„Ідіть за Мною — Я зроблю вас ловцями людей!”
1-3. (а) До якої праці Ісус запрошував людей йти вслід за Ним? (б) Як відношення перших запрошених показує, що вони мали віру?
ІВАН ХРЕСТИТЕЛЬ закінчив свою роботу, і тепер помазаний Ісус узявся за захоплююче проголошення: „Покайтесь, бо наблизилось Царство небесне”. (Мат. 3:2; 4:12—17) Але Ісус Христос не мав тільки Сам проголошувати цю добру новину. Проходячи поблизу Галілейського моря, Він побачив Симона Петра й Андрія, як вони невода в море закидали. Він сказав до них: „Ідіть за Мною,— Я зроблю вас ловцями людей!” Вони не вагалися. „Зараз” вони кинули свої неводи і пішли вслід за Ісусом. Тоді Ісус побачив Якова та Івана у човні, і покликав їх. Вони „зараз” залишили човна та батька свого і пішли вслід за Ісусом.— Мат. 4:18—22.
2 Ісус поставив цим новим учням гарний приклад, коли тренував їх бути „ловцями людей”. Вони були Його постійні друзі, коли „Він ходив по всій Галілеї, і по їхніх синагогах, навчаючи та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми”.— Мат. 4:23.
3 У Капернаумі, Галілеї, Ісус побачив Матвія (Левія) сидячого на митниці і дав йому запрошення: „Іди за Мною”. Матвій зараз покинув збирання податків, щоб піти вслід за Ісусом. (Мат. 9:9; Марка 2:14) Ісус знову „обходив всі міста та оселі”, навчаючи і проповідуючи, добру новину про Царство, а також вздоровлюючи людей. Хоч Його послідовники збільшались числом, то Ісус таки сказав їм: „Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав”.— Мат. 9:35—38.
4. (а) Чому Він вибрав апостолів? (б) Що Ісус сподівається від тих, що ходять вслід за Ним?
4 З-поміж цих перших учнів, Ісус вибрав 12 бути апостолами, „щоб із Ним перебували, і щоб послати на проповідь їх”. (Марка 3:14) Пізніше, ці вірні апостоли стануться основою християнського збору. (Ефес. 2:20; Об. 21:14) Вони були охочі, готові служити і раділи в дружбі з Ісусом у царській праці. Ісус навчив їх і дав їм наказ, щоб вони йшли до міст і сел, відвідуючи людей по домах. Він сказав їм: „Ходячи, проповідуйте та говоріть: „Наблизилось Царство небесне’ ”. Ісус наказував Своїм учням, що їхня праця не буде легка і що багато людей не будуть слухати їх. Проте, вони таки мали свідчити, навіть перед провідниками і поганами. Вони мусіли бути саможертвуючими й відважні, бо Ісус сказав: „Хто не візьме свого хреста (мученницького дерева, НС, анг.) і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний”.— Мат. 10:7—18, 38.
5. Чому декотрих не приймається бути послідовниками Христа?
5 Не всі приймали Ісусове запрошення, щоб іти вслід за Ним. Наприклад, там був один заможний чоловік, який вибрав матеріальне майно замість духовний скарб, яким міг би втішатись в той час, як проповідував добру новину про Царство. (Мат. 19:16—24) Інші, також, виправдувались, так, як звітовано в Луки 9:57—62:
„І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього [Ісуса] один: ,Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов’. Ісус же йому відказав: ,Мають нори лисиці, а гнізда — небесні пташки,— Син же Людський не має ніде й голови прихилити!’ І промовив до другого Він: ,Іди за Мною’. А той відказав: ,Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати’. Він же йому відказав: ,Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже’. А інший сказав був: ,Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми’. Ісус же промовив до нього: ,Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого царства!”
6. Як Ісус тренував і заохочував Своїх послідовників, так як є сказано у Луки 10:1—20?
