‘Дім молитви для всіх народів’
«Хіба не написано: «Дім Мій назветься домом молитви для всіх народів?» (МАРКА 11:17, Дерк.).
1. Які взаємини з Богом мали на початку Адам і Єва?
КОЛИ були створені Адам і Єва, вони мали близькі взаємини зі своїм небесним Отцем. Бог Єгова спілкувався з ними та описав у загальних рисах свій дивовижний намір стосовно людства. Безперечно, з їхніх уст часто лунала хвала Єгові за його величні творива. Якщо Адам і Єва потребували керівництва в тому, як їм виконувати свою роль майбутніх батька й матері людського роду, вони могли питати про це Бога з будь-якого місця свого райського дому. Вони не потребували служіння священика в храмі (Буття 1:28).
2. Яка сталася зміна, коли Адам і Єва згрішили?
2 Усе змінилося, коли один бунтівний ангел навів Єву на думку, що її життя поліпшилося б, якби вона заперечила суверенітет Єгови, і заявив, що вона може ‘стати, немов Бог’. Відповідно Єва спожила плід із забороненого Богом дерева. Відтак Сатана використав Єву, щоб спокусити її чоловіка. На превеликий жаль, Адам послухався своєї грішної дружини, показавши тим, що йому цінніші взаємини з нею, ніж з Богом (Буття 3:4—7). По суті, Адам і Єва вибрали своїм богом Сатану. (Порівняйте 2 Коринтян 4:4).
3. Які погані наслідки приніс бунт Адама і Єви?
3 Так перші люди не тільки порвали свої цінні взаємини з Богом, але й втратили перспективу жити вічно в земному раю (Буття 2:16, 17). Їхня грішна плоть зрештою звиродніла, й вони повмирали. Цей грішний стан вспадкували їхні нащадки. Біблія пояснює: «Так прийшла й смерть у всіх людей» (Римлян 5:12).
4. Яку надію Бог запропонував грішним людям?
4 Щоб примирити грішних людей з їхнім святим Творцем, було чогось потрібно. Коли Бог виносив вирок Адамові та Єві, він дав надію їхнім майбутнім нащадкам, пообіцявши «насіння», яке врятує людство від наслідків бунту Сатани (Буття 3:15). Пізніше Бог виявив, що благословенне Насіння прийде через Авраама (Буття 22:18, Ог. 1988). Маючи на думці цей сповнений любові намір, Бог зробив своїм вибраним народом Авраамових нащадків — ізраїльтян.
5. Чому нас повинні цікавити подробиці Божого Закону-угоди з ізраїльтянами?
5 У 1513 році до н. е. ізраїльтяни вступили в стосунки з Богом через угоду й погодились слухатися його законів. Усіх тих, хто сьогодні хоче поклонятися Богові, повинен надзвичайно цікавити цей Закон-угода, бо він вказував на обіцяне Насіння. Павло сказав, що цей Закон мав «тінь майбутнього добра» (Євреїв 10:1). Павло сказав про це, обговорюючи служіння ізраїльських священиків у пересувній скинії, тобто в наметі поклоніння. Цей намет називався ‘Господнім храмом’ і ‘Господнім домом’ (1 Самуїла 1:9, 24). Досліджуючи те, як виконувалося священне служіння в земному домі Єгови, ми можемо глибше зрозуміти цей сповнений милосердя розпорядок, через який грішні люди сьогодні можуть примиритися з Богом.
Святеє Святих
6. Що містилося у Святеє Святих і що репрезентувало Божу присутність у цьому місці?
6 «Не в рукотворнім [домі] Всевишній живе»,— говорить Біблія (Дії 7:48). А втім, присутність Бога в його земному домі репрезентувала хмара в найглибшому відділенні, названому Святеє Святих (Левит 16:2). Очевидно, ця хмара яскраво світилася, осяюючи Святеє Святих. Вона висіла над священною скринею, названою «ковчегом свідоцтва», в якій були кам’яні скрижалі з викарбуваними на них деякими заповідями, котрі Бог дав Ізраїлю. На віці цього ковчега стояли два золоті херувими з простягнутими вперед крилами, зображаючи духовних істот високого рангу в Божій небесній організації. Надприродна хмара світла перебувала над віком між херувимами (Вихід 25:22). Це зображало Всемогутнього Бога, який сидить на небесній колісниці, підтримуваній справжніми херувимами (1 Хронік 28:18). Тож зрозуміло, чому цар Єзекія молився: «Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах!» (Ісаї 37:16).
