Чи це є правда, що „всі згрішили”?
ЧИ ви коли-небудь дивувались, що недивлячись на зусилля багатьох щирих людей, людина не осягла того, щоб розв’язати її найбільш налягаючих проблем. Чому це є так, що хотяй людина має досить ясне поняття того, що вона бажає — мир, достаток, щастя, свободу від хвороб — вона здається, все більше і більше віддалюється від бажаної мети.
Важлива причина є знайдена у цих словах апостола Павла: „Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави”. (Рим. 3:23) Так, більшість людських зусиль були розстроєні людським грішенням.
Деякі можуть ставитись з питанням щодо зауваги апостола Павла. Вони можуть казати: ,Як ви можете бути переконані, що я є грішник? Я не спричиняю жодної шкоди своєму ближньому. Я живу спокійним життям і не спричиняю жодних клопотів. Які гріхи я поповняю?’ Та правда є, проте, що гріх включає багато більше, ніж шкодити сусідові, або спричиняти турботи. Так, ці речі є гріхом, й обминати їх є мудра порада. Та слово „гріх” має ширше значення. Павло споріднює це з тим, як ,позбавлені Божої слави’. Отже, багато залежить від того, яке є наше відношення до нашого Творця, Бога Єгови.
Слово „гріх”, переложене у нашій сучасній Біблії, спочатку передавало думку „позбавлені Божої слави” через неслухняність. Неслухняність до кого? До Божої волі. І тому сучасний словник Біблії каже: „Гріх означає рівночасно відпадання від слухняности до Бога, а також неслухняність до приказів й законів Його”. Тому що так воно є, тільки Бог один має право нам сказати, що Він уважає за гріх, і це Він зробив за посередництвом Біблії.
ДЕЯКІ ПРИКЛАДИ ГРІХА
Перш за все, багато речей, які стаються прийнятні сучасним світом, є в дійсності неправильні. Біблія каже: „Ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки — Царства Божого не вспадкують вони”. (1 Кор. 6:9, 10) Так, розпуста, перелюб й мужоложство є гріхом. А також крадіж.
Правда, багато людей обминають неморальність і крадіж, і це є добре. Але ще є інші гріхи. Наша розмова, як і наші вчинки, можуть бути грішні. Брехати є гріхом, як і наклеп, сердита розмова й лайка або ображати словами. (1 Кол. 3:9; Пс. 101:5; Ефес. 4:31) Вдодатку, Павло сказав: „Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали,— і загинули від погубителя”. (1 Кор. 10:10) Яків засудив хвастощі, а Павло дораджував нам остерігатись безглуздої розмови й непристойних жартів. (Як. 4:16; Ефес. 5:4) Чи хтось з нас може сказати чесно, що він ніколи не грішив в одних із згаданих способів? Є сумнівно. Яків, Ісусів брат, сказав: „Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий”. (Як. 3:2) Чи хтось з нас може заявити, що він є досконалий? Ні.
Цей самий учень назвав ще інший спосіб, в який ми можемо згрішити. Він сказав: „Отож, хто знає, як чинити добро, та не чинить — той має гріх”. (Як. 4:17) Як це може бути? Отже, уявіть собі, що людина йде по хіднику, коли раптом дитина вибігає із двору на вулицю де є рух. Та що коли людина є у стані врятувати ту дитину, щоб її не переїхала автомашина, але вона тільки зігнорує її, й пройде далі. Правда, вона не чинить нічого злого. Та сам факт, що вона не допомогла дитині, був би гріхом їй. Як багато разів ми не зуміли діяти в люблячий спосіб до своїх ближніх людей або до Бога? Кожен раз, як ми так не робимо, ми грішимо.
Мильне відношення також може бути гріхом. Зарозумілість й зухвальство є також засуджені Біблією, а також підлість. (Прип. 21:4; Об. 21:8) Навіть мати підлі думки є гріхом. Остання з Десяти Заповідей заявляє: „Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!”— 2 Мойс. 20:17.
