Поширююча убогість — загроза для всіх

КОЛИ тема про поширюючу убогість виринає, то хтось правдоподібно може наводити слова Ісуса Христа: “Бо вбогих ви маєте завжди з собою”.— Ів. 12:8.

Що Ісус мав на думці? Чи Він мав на думці, що Бог не дбає про бідних? І чи їхній стан є безнадійний, якого неможливо поправити?

Проблема світової убогости поширилася, і стала ще більшою загрозою для тих, що стараються подолати її. По одній стороні, Народний Гуртовий Прибуток (або народний прихід) багатьох народів збільшився в недавніх роках. У 1960-тих роках одна країна Південної Америки збільшила свій Гуртовий Дохід на 3.1 процентів на особу на рік. Заможним добре поводилося. Але в той самий час, дохід найбідніших 40 процентів населення зменшився. Подібний взірець можна було бачити по інших країнах.

Таким способом, незважаючи на урядові плани і проекти, слова загального Секретаря Організації Об’єднаних Націй, Керт Валдгайма показують, що загроза убогости не відходить. Він каже: “Єдиний найбільш спустошливий обвинувальний акт нашої сучасної світової цивілізації є продовжаюче існування заклякливої, проникливої убогости між двома-третинами світового населення”.

ВИРАЗ УБОГОСТИ

Про дійсну загрозу убогости свідчать життя людей, які щоденно переносять її. Убогість не є легко пояснити, тому що людина може бути “убога” в одній країні, однак у другій з тим самим майном буде досить заможна.

Мандрівні робітники по Західних країнах мають тяжке життя. Наприклад, у Сполучених Штатах, родина з мексікансько-індійського походження може збирати урожай по цілій країні, працюючи в полях, коли кожний врожай достигає. Хоч вони працюють довгі години, то ціла родина разом може не заробити такі самі гроші, як підмайстер або учень водопровідника. Деякі вже є так близько голодування, що коли б пропустив би один день праці, то не мали б що їсти — для них загроза убогости є дійсна.

Їхні двійники з багатіших частин Європи прийшли з Азії й Африки, як і з інших європейських країн. Багато, які вибираються працювати по “багатих” країнах мусять чистити вулиці або публічні туалети. Їхній “дім” є зложений з картону і з частин старих автомобілів. У них немає ані електрики, ані провідної води.

Однак, їм краще поводиться ніж людям по деяких частинах Африки й Азії. Міські убогі часто живуть у дуже маленьких будках із бамбуки де мух не бракує. А їхній харч? Покидьки, яких вони знаходять по смітниках! Однак, каже один звіт, навіть, ці міські убогі краще живуть від деяких селянин: “Безземельні робітники [можуть] краще їсти від тих, що чекають на роботу по селах. Міські покидьки мають більше живлення від . . . дешевого харчу, якого вбогі їдять по селах”.

Вірте чи не вірте, навіть тим убогим людям поводиться краще ніж деяким іншим. Багато мільйонів осіб навіть не мають за що побудувати будки. Вуличні жителі вживають вулиці за туалети, а пішоходи за спальні і кухні.

ЧОМУ ІСНУЄ ТАКА УБОГІСТЬ?

Хто, або що є відповідальне за таку поширюючу загрозу убогости? Відповіді різняться від погляду, що убогі можуть лише себе винити за свій стан до заяви, що вони не можуть змінитися. Правда знаходиться правдоподібно десь між цими двома поглядами.

Колись, дуже багато, багато осіб обвинувачували бідних, що вони були ліниві. Але тепер менше осіб накидають таке обвинувачення. Чому? Тому що інфляція пожирає тяжко-запрацьовані гроші все більше і більше людей. Тепер вони також оцінюють, що є фактори над якими особа не має контролі, які загрожують зробити її “заможною” або “вбогою”.

Не можна заперечити, що деяким людям краще поводилося б якби вони тяжче працювали. Звіт із одної країни каже, що робітники “працюють за своїм темпом: працюють кілька годин, а тоді беруть обідній відпочинок”. “Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись?” Біблія питає в Приповістці 6:9, а тоді запевняє в 11-му вірші: “І прийде, немов волоцюга незаможність і злидні твої”. Безперечно, що по деяких частинах світу люди дуже зморилися голодом, або такими хворобами, як гепатит, маларія і тропічна гарячка. Вони не можуть працювати так тяжко, як сильніша особа. І Біблія показує, що треба відкладати час на потрібний “відпочинок”.— Еккл. 4:6, НС.