6 Згадавши про ці негативні приклади, Лука тоді звертає увагу на більш позитивні. Він описує, як Ісус вибрав 70 Своїх послідовників, послав їх по двоє, щоб вони приготовляли територію перед Ним. Вони мали повідомляти людей, що „наблизилось Царство Боже до вас”. (Луки 10:1—16) Тих 70 мали велику радість з їхньої служби. Але Ісус показав їм ще більшу причину на радість, кажучи: „Тіштесь, що ваші ймення записані в небі”.— Луки 10:17, 20.
ІСУС СТАВИТЬ ПРИКЛАД
7, 8. Згадайте які користі отримували ранні „ловці людей” регулярним товаришуванням з Ісусом у праці.
7 Надхнені письменники Біблії, Матвій, Марко, Лука та Іван розказують, як Ісусові ранні учні ходили з Ним проповідувати і навчати, з якої то праці самі, а також інші люди, дуже користали. Ісус навчив їх багато чудових речей про Царство, і ці правди вони тоді могли розказувати іншим слухаючим людям. Понад усе, Ісус допоміг Своїм учням оцінювати їхнє дуже дорогоцінне споріднення, як раби, слуги або розпорядники Бога Єгови і Христа Ісуса.— Мат. 6:24; порівняйте Луки 12:37, 42, 43.
8 Ісус був працівником так, як Його Отець. Він бажав, щоб Його учні також працювали розголошуючи вістку про Царство. (Івана 4:34; 5:17; 9:4) Отже, протягом коло 3-ох років, Ісус привчав Своїх учнів бути „ловцями людей”. Він також перестерігав, що з ними будуть поводитись, так як поводились з Ним, їхнім Господом. Вони дивились на Його приклад під час страждання, і таким чином Він стався їхнім зразком, щоб вони близько наслідували Його. (Мат. 10:22—26; 1 Пет. 2:21) Ісус навчив їх багато речей, яких Він одержав від Бога, і вони бачили, як Він здійснював багато пророцтв. Усе це скріплювало їхню віру.
9. Що Ісус навчав Своїх послідовників про їхнє споріднення з Богом, як раби?
9 Ісус також заохочував їх, щоб вони покірно наслідували Його приклад, як раби Божі. Він сказав:
„Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: ,Негайно йди та сідай до столу?’ Але чи ж не скаже йому: ,Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити’? Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: ,Ми — нікчемні раби, бо зробили лише те, що повинні зробити були!’ ”— Луки 17:7—10; порівняйте 1 Коринтян 7:22, 23; Об’явлення 19:5.
10. Як Ісусів приклад був частиною тренування Його послідовників служити Богові?
10 Як Ісусова праця на землі закінчувалась, то Він зібрав Своїх апостолів на свято Пасхи, і там, приватно, Він дав їм багато поради та заохочення. Він також обмив їхні ноги, щоб навчити їх робити іншим послугу, кажучи: „Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. Поправді, Поправді, кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!”— Ів. 13:15—17.
11. (а) Де знаходиться запис Ісусової близької розмови з Своїми учнями до Його арешту? (б) На тій оказії, як Ісус поставив наголос на споріднення між вірою, а вчинками? (в) В який спосіб учні змогли виконувати більші вчинки від Ісусових?
11 Відпустивши зрадника Юду, Ісус дав Своїм 11-ом вірним апостолам інструкції відносно нового свята — спомин Його смерти. Він був дуже близький до них, коли говорив до них, приготовляючи їх до відповідальностей, яких вони будуть мусіли понести після Його відходу. (Ів. 13:30 до 16:33) Щоб доказати свою віру в Христа, учні мали виконувати працю подібну, яку Він робив. Отже, Він заохочував їх цими словами: „Поправді, Поправді, кажу вам: хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця”. (Ів. 14:12) Ісус працював тільки в Палестині, але після Його смерти та воскресіння, ця праця проголошувати Царство мусить поширюватись. Його учні мусіли брати провід у цій майбутній роботі. Наостанку, добра новина про Царство буде проповідувана по цілому залюдненому світі, на свідоцтво всім народам, і тоді прийде кінець.— Мат. 24:14.
12. Яке є споріднення між любов’ю Христа, а нашими ділами?
