Ревниві стосовно чистого поклоніння Єгови
«Ревнивий — ім’я Господнє, він Бог ревнивий» (ВИХІД 34:14, Хоменко).
1. Яка Божа риса є основною і як вона пов’язується з його ревнощами?
ЄГОВА називає себе ‘ревнивим Богом’. Вас може дивувати чому, адже слово «ревнивий» має негативний відтінок. Безсумнівно, Божою основною рисою є любов (1 Івана 4:8). Тому будь-яке почуття ревнощів Єгови повинно йти на благо людства. Ми навіть побачимо, що Божі ревнощі необхідні для миру і гармонії у всесвіті.
2. Як перекладається єврейське слово, що означає «ревнощі»?
2 Слова, які є спільнокореневі зі словом «ревнощі», з’являються понад 80 разів у Святому єврейському Письмі. Майже половина з них стосується Бога Єгови. «Коли це стосується Бога,— пояснює Дж. Г. Лівінґстон,— слово ревнощі не несе в собі думки про перекручене почуття, але про вимогу поклонятися виключно Єгові» («П’ятикнижжя в його культурному середовищі», англ.). Тому в «Перекладі нового світу» (англ.) цей єврейський іменник інколи перекладається висловом «вимога виключної відданості» (Єзекіїля 5:13). Іншим відповідним перекладом є «ревність» (Псалом 79:5, Хом.; Ісаї 9:6, Хом.).
3. Як ревнощі можуть інколи служити доброму наміру?
3 Людина була створена із здатністю відчувати ревнощі, але в результаті гріхопадіння людства ці ревнощі було спотворено. А втім, людські ревнощі можуть сприяти добру. Вони можуть спонукати людину захистити близьку особу від поганого впливу. Крім того, люди можуть виявляти належним чином ревнощі щодо Єгови і його поклоніння (1 Царів 19:10). Щоб передати правильне розуміння таких ревнощів щодо Єгови, єврейський іменник можна перекласти висловом «нетерпимість до суперництва» з ним (2 Царів 10:16, НС).
Золоте теля
4. Який наказ щодо праведних ревнощів увиразнювався в Божому Законі, даному ізраїльтянам?
4 Приклад ревнощів можна побачити з випадку, що стався після того, як ізраїльтяни отримали Закон на горі Сінай. Їх неодноразово попереджалося не служити рукотворним богам. Єгова сказав їм: «Я — Господь, Бог твій, Бог заздрісний [«який вимагає виключної відданості», НС, або «нетерпимий до суперництва», НС, примітка]». (Вихід 20:5; порівняйте Вихід 20:22, 23; 22:19; 23:13, 24, 32, 33). Єгова уклав угоду з ізраїльтянами, обіцяючи поблагословити їх і привести в Обітовану землю (Вихід 23:22, 31). І люди сказали: «Усе, що говорив Господь, зробимо й послухаємо!» (Вихід 24:7).
5, 6. а) Як ізраїльтяни тяжко згрішили, коли отаборилися біля гори Сінай? б) Як Єгова та його вірні й віддані поклонники виявили ревнощі біля Сінаю?
5 Однак незабаром ізраїльтяни почали грішити проти Бога. Їхній табір усе ще був розташований біля підніжжя гори Сінай. Вже багато днів Мойсей перебував на горі, аби отримати подальші вказівки від Бога, і люди наполягали, щоб Мойсеїв брат Аарон зробив для них бога. Аарон підкорився цьому і зробив із принесеного людьми золота теля. Вони твердили, що цей ідол символізує Єгову (Псалом 106:20). Наступного дня ці люди почали складати жертви і ‘поклонятися йому’. Потім вони «встали бавитися» (Вихід 32:1, 4, 6, 8, 17—19).
