідки Єгови, наприклад, не погоджуються на переливання, оскільки Біблія наказує «стримуватися від... крови» (Дії 15:28, 29). Однак стосовно цього Мішель де Ґіллєншмідт, професор права з Франції, згідно з газетою, сказав:

— Ми повинні бути вдячними Церкві свідків Єгови за те, що, поставивши це питання, вона не лише звернула увагу на свої права, але й посприяла тому, щоб уся медична спілка зрозуміла небезпеку переливання крові. А це у свою чергу заохочує медиків шукати більш досконалі методи безкровної хірургії.

Одна зі статей «Медицинской газеты» починалась такими словами: «Кажуть, що переливання крові чимось нагадує одруження: ніхто не знає, що буде далі». Потім, зазначивши, що «людська кров подібна до відбитків пальців — не існує двох абсолютно ідентичних типів крові», газета ставить запитання: «Чи можливо сьогодні... дати повну гарантію, що в результаті трансфузії пацієнт не наражатиметься на інфікування?» Відповідь: «Навіть у... країнах, де досягнуто дивовижних результатів у медицині, не існує ефективної системи контролю продуктів крові».

«Все ж, судячи з переповненого залу... та очевидної зацікавленості учасників обговорення даної проблеми,— говорилось у статті на завершення,— у свідомості лікарів відбувається зміна».

До послуг делегатів

У фойє конференц-залу Свідки Єгови встановили стенд, біля якого лікарі могли отримати підшивку статей із медичних журналів про застосування альтернативних методів у випадках крововтрат. Сотні лікарів з радістю прийняли ці підшивки.

Безперечно, поінформовані спеціалісти-медики намагаються обмежити використання крові в медицині.

[Ілюстрації на сторінці 26]

Завдяки Свідкам Єгови сотні лікарів отримали останні відомості про кров.