Радісне підкорення владі
«Ви... від серця стали слухняні» (РИМЛЯН 6:17, Деркач).
1, 2. а) Який дух чітко проявляється у сьогоднішньому світі; що є його джерелом і які наслідки його впливу? б) Як присвячені слуги Єгови виявляють, що вони інші?
ДУХ, «що працює тепер у неслухняних», є вражаюче очевидним сьогодні. Це дух розгнузданої незалежності, який походить від Сатани — «князя, що панує в повітрі». Цей дух, це «повітря», або переважаючий склад думок, що відзначається егоїзмом та неслухняністю, «панує», тобто має владу, над більшою частиною людства. Він є одною з причин, чому світ переживає так звану кризу влади (Ефесян 2:2).
2 На щастя, присвячені слуги Єгови не наповнюють свої духовні легені забрудненим «повітрям», тобто духом бунту. Вони знають, що «гнів Божий приходить... на неслухняних». Апостол Павло додає: «Тож не будьте їм спільниками» (Ефесян 5:6, 7). Замість цього християни намагаються ‘наповнюватися Духом’ Єгови, і вони п’ють «мудрість, що зверху», яка є «чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива» (Ефесян 5:17, 18; Якова 3:17).
Охоче підкорення суверенітету Єгови
3. Що є ключем до охочого підкорення і який великий урок нам подала історія?
3 Ключем до охочого підкорення є усвідомлення законності влади. Історія людства показує, що відмова від суверенітету Єгови не приносить щастя. Така відмова не принесла щастя ні Адаму з Євою, ні підбурювачу їхнього бунту, Сатані Дияволу (Буття 3:16—19). У своєму теперішньому зіпсутому стані Сатана має «лютість велику», бо знає, що його час короткий (Об’явлення 12:12). Мир і щастя людства, навіть цілого всесвіту залежить від визнання праведного суверенітету Єгови усіма створіннями (Псалом 103:19—22).
4. а) Якого підкорення і якого послуху чекає від своїх слуг Єгова? б) У чому ми повинні бути впевнені і як це виразив псалмоспівець?
4 Однак через свої чудово зрівноважені якості Єгова не задовольняється байдужою слухняністю. Він могутній — надзвичайно! Але він не тиран. Він є Богом любові і бажає, щоб його розумні створіння, спонукані любов’ю, охоче слухалися його. Він хоче, щоб вони підкорялися його суверенітету через власний вибір підпорядковуватися його праведній та законній владі, через переконання, що для них немає нічого кращого, як слухатися його вічно. Особи, яких Єгова хоче бачити у своєму всесвіті, поділяють почуття псалмоспівця, який писав: «Господній Закон досконалий,— він зміцнює душу. Свідчення Господа певне,— воно недосвідченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста,— вона очі просвітлює. Страх Господа чистий,— він навіки стоїть. Присуди Господа — правда, вони справедливі всі разом» (Псалом 19:8—10). Якщо ми хочемо жити у новому світі Єгови, наш склад думок повинен відзначатися абсолютною впевненістю у правоті та праведності суверенітету Єгови.
Радісне підкорення нашому Царю
5. Як Ісус був винагороджений за свою слухняність і що ми охоче визнаємо?
5 Ісус Христос є найкращим прикладом підкорення небесному Отцеві. Ми читаємо, що «Він понизив Себе, бувши слухняним аж до смерті, і смерті хресної». Павло додає: «Тому і Бог звеличив Його і дав Йому ім’я вище всякого імені, щоб перед іменем Ісуса схилилося кожне коліно на небі, на землі і під землею, і щоб кожен язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця» (Филип’ян 2:8—11, Дерк.). Так, ми з радістю схиляємо своє коліно перед нашим Провідником та правлячим Царем Ісусом Христом (Матвія 23:10).
6. Як Ісус став свідком і провідником для народів і якою буде його «влада» після великої скорботи?
