Свята Служба в цьому „часі кінця”
1. Як ми знаємо, що ми живемо тепер в „часі кінця”, і що Даниїла 12:4 каже відносно цього?
В СВІТЛІ розпечатаних пророцтв Біблії, ми можемо ясно, без жодного клопоту бачити, що ми тепер живемо в передсказаному „часі кінця”. Відносячись до цього критичного часу, пророцтво Даниїла 12:4 говорить: „Але ти, Даниїле, замкни слова, і запечатай цю книгу, навіть до часу кінця; багато побіжать вперед і назад, і так зростатиме знання”. (Єврейське Видавниче Товариство Америки; Ліісер, анг.), Грецький Септуагінт Переклад каже: „І ти, Даниїле, закрий ці слова, і запечатай цю книгу до часу кінця; аж поки багато навчаться, і знання збільшиться”. (Багстер, Тамсон; Латинський Вульгат; Ламса Свята Біблія з Стародавніх Східних Рукописів, анг.) „Великий натовп”, котрий є зображений в останній книзі Біблії, має користі від цього зростання Біблійного знання і зрозуміння.— Об. 7:9—17.
2. (а) Чому це є важливою справою, як „великий натовп” виконує або віддає „святу службу”? (б) Як грецьке слово перекладене на „прислуговувати,” або „служити”, різниться від слова віддавати „святу службу”?
2 Від того часу, коли „великий натовп” почав збиратися в 1935 р. н. е., вони „віддають . . . святу службу” Богові Єгові. А саме, як вони виконують цю службу є дуже важливим. Чому? Тому що до Своїх вірних 11 апостолів Ісус Христос сказав в Його останню ніч з ними: „Оце Я сказав вам, щоб ви не спокусились. Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові [віддає святу службу, НС, анг.]. (Ів. 16:1, 2) Замість „Свята Служба”, Єрусалимська Біблія (анг.) каже „святий обов’язок”; Нова Англійська Біблія каже „релігійний обов’язок”; Ротергама The Emphasized Bible каже „божественна служба”. Оригінальне грецьке слово, котре так перекладене є ла·трія. Форма дієслова цього грецького іменника є ла·тревін. Це різниться від грецького дієслова діяконін, яке значить „прислуговувати, або служити”, і яке вживається навіть у звичайних, світських речах, не в святих речах, як то в Матвія 8:15.
3. Чому євреї, які залишилися вірні Закон-Угоді не думали, що вони були неправі, або зробили злочин, коли забили Ісуса і переслідували Його учнів?
3 Савло, який походив з Тарси, Малої Азії, був один з введених в оману євреїв, котрий переслідував християн, аж поки він не навернувся на Християнство. Він говорить про Його співєвреїв, як про таких, котрі є „ізраїльтяни, що їм належить синівство, слава, і заповіт, і законодавство, і Богослужба [ла·трія], і обітниці; що їхній отці [Авраам, Ісак і Яків], і від них же тілом Христос”. (Рим. 9:4, 5) Тому, що вони залишилися вірні „святій службі”, яка була встановлена Закон-Угодою, ці невіруючі євреї не думали, що вони були неправі, або зробили злочин, коли розп’яли Ісуса Христа і переслідували Його вірних учнів, навіть спричиняючи їм смерть.
4. Як апостол Павло говорить про службу священиків в наметовій скинії, і типом чого були такі діяльності?
4 В той час, коли Закон-Угода була в силі, ця „свята служба”, під цим законом, мала своє місце і була прийнятна Богом. Отже, апостол Павло ставить її на високому рівні, коли він говорить: „Мав же і перший заповіт постанови (богослуження) [святої служби, НС, анг.] [ла·трія] та світську святиню [святе місце, НС, анг.]. Була бо уряджена перша [наметова] скинія, яка зветься „святиня” [святе місце, НС, анг.] а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби. А за другою заслоною [наметова] скинія, що зветься ,Святая Святих’. Після того, як все це було в такий спосіб уряджено, до першої наметової скинії входив завжди священик, виконуючи святу службу [ла·трія]”. (Євр. 9:1—6) Така церемонійна свята служба була в зв’язку з жертвами, які приносилися на користь народу ізраїльського. Це не стосувалося до щоденних людських справ народу. Так як апостол Павло підкреслив, така „свята служба” під старою Закон-Угодою була типом, прообразом, який зображав майбутні християнські справи.
