Задоволення — корисна мета

ЗАДОВОЛЕННЯ тим, що маємо дає дійсну приємність. Бути задоволеним додає багато до щастя та спокою розума і серця.

У цьому світі, проте, є багато речей про які можна клопотатися і ставати незадоволеним. Нечесність, несправедливість та різного лукавства є дуже багато. Деякі люди можуть старатися чинити добро. Але Соломонові слова далі є правдиві відносячись до людського зусилля поправляти несправедливості у світі: “Покривленого не направиш”.— Еккл. 1:15.

Хоч ми не повинні засліплювати себе до несправедливостей, то таки мусимо признати, що деякі обставини ми не можемо ніяк змінити. Замість дозволяти, щоб ці речі постійно турбували нас, було б добре змінити свою увагу на щось позитивне, підбудовуюче, приємніше. Інакше, можемо так занепокоїтися, що не зможемо втішатися навіть чимось корисним. Біблійна приповістка ось що каже про це: “Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостинна постійно”.— Прип. 15:15.

Так, навіть коли особа має достаток матеріальних речей, то через смуток таки не буде весела. Коли людина не є задоволена, то не бачить благословенства, які є навколо неї. З другого боку, та особа, що може мати мало, але не дозволяє неприємностям перемагати її почуття, зазнає внутрішню радість кожного дня. Через її позитивний погляд вона може бути весела, так як би постійно втішалася доброю гостиною. Така була ситуація з апостолом Павлом, який сказав, що сам він і його співпрацівники були “сумні, але завжди веселі”.— 2 Кор. 6:10.

Але, як особа може набути такого задоволення, що може перемінити своє життя в постійну гостину?

Основний чинник є признати, що щастя не залежить від матеріального добробуту. Любляча, мирна атмосфера вдома додає багато до більшого щастя від найкращої їжі або матеріальних приладів. Різні Біблійні приповісті підкреслюють нам це. Ми читаємо: “Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому”. (Прип. 15:17) “Ліпше мале справедливе, аніж великі прибутки з безправ’я”. (Прип. 16:8) “Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, . . . зо сваркою”.— Прип. 17:1.

Коли візьметься до серця правду таких Біблійних приповісток, то це буде гарний вплив на родину. Тримаючи матеріальні речі на їхньому місці, родичі будуть мати більше часу для своїх дітей. Це може підкріпити близькі зв’язки і зробить дім спокійний в якому буде гармонія.

Найважніша річ у набуттю задоволення, проте, є те, що треба оціняти, що гарне споріднення з Творцем є найважніше: “Ліпше мале у Господньому страху [тобто, велика пошана до Єгови]”, каже Біблія, “аніж скарб великий, та тривога при тому”.— Прип. 15:16.

Коли відкидається Творця і гонитва за матеріальним майном стає головною метою життя, тоді заходить “замішання”, тобто напруга, неспокій і боротьба. Тоді, коли енергія є виснажена в такому “замішанні” і життя минає, то шлях такої особи виявляється бути порожній, без жодного значення. Вона навіть не знає, що станеться з тим, що вона нагромадила через її неспокійну працю. Надхнений псалмоспівець писав: “Немов пара є його неспокійні погоні; він нагромаджує, і не знає хто буде уживати їх”. (Пс. 39:7, Нова Американська Біблія) Подібно мудрий цар Соломон зауважив: “І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я був, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені, а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився”.— Еккл. 2:18, 19.

Хоч життя матеріалістичних людей є часто розтроюєче і порожнє, то не так з життям тих, що шанують Творця. Тому то цар Соломон міг зробити висновок переглянувши людську працю та боротьбу цими словами: “Підсумок усього почутого: Бійся правдивого Бога і дотримуй Його заповіді. Бо це є цілий обов’язок людини”.— Еккл. 12:13, НС.

Особа, яка має здоровий страх до Творця не робить помилки, щоб лише будувати ціле своє життя навколо матеріальних погонів. Її відношення сходиться з тим, яке християньский апостол Павло мав, який написав: “Бо ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маєм поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того”. (1 Тим. 6:7, 8) Такий реалістичний погляд на матеріальні речі охороняє особу від гіркого розчаровання, коли б обставини змінилися і вона втратила чи загубила б все своє майно.

Крім цього, ті, що бояться Бога Єгову не падають в паніку, коли зазнають нещастя. Вони знають, що їхній небесний Отець не покине їх, лишаючи їх у цілком безпомічному стані. Їхні думки сходяться з думками надхненого псальмоспівця, “На Бога надію кладу й не боюсь, що людина вчинить мені”.— Пс. 56:12.

Без різниці, які обставини можуть бути, той, хто має близьке споріднення з Богом, може бути задоволеним. Він знає, що труднощі, яких він переносить є лише ‘тимчасовий і легкий’ тягар у порівнянні з чудовою нагородою вічного життя, якого Бог дасть йому. (2 Кор. 4:17) Це помагає втримувати внутрішню радість і дивитися на майбутність із довір’ям. Один, що робив цю річ був християнський апостол Павло. У свойому листі до филип’ян, він сказав: “Бо навчився я бути задоволеним із того, що маю. Умію я й бути в упокоренні, умію бути й у достатку. Я привчився до всього й у всім: насищатися й голод терпіти, мати достаток і бути в недостачі. Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє”.— Фил. 4:11—13.

Задоволення, яке апостол Павло мав певно є мета, яку ми повинні старатися досягнути. Вона допоможе нам обминати болі, розстроєння та порожнечу життя, яке є засноване головно на матеріальних погонях. І задоволення допоможе нам подолати неприємні обставини, знаходити радість у житті тепер і додати до щастя інших.

[Вставка на сторінці 14]

Хто женеться за праведністю та за милістю, той знаходить життя, справедливість та славу. До міста хоробрих увійде премудрий, і твердиню надії його поруйнує. Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою зберігав від лиха.— Прип. 21:21—23.