Значення Хрещення Сьогодні
МИ завважали, що Йоанове хрещення було тільки для Жидів. Ми також бачили, що це була часть його роботи приготування, щоб приготовити Жидів для їх Месії. Дальше ми бачили, що це був образ не того, що Бог зробив для прощення гріхів, але того, що вони самі зробили покаявшись, і що це було окреме й відмінне від хрещення, яке виконувано в імя Ісуса Христа.
Яке значіння має хрещення сьогодні? Тим, що воно виконується в послушенстві до Ісусового приказу, то розумно заключати, що воно буде також наслідуванням зразку який Він дав. Коли це так, то значення його хрещення буде також значенням хрещення для його послідовників сьогодні. І яке було те значення? Це був символ або образ, виконанний публично, показуючи, що він посвятив себе чинити волю Його Отця, як це та воля була обявлена йому в його Отця Слові.
Це видко з Псальми 40:7, 8, котру Павло в Жидів 10:5, 7 пристосовує до Ісуса Христа: “Тим же, входячи у світ, каже: ‘ “Жертви й приносу тобі не до вподоби; тіло приготовив ти для мене.” Тоді я сказав, Ось я приходжу (в змісті книги написано про мене) чинити волю твою, мій Боже.’ ”
Павло пристосовує це пророцтво до часу, коли Ісус прийшов на світ. Коли це було? В часі Його народження в яслах у Вефлиємі? Заледви, бо як немовля він не міг висказати жадного вирішення чинити волю Єгови. Чи це сталось аж у дванацятім році віку? Все, що ми знаємо про Ісусову активність з того часу як Він був дванацять років аж доки він був трицять років віку є, що він навчався ремисла теслі. Ясна річ, що воля Божа містила більше як тільки теслярство. Ісус прийшов на землю, щоб нести свідоцтво правді, затримати невинність під напором, і так виправдати імя Його Отця, і щоб дати своє життя як викуп за многих. (Йоана 18:37; Жид. 5:8; Мат. 20:28) Як що це так, то чи Ісус був би сказав, ‘Ось я приходжу чинити волю твою,’ і опісля чекав вісімнацять років занім пічне чинити ту волю?
У сповненні Божого закону для Левітів храмової служби, Ісус, у трицятому році віку, зараз після того, як Він був охрещений, почав проповідувати. (4 Мойс. 4:2, 3; Луки 3:23) Отже ми не можемо заключити нічого як це, що Він прийшов на світ, щоб чинити Божу волю в часі Його хрещення і це. був символ або образ Його посвячення. В той самий час це було публичне визнання того чину. Хрещення, яке Він приказав роботи, щоб покликати учеників зі всіх народів, було також образом присвяти чинити волю Божу.— Мат. 28:19, 20.
ВЛАСТИВИЙ СИМВОЛ
Як же хрещення повинно бути перепроваджене? Чи через покроплення або ефюжон (виляття) або через занурення? Форми якої всюди в Христіянстві вживають це — покроплення. Ті котрі вживають цієї форми загально погоджуються, що занурення було уживане за часів апостолів, але обороняють кроплення на підставі, що це більше вигідне.
Називати кроплення хрещенням, то це мильна назва, бо первісне Грецьке слово баптизма значить заглибити під воду, занурити. Так ми читаємо у грецькій літературі, що корок, пливаючи на верху по воді, не є занурений, але тенета є; також, що очерет морем занурений тільки тоді, коли високі филі покриють його.
Отже, воно є дивно, завважати, що скрайні буквальні тлумачення Біблії, такі як Ротергама і Вілсона, вживають кілька відмінників, як от “запхати у воду” або “занурити.” Тому, що хрещення значить занурення, Павло уподобив перехід Ізраїлського народу через Червоне Море, із водами по обох боках і хмарою над ними, як хрещення. І так Петро говорить про Ноя, коли він увійшов у ковчег перед потопом, як хрещення. Принагідно, при кожній оказії двоє хрещень взяло місце: хрещення на спасення для слуг Єгови, і хрещення на знищення ворогів Єгови, іменно, Фараона і його військо у Червонім морі, і лукавий світ Нойових часів через потоп — 1 Корин. 10:1—3; 1 Петр. 3:20, НВ.