5. Що апостол Павло сказав християнам робити в листі до Римлян 12:1, щось, що є незвичайне або спеціальне, і як він назвав це?
5 У ряді з цим, Павло пише в його листі до християн в Римі: „Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя,— повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну [святу, НС, анг.] службу [ла·трія] вашу, і не стосуйтесь до віку цього”. (Рим. 12:1, 2) Отже, те, що вони мали виконувати, той рід жертви було щось незвичайне, щось спеціальне, яке взагалі не провадилося нехристиянськими людьми цієї світової системи.
6. Входячи в Закон-Угоду через Мойсея, ізраїльтяни зобов’язали себе, що виконувати Богові, і що мученик Степан сказав про це?
6 Після того, як ізраїльський народ був визволений з дому рабства в стародавньому Єгипті, їм була дана організована форма святої служби Богові. Так як християнський мученик Степан висловив це: „Але Я — сказав Бог — буду судити народ, що його поневолить. Опісля ж вони вийдуть, і будуть віддавати Мені святу службу [ла·тревін] на цім місці”. (Дії 7:7, НС, анг.) Входячи в Закон-Угоду з Богом через посередника Мойсея, ізраїльтяни зобов’язали себе віддавати або виконувати Богові святу службу. Пізніше, більшість угодою-зв’язаних ізраїльтян вибрали поклонятися іншим богам. Але, так як Степан сказав, „Бог відвернувся від них, і попустив їх віддавати святу службу [ла·тревін] небесній армії, як написано в книзі пророків: „Чи заколення й жертви Мені ви приносили сорок років у пустині, о доме Ізраїлів?’ ”— Дії 7:42, НС (анг.).
7. (а) Для того, щоб досягти сповнення Божої обіцянки, що Павло сказав євреї віддавали йому? (б) Згідно з тим, що євреї називали „секта”, що апостол Павло виконував Богові його отців?
7 Це було багато років пізніше після того, як Бог Єгова скасував Його Закон-Угоду з натуральним домом ізраїльським [з природними ізраїльтянами], коли апостол Павло сказав в судовім переслуханні перед царем Агриппою в Кесарії: „А її виконання з надією чекають побачити наші дванадцять племен, віддаючи [Богові] святу службу [ла·тревін] ніч і день. За цю надію, о царю, мене винуватять юдеї”. (Дії 26:7, НС, анг.) Тому то, через таке обвинувачування, Павло міг сказати перед римським губернатором Філіксом у присутності єврейських обвинувачів: „Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони „єрессю” [сектою, НС, анг.], я віддаю святу службу [ла·тревін] Богові моїх отців так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане”.— Дії 24:14, НС, анг.; 28:22.
8. (а) Що це є за єретична „секта” згідно якої рівнож сьогодні „великий натовп” служить Богові Єгові? (б) Чому це є велика небезпека віддавати неправильно або фальшиво [через введення в оману] „святу службу”, і що Павло сказав є наша охорона?
8 Ця, яку так називали єретична „секта” в якій апостол Павло служив Богові, було Християнство. (Дії 11:26; 1 Пет. 4:16) Сьогодні, ці з „великого натовпу” публічно визнають, що вони є християнські свідки Бога Єгови, і з цієї причини, вони мусять бути дуже обережні й пильні, як вони в той святий спосіб служать Богові Єгові. Від того часу, коли розпочався „час кінця”, коли закінчилися „часи поган” в 1914 р., фальшивих богів і фальшивих господів [панів] дуже намножилося. (Луки 21:24; Авторизований Переклад, анг.) Навіть 19 сторіч тому назад, апостол Павло знайшов необхідним нагадати „християнам” в столичному місті Римської Імперії: Єврейські відступники „правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили святу службу [ла·тревін] створінню, більше, як Тому, Хто створив його”. (Рим. 1:25 НС, анг.) Він показав, яка була його охорона проти такої неправильної або фальшивої святої служби, коли він сказав: „Бо хоч і існують так звані „боги” чи на небі, чи то на землі, як існує багато „богів” і багато „панів” [господів НС, анг.], та для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього і один Господь, Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним”.— 1 Кор. 8:5, 6.
