9:17

Як видно з Писання, Бог сказав фараону. Букв. «уривок Писання говорить фараону». Далі Павло цитує з Вх 9:16. Ці слова були частиною звістки, яку за наказом Єгови Мойсей мав передати фараону (Вх 9:13—19). Однак Павло використовує уособлення і пише, що «уривок Писання» сам говорить ці слова фараону. Павло також вживає уособлення в Рм 3:19, де пише: «Всі слова Закону [буквально «все, що Закон говорить»] сказано до тих, хто під Законом». Цей художній засіб в згаданих контекстах доречний, адже Єврейські Писання, до яких входив Закон, вважалися Божим словом, тож, по суті, промовляв сам Бог. Уособлення також використовував Ісус: наприклад, він говорив, що Божий святий дух «навчить» і «буде свідчити» (Ів 14:26; 15:26).

Я залишив тебе при житті. У багатьох перекладах Біблії цей вислів передано як «я поставив тебе», що може створювати враження, ніби Бог призначив фараона на його становище. Але Павло тут цитує з Вх 9:16, і контекст допомагає зрозуміти значення цих слів. Оголошуючи про сьому кару, Бог сказав фараону: «Я вже давно міг би простягнути свою руку і вразити тебе... і стерти тебе з лиця землі» (Вх 9:15). Натомість Бог вирішив пощадити фараона і сказав: «Я залишив тебе при житті [буквально «я залишив тебе стояти»]» (Вх 9:16). Варто також зауважити, що в грецькій Септуагінті слова Єгови до фараона перекладено як «ти був збережений». Отже, і контекст в Єврейських Писаннях, і переклад Септуагінти підтверджують, що грецьке слово в Рм 9:17 означає, що Бог залишив фараона при житті, щоб показати йому свою силу.

Щоб про моє ім’я розповідали по цілій землі. Тут Павло цитує з Вх 9:16. Ці слова — частина звістки, яку за наказом Єгови Мойсей мав передати фараону після шостої кари (Вх 9:8—15). У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе (Вх 34:5, 6; див. коментарі до Мт 6:9; Ів 17:6, 26). Писання постійно наголошує на тому, як важливо освячувати і виправдовувати Боже ім’я. Наприклад, псалмописьменник молився: «Хай люди знають, що ти, чиє ім’я Єгова, тільки ти Всевишній над усією землею» (Пс 83:18). У книзі Єзекіїля понад 50 разів повторюються слова Єгови про те, що люди «будуть змушені визнати, що [він] — Єгова» (Єз 6:7; 38:23). Ісус вчив своїх учнів молитися про те, щоб ім’я Бога освячувалося (Мт 6:9). Апостол Павло заохочував християн привселюдно звіщати Боже ім’я (Єв 13:15), а в Об 15:4 говориться: «Єгово, хіба може хтось не боятися тебе і не прославляти твого імені?»