Святиня
7. Яке начиння було у святині?
7 Друге відділення скинії називалося Святе, або святиня. У цій частині зліва від входу стояв гарний семисвічник, а справа — стіл з показними хлібами. Попереду стояв жертовник, від якого здіймався аромат спалюваних пахощів. Він був розташований перед завісою, яка відокремлювала святиню від Святеє Святих.
8. Які обов’язки священик регулярно виконував у святині?
8 Щоранку й щовечора священик мав входити в скинію і спалювати пахощі на жертовнику кадила (Вихід 30:7, 8). Уранці, коли спалювалися пахощі, потрібно було доливати олію в сім лямпадок, які трималися на золотому свічнику. Увечері ці лямпадки запалювали, щоб освітлювати святиню. Щосуботи священик повинен був класти 12 свіжих хлібів на стіл з показними хлібами (Левит 24:4—8).
Подвір’я
9. Для чого була призначена умивальниця і який урок ми можемо взяти із цього?
9 Скинія також мала подвір’я, обгороджене покривалами. У цьому подвір’ї була велика умивальниця, де священики мили руки й ноги перед входом у святиню. Вони також мали митися, перш ніж складати жертви на жертовнику, який стояв на подвір’ї (Вихід 30:18—21). Ця вимога чистоти є настійним нагадуванням для Божих слуг сьогодні про те, що вони мусять старатися бути чистими фізично, морально, розумово й духовно, якщо хочуть, аби їхнє поклоніння було прийнятне Богові (2 Коринтян 7:1). Зрештою дрова для вогню на жертівнику й воду для умивальниці почали постачати храмові раби-неізраїльтяни (Ісуса Навина 9:27).
10. Які декотрі жертви складали на жертовнику?
10 Щоранку й щовечора на жертовнику спалювали жертовне ягня разом з хлібними та плинними жертвами (Вихід 29:38—41). В особливі дні складалися ще й інші жертви. Інколи доводилось складати жертву з причини якогось конкретного індивідуального гріха (Левит 5:5, 6). В інших випадках ізраїльтянин міг добровільно принести мирну жертву, частини якої їли священики й той, хто склав цю жертву. Цим вказувалося на те, що грішники могли здобути мир з Богом, маючи, так би мовити, з ним гостину. Навіть приходько міг стати поклонником Єгови та мати привілей приносити добровільні жертви в Його дім. Але щоб виявляти належну пошану до Єгови, священики могли приймати жертви лише найвищої якості. Борошно мало бути дрібного помелу, а жертовні тварини — без жодного недоліку (Левит 2:1; 22:18—20; Малахії 1:6—8).
11. а) Що робили з кров’ю тваринних жертв і на що це вказує? б) Який Божий погляд на кров людей і тварин?
11 Кров цих жертв приносили до жертовника. Цим щоденно нагадувалося людям, що вони є грішниками й потребують визволителя, пролита кров якого могла б назавжди загладити їхні гріхи та врятувати їх від смерті. (Римлян 7:24, 25; Галатів 3:24; порівняйте Євреїв 10:3). Таке священне використання крові теж нагадувало ізраїльтянам, що кров представляє життя, а життя належить Богові. Бог повсякчас забороняв людям використовувати кров для чогось іншого (Буття 9:4; Левит 17:10—12; Дії 15:28, 29).
День Окуплення
12, 13. а) Що таке день Окуплення? б) Що робив первосвященик, перш ніж міг внести кров у Святеє Святих?
12 Раз на рік, у день Окуплення, весь ізраїльський народ, включаючи приходьків, які поклонялися Єгові, мав припинити всю роботу й постити (Левит 16:29, 30). У цей важливий день народ о́бразно очищався від гріха, щоби ще один рік мати мирні стосунки з Богом. Уявімо собі цю сцену й розгляньмо деякі її основні моменти.
