3:16

Любить. Перший випадок вживання грецького дієслова аґапа́о («любити») в Євангелії від Івана. Це грецьке дієслово і спільнокореневий іменник аґа́пе («любов») трапляються в цьому Євангелії 44 рази — частіше, ніж у трьох інших Євангеліях разом взятих. У Біблії слова аґапа́о і аґа́пе часто передають думку про безкорисливу любов, яка ґрунтується на принципах. Це видно з того, як дієслово аґапа́о вжито у цьому вірші: тут сказано, що Бог любить світ, тобто людство, яке потребує визволення від гріха (Ів 1:29). Іменник аґа́пе вживається у 1Ів 4:8, де Іван каже, що «Бог є любов». Любов (аґа́пе) згадується першою серед граней «плоду духу» (Гл 5:22), і про неї детально говориться у 1Кр 13:4—7. З того, як це слово вживається у Біблії, видно, що часто любов — це не просто спонтанна симпатія до іншої людини. В багатьох контекстах це слово має ширше значення; таку любов виявляють обдумано і свідомо (Мт 5:44; Еф 5:25). Тому любов, яку розвивають християни, ґрунтується на принципах, почутті обов’язку та правилах пристойності. Все ж вона не позбавлена теплих почуттів (1Пт 1:22). Це видно з того, як Іван говорить про любов у своєму Євангелії. Коли Іван пише: «Батько любить Сина» (Ів 3:35), він використовує форму дієслова аґапа́о, а коли він наводить Ісусові слова про ті самі стосунки з Батьком, то використовує форму грецького дієслова філе́о («відчувати прив’язаність») (Ів 5:20).

Світ. У грецькій нерелігійній літературі, а також у Біблії грецьке слово ко́смос часто стосується людства. (Див. коментар до Ів 1:10.) В цьому вірші слово ко́смос вказує на все людство, яке, згідно з Ів 1:29, є винним у «гріху», тобто гріху, успадкованому від Адама.

Єдинородного Сина. Грецьке слово моноґене́с, яке зазвичай перекладають як «єдинородний», означає «єдиний у своєму роді; один-єдиний; єдиний представник або член якоїсь групи чи роду; унікальний». У своїх книгах апостол Іван вживає це слово тільки щодо Ісуса (Ів 1:14; 3:18; 1Ів 4:9; див. коментар до Ів 1:14). Синами названі й інші духовні істоти, яких створив Бог, однак лише Ісуса названо «єдинородним Сином» (Бт 6:2, 4; Йв 1:6; 2:1; 38:4—7). Ісус, Первісток, був створений безпосередньо Батьком і тим відрізнявся від усіх інших Божих синів. Вони були створені, або народжені, Єговою через цього Первістка. Грецьке слово моноґене́с вживається в подібному значенні, коли Павло каже, що Ісак був «єдинородним сином» Авраама (Єв 11:17). Хоча в Авраама народився Ізмаїл від Агар і кілька синів від Кетури (Бт 16:15; 25:1, 2; 1Хр 1:28, 32), Ісак був його «єдинородним сином» в особливому значенні. Він — єдиний син Авраама, який народився згідно з Божою обіцянкою, і єдиний син Сарри (Бт 17:16—19).

Виявляє, що вірить у нього. Букв. «вірить у нього». Тут вжито грецьке дієслово пісте́уо (спільнокореневе з іменником пı́стіс, який зазвичай перекладається як «віра»), основне значення якого — «вірити». Однак це слово може мати різні відтінки значення, залежно від контексту і граматичної конструкції речення. Часто воно означає більше, ніж просто вірити чи визнавати, що хтось існує (Як 2:19). Воно передає думку про віру і довір’я, які спонукують до послуху. В Ів 3:16 дієслово пісте́уо вживається разом з прийменником ейс («у»). Про цей грецький вислів один вчений говорить: «У такій конструкції слово “віра” передає думку про дії, про щось, що люди роблять, тобто про вияв віри у когось» (Kaufman P. L. An Introductory Grammar of New Testament Greek. 1982. P. 46). Ісус, очевидно, мав на увазі людину, яка доводить свою віру не одним вчинком, а способом життя. В Ів 3:36 подібний вислів, «хто виявляє, що вірить у Сина», протиставляється вислову «хто... Сина не слухається». Отже, в цьому контексті вислів «виявляє, що вірить» передає думку про міцну віру, доказом якої є послух.