На малюнку зображено садівника, який прищеплює пагін дикої оливки до садової. Павло порівнює юдеїв до гілок садової оливки, а язичників — до гілок дикої оливки. Багато юдеїв за походженням не повірили в Ісуса, тож Бог «прищепив» язичників, які увійшли до духовного Ізраїля замість цих юдеїв (Рм 11:13, 17). Павло нагадує збору в Римі, що як юдеї, так і язичники повинні зміцнювати віру в Христа і цінувати Божу доброту (Рм 10:4; 11:22). За допомогою прикладу про оливку він підкреслює одну з головних думок свого листа до римлян: Бог безсторонній і дає можливість спастися «кожному, хто вірить» — і юдею, і язичнику. Тому, незважаючи на різне походження, християнам слід зберігати єдність (Рм 1:16, 17; 2:11; 10:12).