У чому сенс вашого життя?

«Задумав я... провадити мудрістю серце своє... аж поки побачу, що ж добре для людських синів... за короткого часу їхнього життя» (ЕККЛЕЗІЯСТА 2:3).

 1, 2. Чому немає нічого поганого в тому, щоб цікавитися собою в розумній мірі?

ПРАВДА ж, ви цікавитеся собою? Це нормальна річ для всіх нас. З цієї причини ми щодня їмо, спимо, коли втомлюємося, а також любимо проводити час з друзями та родичами. Деколи ми граємо в ігри, плаваємо або віддаємося іншим заняттям, які нам подобаються. Все це свідчить про врівноважений інтерес до себе.

² Таке зацікавлення собою відповідає тому, що Соломон написав під Божим натхненням: «Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого». Соломон додав з власного досвіду: «Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога! Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе [«ліпше, ніж я», НС]?» (Екклезіяста 2:24, 25).

 3. На які складні запитання більшість людей не може знайти відповіді?

³ Однак ви знаєте, що жити — це не тільки їсти, пити, спати і робити деякі добрі діла. Ми відчуваємо біль, розчарування і неспокій. І часто ми занадто зайняті, щоб поміркувати над сенсом свого життя. Чи це стосується й вас? Вермонт Ройстер, колишній редактор видання «Уолл-стрит джорнел», згадуючи про великі знання і вміння людства, писав: «Але цікава річ. У роздумах про людину, її дилеми, її місце у всесвіті ми зайшли не набагато далі, ніж це було колись. Ми все ще не відповіли на питання про те, хто ми такі, навіщо ми живемо і що на нас чекає у майбутньому».

 4. Чому кожному з нас слід знати відповіді на запитання про нас самих?

⁴ Як би ви відповіли на запитання: хто ми такі, навіщо ми живемо і що нас чекає у майбутньому? У липні минулого року пан Ройстер помер. Чи ви думаєте, що він знайшов задовільні відповіді? І чи можливо для вас знайти їх? Як це допоможе вам вести щасливіше і змістовніше життя? Зараз побачимо.

Головне джерело проникливості

 5. Чому нам слід звертатися до Бога за проникливістю стосовно сенсу життя?

⁵ Коли б ми самостійно шукали сенс нашого життя, великого успіху ми б не досягли, подібно як більшість навіть дуже освічених і досвідчених людей. Але ми не залишені напризволяще. Наш Творець дає допомогу. Якщо подумати, хіба він, існуючи «від віку й до віку» і маючи вичерпні знання про наш усесвіт й історію, не є найвищим Джерелом проникливості і мудрості? (Псалом 90:1, 2). Він створив людей і спостерігав за всіма їхніми справами, отже слід звертатися за проникливістю до нього, а не до недосконалих людей з їхнім обмеженим знанням та розумінням (Псалом 14:1—3; Римлян 3:10—12).

 6. а) Як Творець забезпечив нас необхідною проникливістю? б) Яку роль у цьому відіграв Соломон?

⁶ Хоча ми не можемо сподіватися, що Творець шепне нам на вухо, який сенс життя, він дав джерело проникливості — своє натхнене Слово (Псалом 32:8; 111:10). Книга Екклезіяста особливо цінна для нас із цього погляду. Бог надихнув її письменника, так що «збільшилася Соломонова мудрість над мудрість усіх синів сходу» (1 Царів 3:6—12; 5:10—14). Одна цариця, на яку «Соломонова мудрість» справила сильне враження, сказала, що їй не була представлена й половина його мудрості і що щасливі ті, які слухають його мудрістьa (1 Царів 10:4—8). Ми теж можемо отримати проникливість і щастя від божественної мудрості нашого Творця, переданої нам через Соломона.

 7. а) Який висновок зробив Соломон стосовно більшості занять під небом? б) Що ілюструє Соломонову реалістичну оцінку?

