2:8

Чоловіки молилися. Тут Павло має на увазі прилюдні молитви від імені всього збору; звертатися до Бога з такими молитвами можуть лише чоловіки (1Кр 14:34; 1Тм 2:11, 12). Вислів підносячи руки описує, як у біблійні часи було прийнято молитися до Бога. Чоловік, який молився прилюдно, міг піднести руки до неба, благаючи про Божу ласку. (Пор. 1Цр 8:22, 23.) Але вірні поклонники Бога молилися також в інших позах, і Біблія не каже, що якась поза ліпша за іншу (1Хр 17:16; Мр 11:25; Дії 21:5). Важливим було те, що в серці людини. У цьому вірші Павло наголошує на тому, що чоловіки повинні молитися з відданістю. Вжите ним грецьке слово, перекладене як «відданість», також передає думку про святість, чистоту і освячення. Тож, для Єгови важливо, щоб чоловіки, котрі моляться прилюдно, були морально чистими і відданими лише йому.

Без гніву і суперечок. Ця натхнена порада перегукується з однією з вимог до наглядачів збору, про яку Павло пише далі у цьому листі; він каже, що наглядач не має бути сварливим (1Тм 3:1, 3). Цим Павло показує, що жоден християнин не може молитися прилюдно, якщо він конфліктна людина, або, як сказано в одному перекладі, має «гнівливі думки і бажання сваритися». Такі негативні думки можуть вплинути на те, як він висловлюється в своїх молитвах. Ця порада узгоджується з іншими порадами Павла, які він давав усім християнам: не вдаватись до помсти, уникати гніву і суперечок, оскільки все це порушує єдність (Еф 4:31; Флп 2:14; Кл 3:8 і коментар).