Дальші ілюстрації в писаннях показують правдиве значіння хрещення споріднене до Сирійського ґенерала Наама, котрий був прокажений. Відносно його хрещення ми читаємо, у версії Септуаґінта:» І прийшов він та й викупався сім раз у Йордані, поринаючи, як звелів чоловік Божий, й осьвіжіло тіло його, як у молодого хлопця, і він очистивсь” з прокази. (2 Царів 5:14) Грецьке слово тут перетлумачене “занурився” є минувший час баптізеїн і значить “охрестив себе.” Це одно віднесення баптізеїн у Септуаґінта, оскільки це відноситься до кононічної книжки, є в Ісаїї 21:4, де ми читаємо, що “гріх поконав мене” (де заввага вказує, що літеральне тлумачення було б “гріх охрестив мене”), хоч корінь слова баптеїн являється багато разів.
Тут висуваємо арґумент, що кроплення є тільки річчю вигоди. Але чи не було воно також вигідним для Йоана і Ісуса зробити кроплення? Напевно; але вони не позволили, щоб це увійшло і їхне розуміння. Радше, вони пішли геть з їх дороги, й приказали множеству, що бажали слухати їх, йти геть з їх дороги, щоб вони були де там є подостатком води, як це ми читаємо в Йоана 3:24 (НВ) що “хрестив же й Йоан у Єноні поблизу Салима, бо води було там багато.”
Справа занурення стає заключена коли ми пригадуємо, що хрещення не є символом обмиття гріхів, але посвяченням себе чинити волю Божу. Отже занурення відповідно представляє що бере місце, будучи зануреним під воду представляє похорон або смерть власної волі, і будучи піднесеним знову представляє привернення до життя чинити волю Бога Єгови. Так, взірець апостолського христіянського собору, і значіння самих слів, спосіб в котрий ці слова є ужиті в Писаннях і відповідність пасують символові, і все це доказує, що занурення є властивою формою хрещення.
А що сказати про хрещення немовлят або педобаптизм? Зогляду на повище, воно й не дивує нас, що ми ніде не читаємо, що нема згадки про хрещення дітей ані немає приказу відносно цього. Що за недбальство з боку Ісуса й його апостолів, що вони не перестерігли родичів про вічне нещастя яке жде їх дітей, якщо вони (діти) помруть нехрещені, як про це дехто навчає, коли б така була дійсно справа! Мовчання Писань відносно цього — це сильний і очевидний доказ, що тоді немовлят ні хрестили ані їх не вважали за відповідні бути хрещенини. Хрещення було для тих, що покаялися і прийняли правду всещиро. Немовлятка не можуть зробити цього.— Діяння 2:41, НВ.
ХРЕЩЕННЯ СЬОГОДНІ
Часто писання говорять про тих, що були охрещені в часі апостолів, що вони отримали святого духа. Корнелій і його родина отримали святого духа ще перед хрещенням. (Діян. 2:38; 19:5, 6; 10:44—48) Божа воля до тих, що посвятили себе йому була, щоб вони стались духовими синами, і про них сказано, що вони є охрещені в Христове тіло.— Галат 3:27; 1 Йоана 3:2, НВ.
Одначе, це хрещення було ограничене до розмірно кількох осіб, до тільки “малого стада” із 144,000 членів. Ці мають надію мати участь в небесній славі з Христом як його невіста або тіло й царювати муть з ним тисяч років. (Луки 12:32; Одкр. 7:2—4; 14:1, 3; 20:5, 6; 21:2, НВ) Все такі хрещення є також образом занурення духового тіла Христа, і що вони мають бути поховані з ним на подобіє його смерті. (Рим. 6:4; Колос. 2:12; 2 Тим. 2:11, НВ) Біблійне пророцтво і його сповнення вказує, що це число майже на укінченню і що тільки “останок” з них є на землі. Цей останок через якийсь час був вірний і сповняв свої припоручення, несучи свідоцтво про імя Єгови і потішав тих, що сумують, доброю новиною Царства.— Іса. 43:10—12; 61:1—3; Мат. 24:14.
Як наслідок цієї роботи проповідування, показалась кляса христіянів, яку Ісус назвав “інші вівці” і котрих Йоан описав як “велика громада, котрої жадний чоловік не міг перелічити, зі всіх народів і родів і людей й язиків.” Оцих Йоан бачив “стоячих перед престолом і перед Агнцем,” як відріжнених від “малого стада” котрі будуть мати участь на престолі з Ісусом Христом — Йоан 10:16; Одкр. 7:9; 3:21, НВ.
Виявляючи віру в Бога Єгову і признаючи Ісуса Христа, як свого Спасителя і Відкупителя, ці також посвячують себе, щоб чинити волю Божу, так щоб і вони могли стримати їх признання і вічне життя, не в небесах, але тут на землі; бо Біблія показує, що ця земля буде пробувати вічно і що колись вона станесь чудовим місцем на якій Божа воля буде виконана як і на небі.— Еккл. 1:4; Іса. 60:13; Мат. 6:9, 10.