6 Мойсей сходив з гори, коли ізраїльтяни веселилися. Побачивши їхню ганебну поведінку, він вигукнув: «Хто за Господа» (Вихід 32:25, 26). До Мойсея зійшлися Левієві сини, і він звелів їм взятися за мечі та стратити ідолопоклонницьких гультяїв. Підтверджуючи свої ревнощі до чистого поклоніння Єгови, левити знищили коло 3000 своїх винних братів. Єгова підсилив ці дії, наславши кару на уцілілих (Вихід 32:28, 35). Відтак Бог повторив заповідь: «Ти не будеш поклонятися іншому богові; бо Ревнивий — ім’я Господнє, він Бог ревнивий» (Вихід 34:14, Хом.).
Пеорський Ваал
7, 8. а) Яким чином багато ізраїльтян втягнулися в грубе ідолопоклонство, пов’язане з пеорським Ваалом? б) Як було припинено кару від Єгови?
7 Пройшло сорок років, і коли ізраїльський народ уже мав увійти в Обітовану землю, привабливі моавітянки і мідіянітянки спокусили багатьох ізраїльтян прийти і насолоджуватися їхньою гостинністю. Ці чоловіки повинні були цуратися інтимних стосунків з поклонницями фальшивих богів (Вихід 34:12, 15). Замість цього вони побігли до цих жінок, наче ‘воли до зарізу’, вчиняючи з ними розпусту і вклоняючись разом з ними пеорському Ваалу (Приповістей 7:21, 22; Числа 25:1—3).
8 Єгова зіслав смертельну кару на тих, хто втягнувся в це ганебне статеве поклоніння. Бог також наказав невинним ізраїльтянам повбивати своїх винних братів. Ізраїльський начальник Зімрі зухвало привів мідіянітянську принцесу у свій намет, щоб мати з нею зносини. Побачивши це, богобійний священик Пінхас стратив цю неморальну пару. Тоді покарання зупинилося, і Бог проголосив: «Пінхас... одвернув обурення моє від синів Ізраїля, ревнувавши за мою честь посеред них; тим я не вигубив синів Ізраїля у моїх ревнощах» (Числа 25:11, Хом.). Хоча народ у цілому було врятовано від знищення, все ж таки загинуло щонайменше 23 000 ізраїльтян (1 Коринтян 10:8). Вони втратили свою довгождану надію увійти в Обітовану землю.
Попереджальний урок
9. Що трапилось з людьми Ізраїлю і Юди через те, що вони не були ревнивими стосовно чистого поклоніння Єгови?
9 На жаль, невдовзі ізраїльтяни забули ці уроки. Вони не були ревнивими стосовно чистого поклоніння Єгови. «[Вони] своїми бовванами ревнощі його [Бога] збудили» (Псалом 78:58, Хом.). Через це Єгова допустив, щоб 740 року до н. е. десять племен Ізраїлю були забрані ассирійцями в неволю. Двоплемінне царство Юди, яке залишилося, також зазнало покарання, коли в 607 році до н. е. його столицю Єрусалим було знищено. Багато загинуло, а уцілілі були забрані в неволю до Вавилону. Який же це важливий попереджальний урок для всіх сьогоднішніх християн! (1 Коринтян 10:6, 11).
10. Що станеться з непокаянними ідолопоклонниками?
10 Одна третя населення землі — десь 1 900 000 000 чоловік — нині відверто визнає, що є християнами («Щорічник Британської енциклопедії за 1994 рік», англ.). Більшість з них належить до церков, які використовують у своєму поклонінні ікони, статуї та хрести. Єгова не пощадив своїх людей, які викликали в ньому ревнощі через своє ідолопоклонство. Він також не пощадить тих, що називають себе християнами і водночас у поклонінні використовують матеріальні об’єкти. «Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися», — сказав Ісус Христос (Івана 4:24, Хом.). Крім того, Біблія застерігає християн перед ідолопоклонством (1 Івана 5:21). Непокаянні ідолопоклонники зараховуються до тих, хто не вспадкує Божого Царства (Галатів 5:20, 21).
11. Як християнин може бути винним в ідолопоклонстві навіть тоді, коли не припадає перед ідолом, і що допоможе йому уникати такого ідолопоклонства? (Ефесян 5:5).
