Псалом
ПСАЛОМ 105 (106)
2 Хто розка́же про ве́лич Господню,
розповість усю славу Його́?
3 Блаженні, хто де́ржиться права,
хто чинить правду кожного ча́су!
4 Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́,
відвı́дай мене спасı́нням Своїм,
5 щоб побачити добре вибра́нців Твоїх,
щоб я тı́шився радощами Твого наро́ду,
і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Ми згрішили з батька́ми своїми,
скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті,
многоти́ Твоїх ласк не прига́дували
й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.*
8 Та Він ради Ймення Свого їх спас,
щоб виявити Свою силу.
9 Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло,
і Він їх повів через мо́рські глиби́ни,
немов по пустині!
10 І Він спас їх з руки неприя́теля,
визволив їх з руки ворога,—
11 і закрила вода супроти́вників їхніх,
жоден з них не зоста́вся!
12 Тоді то в слова́ Його ввı́рували,
виспı́вували Йому славу.
13 Та скоро забули вони Його чин,
не чекали пора́ди Його́,
14 і пала́ли в пустині жада́нням,
і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
16 Та Мойсею поза́здрили в та́борі,
й Ааронові, святому Господньому.
17 Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула,
Авіро́нові збори накрила,
18 і огонь запалав на їхніх збо́рах, —
і по́лум’я те попали́ло безбожних.
19 Зробили тельця́ на Хори́ві,
і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 і змінили вони свою славу на образ вола́,
що траву пожирає,
21 забули про Бога, свого Спасителя,
що велике в Єгипті вчинив,
22 у землі Ха́мовій чу́да,
страшні ре́чі над морем Червоним.
23 І сказав Він пони́щити їх,
коли б не Мойсей, вибра́нець Його,
що став був у ви́ломі перед обличчям Його —
відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Погордили землею жада́ною,
не повірили сло́ву Його,
25 і ре́мствували по наме́тах своїх,
неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 І Він підійняв Свою ру́ку на них,
щоб їх повали́ти в пустині,
27 і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів,
та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 І служили Ваа́лові пео́рському,
й їли вони жертви мертвих,
29 і діла́ми своїми розгнı́вали Бога, —
тому вдерлась зара́за між них!
30 І встав тоді Пı́нхас та й розсуди́в, —
і зара́за затри́малась,
31 і йому порахо́вано в праведність це,
з роду в рід аж навіки.
32 І розгнı́вали Бога вони над водою Мерı́ви,
і через них стало зле для Мойсея,
33 бо духа його засмути́ли,
і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Вони не позни́щували тих наро́дів,
що Господь говорив їм про них, —
35 і поміша́лись з пога́нами,
та їхніх учинків навчи́лись.
36 І бо́жищам їхнім служили,
а ті па́сткою стали для них.
37 І прино́сили в жертву синів своїх,
а дочо́к своїх — де́монам,
38 — і кров чисту лили́,
кров синів своїх і дочо́к своїх,
що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським.
І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 і стали нечисті вони через учи́нки свої,
і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній,
і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 і віддав їх у руку наро́дів,
— і їхні нена́висники панували над ними,
42 і їхні вороги їх гноби́ли,
і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Багато разı́в Він визво́лював їх,
але вони вперті були́ своїм за́думом, —
і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
45 і Він пригадав їм Свого за повіта,
і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 і збудив милосердя до них між усı́ма,
що їх полони́ли!
47 Спаси́ нас, о Господи, Боже наш,
і нас позбирай з-між наро́дів,
щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму,
щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів
звіку й навı́ки!
І ввесь наро́д нехай скаже: Амı́нь!
Алілу́я!*