22:37

Люби. Тут вживається грецьке дієслово аґапа́о. Це дієслово, а також спільнокореневий іменник аґа́пе («любов») трапляються в Грецьких Писаннях понад 250 разів. У 1Ів 4:8 іменник аґа́пе використовується у фразі «Бог є любов». У Біблії Бога зображено як найбільший приклад безкорисливої любові, яка ґрунтується на принципах. Бог виявляє свою любов обдумано і свідомо. Його любов — це не просто почуття та емоції, вона пов’язана з відданістю і виражається у вчинках. Люди, які виявляють таку любов, роблять це тому, що свідомо вирішили наслідувати Бога (Еф 5:1). Оскільки аґа́пе — це не спонтанне почуття, людині можна наказати любити когось, а отже, вона спроможна дотриматися двох найбільших заповідей, наведених в цьому контексті. Ісус тут цитує слова з Пв 6:5. У Єврейських Писаннях думку про любов передають в основному єврейське дієслово аге́в чи ага́в («любити») та іменник агава́ («любов»). Вони вживаються в подібному значенні, що й грецькі слова, згадані вище. В контекстах, де йдеться про любов до Єгови, ці слова вказують на бажання людини бути повністю відданою Богу і служити тільки йому. Таку любов досконало виявляв Ісус. Він показав, що любов до Єгови — це не лише почуття. Вона впливає на все життя людини — на всі її думки, слова і вчинки. (Див. коментар до Ів 3:16.)

Єгову. Це цитата з Пв 6:5, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Серцем. Коли це слово вживається в переносному значенні, то зазвичай стосується всієї внутрішньої сутності людини. Проте коли воно вживається разом зі словами «душа» і «розум», то, ймовірно, має вужче значення і вказує здебільшого на емоції, бажання і почуття людини. Три слова, згадані в цьому вірші (серце, душа і розум), до певної міри взаємозамінні, їхнє значення частково збігається. Вжиті разом, ці слова якнайсильніше наголошують на тому, наскільки сильною і глибокою має бути наша любов до Бога.

Душею. Або «усім єством». (Див. глосарій.)

Розумом. Йдеться про розумові здібності. Людина має використовувати свої розумові здібності, щоб здобувати знання про Бога і поглиблювати любов до нього (Ів 17:3; Рм 12:1). Цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Але у грецькому тексті в оповіді Матвія замість слова «сила» вжито слово «розум». Однією з причин того, що в цих двох віршах вжито різні слова, може бути те, що в давньоєврейській мові не було окремого слова «розум». Це поняття часто включалося в слово «серце», яке в переносному значенні стосувалося всієї внутрішньої сутності людини, в тому числі її мислення, почуттів, поглядів і спонук (Пв 29:4; Пс 26:2; 64:6; див. коментар до слова серцем у цьому вірші). Тому в грецькій Септуагінті як еквівалент єврейського слова «серце» часто вживається слово «розум» (Бт 8:21; 17:17; Пр 2:10; Іс 14:13). Інша причина того, чому Матвій, цитуючи Пв 6:5, вживає слово «розум» замість «сила», може полягати в тому, що єврейське слово, перекладене як «сила [або «життєва сила», прим.]», включає в себе не лише фізичну силу, але й розумові здібності. У будь-якому разі, той факт, що в єврейській і грецькій мовах значення цих слів частково збігалося, пояснює, чому письменники Євангелій, цитуючи Повторення Закону, вживають різні слова. (Див. коментарі до Мр 12:30; Лк 10:27.)