⁷ Книга Екклезіяста віддзеркалює дану Богом мудрість, яка вплинула на серце й розум Соломона. Маючи час, засоби та проникливість, Соломон дослідив «все, що робилось під небом». Він бачив, що більшість усього цього «марнота та ловлення вітру». Це — натхнена оцінка, яку слід мати на увазі, роздумуючи над сенсом життя (Екклезіяста 1:13, 14, 16). Соломон писав відверто й реалістично. Наприклад, задумайтеся над його словами в Екклезіяста 1:15, 18. Ви знаєте, що протягом століть люди випробовували різні форми правління, деколи щиро намагаючись вирішити проблеми і поліпшити становище людей. Але чи хоч якесь із них направило «покривлене» цієї недосконалої системи? Ви, мабуть, бачите, що, чим більше знання має людина, тим глибше вона усвідомлює, що протягом короткого життя неможливо повністю виправити неправильне. Усвідомлення цього приносить розчарування багатьом людям, але так не мусить бути з нами.

 8. Які цикли вже давно існують?

⁸ До уваги також слід взяти постійні цикли, які впливають на нас, наприклад, схід і захід сонця, рух повітря і води. Вони існували у дні Мойсея, Соломона, Наполеона і наших прадідів. І вони далі існують. Про подібний цикл говорить Біблія: «Покоління відходить, й покоління приходить» (Екклезіяста 1:4—7). З людського погляду небагато змінилося. Люди в давнину і сьогодні мали подібні заняття, надії, прагнення та досягнення. Навіть якщо хтось прославив своє ім’я з людського погляду або був надзвичайно красивий чи здібний, то де ця людина зараз? Мертва і, мабуть, забута. Це не песимізм. Більшість людей не можуть навіть назвати на ім’я їхніх прадідів або сказати, де вони народилися і де поховані. Зрозуміло, чому Соломон реалістично бачив марноту у людських починаннях та зусиллях (Екклезіяста 1:9—11).

 9. В чому нам може допомогти реалістична проникливість щодо становища людства?

⁹ Замість розстроювати нас, ця божественна проникливість щодо становища людства може позитивно впливати на нас, стримуючи від того, щоб ми не надавали значення помилковим цілям і справам, які швидко минуться і будуть забуті. Вона повинна допомогти нам визначити, що ми отримуємо від життя і чого ми намагаємося досягнути. Наприклад, замість бути аскетами, ми можемо знаходити радість, коли в міру їмо і п’ємо (Екклезіяста 2:24). І, як ми ще побачимо, Соломон робить дуже позитивний та оптимістичний висновок. Двома словами його можна виразити так: нам слід глибоко цінувати свої взаємини з Творцем, який може допомогти нам отримати вічно щасливе, змістовне майбутнє. Соломон наголошував: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!» (Екклезіяста 12:13).

Сенс життя з погляду життєвих циклів

10. Як Соломон порівнював тварин і людей?

¹⁰ Божественна мудрість, відображена в книзі Екклезіяста, може ще більше допомогти нам у визначенні сенсу життя. Як? У ній Соломон реалістично зосереджувався на інших істинах, про які ми, можливо, рідко думаємо. Одна із них — це подібність між людьми й тваринами. Ісус порівнював своїх послідовників з вівцями, проте більшості людей не подобається, коли їх порівнюють з тваринами (Івана 10:11—16). Однак Соломон навів деякі незаперечні факти: «Бог випробовував їх [людських синів], і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, бо доля для людських синів і доля звірини — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті... нема над твариною вищости людям,— марнота бо все! ...Все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху» (Екклезіяста 3:18—20).

11. а) Як можна описати типовий життєвий цикл тварин? б) Що ви думаєте про такий аналіз?

¹¹ Подумайте про тваринку, за якою ви любите спостерігати, наприклад про дамана чи кролика (Повторення Закону 14:7, НС; Псалом 104:18, НС; Приповістей 30:26, НС). Або уявіть собі білку; по цілому світі їх є понад 300 видів. Який їхній життєвий цикл? Коли білка народжується, мати годує її кілька тижнів. Невдовзі вона обростає шерстю і може наважитися вийти з гнізда. Можна побачити, як вона охоче вчиться шукати їжу. Але часто білочка просто грається, тішиться своєї молодістю. Близько одного року вона росте, далі шукає собі пару. Тоді мусить побудувати гніздо і піклуватися про своїх малят. Якщо біляча сім’я запасе досить ягід, горіхів та насіння, вона може дуже розростися і знайти час, щоб розширити свій дім. Але всього за кілька років білка старіє і стає більш уразливою до нещасних випадків та хвороб. У віці близько десяти років вона помирає. І хоча можуть бути невеликі відмінності між різними видами білок, такий загалом їхній життєвий цикл.

