Невимушеність

ВИСЛОВЛЮЮЧИСЬ природно і невимушено, ти завойовуєш довіру інших. Чи довіряв би ти словам людини, що приховує своє обличчя під маскою? А чи поставився б ти до них з більшою довірою, якби зображення на масці було гарнішим за обличчя самого мовця? Малоймовірно. Тому не вдягай на себе маски — будь самим собою.

Невимушеність не слід плутати з недбалістю. Не годиться говорити невиразно, граматично неправильно, порушувати норми вимови і наголошення. Потрібно також уникати жаргонізмів та просторіччя. Наші слова та манери повинні завжди віддзеркалювати належну гідність. Людина, котра тримається невимушено, уникає зайвої офіційності і надмірного занепокоєння тим, що про неї подумають інші.

У проповідуванні. Чи хвилюєшся ти, коли наближаєшся до будинку або підходиш до людини з наміром дати свідчення? Таке відчуває більшість з нас, проте дехто не розлучається з цим почуттям. Через напруженість або знервованість голос може тремтіти і звучати натягнуто, а рухи голови й рук можуть бути скутими та незграбними.

Причини цієї проблеми бувають різними. Можливо, вісник переймається тим, яке враження справить на інших або ж хвилюється за успіх своїх слів. Усе це — цілком нормально, а труднощі постають тоді, коли приділяти таким речам надто багато уваги. Що ж допоможе тобі долати неспокій перед служінням? Ретельна підготовка і палкі молитви до Єгови (Дії 4:29). Розмірковуй про те, яке величезне милосердя Єгова виявляє до людей, пропонуючи їм досконале здоров’я та вічне життя в Раю. Думай про тих, кому прагнеш допомогти, і про те, наскільки важливо, щоб вони почули добру новину.

Не забувай також: люди мають свободу вибору і тому можуть або прийняти почуте, або відкинути його. Те саме стосувалося і стародавніх ізраїльтян, яким свідчив Ісус. Пам’ятай: твоє завдання — йти та проповідувати (Матв. 24:14). А для тих, хто не дає тобі й слова сказати, свідченням є уже сама твоя присутність. Ти матимеш успіх вже тому, що дозволяєш Єгові скористатися тобою для виконання його волі. Але як говорити, коли все-таки випаде така нагода? Учись зосереджуватись на потребах інших, тоді твої слова звучатимуть привабливо й природно.

Якщо ти тримаєшся й говориш у проповідуванні так, як на щодень, то невимушено почуватимуть себе і твої слухачі. Завдяки цьому вони краще сприймуть біблійні думки з твоїх уст. Не виголошуй людині офіційної промови, розмовляй з нею. Будь привітним. Цікався співрозмовником, запрошуй його ділитися власними міркуваннями. Звичайно, якщо мовні норми або місцеві звичаї вимагають певного етикету в розмовах з незнайомцями, його варто дотримуватися. Однак щира усмішка буде завжди до речі.

На сцені. До групи осіб зазвичай найліпше промовляти у невимушеному, розмовному стилі. Коли слухачів багато, тоді силу, виразність та звучність свого голосу потрібно збільшувати. Якщо ти намагаєшся визубрити текст виступу або маєш надто детальні записи, то, мабуть, надмірно переймаєшся точним формулюванням речень. Правильно добирати слова — це важливо, але завелика увага до цієї справи позбавляє виступ природності, робить його сухим і формальним. Звичайно, свої твердження слід ретельно продумувати, проте найбільше уваги треба приділяти їхньому змісту, а не точності словесної побудови речень.

Той самий принцип можна застосувати до інтерв’ю на зібраннях. Добре готуйся до них, але не зачитуй відповідей з папірця і не завчай їх напам’ять. Говори з властивою тобі інтонацією, а слова нехай ллються з приємною спонтанністю.

Якщо мовець старається виявити добрі ораторські риси, але при цьому впадає в крайнощі, таке мовлення може вражати слухачів своєю неприродністю. Наприклад, слова слід вимовляти розбірливо і правильно, але це не має звучати надто сухо та штучно. Умілі емфатичні та описові жести пожвавлюють твій виступ, тимчасом як надміру стримані або розмашисті — відвертають увагу від сказаного. Говори достатньо голосно, але не переходь на крик. Часом у виступ варто вкласти особливе завзяття, однак стережися фальшивого пафосу. Зміни інтонації, за́пал та почуття потрібно вплітати у виклад так, щоб це не привертало зайвої уваги до тебе і не бентежило слухачів.

Дехто вживає літературну мову завжди, не тільки тоді, коли виступає з промовами. Мова ж інших є більш розмовною. А втім, говорити правильно й поводитися з християнською гідністю потрібно щодня. Тоді тобі буде легко виявляти невимушеність у словах та рухах на сцені.

Під час читання перед іншими. Над умінням невимушено читати вголос треба працювати. Для цього визнач провідні думки матеріалу і зверни увагу на те, як їх розкрито. Добре засвой ці думки, інакше читатимеш на рівні окремих слів. Перевір вимову незнайомих слів. Тренуйся вголос: виробляй належну інтонацію і вчись так групувати слова, щоб досягти виразної передачі думок. Вправляйся знову й знову, аж поки твоє читання не стане плинним. Опрацюй матеріал настільки ретельно, щоб під час зачитування він звучав наче жвава розмова. Це і є справжня невимушеність.

Здебільшого ми читаємо вголос з наших біблійних публікацій. Окрім завдань у Школі теократичного служіння, ми читаємо з Біблії під час промов і служіння. Братам доручають читати на вивченні «Вартової башти» та книговивченні. Декотрі кваліфіковані брати отримують завдання читати з готового тексту на конгресах. Коли ти читаєш з Біблії чи іншої публікації, вимовляй слова дійових осіб так, щоб оживити матеріал. Якщо персонажів багато, зачитуй слова кожного з різним відтінком голосу. Слово остороги: уникай надмірної театральності, пожвавлюй читання природним способом.

Читати невимушено — це наче вести розмову. Такий стиль звучить переконливо і без жодної штучності.