Мови. Мости та бар’єри у спілкуванні
ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В МЕКСИЦІ
«Жодна історія не дає настільки точного пояснення змін у житті людей, їхнього соціального устрою, вірувань та поглядів, як це робить аналіз їхньої мови» (МАРТІН АЛЬОНСО).
ПОХОДЖЕННЯ мови, її різновиди та постійний розвиток захоплювали уяву філологів у всі часи. І навіть це їхнє захоплення, подібно як і більшість історичних відомостей, вдалося зберегти саме завдяки мові. Вона є, безперечно, найліпшим засобом людського спілкування.
За підрахунками деяких мовознавців, сьогодні у світі існує майже 6000 або й більше мов, якщо не брати до уваги місцевих діалектів. Найпоширенішим є мандаринське наріччя китайської мови, ним користується понад 800 мільйонів чоловік. Далі йдуть — можливо в іншому порядку — англійська, іспанська, гінді та бенгальська мови.
Що відбувається, коли стикаються різні культури, а з ними й мови? Або, з іншого боку, як на мову впливає відокремленість груп? Подивімося, як між народами прокладаються мости та як виникають бар’єри у спілкуванні.
Піджини, креольські мови та лінгва франка
Часто під час колонізації, торгівлі між країнами, а навіть ув’язнення в концентраційних таборах люди, не маючи спільної мови, але відчуваючи потребу в спілкуванні, намагалися прокласти мости розуміння. Для цього вони починали послуговуватися спрощеною мовою. Відкидалися граматичні складності, використовувалось менше слів, а їхнє вживання обмежувалося лише сферами спільних інтересів. Так виникли піджини. І хоча піджин — досить спрощена мова, вона має власну структуру. Однак коли потреба в такій мові зникає, їй загрожує вимирання.
Коли піджин стає основною мовою якоїсь групи населення, до нього додаються нові слова й упорядковується граматика. І тоді він перетворюється в креольську мову, яка, на відміну від піджина, виражає культуру народу. Сьогодні у світі користуються десятками піджинів та креольських мов, що сформувалися на базі англійської, французької, португальської, суахілі та інших мов. Декотрі з них навіть стали основними мовами, наприклад ток-пісин у Папуа-Новій Гвінеї та біслама у Вануату.
Інші мости, які сприяють спілкуванню,— це лінгва франка. Лінгва франка є спільною мовою для груп людей, рідні мови котрих різняться. Так жителі Центральноафриканської Республіки, які розмовляють різними місцевими мовами, можуть порозумітися за допомогою санго. Англійська та французька, котрими спілкуються дипломати,— це мови, що використовуються як лінгва франка. Піджини теж є лінгва франка, подібно як і креольські мови.
У різних регіонах однієї країни можуть використовуватися місцеві різновиди загальнонародної мови, які називаються діалектами. Чим ізольованіший регіон, тим більша різниця. З часом деякі діалекти вже настільки відрізняються від основної мови, що перетворюються в зовсім інші мови. Інколи мовознавцям навіть важко визначити, де мова, а де діалект. Крім того, оскільки мови постійно змінюються, діалекти, поступово виходячи з ужитку, деколи зникають, а з ними й частина історії.
Мова є даром від Бога (Вихід 4:11). Захопливий процес видозмінення мови виявляє, наскільки легко цей дар можна пристосовувати до потреб. З аналізу мов також випливає, що жодна група людей не вища за іншу, бо не існує чогось такого, як гірша мова. Всі народи, незважаючи на їхню культуру й місце проживання, наділені мовою, подібно як іншими дарами від Бога, однаковою мірою. Тому кожен народ від самого початку мав достатньо розвинену мову, яка повністю виконувала свою роль. А це значить, що скільки б людей не розмовляло якоюсь мовою, вона гідна поваги.
Історичні та соціальні фактори
У мові також відображається товариська натура людей. Тож коли різні культури контактують між собою, а це стається досить часто, сліди такого контакту залишаються у їхніх мовах на багато поколінь.
