Молоді люди запитують...
Як зробити, щоб мене перестали постійно звинувачувати?
«Мене завжди звинувачують. Якщо хтось не зачинив дверей, залишив увімкненою кухонну плитку, поклав щось не на місце або чогось не зробив,— у всьому завжди винний Рамон!» (Рамон).
ЯКЩО ти підліток, то іноді тобі може здаватися, ніби тебе звинувачують майже за все, що було зроблено неправильно. У попередній статті ми визнали, що часом батьки звинувачують своїх дітей не подумавшиa. Причини цього можуть бути різні — від звичайної батьківської турботи до глибоких моральних страждань. Хоч би якою була причина, але коли тебе звинувачують у тому, в чому ти не винний, то це прикро й принижує.
Звичайно, будучи недосконалою людиною, ти час від часу робитимеш помилки (Римлян 3:23). До того ж оскільки ти молодий, то й відносно недосвідчений (Приповістей 1:4). Дуже ймовірно, що час від часу ти помилятимешся у своєму судженні. Тому, якщо ти припустився помилки, то правильно й справедливо понести відповідальність за неї (Екклезіяста 11:9).
Як же поводитися, коли тебе звинувачують за те, що ти зробив? Деякі молоді люди намагаються поводитись так, ніби стали жертвою величезної несправедливості. Вони із запалом доводять, що батьки завжди звинувачують їх в усьому. І що ж виходить? Розчаровані батьки стають строгішими до дітей, щоб ті зрозуміли, про що йдеться. Біблія дає наступну пораду: «Нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням. Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї» (Приповістей 1:7, 8). Якщо ти визнаватимеш свої помилки й відповідно змінюватимеш поведінку, то це допоможе тобі чогось навчитися (Євреїв 12:11).
«Довірлива розмова» з батьками
Однак зовсім інше, коли тебе звинувачують у тому, в чому ти не винний, або коли докори стали постійними. Зрозуміло, що у тебе можуть з’явитися почуття гніву й образи. Можливо, тобі хочеться навмисно погано поводитися, оскільки вважаєш, що почуєш докори в усякому разі (Екклезіяста 7:7, Хоменко). Однак злісні вчинки завдають шкоди усім. (Порівняй Йова 36:18). У Приповістей 15:22 подається ліпше розв’язання такої проблеми: «Ламаються задуми з браку поради [«довірливої розмови», НС]». І справді, одна можливість змінити ставлення батьків до себе — це розповісти їм про те, що́ ти відчуваєш.
Перш за все шукай нагоди говорити «на часі своєму», як сказано в Біблії (Приповістей 15:23). Письменник Клейтон Барбо радить: «Виберіть такий час і місце, щоб усі почувалися спокійно, а ви самі не були напружені». Окрім того, Біблія застерігає: «Слово вразливе гнів підіймає» (Приповістей 15:1). Отже, намагайся вести розмову по-доброму й з повагою, а не войовничо. Старайся не втратити самовладання (Приповістей 29:11). Замість того щоб накидатися на батьків («Ви завжди в усьому звинувачуєте мене!»), спробуй пояснити, що́ ти відчуваєш, коли тебе постійно звинувачують. («Мені прикро, коли мене звинувачують у тому, в чому я не винний»). (Порівняй Буття 30:1, 2).
Те саме стосується ситуацій, коли твої батьки гніваються через якесь непорозуміння. Одного разу батьки малого Ісуса розгнівалися, бо не знали, що сталося з їхнім сином. Але Ісус не пхикав і не нарікав. Він спокійно пояснив ситуацію (Луки 2:49). Чому б тобі не поводитися з батьками по-дорослому, коли виникають труднощі? Зрозумій, батьки гніваються, тому що турбуються про тебе! Шанобливо вислуховуй їх (Приповістей 4:1). Перш ніж виправдовуватися, зачекай, поки батьки перестануть гніватися.
‘Досліджуй діло своє’
І все ж, чому деякі батьки схильні одразу робити неправильні висновки про своїх дітей? Відверто кажучи, інколи поведінка дітей дає батькам підстави підозрювати їх. У Приповістей 20:11 (Хом.) говориться: «Вже з того, як поводиться дитина, видно, чи чисті й праві будуть її вчинки». Якої репутації ти набув в очах своїх батьків? Чи твоє ‘поводження’ показує, що ти ‘правий’ і серйозний або що ти легковажний і безвідповідальний? Якщо справедливе останнє, то не дивуйся, коли батьки часто роблять неправильні висновки. «Мушу визнати чесно: деколи у підозрах батьків була доля правди»,— сказав про критичні зауваження своїх батьків Рамон, юнак, згаданий вище.
Якщо у тебе така ж ситуація, то єдине, що ти можеш зробити,— це перекреслити своє минуле поведінкою нині. Поводячись завжди надійно і відповідально, ти поступово зможеш переконати батьків, що вже зробив зміни і що тобі можна довіряти.