13 Первосвященик перебуває на подвір’ї скинії. Помившись в умивальниці, він ріже бичка на жертву. Бичача кров виливається в мідницю, її буде використано в особливий спосіб — загладжувати гріхи священицького племені Левія (Левит 16:4, 6, 11, Хом.). Але перш ніж складати жертву, первосвященик мусить щось зробити. Він бере пахощі для кадила в золоту кадильницю й розжарене вугілля з жертовника на лопатку. Тепер він входить у святиню і простує в бік завіси до Святеє Святих. Він повільно заходить за завісу й стає перед ковчегом угоди. Потім, коли його вже не бачить ніхто з людей, він виливає пахощі на розжарене вугілля і Святеє Святих наповнюється солодкувато-духмяною хмарою (Левит 16:12, 13).
14. Чому первосвященик мав входити у Святеє Святих з кров’ю двох різних тварин?
14 Тепер Бог готовий виявити милосердя та бути о́бразно примиреним. З цієї причини віко ковчега називалося «престолом милосердя» або «віком примирення» (Євреїв 9:5, примітка в НС). Первосвященик виходить із Святеє Святих, бере бичачу кров і знову входить у Святеє Святих. За вказівкою Закону, він вмочує свого пальця в кров і сім разів розбризкує її перед віком ковчега (Левит 16:14, Хом.). Потім він повертається на подвір’я і ріже козла, який є жертвою «за гріх людей». Він приносить трохи козлячої крові у Святеє Святих і робить з нею те саме, що робив з бичачою кров’ю (Левит 16:15, Хом.). У день Окуплення виконувалися ще й інші важливі види служіння. Наприклад, первосвященик мав класти руки на голову другого козла й визнавати над ним «усі гріхи Ізраїлевих синів». Відтак цього козла живим відводили в пустиню, щоб о́бразно забрати гріхи цілого народу. Таким чином щороку здійснювалося примирення за «священиків та ввесь народ громади» (Левит 16:16, 21, 22, 33).
15. а) Чим храм Соломона був подібний до скинії? б) Що говориться в Посланні до євреїв про священне служіння як у скинії, так і в храмі?
15 Упродовж перших 486 років історії ізраїльтян як Божого народу під угодою місцем їхнього поклоніння Богу Єгові була пересувна скинія. Потім ізраїльтянин Соломон отримав привілей звести постійну споруду. Хоча його храм мав стати більшим і величнішим, даний Богом план цього храму був такий самий, як і план скинії. Подібно до скинії, він був о́бразом більшого, ефективнішого розпорядку для поклоніння, який Єгова мав ‘збудувати, а не людина’ (Євреїв 8:2, 5; 9:9, 11).
Перший і другий храм
16. а) Чого з глибини серця попросив Соломон під час присвячення храму? б) Як Єгова виявив своє схвалення Соломонової молитви?
16 Присвячуючи цей величний храм, Соломон під натхненням прохав: «Чужинця, який не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого... і прийде, і помолиться в цьому храмі, то Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім’я Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім’я Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!» (2 Хронік 6:32, 33). Те, що Бог схвалив Соломонову молитву присвячення, було явним. З неба зійшов стовп вогню і пожер тваринні жертви на жертовнику, а слава Єгови наповнила храм (2 Хронік 7:1—3).
17. Що зрештою сталося з храмом, який збудував Соломон, і чому?
17 На превеликий жаль, ізраїльтяни втратили благоговійний страх Єгови. З часом вони осквернили його величне ім’я кровопролиттям, ідолопоклонством, перелюбом, кровозмішенням і знущанням над сиротами, вдовами й чужинцями (Єзекіїля 22:2, 3, 7, 11, 12, 26, 29). Тому 607 року до н. е. Бог виконав вирок, спровадивши вавилонську армію, щоб знищити храм. Уцілілих ізраїльтян забрали в неволю до Вавилона.
18. Які привілеї в другому храмі стали доступними декотрим неізраїльтянам, що від усього серця підтримували поклоніння Єгові?
18 Через 70 років розкаяний останок євреїв повернувся до Єрусалима та отримав привілей відбудувати храм Єгови. Цікаво зазначити, що для служіння в другому храмі не вистачало священиків і левитів. У результаті більші привілеї служителів Божого дому отримали нетінеї — потомки храмових рабів-неізраїльтян. Однак вони ніколи не стали рівними священикам і левитам (Ездри 7:24; 8:17, 20).