Наприклад, в іспанській мові, яку вважають видозміненою народною латиною, існує багато слів арабського походження, котрі нагадують про загарбання у восьмому столітті іспанської території мусульманами. Можна також простежити вплив на іспанську мову грецької, французької, англійської та інших мов. До того ж іспанська, якою розмовляють в Америці, зберігає сліди стародавніх мешканців континенту, оскільки містить багато слів з мови науатль, котрою послуговувалися ацтеки Центральної Америки.
Подібно як рідна мова людини виявляє, до якого народу вона належить, а навіть з якого регіону походить, так само її словниковий запас та спосіб мовлення свідчать про належність до певної професійної, соціальної чи спортивної групи або навіть злочинного угруповання. З мови людини можна довідатися ще про багато-багато інших подробиць. Мовознавці називають ці особливі різновиди мови жаргоном чи сленгом, а іноді й діалектом.
Проте коли між народами або етнічними групами існує ворожнеча, мова перестає служити мостом і навіть може перетворитися на бар’єр, який ще більше розділятиме людей.
Майбутнє мов
Спілкування — складний процес. У сучасному світі існує тенденція до руйнування мовних бар’єрів, у першу чергу з огляду на засоби масової інформації. Як зазначається в «Британській енциклопедії», сьогодні кожна сьома людина вважає англійську своєю першою або другою мовою. Тому це найпоширеніша у світі лінгва франка. Вона полегшує людям спілкування та обмін корисною інформацією.
Мовні бар’єри сприяють поділу між людьми, ненависті та війнам. В «Уорлд бук енсайклопідія» говориться: «Якби всі люди розмовляли однією мовою... зросло б взаєморозуміння між країнами». Звичайно, для взаєморозуміння потрібно чогось значно більшого, ніж лише використання лінгва франка. Тільки мудрий Творець мови міг би зробити так, щоб усі люди розмовляли однією мовою.
У Біблії, основному засобі спілкування Бога з людьми, чітко говориться, що незабаром він знищить теперішню злу систему речей і встановить своє Царство — уряд, який правитиме з неба (Даниїла 2:44). Цей уряд об’єднає все людство і тут, на землі, запанує мирна, праведна нова система (Матвія 6:9, 10; 2 Петра 3:10—13).
Навіть сьогодні чиста духовна мова — правда про Бога Єгову та його наміри — об’єднує мільйони людей різних мов та національностей, людей, які належали колись до різних релігій (Софонії 3:9). Тому здається логічним те, що Бог у новому світі ще більше з’єднає людство, давши усім одну спільну мову — тобто вчинить протилежне до того, що зробив у Бабелі.
[Рамка на сторінці 12]
Походження мов
Усезнаючий Творець, Бог Єгова, дав мову мешканцям небес, ангелам (Йова 1:6—12; 1 Коринтян 13:1). Коли він створив людей, то наділив їх словниковим запасом та здатністю розширяти його. Немає жодних свідчень про існування якоїсь примітивної людської мови, що складається з нечленороздільного рохкання та ричання. Навпаки. Розгляньмо, що говориться в «Британській енциклопедії» про шумерську мову, яка вважається найдавнішою із знаних писемних мов: «Шумерські дієслова з їхніми... різноманітними префіксами, інфіксами та суфіксами виявляють велику складність мови».
Приблизно у XX столітті до н. е. люди, не послухавши Божого наказу поширюватися по землі й ‘наповнювати’ її, почали будувати з релігійною метою вавилонську вежу. Робили вони це для того, щоб управляти цілим суспільством у долині Шинеарського краю, в Месопотамії. І власне тоді, аби зруйнувати ці небезпечні плани, Бог помішав їм мову, наслідком чого є сьогоднішнє різноманіття мов (Буття 1:28; 11:1—9).
Біблія не каже, що всі мови походять від тієї першої. У Шинеарському краї Бог запровадив багато нових лексик та способів мислення, які привели до виникнення різних мов. Тому спроби встановити прадавню мову, від якої пішли усі інші, завжди закінчувалися невдачами.
[Ілюстрація на сторінці 12]
У Бабелі Бог помішав бунтівникам мову.