12. а) Якщо говорити реалістично, то чим життєвий цикл багатьох людей подібний до життєвого циклу пересічної тварини? б) Про що можна згадати наступного разу, коли ми побачимо тваринку, про яку роздумували?

¹² Більшість людей не будуть протестувати проти такого циклу для тварин, і вони навряд чи сподіваються, що білка має осмислений сенс життя. Однак життя багатьох людей не є дуже інакшим, чи ж не так? Вони народжуються, і в ранньому віці ними піклуються. Вони їдять, ростуть і граються, поки малі. Невдовзі вони стають дорослими, знаходять партнера, шукають житло і засоби забезпечувати себе харчами. Якщо вони мають успіх, сім’я може розростися і вони розширюють свій дім (гніздо), щоб у ньому виховувати дітей. Але десятиліття швидко минають, і люди старіють. Після 70 чи 80 років, якщо не раніше, вони помирають і їхнє життя, наповнене «стражданням і марнотою», кінчається (Псалом 90:9, 10, 12). Наступного разу, коли ви побачите білку (чи іншу тваринку, про яку роздумували), можете згадати ці тверезі факти.

13. Який кінець тварин і людей?

¹³ Ясно, чому Соломон порівняв життя людей з життям тварин. Він писав: «Для всього свій час... час родитись і час помирати». А смерть подібна у людей і тварин, «як оці помирають, так само вмирають і ті». Соломон додав: «Все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху» (Екклезіяста 3:1, 2, 19, 20).

14. Як декотрі люди намагаються змінити звичайний життєвий цикл, але які результати цього?

¹⁴ Нам не слід вважати цю реалістичну оцінку негативним міркуванням. Звичайно, деякі люди намагаються змінити ситуацію, наприклад, тяжко працюючи, щоб досягти матеріального становища, ліпшого, ніж становище їхніх батьків. Вони можуть більше років вчитися, щоб підвищити свій життєвий рівень і разом з тим поглибити своє розуміння життя. Або ж вони зосереджуються на тренуванні чи дієтах, щоб досягти кращого здоров’я і трохи подовжити своє життя. Ці зусилля можуть принести деякі позитивні результати. Але хто впевнений, що такі зусилля будуть успішними? Навіть якщо й будуть, то на який час?

15. Якою є відверта оцінка життя більшості людей?

¹⁵ Соломон запитував: «Багато речей, що марноту примножують, але яка користь від них для людини? Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто повість людині, що буде під сонцем по ній?» (Екклезіяста 6:11, 12). Оскільки смерть відносно швидко кладе кінець зусиллям людини, чи справді є велика користь у намаганні досягти більше матеріальних речей або присвятити довгі роки навчанню, тільки щоб набути більше маєтків? І оскільки життя таке коротке й минає як тінь, багато людей усвідомлюють, що коли їм не вдається досягнути своїх цілей, то вже не залишається часу на якусь іншу людську ціль; не може людина також бути впевнена в тому, що станеться з її дітьми «по ній».

Час зробити собі добре ім’я

16. а) Що, недоступне для тварин, повинні робити ми? б) Яка інша правда повинна впливати на наше мислення?

¹⁶ На відміну від тварин, ми, люди, маємо здатність роздумувати: «Який сенс мого існування? Чи це просто незмінний цикл, у якому є час народжуватися і час помирати?» Щодо цього пригадайте собі Соломонові правдиві слова про людей і тварин: «Вернеться все знов до пороху». Чи це означає, що смерть є цілковитим кінцем існування людини? Біблія показує, що люди не мають безсмертної душі, яка переживає тіло. Люди є душами, а душа, що грішить,— помирає (Єзекіїля 18:4, 20). Соломон розвинув цю думку: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм,— бо забута і пам’ять про них. Все, що в силі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!» (Екклезіяста 9:5, 10).

17. Над чим Екклезіяста 7:1, 2 повинне спонукати нас задуматися?