ЯК ВІДДАВАЛАСЯ СВЯТА СЛУЖБА І КОЛИ
9. Коли старання віддавати „святу службу” Богові згідно з Мойсеєвою Закон-Угодою було скасовано, і чому?
9 На протязі 1.545 років, коли діяла Закон-Угода до єврейського народу, від 1513 до н. е. до 33 року н. е., вірні євреї віддавали Богові Єгові „святу службу”, яку Він приймав, тобто, яка була приємна Йому. Але коли ця Закон-Угода була скасована, в часі коли прославлений Ісус Христос став Посередником нової угоди або заповіту в небі в 33 році н. е., Мойсеєва Закон-Угода вже більше не значила, що свята служба, яка згідно неї виконувалася, була схвалена Богом Єговою, Богом Нового Заповіту або угоди. (Євр. 8:10—13) Щоб мати їхню релігійну святу службу схвалену Богом Єговою, службу, яку б Він приймав, євреї мали віддавати таку через Посередника більшого, як Мойсей, Ісуса Христа, Сина Божого, „Авраамового насіння”. (Гал. 3:16) Це стосувалося до того весняного дня в 2 році до н. е., коли єврейський священик, на ім’я Захарій, проголосив, що його син, якому було вісім днів від народження, мусить бути названий Іван.
10. (а) У день обрізання його сина, Захарій сказав, що це був Божий намір для Його народу, що саме віддавати Йому після їхнього звільнення від їхніх ворогів? (б) В інтересах цієї затвердженої присягою-угоди [заповіту] попередником кого став Іван?
10 Тоді, духом-надхнений Захарій сказав про Божий намір, „що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт, що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому (віддавали святу службу, НС, анг. [ла·тревін] у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого”. (Луки 1:59—75) Іван, син Захарія, став попередником Ісуса Христа, Того, Кого Бог вжив провадити і довести до кінця угоду або заповіт, котрий Він зробив з Авраамом, затвердивши його Своєю незмінною присягою. —1 Мойс. 12:3; 22:15—18; Гал. 3:8, 16; Євр. 6:13—17.
11. (а) Де „великий натовп” робить зусилля віддавати „святу службу” Богові сьогодні? (б) Яке питання 1 Коринтян 10:31 підносить, що стосується до цього „великого натовпу”?
11 Як особи, котрі вже є благословенні через Авраамову угоду, ці, що приналежні до „великого натовпу”, знаходяться на земному подвір’ї Бога Єгови духовного „храму” і прагнуть безстрашно віддавати „святу службу” Богові Авраама. Але, як? Правдиво слова апостола Павла в 1 Коринтян 10:31 відносяться до „великого натовпу”, як також і до решти 144.000 духовних ізраїльтян, а саме: „Тож, коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше, що робите,— усе на Божу славу робіть!”
12. Тому, що ми маємо відмінний або інакший погляд і тому, що ми робимо звичайні речі під ім’ям християнські Свідки Єгови, то чи це ці речі становлять собою „святу службу”, чи ні?