Згідно з інструкціями Ісуса і в Маттея 28:19, 20 (НВ) ці є охрещені в імя Отця, що значить, що вони признають уряд і авторітет Бога Єгови як їх Отця і оціняють їх споріднення до Нього. Вони також хрещені в імя Сина і цим вони визнають уряд і авторітет Ісуса Христа як Божого Сина, що він зробив для них, і їх обовязок слухати Його і наслідувати Його приклад. І вони є охрещені в імя святого духа і цим признають функцію і замір Божого святого духа або активну силу, без котрої вони не можуть сповнити їх обіт посвячення.
ЦЕРЕМОНІЯ ВИСВЯЧЕННЯ?
Депеша Есошіейтед Прес рапортує про 1953 р., масове хрещення Свідків Єгови відносно їх міжнародньої асамблеї зазначуючи, що Свідки Єгови вважають їх хрещення як висвящення церемонії, і що кожний охрещений свідок стає висвященим міністром. На якій підставі вони базують їх позицію?
Перше, це хрещення було виконане на Божий приказ, отже призначене Ним як авторітетне. Воно представляє їх угоду йти слідами Ісуса Христа, котрий напевно був міністром Бога Єгови. Це висвящення дальше є призначене як авторітетне через знаряд, котрий Бог уживає в теперішнім часі, щоб дати елєктривне й гармонійне свідоцтво про Його імя і царство, іменно, Товариство вартової Башти. І на 30 падолиста 1953 року, Найвищий Суд Сполучених Штатів признав, що це хрещення через занурення Свідків Єгови є важне й церемонія висвящення у значенні закону для Свідків Єгови. Случайно, Річна Книжка з 1954 Свідків Єгови показує, що 50,665 міністрів були так висвящені протягом 1953 року.
Але чи це не є конечним йти до теольоґії, щоб бути уповажненим як міністер? Як би так, тоді ні Ісус ані Його апостоли, з винятком Павла, не могли б бути признані як міністри. В дійсності, деякі запитували відносно Ісуса: “Як Він писання знає, не вчившись у школі?” І та вчена кляса в той час дивувалась відвазі Петра і Павла, бо вони завважали, що Петро і Йоан були невчені й прості люди. Але це не стримувало їх від проповідування доброї новини. І не тільки вони, але і ранні христіяни проповідували. (Йоана 7:15; Діян. 4:13; 8:4, НВ) Людина може статись відповідно воружена проповідувати через студіювання вдома вечерами і при кінці тижня, учащання на ріжні біблійні кляси приготованні під проводом Товариства Вартової Башти.
Виходить, що диплом від семінарії теольоґії не є вимогою такого міністерства. Найлучший доказ який особа може мати, що вона є міністром, є той самий на котрий Павло вказує як на свої листи поручальні, ті одиниці, котрі, за вдяки її зусилля посвятили себе Богу Єгові.— 2 Корин. 3:1—3, НВ.
Раз посвятившися Богу через символ занурення у воді, ми ніколи не можемо випустити це з нашої свідомості, бо лучше не обітувати як обітувати і опісля не дотримувати нашого обіту. (Еккл. 5:5) Ісус завжди мав на памяті, що він згодився чинити Божу волю і говорив про Божу волю як про чашу яку він пив і хрещенням яким він мав хреститись і був хрещений ним. (Мат. 20:22, 23; Луки 12:50, НВ) Тільки через затримання невірності до Бога Єгови і через співтоваришення з Божими людьми, товариством Нового Світу, ми можемо сподіватись пережити те знищення цього лукавого світу у надходячій битві Армаґедон і увійти в новий світ праведності як і Ной і його родина увійшли в новий світ після потопу.— Мат. 24:37—39; 2 Петр. 3:7, 13; Одкр. 16:14, 16.
Вкоротці сказати: ми бачили, що Йоанове хрещення представляло покаяння; що христіянів хрещення у воді є образом посвячення чинити волю Божу; що тільки цілковите занурення у воді хрещення точно зображує посвячення, і що воно служить як публичне визнання особи посвячення і як церемонія висвящення; що жадна теольоґічна семинарія навчення ані дипломи не є потрібні, щоб бути міністром Єгови Бога, і що через дотримання невинності ми сподіємося утічи знищення цього лукавого ладу і увійти в новий світ праведності, як члени товариства Нового Світу.