Як ми можемо запобігти тому, щоб злі бажання не опановували наш розум. Можливо тим, щоб зайняти час чимось корисним. А якщо це не помагає, то ми повинні признати їх тим чим вони (злі бажання) є й поборювати їх. (1 Кор. 9:27) Ці погані бажання є гріхом у Божих очах.— Прип. 21:2.
Остаточно, фальшива релігія може скерувати нас у гріх. Окрім таких неправильних практикувань, як ідолопоклонство й спіритизм, які є ясно заборонені Біблією, то тільки належати до неправдивої релігії є гріхом. Описуючи фальшиву релігію, як велике всесвітньо відоме місто назване Вавилон Великий, остання книга Біблії каже: „Вийдіть із нього, люди Мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його”. (Об. 18:4) Неправдива релігія несе вину багатьох гріхів. Вона неправильно представила одинокого правдивого Бога, переслідувала Божих вірних слуг і вмішувалась у політику. Всі ті, що належать до фальшивої релігії є співучасниками її гріхів у цей спосіб, що вони підтримують організацію, яка поповнює їх.
ЧОМУ МИ Є ГРІШНІ?
Було зроблено відношення до тільки декілька способів через які ми можемо попасти в гріх. А багато більше є ще визначених у Біблії. Розглянувши їх, ви можете прийти до переконання, що то є неможливо, щоб не згрішити в один чи другий спосіб. Ви можливо погодитесь із царем Соломоном, який сказав: „Немає людини, щоб не грішила”. (1 Цар. 8:46) Сам Бог зауважив: „Бо нахил людського серця лихий від віку його молодого”. (1 Мойс. 8:21) Так, є багато речей, які приводять нас до гріха, але особливо наша тілесна слабість.
Чому це так має бути? Це є справа спадщини. Первісно наші перші батьки, Адам і Єва, не мали цієї проблеми. Вони були досконалі й були спроможні чинити зрівноважені й помірковані рішення щодо гріха. Але вони зробили помилковий вибір, рішили спротивитись Богові й в той спосіб відпали від досконалости в недосконалість. Через те, вони залишили всім своїм дітям у спадщину помилкові, грішні схильності. Апостол Павло пояснив це в той спосіб: „Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили”.— Рим. 5:12.
І так, навіть із найліпшим наміром у світі, ми не можемо цілком обминути гріх. Чому? Апостол Павло сам признався: „Бо не роблю я добро, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню!” (Рим. 7:19) Ми всі маємо цю саму проблему.
Наслідок був фатальний для людства. Найкращі людські наміри були розбиті через його власне схибнення. Самолюбство і жадоба приносять нечистоту бідність і несправедливість. Підозріння й недовір’я спричиняють нестійкість у міжнародних відносинах, як також між родинами. Корупція і злочин перешкоджає зусиллям країн робити прогрес. Й мало що може людина запобігти в цьому.
В додатку, маючи на увазі успадкований гріх людства, закон, який є визначений у Римлян 6:23, висить, як зловісна хмара понад нашими головами: „Бо заплата за гріх — смерть”. І так, ми самі собою нічого не можемо зробити, щоб обминути смертної кари за наші гріхі тому, що ми не можемо нічого вдіяти, щоб цілковито обминути грішення. Ми є здебільшого на ласці нашої недосконалості.
Та чи це все, що є відносно цього? Чи людина завжди буде обмежена своїми власними слабостями, щоб справдити свої найвищі мрії й прагнення? Ні. Бо існує Один, Котрий може допомогти нам. Апостол Павло, признавши свою власну слабість, щоб обминути спроможність попасти у гріх, дальше каже: „Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?” Його відповідь? „Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!” (Рим. 7:24, 25) Так, маючи на увазі як дуже ми є під натиском гріха й нашою безпомічністю, щоб себе визволити, приводить нас до оцінення великої любови й обачності Бога, Який допоміг нам. Та в який спосіб Він це зробив?