11 Хоча правдивий християнин ніколи не припадав би перед ідолом, він мусить уникати всього, що Бог вважає ідольським, нечистим і грішним. Наприклад, Біблія попереджає: «Умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних» (Колосян 3:5, 6). Щоб дотримуватися цих слів, потрібно цуратися неморальної поведінки. Це вимагає, щоб ми уникали розваг, які розраховані збуджувати нечисті, статеві бажання. Замість задовольняти такі бажання, правдиві християни виявляють ревнощі стосовно Божого чистого поклоніння.
Пізніші приклади побожних ревнощів
12, 13. Який надзвичайний приклад ревнощів стосовно Божого чистого поклоніння залишив Ісус?
12 Найвидатнішим прикладом людини, яка виявляла ревнощі стосовно Божого чистого поклоніння, був Ісус Христос. Першого року свого служіння він побачив пожадливих торговців, які займалися своїми справами на подвір’ї храму. Можливо, приїжджим євреям потрібно було звертатися до міняльників, щоб обміняти свою іноземну валюту на прийнятні для храмового податку гроші. Їм також було потрібно купувати тварин і птахів, щоб приносити їх у жертву, як цього вимагав Божий Закон. Такі ділові операції повинні були виконуватися поза подвір’ям храму. Опріч того, торговці, очевидно, незаконно використовували релігійні потреби своїх братів, встановлюючи надто високі ціни. Сповнений ревнощів щодо Божого чистого поклоніння, Ісус взяв бич і вигнав звідтіля овець і худобу. Він теж поперевертав столи міняльників, кажучи: «Не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» (Івана 2:14—16). Таким чином Ісус сповнив слова із Псалма 69:10: «Ревність до дому Твойого з’їдає мене».
13 Через три роки Ісус знову побачив пожадливих торговців, які й далі займалися своїми справами у храмі Єгови. Чи він очистив храм ще раз? Його ревнощі стосовно Божого чистого поклоніння були такими ж сильними, як і на початку служіння. Він вигнав як продавців, так і покупців. Ісус подав ще вагомішу причину того, чому він зробив це, кажучи: «Хіба не написано: «Дім Мій — буде домом молитви в народів усіх», ви ж із нього зробили «печеру розбійників!» (Марка 11:17). Який же чудовий приклад постійності у виявленні побожних ревнощів!
14. Як повинні впливати на нас Ісусові ревнощі до чистого поклоніння?
14 Особистість прославленого нині Господа Ісуса Христа не змінилася (Євреїв 13:8). У нашому XX сторіччі він виявляє такі самі ревнощі до чистого поклоніння свого Отця, як і тоді, коли був на землі. Це можна побачити з Ісусових звісток сімом зборам, записаних у книзі Об’явлення. Ці звістки в основному стосуються сьогодення, «Господнього дня» (Об’явлення 1:10; 2:1—3:22). У видінні апостол Іван бачив прославленого Ісуса Христа, що «очі Його — немов полум’я огняне» (Об’явлення 1:14). Це вказує на те, що тоді, коли Христос перевіряє збори, аби упевнитись в їхній чистоті та відповідності для служіння Єгови, ніщо не проходить повз його увагу. Сьогоднішнім християнам потрібно пам’ятати Ісусове попередження про те, щоб не старатися служити двом панам — Богові та багатству (Матвія 6:24). Ісус сказав матеріалістично настроєним членам лаодикійського збору: «А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст... Будь же ревний і покайся!» (Об’явлення 3:14—19). Призначені старійшини збору повинні словом і власним прикладом допомагати співвіруючим уникати пастки матеріалізму. Старійшини теж мусять захищати отару від впливу цього хтивого світу, що несе моральне розтління. Члени Божого народу також постановили не миритися з єзавельським впливом у зборі (Євреїв 12:14, 15; Об’явлення 2:20).
15. Як апостол Павло наслідував Ісуса в ревнощах стосовно поклоніння Єгові?