6 Про Христа, нашого Провідника, Єгова пророкував: «Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам» (Ісаї 55:4). Своїм земним служінням і тим, як він з неба керував працею проповідування після своєї смерті і воскресіння, Ісус виявив, що він для свого Отця — «Свідок вірний і правдивий» перед людьми усіх народів (Об’явлення 3:14; Матвія 28:18—20). Ці народи тепер представлені щораз більшим числом «великого натовпу», який під проводом Христа переживе «велику скорботу» (Об’явлення 7:9; 7:14, Філарет). Але Ісусова роль провідника на цьому не кінчається. Його «влада» триватиме тисячу років. Для слухняної частини людства він виконає своє завдання як «Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Ісаї 9:5, 6; Об’явлення 20:6).
7. Якщо ми бажаємо, щоб Ісус Христос вів нас до «джерел вод життя», що ми повинні негайно робити і за яких умов Ісус та Єгова будуть любити нас?
7 Якщо ми хочемо користати із «джерел вод життя», до яких Агнець, Ісус Христос, веде праведних людей, то мусимо негайно виявити, що ми підкоряємося його царській владі. (Об’явлення 7:17; 22:1, 2; порівняйте Псалом 2:12). Ісус говорив: «Якщо Ви Мене любите,— Мої заповіді зберігайте! Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його» (Івана 14:15, 21). Чи ти хочеш, щоб Ісус та його Отець любили тебе? Тоді підкоряйся їхній владі.
Наглядачі слухаються з радістю
8, 9. а) Що Христос дав для збудування збору і в чому ці чоловіки повинні служити прикладом для отари? б) Як підкорення християнських наглядачів символізовано у книзі Об’явлення і як їм слід шукати ‘слухняного серця’, займаючись судовими справами?
8 «Збір кориться Христові». І, як Наглядач, Христос дав «дари у вигляді людей» для «збудування» збору (Ефесян 4:8, НС; 4:11, 12; 5:24). Цим духовно старшим чоловікам сказано: «Пасіть стадо Боже, що у вас... не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір» (1 Петра 5:1—3). Отара належить Єгові, а Христос є її «Пастир Добрий» (Івана 10:14). Оскільки наглядачі мають право сподіватися охочої співпраці від овець, яких Єгова та Христос передали в їхню опіку, то вони самі мусять давати добрий приклад покори (Дії 20:28).
9 У першому столітті помазані наглядачі були символічно описані «у» та «на» правиці Христа, що показує їхнє підкорення йому як Голові збору (Об’явлення 1:16, 20; 2:1). Сьогодні наглядачі зборів Свідків Єгови також повинні підкорятися Христовому керівництву і ‘покоритися під міцну Божу руку’ (1 Петра 5:6). Коли вони займаються судовими справами, їм слід молитися до Єгови так, як молився Соломон, коли ще був вірний: «Дай же Своєму рабові серце розумне [«слухняне», НС], щоб судити народ Твій, щоб розрізняти добре від злого» (1 Царів 3:9). Слухняне серце спонукуватиме старійшину дивитися на справи так, як дивляться на них Єгова та Ісус Христос, щоб рішення, прийняте на землі, було якомога точнішим відображенням рішення, прийнятого на небі (Матвія 18:18—20).
10. Як усі наглядачі повинні старатися наслідувати Ісуса у ставленні до овець?
10 Роз’їзні наглядачі та старійшини збору також намагатимуться наслідувати Христа у ставленні до овець. На відміну від фарисеїв, Ісус не встановлював великої кількості правил, яких було важко дотримуватися (Матвія 23:2—11). Він сказав до вівцеподібних осіб: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм». Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій [«ноша», НС] легкий» (Матвія 11:28—30). Хоча кожен християнин «нестиме свій власний тягар [«ношу», НС]», наглядачі повинні пам’ятати Ісусів приклад і допомагати своїм братам відчути, що ноша християнської відповідальності «люба» і «легка», і що її радісно нести (Галатів 6:5).
Теократичне підкорення
11. а) Як можна поважати головування, але в дійсності не бути теократичним? Наведіть приклад. б) Що значить бути справді теократичним?
