Ототожнення Месії

Чи Месія вже прийшов? Якщо так, то хто він, й чому так багато людей, що прийняли Єврейські Писання, занедбали ототожнити його?

“ТАТУ”, запитує малий єврейський хлопчик при вечері Пасхи, “для кого та додаткова склянка вина на Седар столі й чому ти отвираєш двері?” “Та склянка вина для пророка Іллії”, відповів його батько. “Ти знаєш, ми сподіємось, що він поверне колись у пасхальну ніч й принесе нам добру новину, що Месія вже прийшов. Тому також я відчинив двері.”

Так, кожного року міліони Жидів по всьому світі включають приготування для Іллії в їх пасхальнім святкуванні, що виглядають приходу фізичного Месії. Особливше Ортодоксальні Жиди виглядають особлившого Месію. Деякі з цих навіть відмовляються мати що-будь до чинення з Сионізмом, будучи так переконані, що коли прийде Месія, він не буде потребувати помочі ні від Організації Обєднаних Націй, ані від Заможніх Жидів, що мешкають у Сполучених Штатах.

Отже, менше й менше Жидів виглядає особливого Месію. Деякі вірують, що їх народність, а особливо Сионізм, буде Месією світу, а інші знов тільки виглядають добу Месії, “котру мається досягти через кооперацію добрих людей зі всіх народів, рас й реліґій.”— Що Жиди Вірують, Бернстеін.

В умах тих, котрі сподіються особистого Месії, його прихід злучений з ерою Месії, а це час, коли він буде правити всім світом в праведності. Але чи ці дві події лучаться, або чи може бути, що Месія прийде в однім часі, а ера Месії прийде пізніше? Це не тільки можливе але акуратно так, як Писання й факти історії показують, що має бути: девятьнадцять століть тому Месія дійсно прийшов, підчас коли його світове правління у праведності ще в будучності.

МЕСІЯ В ПРОРОЦТВІ

Жидівська Енцикльопедія каже: “Не скорше аж упала Махабейська династія, коли самовладній уряд Ірода Великого й його родини, й чимраз злюще тиранство Римської імперії зробило їх обставини більше незносимими, що жиди шукали притулку в надії про особистого Месію,” Одначе ті факти й Писання доказують інакше. Ще в городі Еден, Бог дав основи надії в особистого Месію, коли він сказав до Вужа: “І положу ворогування між тобою й жінкою і між насінням твоїм і насінням її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.”— 1 Мойс. 3:15.

Надія про особистого Месію стала яснішою, коли Бог обіцяв Авраамові, що за його послушенство, “при помочі його насіння всі народи землі будуть напевно благословенні.” Ще виразніше Яків сказав пророцтво на своєму смертельнім ложі: “В Юди не похитнеться берло між коліньми, докіль прийде Шілог, і тоді постане в людях, чаяння в народах.” Помагаючи дальше ототожнити Месію, є Божі слова до Давида: “То я призначу потомство твоє по тобі, . . . й я впотужню царський престол його навіки.”— 1 Мойс. 22:17, 18; 49:10; 2 Сам. 7:12, 13, 16.

Акуратне місце, де цей Обіцяний Месія мав народитися, було предсказане: “І ти, Бетлеєме . . . , з тебе вийде мені Той, що має володіти в Ізраїлі; від днів вічності.” Напевно, що такі пророчі обітниці дали надію, що особа, Месія, мав прийти й не може бути зовсім пристосуване до народу, а ще менше до коопераційного зусилля між многими народами.— Михея 5:2, АС.

Та й не тільки походження й родинне місце Месії було ясно дане, але навіть рік його появлення був назначений. Де? В Даниїла 9:25 (АВ): “Як вийде приказ, щоб відбудувати Єрусалим, до Христа Владики мине сім сімок і шістьдесять дві сімки.” При помочі правила в Писанні, яке знайдено в Єзекиїла 4:6 треба рахувати день за рік, а це доведе до всіх 483 років. Слово Боже показує, що приказ привернення й відбудування Єрусалиму вийшов у двацятім році Артаксеркса (III), що світська історія показує було 455 роки перед Хр. Рахуючи 483 років від того часу, ми приходимо до 29 року по Хр., пятнадцятий рік царювання Тиверия кесаря. Це був той рік, що Ісус появився, як обіцяне Насіння.— Неємії 2:1; Луки 3:1.