15 Апостол Павло був наслідувачем Христа. Намагаючись захистити новоохрещених християн від духовно згубного впливу, він сказав: «Я за вас ревную Божими ревнощами» (2 Коринтян 11:2, Хом.). Перед цим Павлові ревнощі стосовно чистого поклоніння спонукали його дати вказівку цьому ж збору позбавити спілкування непокаянного розпутника, який справляв забруднювальний вплив. Дані при цій нагоді натхнені вказівки є великою допомогою сьогоднішнім старійшинам, які стараються утримувати в чистоті понад 75 500 зборів Свідків Єгови (1 Коринтян 5:1, 9—13, Хом.).
Ревнощі Бога благотворно впливають на його народ
16, 17. а) Який склад думок виявляли народи, коли Бог покарав стародавню Юдею? б) Як Єгова виявив ревнощі стосовно Єрусалима після 70-річного поневолення Юдеї?
16 Коли Бог покарав мешканців Юдеї, допустивши, щоб їх забрали в неволю до Вавилону, з них насміхалися інші народи (Псалом 137:3). Повні заздрості й ненависті, едомляни навіть допомагали вавилонянам завдавати болю Божому народу, і Єгова взяв це до уваги (Єзекіїля 35:11; 36:15). Перебуваючи в неволі, уцілілі ізраїльтяни виявили скруху, і через 70 років Єгова повернув їх на батьківщину.
17 Спочатку народ Юди перебував у жалюгідному становищі. Місто Єрусалим і храм лежали в руїнах. Крім того, відбудові храму перешкоджали довколишні народи (Ездри 4:4, 23, 24). Що думав про це Єгова? У натхненому записі говориться: «Так говорить Господь Саваот: Піклуюся [«ревную», НС] Я про Єрусалим та про Сіон великим піклуванням [«великими ревнощами», НС]. І гнівом великим Я гніваюся на ті спокійні народи, на яких Я мало гнівався, а вони допомогли злому. Тому так промовляє Господь: Вернуся Я до Єрусалиму з милосердям, храм Мій буде збудований у ньому,— говорить Господь Саваот» (Захарія 1:14—16). За цією обіцянкою храм і місто Єрусалим були успішно відбудовані.
18. Що сталося з правдивими християнами під час першої світової війни?
18 Щось подібне сталося з правдивим християнським збором у XX сторіччі. Під час першої світової війни Єгова покарав своїх людей за те, що вони не виявляли непохитної нейтральності в цьому світовому конфлікті (Івана 17:16). Бог дозволив політичним елементам пригнітити їх, і цей факт дуже втішив клір загальновизнаного християнства. По суті, це священики наполягли, щоб політичні діячі заборонили працю Дослідників Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови (Об’явлення 11:7, 10).
19. Як Єгова виявляє ревнощі стосовно свого поклоніння від 1919 року?
19 А втім, у післявоєнному 1919 році Єгова виявив ревнощі стосовно свого поклоніння і прихильність до своїх покаянних людей (Об’явлення 11:11, 12). Внаслідок цього кількість хвалителів Єгови зросла від менше 4000 у 1918 році до майже 5 мільйонів сьогодні (Ісаї 60:22). Незабаром ревнощі Єгови стосовно його чистого поклоніння виявляться значно яскравіше.
Майбутні вчинки, спонукані божественними ревнощами
20. Що незабаром зробить Бог, аби виявити свої ревнощі стосовно чистого поклоніння?
20 Впродовж сторіч церкви загальновизнаного християнства йшли шляхом відступницьких євреїв, котрі розпалювали в Єгови ревнощі (Єзекіїля 8:3, 17, 18). Незабаром Бог Єгова почне діяти, вкладаючи певну рішучу думку в серця членів Організації Об’єднаних Націй. Це спонукає політичні елементи спустошити загальновизнане християнство і решту фальшивої релігії (Об’явлення 17:16, 17). Правдиві поклонники переживуть це жахливе виконання божественного вироку. Вони позитивно відгукнуться на слова небесних створінь, які говорять: «Алілуя! ...Бо Він засудив ту велику розпусницю [фальшиву релігію], що землю зіпсула своєю розпустою [своїми фальшивими вченнями і підтримкою продажної політики], і помстив за кров Своїх рабів з її рук!» (Об’явлення 19:1, 2).