11 Теократія — це правління Бога. Вона включає в себе принцип головування, виражений у 1 Коринтян 11:3. Але вона значить не тільки це. Можна створити враження поваги до головування і все-таки не бути теократичним у повному розумінні цього слова. Як це можливо? Наприклад, демократія — це народовладдя, і слово демократ визначається як «прихильник демократії». Люди можуть вважати себе демократичними, брати участь у виборах, навіть бути активними політиками. Але чи можна сказати, що вони справді демократичні, коли щоденною своєю поведінкою ці люди зневажають дух демократії та всі принципи, які вона в себе включає? Так само щоб бути справді теократичним, потрібно робити більше, ніж тільки формально підкорятися головуванню. Необхідно наслідувати шляхи та риси Єгови. Треба у кожній справі слухатися керівництва Єгови. А оскільки Єгова наділив свого Сина повнотою влади, бути теократичним також означає наслідувати Ісуса.
12, 13. а) Що конкретно включає в себе теократичність? б) Чи теократичне підкорення означає слухатися багатьох правил? Наведіть приклад.
12 Пам’ятаймо, Єгова бажає охочого підкорення, спонуканого любов’ю. Це його спосіб керувати всесвітом. Він є уособленням любові (1 Івана 4:8). Ісус Христос є «сяєвом слави та образом істоти Його» (Євреїв 1:3). Він вимагає, щоб правдиві учні виявляли любов один до одного (Івана 15:17). Тому теократичність включає в себе не тільки покору, але також любов. Все це можна підсумувати так: теократія — це правління Бога, Бог є любов, тому теократія — це правління любові.
13 Старійшина може думати, що, будучи теократичними, брати повинні слухатися будь-яких правил. Деякі старійшини зробили правила з порад, які час від часу дає «вірний і мудрий раб» (Матвія 24:45). Наприклад, одного разу для того, щоб можна було краще познайомитися з братами збору, радилося не сидіти завжди на одному і тому ж місці у Залі Царства. Це була практична порада, а не залізне правило. Але деякі старійшини схильні обернути цю пораду на правило і вважати нетеократичним кожного, хто не дотримується його. Однак може бути безліч поважних причин, чому брат або сестра сидить у певній частині залу. Чи сам старійшина є справді теократичним, якщо він не бере до уваги такі обставини і цим самим не проявляє любові? Щоб бути теократичними, «хай з любов’ю все робиться в вас!» (1 Коринтян 16:14).
Служіння з радістю
14, 15. а) Як старійшина може позбавити деяких братів чи сестер радості у служінні Єгові і чому це не було б по-теократичному? б) Як Ісус показав, що він цінує у нашому служінні любов більше, ніж об’єм зробленого? в) Що старійшинам слід брати до уваги?
14 Бути теократичним означає також служити Єгові з радістю. Єгова — «щасливий Бог» (1 Тимофія 1:11, НС). Він хоче, щоб його поклонники служили йому з радістю. Завзятим прихильникам правил слід пам’ятати, що серед постанов, які ізраїльтяни мали «старатися виконувати», була і така: «Радітимеш перед Господом, Богом твоїм, усяким здобутком твоїх рук» (Повторення Закону 12:1, 18, Хоменко). За що б ми не бралися у служінні Єгові, все повинно бути для нас радістю, а не тягарем. Наглядачі можуть допомогти братам почуватися щасливими, роблячи все, що в їхніх силах, у служінні Єгові. І навпаки, якщо старійшини необережні, вони можуть позбавити деяких братів радості. Якщо, наприклад, вони роблять порівняння, хвалять тих, які досягнули і перевищили середнє число годин, проведених збором у проповідуванні, і натяками критикують тих, які не досягли цього рівня, то як будуть почуватися брати, що мали поважні причини подати у звіті набагато менший час? Чи ж це не викликало б у братів без необхідності почуття вини і не позбавило б їх радості?
15 Кілька годин, проведених у служінні деякими братами, можуть означати більше зусиль, ніж багато годин, які проводять у проповідуванні інші: молодші за віком, здоровіші тощо. У таких справах старійшини не повинні нікого судити. У дійсності Отець дав Ісусові «владу... суд чинити» (Івана 5:27, Хом.). Чи Ісус критикував бідну вдову через те, що її приношення було нижче середнього рівня? Ні, він розумів, що́ ті дві малі монети справді означали для неї. Вона дала «все, що мала,— свій прожиток увесь». Яку ж глибоку любов до Єгови це виявляло! (Марка 12:41—44). Чи старійшини не повинні бути такими ж чутливими до сердечних зусиль тих братів, у котрих «все» з кількісного погляду, можливо, нижче «середнього рівня»? Якщо оцінювати любов до Єгови, то цілком можливо, що ці зусилля перевищують середній рівень!