19. Що Бог пообіцяв стосовно другого храму і як збулися його слова?
19 Спочатку здавалося, що другий храм буде нічим у порівнянні з колишнім (Огія 2:3). Але Єгова пообіцяв: «Затрясу всіма народами, і прийдуть коштовності всіх народів, і наповню цей дім славою... Більша буде слава цього останнього дому від першого» (Огія 2:7, 9). Так і сталося, другий храм набув більшої слави. Він протривав на 164 роки довше, й набагато більше поклонників із значно більше країв приходило до його подвір’їв. (Порівняйте Дії 2:5—11). За днів царя Ірода почалась реконструкція другого храму й були розширені його подвір’я. Піднесений на масивній кам’яній платформі та оточений гарними колонадами, він не поступався величністю першому храму, який колись збудував Соломон. У ньому було велике зовнішнє подвір’я для поган, які хотіли поклонятися Єгові. Кам’яна перегородка відокремлювала це Подвір’я поган від внутрішніх подвір’їв, призначених тільки для ізраїльтян.
20. а) Чим відзначився відбудований храм? б) У чому виявилося те, що євреї не цінували храму, і як Ісус відреагував на це?
20 Цей другий храм більш відзначився, бо на його подвір’ях навчав Божий Син, Ісус Христос. Але так само як у випадку першого храму, євреї здебільшого не цінували привілею бути охоронцями Божого дому. Вони навіть дозволяли торговцям займатися своїми справами на Подвір’ї поган. Крім того, дозволялося, щоб люди, які несли свої товари Єрусалимом, зрізували собі кут через територію храму. За чотири дні до своєї смерті Ісус очистив храм від таких світських справ, кажучи: «Хіба не написано: «Дім Мій назветься домом молитви для всіх народів?» А ви зробили його вертепом розбійників» (Марка 11:15—17, Дерк.).
Бог назавжди відкидає свій земний дім
21. Що Ісус сказав про єрусалимський храм?
21 Оскільки Ісус відважно захищав Боже чисте поклоніння, єврейські релігійні провідники були готові вбити його (Марка 11:18). Знаючи, що йому скоро заподіють смерть, Ісус сказав єврейським релігійним провідникам: «Ваш дім залишається порожній для вас» (Матвія 23:37, 38). Цим він вказав на те, що невдовзі Бог уже не прийматиме поклоніння в буквальному єрусалимському храмі. Цей храм більше не мав бути «домом молитви для всіх народів». Коли один із учнів Ісуса звернув його увагу на величні будівлі храму, той сказав: «Чи бачите ви все оце?...Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!» (Матвія 24:1, 2).
22. а) Як сповнилися Ісусові слова про храм? б) Чого прагнули ранні християни, замість зосереджувати свої сподівання на земному місті?
22 Ісусове пророцтво сповнилося через 37 років, у 70 році н. е., коли римська армія сплюндрувала Єрусалим та його храм. Це стало яскравим доказом того, що Бог насправді відкинув свій буквальний дім. Ісус же ніколи не передрікав відбудови іншого храму в Єрусалимі. Апостол Павло написав єврейським християнам про це земне місто: «Постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього» (Євреїв 13:14). Ранні християни плекали надію стати частиною «Єрусалиму небесного» — містоподібного Божого Царства (Євреїв 12:22). Тому правдиве поклоніння Єгові більше не зосереджувалося на буквальному земному храмі. У наступній статті ми розглянемо чудовий розпорядок, який Бог влаштував для всіх тих, хто прагне поклонятися Йому «в дусі та в правді» (Івана 4:21, 24).
Питання для повторення
◻ Які взаємини з Богом порвали Адам і Єва?
◻ Чому ми повинні цікавитися деталями скинії?
◻ Чого ми вчимося з того, що виконувалося на подвір’ї скинії?
◻ Чому Бог дозволив зруйнувати свій храм?
[Ілюстрації на сторінках 10, 11]
Храм, відбудований Іродом
1) Святеє Святих
2) Святиня
3) Жертовник цілопалення
4) Лите море
5) Подвір’я священиків
6) Подвір’я Ізраїлю
7) Подвір’я жінок