21. а) Що робитимуть Сатана і ціла його система після знищення фальшивої релігії? б) Як на це відреагує Бог?
21 Що відбуватиметься після знищення світової імперії фальшивої релігії? Сатана дасть політичним елементам на думку влаштувати глобальний напад на народ Єгови. Як відреагує правдивий Бог на цю спробу Сатани стерти з лиця землі правдиве поклоніння? В Єзекіїля 38:19—23 (Хом.) нам повідомляється: «У ревнощах моїх, у моїм палаючім обуренні сказав я [Єгова]... Я вчиню мій суд над ним [Сатаною] чумою та кров’ю; я виллю на нього, на його ватаги та на силу народів, що з ним, потопну зливу, кам’яний град, вогонь та сірку. Я покажу мою велич і мою святість, і дам себе впізнати в очах численних народів, і зрозуміють, що я — Господь [«Єгова», НС]». (Дивіться також Софонії 1:18; 3:8).
22. Як ми можемо виявляти свої ревнощі стосовно чистого поклоніння Єгови?
22 Як же потішає усвідомлення того, що Суверен усесвіту ревниво дбає про своїх правдивих поклонників! Будьмо ревнивими стосовно чистого поклоніння Бога Єгови, виявляючи свою безмежну вдячність за його незаслужену ласку. Продовжуймо ревно проповідувати добру новину і з довірою чекати величного дня, коли Єгова звеличить та освятить своє велике ім’я (Матвія 24:14).
Пункти для роздумів
◻ Що означає бути ревнивим стосовно Єгови?
◻ Чого можна навчитися з прикладу старожитніх ізраїльтян?
◻ Як ми можемо уникати вчинків, які розпалюють ревнощі в Єгови?
◻ Як Бог і Христос виявляють ревнощі стосовно чистого поклоніння?
[Рамка на сторінці 12]
Любов не заздрить
АЛЬБЕРТ БАРНЗ, біблеїст XIX сторіччя, написав про заздрість: «Це один із найпоширеніших проявів зла, який чітко демонструє, наскільки порочна людина». Відтак він сказав: «Якби хтось міг пройти слідами всіх війн, суперечок і всіх світських задумів до самого їхнього початку, простежити всі плани і наміри навіть відвертих християн, плани, котрі так забруднюють їхню релігію і спонукують їх мислити по-світському; якби він знав справжнє джерело всього цього, то б дуже здивувався, наскільки все це зумовлено заздрістю. Нас дратує те, що інші заможніші від нас; ми прагнемо мати речі інших, хоча у нас немає жодного права на них, і це змушує вдаватися до багатьох підлих методів, аби тільки зменшити задоволення володарів цих речей або самим заволодіти їхніми речами, а може, показати, що ці люди не посідають стільки, скільки вважається... бо таким чином буде задоволено дух заздрості в глибині нашого серця» (Римлян 1:29; Якова 4:5).
На противагу цьому Барнз виклав цікаву думку про любов, що «не заздрить» (1 Коринтян 13:4). Він написав: «Любов не заздрить щастю інших; вона тішиться, коли в них усе гаразд; і коли вони стануть ще більш щасливими... ті, хто керується любов’ю, не пригашуватимуть цього щастя; вони не викликатимуть в інших зніяковіння через їхні переваги; вони не применшуватимуть їхнього успіху; вони не нарікатимуть і не ремствуватимуть через те, що самі не досягли усього цього... Якщо ми любимо інших і радіємо їхньому щастю, у нас немає підстави заздрити їм».
[Ілюстрація на сторінці 10]
Пінхас був ревнивий стосовно чистого поклоніння Єгови.