16. а) Чому наглядачам потрібно проникливості і врівноваженості, коли вони використовують у своїх промовах цифри? б) Як можна найкраще допомогти братам збільшити свою участь у служінні?
16 Чи це означає, що такі зауваження тепер треба перетворити у «правило», що цифри, навіть середні числа ніколи не слід згадувати? Зовсім ні! Головне, щоб наглядачі були врівноважені, заохочуючи братів збільшити свою участь у служінні і допомагаючи їм робити все, що в їхніх силах, з радістю (Галатів 6:4). В Ісусовій притчі про таланти пан передав своїм рабам добро, «кожному за спроможністю його» (Матвія 25:14, 15). Старійшини також повинні брати до уваги можливості кожного вісника Царства. Для цього потрібно проникливості. Цілком можливо, що декому потрібно підбадьорення робити більше. Вони, можливо, цінуватимуть допомогу краще організувати свою діяльність. У будь-якому випадку, якщо їм можна допомогти робити все, що в їхніх силах, з радістю, то ця радість, очевидно, зміцнить їх і допоможе вдосконалитися у християнській діяльності, де можливо (Неемії 8:10; Псалом 59:17; Єремії 20:9).
Мир, що походить від радісного підкорення
17, 18. а) Як радісне підкорення може принести нам мир і праведність? б) Що може стати нашим, якщо ми прислуха́ємося до Божих заповідей?
17 Радісне підкорення законному суверенітету Єгови приносить великий мир. Псалмоспівець сказав у молитві до Єгови: «Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого,— і не мають вони спотикання» (Псалом 119:165). Слухаючись Божого закону, ми багато користаємо. Єгова сказав Ізраїлеві: «Так говорить Господь, твій Відкупитель, Святий Ізраїлів: Я — Господь, Бог твій, що навчає тебе про корисне, що провадить тебе по дорозі, якою ти маєш ходити. О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі» (Ісаї 48:17, 18).
18 Христова викупна жертва примиряє нас з Богом (2 Коринтян 5:18, 19). Якщо ми маємо віру у викупну кров Христа і свідомо намагаємося боротися зі своїми слабкостями та виконувати Божу волю, нас вже так не турбує почуття вини (1 Івана 3:19—23). Така віра, підтримана ділами, робить нам добре ім’я у Бога і дає чудову надію пережити «велику скорботу» і отримати вічне життя у новому світі Єгови (Об’явлення 7:14—17, Філ.; Івана 3:36; Якова 2:22, 23). Все це може стати нашим, ‘коли ми прислуха́ємося до Божих заповідей’.
19. Від чого залежить наше теперішнє щастя й надія на вічне життя і як Давид виразив наше глибоке переконання?
19 Так, наше теперішнє щастя і наша надія на вічне життя в раю на землі залежать від радісного підкорення владі Єгови як владі Суверенного Господа всесвіту. Завжди поділяймо почуття Давида, який сказав: «Твоя, Господи, могутність і сила, і велич, і вічність, і слава, і все на небесах та на землі! Твої, Господи, царства, і Ти піднесений над усім за Голову! А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім’я Твоєї величі» (1 Хронік 29:11, 13).
Варто запам’ятати
◻ Якого підкорення і якого послуху чекає від своїх слуг Єгова?
◻ Як Ісус був винагороджений за свою слухняність і що повинні доводити наші діла?
◻ Як усі наглядачі повинні старатися наслідувати Ісуса у ставленні до овець?
◻ Що включає в себе теократичність?
◻ Які благословення приносить нам радісне підкорення?
[Ілюстрація на сторінці 24]
Старійшини заохочують членів отари з радістю робити все, що в їхніх силах.
[Ілюстрація на сторінці 26]
Єгові подобаються люди, слухняні від серця.