СПОВНЕННЯ ПРОРОЦТВ

Отже, ясним є, що від першого мученика, Авеля, люди віри надіялися на прихід Месії, особи визволителя, а особливше від коли Бог дав Давидові обітницю про Месію, тисячу років перед днем великого Ірода. Ось чому Жиди часто зазначували, що Месія мав прийти з роду Давидового.— Йоана 7:42; Маттея 22:42.

Всі чотири Євангелиї показують, що Ісус Христос зустрінув вимоги щодо родоводу Месії, його місця уродження і часу його приходу. (Луки 2:10—16; 3:23—34) А що більше, часом він сам признавав, що він Месія. Ось так у відповідь жінці при Сихар криниці, котра сказала: “Знаю, що Месія прийде (знаний Христос)”, Ісус відповів: “Це я, що говорю тобі.” Також, коли первосвященик запитав Ісуса: “Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?” Ісус відказав: “Це я.”— Йоана 4:25, 26; Марка 14:61, 62.

Михея пророкував, що Месія мав передлюдське існування й Ісус повторно свідкував цьому. Він казав, що він зійшов із виш й що він був перед тим, ніж Авраамові бути. (Йоана 3:13; 8:58) Коли б він був обдурений або обманник, то чи він міг виконувати такі чуда, яко от лікувати хворих, виганяти демонів, приказувати стихії слухати його, воскрешати з мертвих, і т. п.? Певно, що все це було достатнім доказом, що сила Божа була з Ісусом, і що він був Його Син й Месія.

Не дивно, що люди казали: “Коли прийде Христос (Месія) чи більше цих ознак робити ме, які Цей робив?” Тим то він міг сказати до своїх послідовників: “Задля діл самих, віруйте мені.” Як Бог дав Мойсейові довірочності, щоб люди могли вірувати, що Єгова направду зявився Мойсею й уповажнив його, так само Єгова наділив силою Ісуса Христа виконувати безчисленні чуда великого розміру, щоб Жиди мали причину вірити, що Ісус був направду обіцяним Месією, “Сином живучого Бога,” як це Петро з довірям визнав його.— Йоана 7:31; 14:11; Мат. 16:16.

Бог предсказав, що дорога буде приготована перед Месією, котре то пророцтво Йоан Хреститель сповнив: (Мал. 4:5, 6; Мат. 17:12, 13) Чим Ісус продовжав з своїм проповідуванням, більше й більше пророцтв відносно нього були сповнені, між котрими був його тріумфальний вхід в Єрусалим, й що його продано за трицять срібних. (Зах. 9:9; 11:12; Мат. 21:4, 5; 26:15) А пророцтво Ісаїї, розділ 53, бачимо чудове й точне сповнення в Ісусі: він був зневажений й відкинений, ніс немочі інших, був випробуваний й фальшиво засуджений, був почислений з грішниками, вмер жертовною смертю, був похований з багатими, і т. п. Дивись Матвія 8:17; 27:12—14, 38, 57—60; Марка 15:1—15; Йоана 1:29; 12:38.

ЧОМУ НЕ БУВ ПІЗНАНИЙ

З огляду на всі ці місця з Писання й факти, що утотожнювали Ісуса як Месію, чому нарід Ізраїля, а особливше його реліґійні проводарі, не змогли пізнати його? На першім місці, нехай це буде відоме, що цей занепад не повинен дивувати ніякого Жида познайомленого з історією його людей, бо Єврейські Писання час від часу свідчать, що вони були упертим народом. (2 Мойс. 32:9; 5 Мойс. 9:6; 2 Хронік 30:8) Від часу їх покликання з Єгипту до їх привернення з неволі Вавилонської, є записи про повторене відступництво, й про знехтування Божих інструкцій й про переслідування його пророків. (2 Хронік 36:15, 16) Надуживши так рабів великого Власника Виноградинка, Бога Єгови, то й не дивно, що вони злюще забили його Сина, як це Ісус показав в одній його приповісті.— Мат. 21:33—46.