¹⁷ З огляду на цей незаперечний факт обміркуйте наступні слова: «Краще добре ім’я від оливи хорошої, а день смерти людини — від дня її вродження! Краще ходити до дому жалоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то — кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!» (Екклезіяста 7:1, 2). Мусимо погодитися, що смерть — це «кінець кожній людині». Не було людини, котра б випила якийсь еліксир, з’їла якусь вітамінну мікстуру, дотримувалася якоїсь дієти чи займалася якимись вправами і жила вічно. І, як правило, незадовго після їхньої смерті вже «забута і пам’ять про них». Отже, чому «краще добре ім’я від оливи хорошої, а день смерти людини — від дня її вродження»?

18. Чому можна бути впевненим, що Соломон вірив у воскресіння?

¹⁸ Як уже згадувалося, Соломон був реалістом. Він знав про своїх предків, Авраама, Ісака і Якова, які, безумовно, зробили собі добре ім’я у свого Творця. Добре знаючи Авраама, Бог Єгова обіцяв поблагословити його і його насіння (Буття 18:18, 19; 22:17). Так, Авраам мав добре ім’я в Бога і став його другом (2 Хронік 20:7; Ісаї 41:8; Якова 2:23). Авраам знав, що його життя і життя його сина не були просто частиною безконечного циклу народження й смерті. Безумовно, їхнє життя мало більший сенс. У них була гарантована перспектива жити знову, і не тому, що вони мали безсмертну душу, а тому, що вони воскреснуть. Авраам був переконаний, що «Бог має силу й воскресити [Ісака] з мертвих» (Євреїв 11:17—19).

19. Про що можна довідатися з книги Йова стосовно значення Екклезіяста 7:1?

¹⁹ У цьому ключ до розуміння, чому «краще добре ім’я від оливи хорошої, а день смерти людини — від дня її вродження». Соломон, подібно до Йова, який жив до нього, був переконаний, що Той, хто створив людське життя, може відтворити його. Він може повернути до життя людей, які померли (Йова 14:7—14). Вірний Йов сказав: «Кликав би Ти [Єгова],— то я відповів би Тобі, за чин своїх рук сумував би» (Йова 14:15). Подумайте, наш Творець «сумує» за своїми вірними слугами, які померли. («Ти прагнув би діла рук твоїх», Хом.). Застосовуючи викупну жертву Ісуса Христа, Творець може воскресити людей (Івана 3:16; Дії 24:15). Це робить різницю між людьми і тваринами, які помирають.

20. а) В якому випадку день смерті кращий від дня народження? б) Як воскресіння Лазаря вплинуло на багатьох?

²⁰ Отже, день смерті може бути кращим від дня народження, якщо людина до того часу зробила собі добре ім’я в Єгови, який може воскресити вірних померлих осіб. Більший Соломон, Ісус Христос, довів це. Наприклад, він повернув до життя вірного чоловіка Лазаря (Луки 11:31; Івана 11:1—44). Можна собі уявити, що багато свідків воскресіння Лазаря були глибоко зворушені і вони повірили в Божого Сина (Івана 11:45). Чи ви думаєте, що вони не бачили сенсу у своєму житті, не мали поняття, хто вони і куди йдуть? Навпаки, вони бачили, що не мусять бути як тварини, які народжуються, живуть деякий час і тоді помирають. Сенс їхнього життя був безпосередньо пов’язаний із знанням Ісусового Отця й виконанням Його волі. А що можна сказати про вас? Чи це обговорення допомогло вам зрозуміти або зрозуміти ліпше, як ваше життя може і повинно мати справжній сенс?

21. Які аспекти знайдення сенсу життя ми все ще хочемо розглянути?

²¹ Однак справжній і глибокий сенс життя не обмежується лише роздумуванням над смертю і можливістю знову жити. Він залежить від того, як ми живемо кожного дня. Соломон також пояснив це в книзі Екклезіяста, що ми і побачимо у наступній статті.

[Примітка]

Чи ви пригадуєте?

◻ Яке порівняння можна зробити між людьми і тваринами?

◻ Як смерть підкреслює, що велика частина людських зусиль і занять — марнота?

◻ В якому випадку день смерті може бути ліпшим від дня народження?

◻ Від яких взаємин залежить справжній сенс нашого життя?

[Ілюстрації на сторінці 10]

Чим ваше життя суттєво відрізняється від життя тварин?