12 На цій останній оказії, що Ісус перебував з Своїми учнями, Він нагадував їм про саможертовну любов, кажучи:
„Якщо ви Мене любите,— Мої заповіді зберігайте! Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю його, і об’явлюсь йому Сам. . . . Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього. Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене”. (Ів. 14:15, 21, 23, 24)
Як нам потрібно слухатись наказів Ісуса Христа!
ОБІЦЯНИЙ ПОМІЧНИК
13. Як Ісусові послідовники будуть отримувати поміч після Його відходу, і що вони будуть спонукувані робити?
13 Апостоли дуже близько товаришували з Ісусом. Коли вони бажали знати щось, або коли з’являлась якась проблема, то вони могли обговорювати її з Ісусом. Але Ісус тепер вертався до Свого Отця. Отже, Він просив Свого Отця, щоб Він дав їм іншого помічника, Божого святого духа, який буде навчати і пригадувати їм усе те про що Ісус розказував їм. (Ів. 14:16, 17, 25, 26) Це значило, що вони мали виконувати велике свідоцтво, бо Ісус заявив: „А коли Втішитель прибуде, що Його від Отця Я пошлю вам,— Той Дух правди, що походить від Отця, Він засвідчить про Мене. Та засвідчте і ви, бо ви від початку зо Мною”.— Ів. 15:26, 27.
14. Як учні пізніше навчаться багато інших правд?
14 У той час, Ісус був обмежений у тому, що міг розказати Своїм учням. Проте, коли одержуть святого духа, то збільшать своє розуміння, і це приготовить їх для майбуньої праці. (Ів. 16:12—14) Яке підбадьорююче! Ті, що ходять стопами або наслідують Ісуса, йдуть за Ним, як раби Божі, завжди можуть бути певні, що дістануть допомогу зверху і провід у правді через святого духа.
15. (а) Чому християнам завжди потрібно тримати близьке споріднення з Ісусом Христом, згідно з Його ілюстрацією про виноградину? (б) Яку частину грає християнська любов у цьому?
15 Щоб бути успішними в їхній праці, то Ісусові послідовники мусять затримувати близьку єдність з Ним і доказувати себе бути Його учнями. Як приклад Ісус ужив виноградину з її галузками, підкреслюючи наголос на потребу для них залишатися на виноградині і родити плід на прославлення Свого Отця. Цей плід вони мали приносити свідченням про Царство і показом своєї Христово-подібної особистости. Люди тоді пізнають, що вони були Його учні тому, що мають дійсну любов між собою.— Мат. 21:43; Ів. 13:34, 35; 15:1—12; також подивіться до журнала Вартова Башта з 1-го травня, 1978 р.
НЕ Є ЧАСТИНОЮ ЦЬОГО СВІТУ
16. (а) Що Ісус навчав Своїх послідовників в Івана 15:17—22 відносно їхнього стану у світі? (б) Чому Він навчав їх про це?
16 Ті, що ставались „ловцями людей” мають цю сильну любов один до одного. Проте, тому що вони є послідовники свого Господа, Ісуса Христа, то світ не любить їх за це. Світ же Ісуса не любив, бо Він не був частиною світу. (Ів. 15:17—22; 16:1) Це знання помагає всім правдивим християнам дотримувати їхню вірність під пробою — так, як Ісус робив. Ті, що є зі світу не знають Бога Єгови, ані того, Кого Він послав, Ісуса Христа. Вони не розуміють Ісусового навчання, або значення християнської любови. Вони ненавидять Його послідовників, бо чинять Дияволові бажання.— Ів. 8:42—44; 14:30; 16:11.
17. Не бувши частиною світу, як Христові послідовники, то що буде ставатись з декотрими християнами?
17 Тому що правдиві християни не є „частиною світу”, то не можуть пристосовуватись до самолюбного, гордого та розділюючого духа світу. Через це вони можуть прославляти Бога і приносити багато плоду на доказ, що є учнями Його Сина. Але це значитиме горе для них, так як Ісус перестерігав:
„Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме ніби службу приносить він Богові”.— Ів. 16:2—4; 15:8—10.
