МИТТЯ, ОБМИВАННЯ

Єврейське слово раха́ц, перекладене як «мити(ся)» чи «купатися», стосується очищення людського тіла або різних предметів шляхом занурення у воду або поливання водою (Лв 16:24; Бт 24:32; Вх 2:5). Але коли йшлося про прання одягу, письменники Біблії вживали єврейське слово кава́с, споріднене з арабським кабаса («мнути; топтати») та аккадським кабасу («топтати»). Тому в Левіт 14:8 читаємо: «Той же, хто очищається від прокази, повинен випрати [форма слова кава́с] свій одяг, поголити все тіло, помитися [вераха́ц] у воді, і тоді він стане чистим». (Див. також Лв 15:5—27; Чс 19:19.)

Грецьке слово, що перекладається як «обмивання», це лутро́н (Тит 3:5).

Той, хто хоче брати участь у святому і чистому поклонінні Єгові, має бути фізично чистим. Це видно з того, як було організоване служіння у святому наметі і пізніше в храмі. Під час церемонії посвячення первосвященик Аарон і його сини, перш ніж одягнути урочисте вбрання, мали помитися водою (Вх 29:4—9; 40:12—15; Лв 8:6, 7). Для миття рук і ніг священики використовували воду з мідної умивальниці, яка стояла на подвір’ї святого намету, а в храмі — з великого «моря, вилитого з металу» (Вх 30:18—21; 40:30—32; 2Хр 4:2—6). У День примирення первосвященик мився двічі (Лв 16:4, 23, 24). Той, хто відводив козла для азазеля чи виносив за табір рештки тваринних жертв, в тому числі рудої корови, мав помитися водою і випрати свій одяг. Тільки після цього він міг увійти в табір (Лв 16:26—28; Чс 19:2—10).

Ізраїльтяни іноді повинні були виконати церемоніальне обмивання. Той, хто очистився від прокази; той, хто контактував з речами, яких торкнулася людина, що «має виділення»; чоловік після виділення сім’я; жінка після менструації або іншої кровотечі, а також люди після статевого акту вважалися «нечистими» і повинні були помитися (Лв 14:8, 9; 15:4—27). Той, хто опинявся в наметі з мертвою людиною або торкався мертвої людини, теж вважався «нечистим» і мав обмитися водою. Людина, яка не дотримувалась цих постанов, мала бути «знищена з-посеред збору, бо опоганила святиню Єгови» (Чс 19:20). Тому доречно, що в переносному сенсі обмивання вказує на чисте становище перед Єговою (Пс 26:6; 73:13; Іс 1:16; Єз 16:9). Обмивання за допомогою Божого слова правди, зображеного водою, має силу очищати (Еф 5:26).

У Біблії побіжно згадується про купання деяких людей: фараонова дочка купалася в річці Ніл (Вх 2:5); Рут — перш ніж прийти до Боаза (Рт 3:3); Вірсавія купалася, не знаючи, що її бачить Давид (2См 11:2, 3); Давид помився перед тим як піти в дім Єгови (2См 12:20); повії милися у ставку в Самарії (1Цр 22:38). Нааман, який хворів на проказу і якому Єлисей наказав: «Обмийся і станеш чистим», сім разів обмився в річці Йордан (2Цр 5:9—14). Було прийнято обмивати новонароджених немовлят, а також мертве тіло перед похованням (Єз 16:4; Дії 9:3).

На Близькому Сході,— де клімат жаркий і люди ходили пішки запорошеними дорогами у відкритих сандаліях,— на знак гостинності і доброзичливості гостям пропонували все необхідне для миття ніг. Авраам так виявив свою доброзичливість до ангелів (Бт 18:1—4); щось подібне робили Лот, Лаван, Авігаїл та інші (Бт 19:1, 2; 24:29—32; 1См 25:41; Лк 7:38, 44; 1Тм 5:10). Ісус також помив ноги своїм учням (Ів 13:5—17; див. МИТТЯ НІГ).

Фарисеї мили руки по лікті, однак не в цілях гігієни, а тому, що суворо дотримувалися рабинських традицій (Мр 7:1—5; Мт 15:1, 2).