Ми можемо побачити це на прикладі Рамона. Його друзі і рідні з добрих спонук називали його забудьком, тому що він часто щось забував. Чи батьки називають тебе «незрілим» або «безвідповідальним»? Письменниця Кетлін Мак-Кой говорить, що часто батьки вважають, ніби такі прізвиська «допомагають підлітку побачити, що́ негаразд, і відповідно змінитися». Проте насправді такі прізвиська часто викликають у дітей глибоке почуття образи. І все ж Рамон зрозумів, що його прізвисько вказує на дійсний недолік. «Я завжди концентрувався на чомусь одному, і тому губив такі речі, як ключі та зошити з домашнім завданням, або забував виконувати хатню роботу»,— визнає він.
Тож Рамон почав змінюватися. «Спочатку я визначив свої обов’язки та пріоритети,— згадує він.— Я склав графік і серйозніше зайнявся особистим біблійним вивченням. Я довідався, що для Єгови мале важливе так само, як і велике» (Луки 16:10). Застосовуючи біблійні принципи, Рамон врешті-решт позбувся репутації забудька. А чому б тобі не спробувати зробити так само? І коли якесь прізвисько тобі не подобається, поговори з батьками. Можливо, вони зрозуміють тебе.
Коли здається, що батьки не безсторонні
Інколи здається, що батькам просто бракує безсторонності, коли вони докоряють. Рамон згадує: «Мої старші брати й сестри могли пізно приходити додому, і це сходило їм з рук. Коли ж я приходив додому пізно, то завжди діставав». Альберт з Гайани згадує про подібні почуття в дитинстві. Йому здавалося, що мати завжди карає його суворіше, ніж брата.
Однак дійсність не завжди така, якою здається. Часто батьки дають більше свободи старшим дітям, але не через брак безсторонності, а просто через те, що вважають їх відповідальними. Або ж можуть існувати якісь особливі обставини. Альберт визнає, що його брат не діставав фізичного покарання, тому що був «малим і хворобливим». Хіба можна сказати, що батькам бракує безсторонності, якщо вони усвідомлюють особливі потреби й можливості своєї дитини?
Безперечно, іноді батьки мають улюбленців. (Порівняй Буття 37:3). Альберт так розповідає про свого хворобливого брата: «Мама особливо любила його». На щастя, християнська любов — це багатогранне почуття (2 Коринтян 6:11—13). Тож, навіть якщо твої батьки «особливо люблять» когось із дітей, то це не означає, що вони не люблять тебе. Важливо ось що: чи вони поводяться з тобою несправедливо через сліпу любов до іншої дитини? Якщо тобі так здається, то обов’язково розкажи батькам про свої почуття. Спокійно і розсудливо наведи конкретні приклади того, що ти відчував, коли вони не виявляли безсторонності. Можливо, вони вислухають тебе.
Неблагополучні сім’ї
Усі погодяться, що не всяку ситуацію легко змінити. Деякі батьки набули невиправної звички ганити й звинувачувати своїх дітей. Це особливо поширено серед батьків, які мають емоційні труднощі або борються із згубною звичкою. За таких обставин спроби порозмовляти не дають результатів. Якщо тобі здається, що так воно і є, то постарайся зрозуміти — ти не спроможний вирішити проблем своїх батьків, це можливо лише із сторонньою допомогою. Найкраще, що ти в змозі зробити,— це виявляти батькам належну шану й повагу, а також намагатися уникати непотрібних суперечок (Ефесян 6:1, 2). У Приповістей 22:3 говориться: «Мудрий бачить лихе — і ховається»b.
Водночас звернися за допомогою. Поговори із зрілою дорослою людиною, наприклад, з християнським старійшиною. Сердечна увага такої людини може допомогти тобі справлятися з почуттям постійної вини. А ще ‘наблизься до Бога’ (Якова 4:8). Тоді як інші можуть несправедливо звинувачувати тебе, «[Бог] не буде... вічно докоряти, або навіки гніватися. Бо Він знає істоту нашу, пам’ятає, що ми порох» (Псалом 103:9, 14, Деркач). Якщо пам’ятатимеш, що ти цінний у Божих очах, то це допоможе тобі зносити несправедливі звинувачення.
[Примітки]
a Дивіться статтю «Молоді люди запитують... Чому я завжди винний?» в номері за 22 липня 1997 року.
b Дивися статтю «Молоді люди запитують... Як справлятися з лихослів’ям?» (англ.) у номері за 8 червня 1989 року. Також дивися серію статей «Від слів уразливих до слів цілющих» у журналі «Пробудись!» за 22 жовтня 1996 року.
[Ілюстрація на сторінці 21]
Якщо ми визнаємо свої помилки, то це допомагає нам чогось навчитися.