Одначе, зростаючий доказ показує, що більшість людей не є вбогі, тому що вони є ліниві або тому що вони не хочуть працювати. У Сполучених Штатах, наприклад, коло двадцять один мільйонів осіб, які заробляють на життя є поклясовані, як “убогі”; недавно розвився вислів “працюючі вбогі”. Мандрівні робітники можуть бути вбогі, але чи вони принаймні не старалися шукати роботи? Перегляд відкриває, що 75 процентів із вуличних жителів Калькутти (в Індії) працюють на життя; але заробляють так мало грошей, що не вистарчає утримати себе самих і їхніх родин.

І брак освіти, досвіду або здібности не є завжди причина на малі зарібки. Часто, де людина працює є один із важних факторів, який рішає її дохід. Бері Блюстоун, економіст Бостонського Університету, каже: “Двірник автомобільного підприємства дістає прожиткову платню. Така сама робота в текстильній фабриці платить найменшу платню”. Однак по автомобільних фабриках немає багато праць для двірників. Отже часто більші зарібки залежать від місця в якому працюється.— Еккл. 9:11.

Убогість розмножує сама себе витворюючи ще іншу загрозу. Вона виводить свою власну культуру — часто з своєю власною їдою, мовою, одягом і звичаями. Особа, яка виростає в бідному оточенні часто “мислить” в такий спосіб. Тому, щоденник чорних у С.Ш., Колумбус (Джорджія) Таймс, наводить Волтера Вашінґтона, який сказав, що коли ми хочемо “викорінити гетта (розпадаючий стан), то ми мусимо допомогти викорінити його з мислення вбогих. . . . Збудувати дім для особи в гетто, і не змінити її цінностей, то дім перетвориться в гетто”. Вбогі, які вже привикли до вбогого життя в нетрах, якщо не навчаться інакше, часто перемінюють навіть новий дім у нетрі.

Таке “мислення вбогих”, разом із гордістю, погіршує їхні обставини і ставить ще більшу загрозу. Про людей в одній бідній околиці Західної Європи, нам кажуть: “Вони їдять лише хліб і цибулю цілий день, і залазять в борги аж по вуха лише, щоб могли хвалитися, що мають автомобіль”. Заможним можливо тяжко зрозуміти таке мислення. Однак, в дійсності, вони часто робили тягар убогих ще тяжчий для них. А як?

БРАК СПІВЧУТТЯ ДО ВБОГИХ

Добре-похарчовані, добре-вдягнені часто не турбуються загрозами, які зустрічають убогих. Часами люди ненавмисно є неприємні; але щоденне життя вже забирає так багато їхнього часу, що їм легко недобачувати нуждених.

Суспільні і релігійні науки дуже мало розвили співчуття до бідних. Наука про еволюцію з її поняттям про “виживання найбільш пристосованих” силує людей мислити, що деяких людей треба відпихати на бік, як “непридатних”.

Неправдива релігійна наука про призначення долі довела багатьох приймати погляд прихильників цього вчення. Священики говорили, що це матеріяльно заможні, а не ті, що дійсно мають духовні риси — дістають благословенство від Бога. Якщо хтось мав мало світського майна, то церкви пояснювали, що це була “воля Божа”.

Яка протилежність від людяного, однак реалістичного погляду Ісуса Христа! Очевидно, що коли Ісус був на землі, між євреями було багато вбогости. Він і Його апостоли особливо цікавилися помагати вбогим. Він навчав, що покірні колись успадкують землю; і загроза убогости зникне навіки.— Мат. 5:5; 6:10; 11:5; 24:20, 21; Ів. 13:29.

“ВБОГИХ ВИ МАЄТЕ ЗАВЖДИ З СОБОЮ”

То чому ж тоді Ісус сказав: “Бо вбогих ви маєте завжди з собою”? Це не тому, що Він не мав співчуття до їхнього стану. Бачучи Його слова в властивому оточенні показує, яке відношення усі побожні люди повинні мати до вбогих.

