Запитання читачів

Чи можна сказати, що сучасні Божі слуги із земною надією мають однакову міру Божого духу, як і помазані християни?

Це запитання не є новим. Воно обговорювалося в рубриці «Запитання читачів» у «Вартовій башті» за 15 квітня 1952 року (англ.). Відтоді багато людей стало Свідками Єгови, тому ми можемо розглянути це питання, а заодно й переглянути інформацію з колишнього матеріалу.

По суті, відповідь була так, вірні брати й сестри з класу інших овець можуть мати однакову міру Божого духу з помазанцями (Івана 10:16).

Це, звичайно, не означає, що дух так само діє на всіх осіб. Подумаймо про вірних слуг дохристиянських часів, які справді отримували Божий дух. Силою цього духу декотрі з них забивали лютих звірів, зціляли хворих, а навіть воскрешали мертвих. І вони потребували цього духу, щоб писати натхнені книги Біблії (Суддів 13:24, 25; 14:5, 6; 1 Царів 17:17—24; 2 Царів 4:17—37; 5:1—14). У тій «Вартовій башті» говорилося: «Вони були сповнені святого духу, хоча не належали до помазаного класу».

З іншого боку, візьміть до уваги людей першого сторіччя, які були помазані святим духом і стали Божими духовними синами з небесною надією. Усі вони були помазані, але це не означає, що опісля дух діяв однаково на всіх них. Це стає зрозумілим з 1 Коринтян 12-го розділу. Тут апостол Павло обговорював дари духу. У 8, 9 та 11-му віршах ми читаємо: «Одному бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, а іншому пророкування, а іншому дари вздоровлення тим же Духом. А все оце чинить один і той Самий Дух, уділяючи кожному осібно, як Він хоче».

Варто зазначити, що не всі тогочасні помазанці мали надприродні дари духу. У 14-му розділі 1 Коринтян Павло згадує зборове зібрання, на якому одна людина мала дар мов, але ніхто із присутніх не мав дару перекладати. А втім, кожен з них вже раніше був помазаний духом. Чи було б розсудливо висновувати, що брат, який володів даром мов, мав більше духу, ніж інші? Ні. Інші помазанці не були обділені в цьому, начебто неспроможні зрозуміти Біблію так, як він, або теж зносити різні випробування. Дух по-особливому діяв на брата, який міг говорити мовами. Однак усі вони мали триматися Єгови й ‘наповнюватися Духом’, як написав Павло (Ефесян 5:18).

Стосовно сьогоднішніх членів останку безперечним є те, що вони отримують Божий дух. В якийсь момент цей дух почав діяти на них по-особливому, а саме, коли вони були помазані й прийняті як духовні сини. Відтоді вони ‘наповнюються Духом’, який допомагає їм ліпше зрозуміти Біблію, брати провід у проповідницькій праці або зносити випробовування, як особистого, так і організаційного характеру.

Хоча члени «інших овець» не є помазаними, вони отримують святий дух в іншому плані. У «Вартовій башті» за 15 квітня 1952 року говорилося:

«Як і останок, «інші вівці» виконують сьогодні ту саму проповідницьку працю, за тих самих важких умов, а також виявляють ту саму вірність та бездоганність. Вони годуються з того ж духовного столу, споживають той самий харч, здобувають ті самі істини. Як земний клас із земними надіями й палким інтересом до земних справ, вони можуть більше цікавитися біблійними віршами, пов’язаними з умовами життя в новому світі на землі; тимчасом як помазаний останок, що має небесну надію та великий особистий інтерес до духовних справ, можливо, старанніше досліджує саме про це в Божому Слові... Але фактом є те, що ті самі істини й те саме розуміння доступні для обидвох класів, і лише від заповзятливості осіб у цьому вивченні залежить, наскільки вони розуміють небесні й земні справи. Господній дух однаково доступний для обидвох класів, знання і розуміння пропонуються цим обидвом класам, і вони мають однакові можливості здобути їх».