НІКОЛИ НЕ САМІ В БОЖІЙ СЛУЖБІ
18, 19. (а) Чию любов запевнено Ісусовим учням, і чому? (б) Чому це є важливо оцінювати факт, що слуга Єгови ніколи не є сам, отже, що він має робити?
18 Свідки Єгови можуть покладатись на Нього через Його велику любов. Ісус запевнив їх: „Бо Отець любить Сам вас за те, що ви полюбили Мене та й увірували, що Я вийшов від Бога”. (Ів. 16:27) Слуги Єгови не працюють самі. Це є Божа праця, яку вони виконують, як Його розпорядники, і вони завжди можуть молитись до Єгови, щоб Він допомагав їм. Ісус сказав: „Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення,— Він дасть вам”. (Ів. 16:23, 24) Коли Ісуса заарештують, то на Його послідовників прийде важкий час, так як Він перестерігав:
„Ото настає година, і вже настала, що ви розпорошитесь кожен у власне своє, а Мене ви Самого покинете. . . . Та не Сам Я, бо зо Мною Отець! Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі,— але будьте відважні: Я світ переміг”.— Ів. 16:32, 33.
19 Як важливо це є пам’ятати, що ми не є самі, так як Ісус не був сам під час Його арешту! І як необхідно покладатись на Єгову в молитві, а особливо під час горя або труднощів! Ісус палко і часто молився протягом Свого випробування. (Мат. 26:36—46; 27:46) Подібно, Його послідовники ніколи не повинні стримуватись, але прохати допомогу від Єгови, молитись до Нього з довір’ям і вірою.— Мат. 7:7, 8.
ІСУСОВА МОЛИТОВНА ПРОСЬБА
20. Про які точки Ісус згадував в Його чудовій молитві записаній в 17-му розділі Івана?
20 Навчивши Своїх вірних учнів тієї останньої ночі Свого життя на землі, Ісус звів очі до неба і чудово помолився до Єгови на їхню користь. У молитві Він згадав, що закінчив Свою працю на землі, але що Його послідовники ще були у світі. Ці учні далі мусіли продовжувати проголошувати добру новину про Царство і об’являти людям ім’я Єгови так, як Ісус робив. Тому Він просив:
„Святий Отче,— заховай в Ім’я Своє їх, яких дав Ти Мені. . . . Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу. Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого. Не від світу вони, як і Я не від світу. Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда. Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх”.— Ів. 17:11, 14—18.
21. Як Ісус висловив Свою упевненість у майбутнє розширення християнського збору?
21 Ісус, у Своїй молитві не включав тільки тих 11 вірних апостолів. Він дивився в майбутність на збільшаючий збір по цілому світі, коли багато більше чоловіків і жінок будуть покладати їхню віру в Ісуса, через проповідуване слово Його послідовників. Ісус сказав:
„Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти Отче, в Мені, а Я — у Тобі, щоб одно були в Нас і вони,— щоб увірував світ, що Мене Ти послав”.— Ів. 17:20, 21.
22. Як Ісус закінчив Свою працю на землі, як один із Свідків Єгови?
22 Не довго після цієї молитви, Ісуса заарештували. Перед провідником, Пилатом, Він посвідчив, що оскільки царство Його не було частиною світу, то Його слуги,— які також не були частиною світу — не будуть воювати. Як головний Свідок Єгови, Він сказав: „Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен хто з правди, той чує Мій голос”. (Ів. 18:33—37) Таким чином, Ісус лишив гарний приклад для християнів наслідувати в майбутніх роках, коли Його вже не буде на землі. Того самого дня Він помер, вірно закінчивши працю, яку Єгова був дав Йому виконувати. (Ів. 17:4) Протягом Його служби на землі, який чудовий приклад Він поставив Своїм послідовникам! Справді, ці підбадьорюються наслідуючи Його, як Свідки Єгови в їхній чудовій праці, як „ловці людей”!
[Ілюстрація на сторінці 6]
Ісус посилав Своїх учнів до домів людей
[Ілюстрація на сторінці 7]
Ісусова остання вечеря на землі постачила дуже сильну вістку для нас сьогодні