12 Але, чи ці слова апостола Павла значать, що все, що ми тепер робимо, як християни становить „святу службу” [ла·трія], тому що ми маємо відмінний або інакший погляд відносно цих речей? Чому це має бути так? Коли ми їмо, п’ємо, спимо і робимо речі, яких інші люди мусять робити, щоб жити, кому ми дійсно служимо? Звичайно, собі. Так, коли ми тепер, як християни робимо ці речі, ми маємо завжди в своїх думках Божу славу. Отже, ми не будемо переїдатися до стану захворювання або ненажерства; ми не будемо пити алкогольні напої до стану оп’яніння; ми не будемо в нашому регулярному спанні спати забагато до стану лінивості або апатичної сонливості. Одначе, тепер, коли ми їмо, п’ємо і спимо маючи християнське ім’я Свідки Єгови, так само, як і всі інші люди роблять під ім’ям їхньої релігії, чи це само собою змінює ці основні необхідні вчинки людського життя в „святу службу”? Ні. Чому це є так?
13. Чому це ця справа різниться, коли помазані Свідки Єгови Бога святкують Господню Вечерю кожного року у правильний день?
13 Звичайно, коли християнські Свідки Єгови, котрі є помазані Його святим духом святкують Господню Вечерю кожного року, це робить різницю. Тоді те, що вони споживають незаквашений хліб [опрісноки] і п’ють червоне вино у весняну ніч найсона 14 є речі, яких вони виконують під наказом Ісуса Христа і вони мають глибоке значення, яке Він прикріпив до них. Таким чином вони є життєвою частиною „святої служби”, яка віддається Богові цими членами Христового духовного тіла.— 1 Кор. 11:20—26; Мат. 26:26—30; Луки 22:19, 20.
14. Чому це є доцільно [відповідно] виконувати речі про які є сказано в листі до Римлян 13:7, і роблячи так, чи ми відрізняємося у цьому від усіх інших закон-дотримуючих городян країни?
14 3 іншого боку, коли всі християнські Свідки Єгови виконують те відносно чого апостол Павло дав інструкції і навчав їх робити в листі до Римлян 13:1—7, вони виконують лише те, що вимагається від усіх інших городян або іноземних мешканців країни. Належним чином ми робимо це, як чесні, добрі й дотримуючі порядку особи, а це охороняє нас від вплутування в різні клопоти з „вищою владою”. Ми також робимо так з високої спонуки, тобто, тримати добре сумління і визнавати з оціненням те, що є правильне і відповідне. Але тепер, коли ми поводимось в такий спосіб під ім’ям християнські Свідки Єгови, це автоматично не змінює нашої правильної поведінки в Біблійній „святій службі”. Всі інші закон-дотримуючі городяни роблять те саме, навіть без вищезгаданих спонук, яких маємо ми. Отже, як ми відрізняємося у цьому відношенні?
15. Якщо ми не піддаємося людиною-зробленим заборонам поклонятись Єгові, й таким чином виконуємо те, що інші городяни не виконують, якою службою це стає, і чому?
15 Проте, припустім влади країни забороняють нам виконувати обов’язки нашого поклоніння, як християнські Свідки Єгови? Що тепер, якщо ми приймаємо і виконуємо слова Христових апостолів: „Бога повинно слухатися більш, як людей”? (Дії 5:29) Коли ми продовжуємо виконувати те, що інші городяни не виконують, з тим, щоб слухатись Божих наказів даних Його присвяченим охрещеним Свідкам, ми роблячи так виконуємо Йому святу службу. Це залишається правильним навіть незважаючи на те, що влади й інші городяни країни вважають і оголошують це, як нелегальне, беззаконне.
16. Як приклад такої зобов’язуючої „святої служби” є даний в листі до Євреїв 10:23—25?
16 Наприклад, Боже Слово наказує: „Тримаймо непохитно публічне проголошення нашої надії, вірний бо Той, Хто обіцяв. І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків. Не кидаймо збору свого, як то звичай у деяких, але заохочуймось, і тим більше, скільки більше ви бачите, що зближається день той”.— Євр. 10:23—25, НС (анг.).
17. Чи спосіб, яким „вищі влади” законним порядком таврують наш послух до божественних напучувань, змінює духовну натуру нашого напряму?
17 Безсумнівно, наш послух до цих духом-надхнених напучувань, навіть коли ми переносимо страждання з рук людини, є святою службою Найвищому Єству, Богові Єгові. Нехай незадоволені й розгнівані „вищі влади” країн з ганьбою таврують це, як вони то вибрали робити, законно.— 2 Тим. 2:8—10.
