СТАТЕВА РОЗПУСТА

Статеві стосунки між особами, що не одружені одне з одним відповідно до біблійних вимог. У єврейській мові думка про аморальні статеві стосунки, проституцію і розпусту передавалася дієсловом зана́ та спорідненими з ним словами (Бт 38:24; Вх 34:16, прим.; Лв 19:29; Ос 1:2, прим.). У грецькій мові слово, що перекладається як «статева розпуста»,— це порне́йа. Щодо значення цього слова Б. Ф. Весткотт у своїй праці говорить: «Це загальний термін, що стосується всіх незаконних статевих зносин, як-от: 1) перелюбу: Ос. 2:2, 4 (LXX.); Матв. 5:32; 19:9; 2) незаконного шлюбу, 1 Кор. 5:1; 3) блуду у звичайному значенні цього слова, як тут [в Еф 5:3]» (Westcott B. F. Saint Paul’s Epistle to the Ephesians. 1906. P. 76). В одному словнику вказано, що слово порне́йа має такі значення, як «проституція, статева розпуста, блуд, будь-які незаконні статеві зносини» (Bauer W. Greek-English Lexicon of the New Testament / revised by F. W. Gingrich and F. Danker. 1979. P. 693). Вважається, що порнейа стосується явно аморального використання статевого органа (органів) щонайменше однієї людини; у випадку порнейа має бути принаймні один партнер тої самої чи іншої статі (людина, яка добровільно вступає в такий зв’язок, або ж тварина) (Юд 7). Скоївши зґвалтування, людина стає винною у розпусті, але така вина, звичайно, не лежить на жертві зґвалтування.

Заснувавши перший людський шлюб, Бог сказав: «Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і вони стануть одним тілом» (Бт 2:24). Отже, з самого початку нормою стосунків між чоловіком і жінкою була одношлюбність, а безладне статеве життя не припускалося. Бог не передбачав і таких понять, як розлучення та повторний шлюб. (Див. РОЗЛУЧЕННЯ.)

У патріархальному суспільстві вірні служителі Бога ненавиділи статеву розпусту, хоч би хто її вчинив: неодружена, заручена чи одружена особа; це вважалося гріхом проти Бога (Бт 34:1, 2, 6, 7, 31; 38:24—26; 39:7—9).

Коли діяв Закон. Згідно з Мойсеєвим законом, чоловік, який чинив статеву розпусту з дівчиною, котра не була ні з ким заручена, мав одружитися з нею і заплатити її батькові викуп як за незайману наречену (50 срібних шекелів, або 110 дол.); він не міг розлучитися з нею до кінця свого життя. Цей чоловік мусив заплатити викуп, навіть коли батько відмовлявся видати за нього свою доньку (Вх 22:16, 17; Пв 22:28, 29). Але якщо дівчина була заручена з іншим, то чоловіка каменували. Дівчину не карали смертю, якщо вона стала жертвою нападу і кричала. Якщо ж вона не кричала (чим показувала свою згоду), її карали смертю (Пв 22:23—27).

Святість шлюбу підкреслювалася законом, згідно з яким слід було покарати смертю дівчину, яка таємно вчинила статеву розпусту, а виходячи заміж, видала себе за незайману. Якщо ж чоловік фальшиво звинувачував свою дружину в такому злочині, то стягував ганьбу на дім її батька. За такий наклеп судді карали його (можливо, побиттям) і накладали на нього штраф у розмірі 100 срібних шекелів (220 дол.); ці гроші віддавали батькові дівчини (Пв 22:13—21). Якщо дочка священика ставала повією, це оскверняло його священне становище. Її слід було вбити, а тоді спалити як щось огидне (Лв 21:9; див. також Лв 19:29). Одружені особи, які вчиняли статеву розпусту (перелюб), порушували сьому заповідь і обоє заслуговували смертної кари (Вх 20:14; Пв 5:18; 22:22).

Якщо чоловік вчиняв статеву розпусту зі служницею, яка мала бути віддана іншому чоловікові, але за неї ще не заплатили викупу і не відпустили на волю, то обох винуватців карали, однак не смертю (Лв 19:20—22). Очевидно, смертна кара не застосовувалася тому, що жінка ще не була вільною і не мала повної свободи дій, на відміну від вільної зарученої дівчини. За неї ще не заплатили викупу (або принаймні не заплатили усієї суми), тож вона залишалася рабинею свого пана.

Коли пожадливий пророк Валаам не зміг проклясти ізраїльтян за допомогою ворожіння, то знайшов інший спосіб, як стягнути на них Божий осуд: він зробив так, що вони піддалися грішним бажанням і погрузли в статевій розпусті. Через моавітянок Валаам схилив їх до участі в огидному фалічному культі пеорського Ваала, і внаслідок цього загинуло 24 000 ізраїльтян (Чс 25:1—9; 1Кр 10:8 [очевидно, 1000 провідників народу стратили і повісили на стовпах (Чс 25:4), а решта загинула від меча чи Божої кари]).