Ісус обідав у домі Симона, який жив у місті Віфанія. На тому обіді ось що сталося: “А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла. І пахощі мира наповнили дім! І говорить один із Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: ‘Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?’ А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. І промовив Ісус: ‘Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте”.— Мат. 26:6—13; Марка 14:3—9; Ів. 12:2—8.

Цим способом, Марія старалася показати своє оцінення до Ісуса. У житті є багато обов’язків на які можна витрачувати свої засоби. Деякі з цих, як-от показати оцінення до Месії, Ісуса, Який мав скоро вмерти, можна було найкраще показати тоді.

Також, треба пам’ятати, що Ісусові слова натякають Божий закон даний Ізраїлеві через Мойсея. (5 Мойс. 15:11) Коли той закон був правильно застосований, то жоден єврей не міг бути таким убогим, що не міг би вижити. Наприклад, ніхто не міг назавжди відбирати майно якоїсь родини. (Побачте 25-ий розділ 3 Мойсея.) Вірна покірність до Божого закону запобігала багато випадків убогости. (5 Мойс. 15:4, 5) Також, всі мусіли щедро поводитися з тими, що ставали вбогі: “Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у краї твоїм, що Господь [Єгова], Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого”.— 5 Мойс. 15:7, 8.

Ісус знав, що убогість не буде легко викорінити з-між Його послідовників. Його учні будуть знаходитися під усякими суспільними і економічними обставинами. (1 Кор. 7:17—24) Убогість була дійсна проблема і вони мусіли боротися з нею. Писання Ісусових перших послідовників показують, що вони зустріли цей виклик.— 1 Кор. 16:1, 2; 1 Ів. 3:17, 18.

Коли Ісус ужив слово “завжди”, сказавши, “Бо вбогих ви маєте завжди з собою”, то воно не мусить значити ‘без кінця’. “Завжди” (з грецького пан’то·те) залежить від обставин під якими воно знаходиться. Тому в Луки 15:31 батько блудного сина сказав про свого старшого хлопця: “Ти завжди зо мною”. Ясно є, що “дитина не була з батьком перед тим ніж він почав мати дітей. Подібно, так довго, як теперішній економічний лад буде володіти землею, то ‘завжди буде вбогість’.

Свідки Єгови знають, що крайність де є багато вбогих людей і кілька заможних, незабаром закінчиться під Божим новим порядком. Сьогодні, проте, вони самі знаходять себе під усякими економічними обставинами. Однак, вони вважають один одного за братів і сестер, цікавлючись один одним.

Крім цього, бідніші знають, що застосовання біблійних принципів до свого життя поможе їм обминати такі погані звичаї, як азартні гри, тютюн і наркотики, що доводять до ще більшої убогости. Їх знають бути працьовитими, і тому їм легше знайти і втримати роботу. Маючи надію на майбутність вони не огірчаються проти Бога, ані проти їхніх спіближніх.

Інші християни можливо не відчувають, що убогість тепер прямо загрожує їм. Однак, вони знають, що вона може представити непряму загрозу. Як? Хтось може затвердити себе до долі вбогих, ігноруючи пораду Божого слова, щоб люб’язно поводитися з ними. У цей спосіб убогість може загрожати їхньому духовному життю.

Свідки Єгови знають, що хоч убогі мусять робити деякі зміни у своєму житті, то ще інша зміна також є дуже важна. А саме, зміну, яку ті, які не є такі бідні мусять самі зробити у їхньому відношенні до вбогих. Слова Давидової псальми є дуже відповідні: “Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь [Єгова] порятує його!”— Пс. 41:2.

Чи ви хотіли б жити тоді, коли вже не буде всіх загроз від убогости? Чи ви хотіли б мати здорової поради, що можна тепер зробити? Якщо так, то читайте цей журнал регулярно.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Що Ісус мав на думці, коли Він сказав: “Бо вбогих ви маєте завжди з собою”? — Ів. 12:8.

[Вставка на сторінці 15]

“Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради. Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу. Хто правду говорить, той виявляє праведність, а свідок брехливий — оману. Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки. Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю. В серці тих, хто зло оре,— омана, а радість у тих, хто дораджує мир. Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом.— Прип. 12:15—21.