18. „Публічне проголошення нашої надії” має виконуватися відносно якого уряду, і таким чином це приходить під які зобов’язуючі слова Ісуса Христа?
18 Визнання або „публічне проголошення нашої надії” має виконуватися відносно Божого Месіянського Царства, яке буде царювати на користь і благословення всіх родин на землі. Маючи на увазі таке „публічне проголошення”, Ісус сказав, коли пророкував про „закінчення цієї системи речей [цього віку]”, цими зобов’язуючими словами: „І проповідувана буде ця Євангелія Царства [Добра Новина, НС, анг.] по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець [телос]”. (Мат. 24:3, 14) „Бо вас . . . поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм. Але перше Євангелія [Добра Новина] мусить бути народам усім проповідувана”.— Марка 13:4, 9, 10.
19. Хто є ті, котрі мусять виконувати сповнення цих пророчих слів, щоб вони мали наслідки, і те, що вони виконують є частиною чого?
19 Хто ж виконує сповнення цих пророцтв, доказуючи цим, що вони є правдиві? Ніхто інший, як лише присвячені, охрещені учні Давача цих пророцтв, Ісуса Христа, єдині, кому пророцтва були дані. Їхнє розуміння цих відповідальних обов’язків та їхня участь у тому, щоб ці пророцтва мали наслідки, є частиною їхньої „святої служби”, яку вони не уникаючи, ревно виконують.
20. Доказуючи, що Його учні мусять виконувати цю „святу службу”, що Ісус Христос сказав Своїм учням на гористій Галілеї, і що мусять робити ті, котрі живуть в „кінці системи”?
20 Підтримуючи факт, що Його учні мусять виконувати цю „святу службу”, воскресший Ісус з’явився перед близько 500 Своїх учнів на горі „Галілеї поганської” і дав їм наказ: „Тож ідіть, і зробіть учнями всі народи, христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і святого духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця [син·телія] цієї системи”. (Мат. 28:19, 20; 4:15; 1 Кор. 15:6, НС, анг.) Від того часу, коли в 1914 році закінчилися Часи Поган” [народів], ми живемо в кінці „цієї системи”. Таким чином, всі ми присвячені, охрещені учні воскресшого, одержавшого повну силу і уповноваження Ісуса Христа, є під наказом виконувати цю „святу службу”, яка спочиває і є положена на нас. Аж до закінчення „цієї системи” ми мусимо виконувати це, не сповільняючись і не послаблюючи цю найбільш відповідальну працю.
21. (а) Яким привілеєм наділені є ті, котрі досягли вступ в Небесний Єрусалим? (б) Якою ласкою будуть наділені ті з „великого натовпу”, котрі докажуть себе бути вірними до кінця „великого горя”.
21 Відносно 144.000 духовних ізраїльтян, котрі одержали і досягли вступ в небесне місто, Новий Єрусалим, є написано: „І жодного прокляття більше не буде. І буде в ньому престол [трон, НС, анг.] Бога та Агнця, а раби Його будуть служити [ла·тревін] Йому (віддавати святу службу, НС, анг.), і побачать лице Його, а Ймення Його — на їхніх чолах”. (Об. 22:3, 4) Щодо тих вірних, слухняних, котрі складають незчисленний „великий натовп”, вони будуть благословенні „спасінням”, через вихід з „великого горя”, коли цей „час кінця” закінчиться, і під тисячолітнім царством Агнця Божого, вони будуть продовжувати „віддавати [Богові] святу службу” на земному подвір’ї Його духовного храму. „І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!”— Об. 7:9—17.
[Ілюстрація на сторінці 21]
Для євреїв, свята служба була завжди споріднена з поклонінням в покорі до Закон угоди
[Ілюстрація на сторінці 22]
В „святу службу” є включено слухатись і коритись Богові під переслідуваннями, публічно проголошувати нашу надію, навчати і робити учнів