Заборонена для християн. Ісус Христос відновив моногамію — норму для шлюбу, яку Бог встановив на самому початку (Мт 5:32; 19:9). Ісус показав, що статева розпуста є злом, поставивши її в один ряд з убивством, крадіжкою, грішними думками, неправдивим свідченням і зневажливими словами. Ісус вказав, що такі вчинки походять зсередини, з серця людини, і опоганюють її (Мт 15:19, 20; Мр 7:21—23). Пізніше, приблизно в 49 р. н. е., керівний орган християнського збору, утворений з апостолів і старійшин в Єрусалимі, написав листа, в якому застеріг християн від статевої розпусти, згадавши її поряд з ідолопоклонством та споживанням крові (Дії 15:20, 29; 21:25).

Апостол Павло зарахував статеву розпусту до вчинків плоті, які протиставив плоду Божого духу. Він попередив, що той, хто віддається вчинкам плоті, не успадкує Царства (Гл 5:19—21). Павло закли́кав християн умертвити в собі пороки, серед яких згадав статеву розпусту (Кл 3:5). Більш того, статева розпуста не повинна бути навіть темою розмов між християнами, адже від них вимагається святість. Свого часу ізраїльтяни отримали подібний наказ — не згадувати імен язичницьких богів. Хоча вони могли застерігати своїх дітей від поклоніння цим богам, але говорити про них бодай з найменшою прихильністю було неприпустимо (Еф 5:3; Вх 23:13).

Статева розпуста — це гріх, за який людину можуть виключити з християнського збору (1Кр 5:9—13; Єв 12:15, 16). Апостол Павло пояснив, що християнин, який займається статевою розпустою, грішить проти власного тіла, адже використовує свої дітородні органи для неналежних цілей. Він завдає собі серйозної духовної шкоди, занечищує Божий збір і наражає себе на небезпеку заразитися смертельною венеричною хворобою (1Кр 6:18, 19). Розпусник завдає кривди своїм християнським братам (1Фс 4:3—7), оскільки: 1) вносить нечистоту в збір і стягує на нього ганьбу (Єв 12:15, 16); 2) позбавляє людину, з якою вчинив розпусту, незаплямованої репутації і, якщо вона неодружена, можливості вступити в шлюб морально чистою; 3) позбавляє власну сім’ю права мати морально чисту репутацію; 4) завдає кривди батькам, чоловікові або нареченому особи, з якою вчинив статеву розпусту. Він зневажає не людей,— адже людські закони можуть і не забороняти розпусти,— а Бога, який покарає його за цей гріх (1Фс 4:8).

Символічне значення. Бог Єгова називав ізраїльський народ, з яким уклав угоду, своєю «дружиною» (Іс 54:5, 6). Коли Ізраїль виявляв невірність Богові, зневажав його і звертався по допомогу до інших народів, як-от до Єгипту чи Ассирії, і укладав з ними союзи, то ставав подібним до невірної дружини, перелюбниці, повії, яка погрузла у статевій розпусті (Єз 16:15, 25—29). Біблія також називає перелюбниками присвячених християн (або тих, хто заявляє, що є християнами), які зраджують Бога, займаючись ідолопоклонством або стаючи друзями цьому світу (Як 4:4).

Про символічне значення слова порне́йа лексикограф Ф. Зорелл говорить, що іноді це слово вказує на «повне або часткове відступництво від правдивої віри, зраду єдиному Богові Ягве задля поклоніння чужоземним богам [4Цр 9:22; Єр 3:2, 9; Ос 6:10 тощо; адже союз Бога з його народом вважався свого роду духовним шлюбом]: Об 14:8; 17:2, 4; 18:3; 19:2» (Zorell F. Lexicon Graecum Novi Testamenti. Paris, 1961. Col. 1106; дужки автора; 4Цр у Септуагінті відповідає 2Цр у масоретському тексті).

Вавилон Великий, який у книзі Об’явлення зображений повією, символізує щось релігійне. Різні релігії (і «християнські», і язичницькі), які є складовими Вавилона Великого, стверджують, що вони правдиві. Але заради влади і багатства ця повія підтримує зв’язки зі світовими правителями, і «земні царі чин[ять] з нею статеву розпусту». Своєю нечистою, розпусною поведінкою, яка є просто огидною в Божих очах, вона приносить на землю багато лиха і спричиняє неабияке кровопролиття (Об 17:1—6; 18:3). За усе це її чекає суворий присуд, який Бог виносить розпусникам,— знищення (Об 17:16; 18:8, 9).