Друга річ: духовники за часу Ісуса зіпсувалися до такої міри, що вони були гіпокритами й любимцями грошей, обидві характеристики вказують на їх стримання від ототожнення Ісуса як Месії. Як це й Ісус предсказав їм: “Як ви можете вірувати, славу один від одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?” Його виявлення їх самолюбності зробило більше трудним для них зважити розсудно на докази, отже вони шукали захисту, через оскарження Ісуса, що він робив ті діла силою Сатани Диявола! — Йоана 5:44; Мат. 12:22—31.

Є ще інша причина чому ці реліґійні провідники не змогли пізнати їх Месію. Вони зіпали під Римським ярмом й так нетерпеливо виглядали Месію, щоб він звільнив їх. Чи не передрік Ісаїя, що “власть на раменах його буде” і що “царству його й миру його не буде гряниць”? Більш того, Месія буде дуже мудрим й праведним володарем, що знищить всі лукавства й всі народи віддадуть свою вірність йому. Напевно, що він мав це зробити.— Іса. 9:6, 7; 11:1—10 АС.

‘ВСЬОМУ ПРИЗНАЧЕНИЙ ЧАС’

Та чи Слово Боже заперечує себе, або чи його Слова були даремні? Ані те, ані інше. Очевидно такі протилежні пророцтва не могли сповнитися в один й той самий час. Отже, Боже правило мусило стосуватись тут, іменно: “Усьому під небом свій час і всякому ділу своя пора.”— Еккл. 3:1.

Писання показують, що це був Божий замір від початку, що вся земля мала статись як рай. (1 Мойс. 1:26—28) Вони також показують, що цей замір остаточно мав бути здійснений царюванням Месії. Це, отже, вміщує двоє приходів Месії, Сина Божого, кожний окремо й для відмінної цілі. Перший прихід, радше “присутність,” взяла місце в 29 до 33 роках по Хр. В тому часі Ісус прийшов як принижений чоловік, щоб нести свідоцтво імені свого Отця, і доказати свою невинність під пробою, й вмерти за гріхи роду людського. Цим чином він доказав себе гідним бути Месією, Царем й постачити легальні основи для відродження всього роду людського із його немочей задля Адамового гріха. По тім, як Ісус виконав цей замір, Бог підніс його із смерти й високо вивисшив його.— Йоана 18:37; Жидів 5:8; Мат. 20:29; Филип. 2:9.

Зараз перед його смертю Ісус не тільки казав своїм ученикам, що він поверне знову, але також дав їм докладні пророцтва, щоб час його повороту можна пізнати. Той поворот або друга присутність мала бути для цілі пізнання здійснення всіх чудових пророцтв відносно його царювання, котре жиди в його часі мильно думали, що він мав сповнити в його першій присутності — Матвія, розділ 24; Марка, розділ 13; Луки, розділ 21.

Через довгі століття Жиди чулись відвічальними підтримувати помилку зроблену їхніми провідниками в першім століттю, коли вони відкинули Месію. Однак, тепер є нахил пізнати Ісуса, як Одного з їх пророків. Такий погляд є тільки льоґічним, оскільки абсолютно ніхто інший так глибоко не вплинув на людство як Ісус. Але чи це вистачаюче? Ні! Щоб користати повною мірою з царювання Месії, ми мусимо також признати те, що він сказав: що він є Син Божий в надзвичайнім сенсі; що він мав передлюдське існування; що він умер як жертва за наші гріхи; що його пророцтво, що він воскресне із смерті, було направду сповнене.

Атеісти, аґностики, деістики, модерністи-духовники, Жиди й Мусульмани, котрі можуть казати, що признають Ісуса як великого вчителя й гуманітарія, але рівночасно відмовляються признати його слова, самі собі заперечують. Або повищі згадані привлащування є правдиві, або він був самозведений блазень чи шахрай; в такому случаї він не міг бути великим учителем й гуманітарієм. Ми не можемо діяти у два способи. Слово Боже є невідкличне.

Так, не тільки Ісус ‘полишив для нас взірець, щоб ми ступали його слідами стисло,’ але він також є нашим знаряддям до набуття життя вічного; бо “І нема ні в кому другому спасення, бо й нема іншого імя під небом, даного, щоб ним спастись нам.” Ісус Христос є обіцяним Месією.— 1 Петра 2:21; Діян. 4:12.